Рішення № 38138788, 28.02.2014, Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області

Справа № 185/5395/13-ц

Провадження № 2/185/34/14

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 лютого 2014 року Павлоградський міськрайонний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючої судді: Бондаренко В.М.,

при секретарі: Данильченко Ю.О.,

за участю позивача: ОСОБА_1,

представника позивача: ОСОБА_2,

відповідача: ОСОБА_3,

представника відповідача: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Павлограді Дніпропетровської області цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Межиріцька сільська рада Павлоградського району, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадщину за законом,

В С Т А Н О В И В :

У травні 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Межиріцька сільська рада Павлоградського району, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадщину за законом, в якому просив визнати заповіт, складений 14 вересня 2012 року та посвідчений секретарем виконкому Межиріцької сільської ради Павлоградського району за реєстровим № 240 від імені ОСОБА_5 на ім»я відповідачки, недійсним; визнати за нею право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_5, померлої ІНФОРМАЦІЯ_2.

В обґрунтування позову зазначив, що ІНФОРМАЦІЯ_2 померла ОСОБА_5, яка є його рідної тіткою, і він є єдиним спадкоємцем після її смерті. Після смерті тітки він вчасно звернувся у встановленому порядку із заявою про прийняття спадщини до Другої Павлоградської державної нотаріальної контори, але у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом йому було відмовлено нотаріусом на тій підставі, що 14 вересня 2012 року ОСОБА_5 склала у Межирічській сільській раді Павлоградського району заповіт на ім»я відповідачки. Вважає, що зазначений заповіт є недійсним за тих обставин, що відповідачка, скориставшись прихильним віком тітки та станом її здоров»я, якій на той час виповнилось 90 років, ізолювала останню від нього і невідомим йому способом примусила скласти заповіт на неї за місяць до її смерті. Тоді, як, тільки він піклувався за тіткою для забезпечення її нормальної життєдіяльності. Крім того за станом здоров»я тітка через свій похилий вік на час складання заповіту вже не могла писати та читати, та в силу своїх вад не могла скласти заповіт на користь зовсім сторонньої особи.

В судовому засідання позивач, його представник підтримали позовні вимоги на підставах та доводах викладених у позові, просили їх задовольнити у повному обсязі.

Відповідачка, її представник у судовому засіданні просили відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Відповідачка пояснювала суду, що покійна ОСОБА_5 проживала самостійно за адресою: АДРЕСА_1, та не заперечувала того факту, що крім неї, як сусідки, її провідували та допомогали вести домашній побут і родичі. Але, коли ОСОБА_5 стало зле у вересні 2012 року, остання попросила відповідачку забрати її до себе та виявила волю скласти саме на неї заповіт. Похованням ОСОБА_5 займалась відповідачка.

Представник третьої особи в судове засідання не з»явився, відповідно до наданої заяви просив розглядати справу за його відсутності, покладаючись у вирішенні спору на розсуд суду та просив врахувати той факт, що при посвідчені заповіту секретарем сільської ради була встановлена дієздатність заповідача, її адекватність та можливість вільно спілкуватися. Ніякого тиску на заповідачку не здійснювалося, та вона самостійно і добровільно виявила свою волю і підписала заповіт, так як ніхто краще за відповідачку її не доглядав.

В судовому засіданні свідки ОСОБА_6, який є родичем померлої ОСОБА_5, та його співмешканка ОСОБА_7 пояснювали суду, що вони провідували та доглядали померлу з 2012 року, яка самостійно проживала за адресою свого помешкання. Але з вересня 2012 року, в силу невідомих їм причин, відповідачка забрала ОСОБА_5 до свого помешкання та не надавала їм можливості з нею спілкуватися і її доглядати. Доводили суду, що померла ОСОБА_5 через свій похилий вік нікого не впізнавала через втрату зору.

Свідок ОСОБА_8, яка є сусідкою померлої ОСОБА_5, також в судовому засіданні доводила суду, що остання через свій похилий вік вже нікого не впізнавала через втрату зору.

Вислухавши учасників процесу, дослідивши та вивчивши матеріали цивільної справи, суд приходить до наступного.

Відповідно до ст. ст. 1233, 1234 ЦПК України заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті. Право на заповіт має фізична особа з повною цивільною дієздатністю. Право на заповіт здійснюється особисто.

Судом встановлено, що за життя ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1 на випадок своєї смерті зробила таке розпорядження: все належне їй майно де б воно не знаходилось та з чого б воно не складалось, усі майнові права та обов»язки, які належать їй на час посвідчення заповіту, а також ті майнові права та обов»язки, які належатимуть їй на день смерті заповіла ОСОБА_3. 14 вересня 2012 року цей заповіт, у зв»язку з хворобою заповідача, був посвідчений секретарем Межиріцької сільської ради за адресою: АДРЕСА_1, за реєстровим номером 240.

Відповідно до наданої заяви від 27.02.2014 року Межиріцької сільської ради Павлоградського району при посвідчені заповіту секретарем сільської ради була встановлена дієздатність заповідача, її адекватність та можливість вільно спілкуватися. Ніякого тиску на заповідачку не здійснювалося, та вона самостійно і добровільно виявила свою волю і підписала заповіт, так як ніхто краще за відповідачку її не доглядав.

Крім того відповідно до висновку судової почеркознавчої експертизи Дніпропетровського науково-дослідного інституту судових експертиз № 2625-13 від 30.01.2014 року підписи від імені ОСОБА_5 в графі «Підпис» заповіту від 14.09.2012 року, що посвідчений секретарем виконкому Межиріцької ради Мельник І.П. та зареєстрований в книзі реєстрації нотаріальних дій за № 240 та в графі «Розписка про одержання нотаріально оформленого документа» книга реєстрації нотаріальних дій Межиріцької сільської ради за 2011-2013 роки нотаріальна дія за № 240 від 14.09.2012 року - виконані однією особою - ОСОБА_5.

Відповідно до ч. 2 ст. 1257 ЦК України суд за позовом заінтересованої особи визнає заповіт недійсним, якщо буде встановлено, що волевиявлення заповідача не було вільним і не відповідає його волі.

За встановленими обставинами справи волевиявлення заповідача, на думку суду, було вільним і відповідало його волі, а тому і підстав для визнання заповіту недійсним не має.

Відповідно до ст. 1251 ЦК України якщо у населеному пункті немає нотаріуса, заповіт може бути посвідчений уповноваженою на це посадовою особою відповідного органу місцевого самоврядування, до якого відповідно до п. 8, 9 ст. 1252 ЦК України застосовуються положення ст. 1247 цього Кодексу, а також заповіт прирівнюються до заповітів, посвідчених нотаріусами.

Відповідно до ст. 1248 Ц України нотаріус посвідчує заповіт, який написаний заповідачем власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. Нотаріус може на прохання особи записати заповіт з її слів власноручно або за допомогою загальноприйнятих технічних засобів. У цьому разі заповіт має бути вголос прочитаний заповідачем і підписаний ним. Якщо заповідач через фізичні вади не може сам прочитати заповіт, посвідчення заповіту має відбуватися при свідках.

За текстом заповіту від 14.09.2012 року заповіт був записаний секретарем Межиріцької сільської ради зі слів ОСОБА_5, їй прочитаний вголос і власноручно нею підписаний у присутності секретаря Межиріцької сільської ради, та на її прохання був виготовлений секретарем за допомогою загальноприйнятих технічних засобів.

За матеріалами справи суду не було доведено той факт, що ОСОБА_5 на час складання заповіту мала фізичні вади.

Відповідно до ч. 1 ст. 1257 ЦК України заповіт, складений особою, яка не мала на це права, а також заповіт, складений з порушенням вимог щодо його форми та посвідчення, є нікчемним.

Відповідно до п.п. 4, 5 Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» судам відповідно до ст. 215 ЦК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів: нікчемні правочини, якщо їх недійсність встановлена законом, та оспорювані - якщо їх недійсність прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує їх дійсність на підставах, встановлених законом. Нікчемний правочин є недійсним через невідповідність його вимогам закону та не потребує визнання його таким судом. Оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним лише за рішенням суду. Відповідно до ст.ст. 215, 216 ЦК суди розглядають справи за позовами: про визнання оспорюваного правочину недійсним і застосування наслідків його недійсності, про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. Вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору.

Посилання позивача та його представника про те, що заповіт був складений з порушенням вимог щодо його посвідчення, а саме, без присутності свідків, як того вимагає ст. 1248 ЦК України, на тих підставах, що ОСОБА_5 не могла його прочитати, свідчать про встановлення нікчемності правочину, а тим самим виходять за рамки позовних вимог.

Відповідно до ст.ст. 3, 4 ЦПК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених прав, а суд, здійснюючи правосуддя, захищає порушені права цих осіб у спосіб, визначений законами України.

Обравши способом захисту визнання правочину недійсним, позивач відповідно до ст.10, 60 ЦПК України зобов»язаний довести правові та фактичні підстави недійсності правочину.

Але позивачем, його представником підстави недійсності заповіту не були доведені суду.

Таким чином у задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Межиріцька сільська рада Павлоградського району, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадщину за законом, слід відмовити у повному обсязі.

Судові витрати не підлягають розподілу відповідно до ст. 88 ЦПК України.

Керуючись ст. ст. 10, 11, 88, 209, 212, 214, 215 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 до ОСОБА_3, третя особа, що не заявляє самостійних вимог щодо предмету позову: Межиріцька сільська рада Павлоградського району, про визнання заповіту недійсним та визнання права власності на спадщину за законом - відмовити.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до Апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення апеляційної скарги.

Суддя: В. М. Бондаренко