Ухвала суду № 38135436, 02.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/15178/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Арсірій Р.О. Суддя-доповідач: Ключкович В.Ю.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ключковича В.Ю.,

суддів Борисюк Л.П.

Собківа Я.М.

при секретарі Шевчук К.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року у справі за адміністративним позовом Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів до товариства з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" про стягнення адміністративно-господарських санкцій, -

В С Т А Н О В И В:

Київське міське відділення Фонду соціального захисту інвалідів звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до ТОВ «Крона - Компані», в якому просить стягнути з відповідача адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік у розмірі 36 515,30 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі 1 051,20, що разом становить 37 566,50 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року задоволено повністю. Стягнуто з ТОВ «Крона - Компані» на користь Київського міського відділення Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції за невиконання нормативу по створенню робочих місць для працевлаштування інвалідів за 2012 рік у розмірі 36 515,30 грн. та пені за порушення строків сплати зазначеної суми санкцій у розмірі1 051,20 грн., що разом складає 37 566,50грн.

Не погоджуючись з рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, вказуючи на порушення судом норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, та просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким у задоволенні позов відмовити.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, оцінивши їх в сукупності, вислухавши пояснення учасників процесу, колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін з наступних підстав.

Згідно зі ст.198 ч.1 п.1 та ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції дійшов висновку, що на підприємстві не створено 2 робочих місць для працевлаштування інвалідів, а тому штраф, передбачений Законом України "Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні" в розмірі 36 515,30 грн. підлягає стягненню.

З таким висновком суду першої інстанції колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду погоджується з огляду на наступне.

Судом першої інстанції встановлено та матеріалами справи підтверджується, що відповідачем подано позивачу «Звіт про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2012 рік» за формою № 10-ПІ.

У звіті зазначено, що середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу становить 196 осіб, з них середньооблікова кількість штатних працівників, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність становить 6 осіб.

У рядку 3 даного звіту - кількість інвалідів - штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог ст.19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» зазначено 8 осіб; у рядку 4 звіту - Фонд оплати праці штатних працівників становить 3 578,5 грн.

Предметом даного спору є стягнення адміністративно-господарських санкцій за порушення вимог ч. 1 ст. 19 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» від 21 березня 1991 року N 875-XII (далі по тексту - Закон N 875-XII).

Відповідно до ст. 19 Закону N 875-XII для підприємств, установ, організацій, у тому числі підприємств, організацій громадських організацій інвалідів, фізичних осіб, які використовують найману працю, установлюється норматив робочих місць для працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 осіб, - у кількості одного робочого місця.

Підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, самостійно розраховують кількість робочих місць для працевлаштування інвалідів відповідно до нормативу, встановленого частиною першою цієї статті, і забезпечують працевлаштування інвалідів. При розрахунках кількість робочих місць округлюється до цілого значення.

Статтею 18 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» встановлено, що працевлаштування інвалідів здійснюється органами виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Згідно з п. 3 Положення про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів, затвердженого постановою КМУ від 03.05.95 р. N314, робоче місце інваліда вважається створеним, якщо воно відповідає встановленим вимогам робочого місця для інвалідів відповідної нозології, атестоване спеціальною комісією підприємства за участі представників МСЕК, органів Держнаглядохоронпраці, громадських організацій інвалідів і введено в дію шляхом працевлаштування на ньому інваліда.

Відповідно до Положення, державна служба зайнятості повинна вести облік інвалідів, які звернулися за допомогою у працевлаштуванні; сприяти працевлаштуванню інвалідів, які звернулися з проханням, з урахуванням рекомендацій МСЕК та щоквартально подавати місцевим органам соціального захисту населення інформацію про працевлаштування інвалідів.

Згідно п. 5 зазначеного Положення підприємства розробляють заходи щодо створення робочих місць для інвалідів, включають їх до колективного договору, інформують центри зайнятості, місцеві органи соціального захисту населення та відділення Фонду соціального захисту інвалідів про створення (пристосування) робочих місць для працевлаштування інвалідів.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідач інформував центр зайнятості про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), шляхом подачі звіту за формою №3-ПН.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що факт повідомлення відповідачем центру зайнятості про наявність вільних робочих місць та подання звітності про наявність вакансій за формою №3-ПН документально не підтверджує факту створення відповідачем робочих місць для працевлаштування інвалідів у кількості відповідно до нормативу робочих місць та створення таких робочих місць для осіб з обмеженими можливостями.

З копій зазначених звітів, поданих до Харківського міського центру зайнятості, які містяться в матеріалах справи, вбачається, що відповідачем визначено по дві вакансії відповідно. У рядку 15 «окрема категорія громадян у рахунок броні, а також інваліди, пенсіонери, студенти та інші» зазначено «можна інвалід (без протипоказань)».

Згідно копії листа Харківського міського центру зайнятості від 20.09.2013 № 20-І3 повідомлено, що протягом 2012 року відповідачем було відмовлено 2 особам з інвалідністю у працевлаштуванні за результатом направлень центру зайнятості, що додатково підтверджується витребуваними у відповідача засвідченими копіями корінців направлень 2 осіб з інвалідністю до ТОВ «Крона - Компані» у 2012 році з відміткою про відмову у працевлаштуванні.

Так, у корінцях направленні на працевлаштування від 18.10.2010 № 20391208300025002, від 13.11.2012 № 20391208300025004 відмовлено в прийнятті на роботу з причини : кандидатура не відповідає вимогам; також зазначено « прохання не направляти на працевлаштування людей з медичними протипоказаннями».

Разом з тим, відповідачем не надано доказів створення робочих місць для інвалідів у кількості відповідно до нормативу робочих місць, як і не надано доказів, які б дали можливість встановити які саме вакансії передбачають можливість працевлаштування інвалідів.

Частиною першою статті 20 зазначеного Закону встановлено, що підприємства, установи, організації, у тому числі підприємства, організації громадських організацій інвалідів, фізичні особи, які використовують найману працю, де середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, передбаченим статтею 19 цього Закону, щороку сплачують відповідним відділенням Фонду адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві, установі, організації, у тому числі підприємстві, організації громадських організацій інвалідів, фізичної особи, яка використовує найману працю, за кожне робоче місце, призначене для працевлаштування інваліда і не зайняте інвалідом.

Адміністративно-господарські санкції за незайняті інвалідами робочі місця не є податком, збором (обов'язковим платежем), обов'язкова сплата яких передбачена Конституцією України та Законом № 1251-XII, а є заходом впливу на правопорушника у сфері господарювання у зв'язку зі скоєнням правопорушення.

Відповідно до частини першої статті 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Частиною другою наведеної статті передбачено, що учасник господарських відносин несе відповідальність, зокрема, за порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що він ужив усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів приходить до висновку, що відповідачем не було вжито всіх необхідних заходів для недопущення господарського правопорушення, а тому в суду наявні правові підстави для застосування адміністративно-господарські санкції відповідно до ст. 20 Закону України «Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні» та пеня виходячи зі строку прострочення сплати таких санкцій.

Згідно зі ст.159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права, що на думку колегії апеляційного адміністративного суду, дотримано судом першої інстанції.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції приходить до висновку, що постанова суду першої інстанції постановлена з дотриманням норм процесуального та матеріального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, у зв'язку з чим підстав для скасування постанови суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись ст.ст. 160,198,200, 205,206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу товариство з обмеженою відповідальністю "Крона-Компані" - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 02 грудня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня її складення в повному обсязі шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали складено та підписано 04.04.2014 року.

Головуючий суддя: В.Ю.Ключкович

Судді: Л.П. Борисюк

Я.М.Собків

.

Головуючий суддя Ключкович В.Ю.

Судді: Борисюк Л.П.

Собків Я.М.