Ухвала суду № 38137721, 05.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

05 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/743/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Морська Г.М.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Крусяна А.В.,

суддів Джабурія О.В, Шляхтицького О.І.,

розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року у справі за адміністративним позовом приватного акціонерного товариства "Дельта-Сервіс" до Державної податкової інспекції у м.Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

15.06.2012р. приватне акціонерне товариство "Дельта-Сервіс" (надалі - ПрАТ "Дельта-Сервіс") звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012р. №№0002712200, 0002722200, 0002702200, 0002692200, 0002682200.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 14.06.2013р. позов задоволений частково; визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012р. №№0002722200, 0002702200 та податкове повідомлення-рішення №0002712200 в частині збільшення грошових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем на суму 61354грн. та штрафними санкціями на суму 4664грн.; в задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись з ухваленим у справі судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову суду в частині задоволення позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нову про відмову у задоволенні позовних вимог.

Згідно із п.2 ч.1 ст.197 КАС України суд апеляційної інстанції розглянув справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, оскільки у судове засідання, належним чином повідомлені про розгляд справи, не прибули сторони, які беруть участь у справі.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість постанови суду в межах апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.

Судом першої інстанції встановлено, що посадовими особами відповідача було проведено планову виїзну перевірку ПрАТ "Дельта-Сервіс" з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2009р. по 30.09.2011р., за результатами якої складений акт від 09.02.2012р. №474/23-5/32125866. /т.1 а.с.15-51/

На підставі акту перевірки, відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2012р. №0002722200 про зменшення суми від'ємного значення об'єкту оподаткування податком на прибуток за ІІ квартал 2011 року на суму 84353грн., за ІІІ квартал 2011 року на суму 6379грн.; №00027002200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток за основним платежем на суму 150275грн. та штрафними санкціями на суму 7360,75грн.; №0002712200 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість за основним платежем на суму 161244грн. та штрафними санкціями на суму 29636,50грн.; №0002682200 про нарахування пені у сумі 13150,55грн. за порушення термінів розрахунків у сфері зовнішньоекономічної діяльності; №0002692200 про застосування штрафних санкцій у сумі 170грн. за недекларування валютних цінностей за межами України. /т.1 а.с.10-14/

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач за актом перевірки зменшує валовий дохід та валові витрати позивача відповідно на 1475841грн. та на 1262676грн. не пояснюючи суть виявлених порушень податкового законодавства, не розкриваючи джерел отримання інформації, взагалі не посилаючись на первинні бухгалтерські та податкові документи платника податків.

Під час судового розгляду відповідач не міг пояснити та підтвердити власні висновки щодо збільшення об'єкту оподаткування з податку на прибуток, що унеможливлює під час розгляду справи дослідження правомірності розрахунку об'єкта оподаткування з податку на прибуток за наслідками акту перевірки.

Відповідач ці висновки суду не спростував.

На підставі викладеного, колегія суддів погоджується з судом першої інстанції про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 18.04.2012р. № 0002702200, № 0002722200.

Згідно із п.1.8. ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» бюджетним відшкодуванням є сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Відповідно до підпункту 7.7.3 п.7.3 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» у разі коли за результатами звітного періоду сума, визначена між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-якою поставкою товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредитного періоду, має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Згідно з підпунктом 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, сплачених (нарахованих) платником податків у звітному періоді у зв'язку з придбанням товарів (робіт, послуг), вартість яких відноситься до складу валових витрат виробництва (обороту) та основних фондів або нематеріальних активів, що підлягають амортизації.

Тобто, до складу податкового кредиту звітного періоду відносяться суми податку, сплачені в ціні товару при його придбанні, якщо платник податку мав підстави включити витрати на придбання товару до складу валових витрат відповідно до вимог ст. 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Відповідно до п.п.7.4.5 цього Закону не дозволяється включення до податкового кредиту будь-яких витрат по сплаті податку, що не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями, а при імпорті робіт (послуг) - актом прийняття робіт (послуг) чи банківським документом, який засвідчує перерахування коштів в оплату вартості таких робіт (послуг).

Підпунктом 7.5.1 п.7.5 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачено дату виникнення права на податковий кредит як одну з подій, що сталася раніше: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податків в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів(робіт, послуг). Підпунктом 7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» передбачалося, що суми податку, що підлягають сплаті до бюджету або відшкодуванню з бюджету, визначаються як різниця між загальною сумою податкових зобов'язань, що виникли у зв'язку з будь-яким продажем товарів (робіт, послуг) протягом звітного періоду, та сумою податкового кредиту звітного періоду.

У разі, коли за результатами звітного періоду сума, визначена згідно з п.п.7.7.1 цієї статті має від'ємне значення, така сума підлягає відшкодуванню платнику податку з Державного бюджету України протягом місяця, наступного після подачі декларації.

Підставою для отримання відшкодування є дані податкової декларації за звітний період (п.7.7. 3 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість»).

Надання податковому органу належним чином оформлених документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковим органом не встановлено та не доведено, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

На думку відповідача, позивач неправомірно відніс до складу податкового кредиту ПДВ по операціям з придбання послуг у ПП «Ахатторгсервіс» та ПП «Бетта», які не відобразили у своїй податковій звітності податкові зобов'язання від продажу позивачу послуг. При цьому відповідач не доводить зв'язку позивача з обставинами декларування податкових зобов'язань його постачальників.

Разом з тим, як вбачається з матеріалів справи, позивач виконав всі вимоги Закону України «Про податок на додану вартість» для формування податкового кредиту по операціям з ПП «Ахатторгсервіс» та ПП «Бетта», тому відсутні перешкоди для декларування податкового кредиту від цих постачальників.

Отже, суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог.

На підставі викладеного, судова колегія вважає, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального закону та вирішив справу по суті правильно, тому постанова суду першої інстанції в порядку ст. 200 КАС України підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - залишенню без задоволення.

Керуючись, ст.ст.197, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд,

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби - залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 14 червня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції.

Головуючий:

Судді: