Рішення № 38136916, 01.04.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/1598/14 01.04.14

За позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант"

до Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача -

ОСОБА_1

про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 57184,30 грн.

Суддя Гулевець О.В.

Представники сторін:

Від позивача: Ліповуз Д.І. (дов.)

Від відповідача: не з'явився

Від третьої особи: не з'явився

У судовому засіданні 01.04.2014р. судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення у справі відповідно до положень ч. 2 ст. 85 Господарського процесуального кодексу України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач - Товариство з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" звернувся до Господарського суду міста Києва з вимогою до відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" про відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 54 463,37 грн., а також стягнення 3% річних у розмірі 438,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 381,24 грн. та пені у розмірі 1901,00 грн.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 06.02.2014р. порушено провадження у справі № 910/1648/14, залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 та призначено її до розгляду у судовому засіданні на 25.02.2014р.

14.02.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" надійшов відзив по справі.

Розпорядженням голови Господарського суду міста Києва Князькова В.В. від 25.02.2014р., у зв'язку з перебуванням судді Гулевець О.В. на лікарняному, справу № 910/1598/14 передано на розгляд судді Стасюку С.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.02.2014р. суддею Стасюком С.В. прийнято справу № 910/1598/14 до свого провадження та призначено її розгляд на 01.04.2014.

03.03.2014р., 14.03.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від Моторного (транспортного) страхового бюро України надійшли витребувані судом документи.

01.04.2014р. через відділ діловодства Господарського суду міста Києва від позивача -Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" надійшли документи по справі.

Розпорядженням заступника голови Господарського суду міста Києва Бойка Р.В. від 01.04.2014р., у зв'язку з виходом судді Гулевець О.В. з лікарняного, справу № 910/1598/14 передано на розгляд судді Гулевець О.В.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 01.04.2014р. суддею Гулевець О.В. прийнято справу №910/1598/14 до свого провадження.

Представник позивача - Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант", в судовому засіданні 01.04.2014р. позовні вимоги підтримав та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача - Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", в судове засідання не з'явився, проте 14.02.2014р від відповідача надійшов відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги заперечив в частині стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат, а також просив суд здійснювати розгляд справи без участі його представника.

Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - ОСОБА_1 в судове засідання 01.04.2014р. не з'явився, письмових пояснень та витребуваних судом документів не надав.

Враховуючи те, що наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення, в судовому засіданні 01.04.2014р. було оголошено вступну та резолютивну частини рішення, відповідно до ст. 85 ГПК України.

Розглянувши документи і матеріали, додані до позову, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини справи, оцінивши докази, які мають значення для вирішення спору, вислухавши представника позивача, суд

ВСТАНОВИВ:

26.09.2011 року між Товариством з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-Гарант" (страховик) та ОСОБА_6 (страхувальник) укладено договір добровільного страхування наземного транспортного засобу № 06-USB\09-027-10031, відповідно до умов якого застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з експлуатацією наземного транспортного засобу марки "SKODA OKTAVIA А5", державний реєстраційний номер НОМЕР_3.

24.03.2013 року в м. Ізюмі Харківської області відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля "SKODA OKTAVIA А5", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, під керуванням ОСОБА_6, транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN PASSAT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1, під керуванням ОСОБА_1, та транспортного засобу марки "ВАЗ 21104" державний реєстраційний номер НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_7.

Постановою Ізюмського міськрайонного суду Харківської області від 08.04.2013 року ОСОБА_1 визнано винним у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП, та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді штрафу.

Відповідно до Звіту №37/03/13 про оцінку колісного транспортного засобу вартість відновлювального ремонту транспортного засобу марки "SKODA OKTAVIA А5", державний реєстраційний номер НОМЕР_3 внаслідок його пошкодження при ДТП складає 55 363,37 грн.

Страховим актом № СТ/13/0158 від 14.05.2013 року пошкодження транспортного засобу марки "SKODA OKTAVIA А5", державний реєстраційний номер НОМЕР_3, внаслідок ДТП, яка відбулась 24.03.2013р. визнано позивачем страховим випадком та призначено до виплати в якості страхового відшкодування у розмірі 54 463,37 грн.

Позивачем згідно з платіжними дорученнями № 629 від 14.05.2013р., №631 від 15.05.2013р. страхувальнику здійснено виплату страхового відшкодування в загальному розмірі 54 463,37 грн.

Обґрунтовуючи заявлені позовні вимоги позивач посилається на те, що відповідач, як страховик особи, винної у вчиненні ДТП, зобов'язаний відшкодувати позивачеві суму матеріальної шкоди, завданої в результаті ДТП, розмір якої становить 54 463,37 грн. Також позивачем заявлено до стягнення 3% річних у розмірі 438,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 381,24 грн. та пені у розмірі 1901,00 грн.

Відповідач - Відкрите акціонерне товариство "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", у відзиві позовні вимоги заперечив в частині стягнення 3% річних, пені та інфляційних втрат.

Статтею 4-3 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Господарський суд створює сторонам та іншим особам, які беруть участь у справі, необхідні умови для встановлення фактичних обставин справи і правильного застосування законодавства.

Згідно з положеннями статті 993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За приписами статті 27 Закону України "Про страхування" до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, до позивача у межах фактичних витрат і суми страхового відшкодування потерпілій особі перейшло право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки. Такою особою, в даному випадку, є винний у скоєнні ДТП ОСОБА_1

Однак, у разі якщо його цивільно-правова відповідальність перед третіми особами застрахована у певного страховика, то останній стає відповідальною особою, адже, внаслідок укладення договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів страховик в межах страхової суми несе відповідальність за шкоду, завдану застрахованою ним особою.

Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено,що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Згідно із ст. 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Відповідно до п. 36.4 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється безпосередньо потерпілому (іншій особі, яка має право на отримання відшкодування) або погодженим з ним особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна, сплатили страхове відшкодування за договором майнового страхування (крім регламентної виплати, передбаченої підпунктом "а" пункту 41.1 статті 41 цього Закону), лікування потерпілих та інші послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

Відповідно до витягу з бази даних МТСБУ, цивільно-правова відповідальність власника транспортного засобу марки "VOLKSWAGEN PASSAT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1 на час здійснення ДТП була застрахована у ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта", на підставі полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/9281192.

Таким чином, відповідач взяв на себе обов'язок відшкодувати шкоду заподіяну третім особам під час ДТП, яка станеться за участю забезпеченого транспортного "VOLKSWAGEN PASSAT", державний реєстраційний номер НОМЕР_1.

Відповідно до абз. 2 п. 12.1 ст. 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

Як зазначається у статті 9 Закону України "Про страхування", франшиза - це частина збитків, що не відшкодовується страховиком.

Полісом № АВ/9281192 встановлено безумовну франшизу у розмірі 510,00 грн.

Також, вказаним полісом встановлено ліміт відповідальності ВАТ "Національна акціонерна страхова компанія "Оранта" за шкоду, заподіяну майну, що складає 50000,00 грн.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягає стягненню страхове відшкодування, в межах ліміту відповідальності та за вирахуванням франшизи, у розмірі 49 490,00 грн. (50000,00 - 510).

Позивачем, також, заявлено до стягнення пеню у розмірі 1901,00 грн., нараховану на підставі ст. 36 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", 3% річних у розмірі 438,69 грн., інфляційних втрат у розмірі 381,24 грн., нарахованих на підставі ст. 625 ЦК України.

Відповідно до п. 36.2 ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п. 36.5. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів", за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Проте, вищевказані норми регулюють відносини страховика і страхувальника за договором страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а позивач не є суб'єктом цього договору, а тому посилання на вищевказану норму є помилковими. Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 26.09.2012р. у справі № 4/17-3520-2011.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача пені у розмірі 1901,00 грн. задоволенню не підлягають.

Згідно зі статтею 1192 ЦК України, з урахуванням обставин справи, суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

Таким чином, способи відшкодування шкоди обирає потерпілий.

У даному випадку, відшкодування позивачу в порядку регресу виплаченого страхового відшкодування має здійснюватися в грошовому виразі, оскільки позивач обрав грошовий спосіб відшкодування шкоди.

При цьому, грошове зобов'язання у деліктних (регресних) правовідносинах не є окремим видом зобов'язання, а є способом виконання зобов'язання по відшкодуванню шкоди.

Відповідно до ч. 2 статті 530 Цивільного кодексу України якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

З матеріалів справи вбачається, що позивач звернувся до відповідача з регресною вимогою за вих. № 03/1399 від 23.07.2013 року, яка була отримана відповідачем 25.07.2013р., про що свідчить відмітка на вказаній вимозі.

Відповідач коштів у встановлений строк не перерахував, в результаті чого з боку відповідача є прострочення строку виконання грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з викладеним, положення ч. 2 статті 625 Цивільного кодексу України щодо стягнення 3% річних та інфляційних втрат, нарахованих на суму страхового відшкодування, підлягаючого до виплати позивачу в порядку регресу, застосовуються в разі порушення як договірних так і позадоговірних грошових зобов'язань, в тому числі і до зобов'язань відшкодування шкоди в порядку регресу.

Водночас, суд зазначає, що оскільки до відшкодування за вирахуванням франшизи та у межах ліміту відповідальності підлягає сума у розмірі 49 490,00 грн., то нарахування 3% річних та інфляційних втрат слід здійснювати на вказану суму.

Суд здійснивши перерахунок 3% річних, нарахованих за період з 24.10.2013р. по 29.01.2014р. та інфляційних втрат, нарахованих за листопад-грудень 2013р. встановив, що з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 402,74 грн. та інфляційні втрати у розмірі 350,50 грн.

Враховуючи вищевикладене, обставини справи позовні вимоги підлягають задоволенню частково.

Судовий збір за розгляд справи відповідно до ст. ст. 44, 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених вимог.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Національна акціонерна страхова компанія "ОРАНТА" (юридична адреса: 02081, м. Київ, Дарницький район, вулиця Здолбунівська, будинок 7-Д; код ЄДРПОУ 00034186) на користь Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Альфа-гарант" (юридична адреса: 01133, м. Київ, бульвар Лесі Українки, 26, код ЄДРПОУ 32382598) 49 490 (сорок дев'ять тисяч чотириста дев'яносто) грн. 00 коп. - шкоди в порядку регресу, 402 (чотириста дві) грн. 74 коп. - 3% річних, 350 (триста п'ятдесят) грн. 50 коп. - інфляційних втрат, 1605 (одну тисячу шістсот п'ять) грн. 24 коп. - судового збору.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено: 07.04.2014р.

Суддя О.В. Гулевець