Постанова № 38135039, 02.04.2014, Рівненський апеляційний господарський суд

РІВНЕНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

33001 , м. Рівне, вул. Яворницького, 59

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" квітня 2014 р. Справа №902/1754/13

Рівненський апеляційний господарський суд у складі колегії:

Головуючого судді Демидюк О.О.

судді Огороднік К.М. ,

судді Бригинець Л.М.

при секретарі Головченко Д.М.

за участю представників сторін:

позивача - Свириденко О.Й. (довіреність від 14.11.2013 року)

відповідача - не з'явився

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Рівненського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" на рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2014 року у справі №902/1754/13

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Вітера Україна"

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрикола"

про стягнення заборгованості 790 842,28 грн. згідно договору поставки №16-01-13/09-МКД

Судом роз'яснено права та обов'язки, передбачені ст.ст. 20,22 ГПК України.

Клопотання про технічну фіксацію судового процесу не поступало, заяв про відвід суддів не надходило.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Вінницької області від 12.02.2014 року у справі №902/1754/13 (суддя Яремчук Ю.О.) позовні вимоги задоволено частково, стягнуто з ТОВ "Агрикола" на користь ТОВ "Вітера Україна" заборгованість за товар в розмірі 674461,86 грн., відсотки за користування товарним кредитом в розмірі 116380,42 грн., 15816,85 грн. судового збору. Припинено провадження в частині стягнення 10000,00 грн. основного боргу.

Рішення господарського суду Вінницької області мотивоване тим, що відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар. Станом на 12.02.2014 року заборгованість відповідача становить 674461,86 грн. Місцевим господарським судом також встановлено, що відповідачем порушено умови договору стосовно вчасних та повних розрахунків, тому задоволено позов в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "Агрикола" оскаржило його в апеляційному порядку. У своїй апеляційній скарзі відповідач просить суд скасувати рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2014 року у справі № 902/1754/13 в частині стягнення з відповідача на користь позивача відсотків за користування товарним кредитом в розмірі 116380,42 грн. та прийняти нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує її доводи, просить оскаржене рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача - без задоволення.

Ухвалою Рівненського апеляційного господарського суду у справі №902/1754/13 від 11.03.2014 року прийнято до провадження апеляційну скаргу відповідача ТОВ "Агрикола" та призначено розгляд скарги на 02.04.2014 р.

В судове засідання 02.04.2014 року представник відповідача не з'явився.

02.04.2014 р. на адресу Рівненського апеляційного господарського суду надійшло клопотання відповідача про відкладення розгляду справи у зв'язку із участю представника в розгляді справи у Вищому спеціалізованому суді України. У клопотанні відповідач зазначає про намір подати важливі докази, що не були подані в суд першої інстанції.

Суд відхиляє зазначене клопотання про відкладення розгляду справи з огляду на наступне.

Викладені у клопотанні обставини нічим не підтверджені.

Водночас, у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Господарський суд з урахуванням обставин конкретної справи може відхилити доводи учасника судового процесу - підприємства, установи, організації, іншої юридичної особи, державного чи іншого органу щодо відкладення розгляду справи у зв'язку з відсутністю його представника (з причин, пов'язаних з відпусткою, хворобою, службовим відрядженням, участю в іншому судовому засіданні і т.п.).

При цьому господарський суд виходить з того, що у відповідних випадках такий учасник судового процесу не позбавлений права і можливості забезпечити за необхідності участь у судовому засіданні іншого представника згідно з статтею 28 ГПК, з числа як своїх працівників, так і осіб, не пов'язаних з ним трудовими відносинами.

Неможливість заміни представника і неможливість розгляду справи без участі представника підлягає доведенню учасником судового процесу на загальних підставах (статті 32 - 34 ГПК).

Таким чином, представляти інтереси апелянта в суді при розгляді даної справи може бути будь-яка особа, наділена повноваженнями на представництво відповідною довіреністю. Доказів неможливості направлення представника чи неможливості розгляду справи без участі представника апеляційному суду надано не було.

Зазначаючи про намір подати докази, відповідач не вказує які саме докази має намір подати, яким чином вони підтверджують чи спростовують висновки місцевого господарського суду, а також обставини, які унеможливили подання таких доказів до суду першої інстанції.

Відкладення розгляду справи є правом та прерогативою суду, основною умовою для якого є не відсутність у судовому засіданні представників сторін, а неможливість вирішення спору у відповідному судовому засіданні.

Колегія суддів також звертає увагу, що явка представників сторін в судове засідання обов'язковою не визнавалася. Сторони у справі були належним чином повідомлені про місце, дату та час судового засідання, що підтверджується наявними в матеріалах справи повідомленнями про вручення поштових відправлень. Таким чином, неявка представника відповідача не перешкоджатиме перегляду рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2014 року у справі №902/1754/13.

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду вивчила та дослідила матеріали справи та наявні в ній докази, розглянула матеріали апеляційної скарги та додані до неї документи, перевірила правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2014 року у справі №902/1754/13 залишити без змін, виходячи з наступного.

Як вбачається з матеріалів справи, 16 січня 2013 року між позивачем та відповідачем був укладений договір поставки №16-01-13/09-МКД (далі договір) (а.с. 11-13).

При цьому, на момент підписання договору та додатків до нього, найменуванням позивача було Товариство з обмеженою відповідальністю "Нутрітех Україна" .

19 серпня 2013 року, відповідно до рішення зборів учасників (копія протоколу №52 від цього ж числа на а.с. 32), Товариство змінило своє найменування на товариство з обмеженою відповідальністю "Вітера Україна".

Зазначені зміни внесені в статут товариства та 03.09.2013 року пройшли державну реєстрацію в установленому порядку (копія титульного аркуша статуту із відміткою про реєстрацію змін та аркуша із зміненим найменуванням товариства на а.с. 33).

Позивач повідомив відповідача про зміну свого найменування (копія листа вих.№355/9 від 24.09.2013 року та копія рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення відповідачу на а.с. 36-38).

Відповідно до п.1.1. договору постачальник (позивач) зобов'язався передати у власність покупця (відповідача) продукцію виробничо-технічного призначення (товар), а покупець зобов'язався прийняти товар та оплатити його вартість, сплативши за нього визначену договором грошову суму.

Згідно з п.п. 2.3.-2.4. договору покупець проводить оплату вартості товару шляхом перерахування коштів на рахунок постачальника у банківській установі згідно виставленого рахунку. Термін оплати та платіжні реквізити постачальника вказуються у виставленому рахунку. Датою оплати є дата зарахування коштів на рахунок постачальника в банківській установі.

Також, між сторонами було підписано ряд додаткових угод до договору поставки №16-01-13/09-МКД від 16.01.2013 року.

Так, 08 липня 2013 року, сторони підписали додаток №5 (а.с. 22), відповідно до умов якого сторони встановили перелік товару, який купується на умовах товарного кредитування, його кількість, строк оплати товару.

Відповідно до п.4 додатку №5 отриманий відповідачем товар в сумі 674461,20 грн. підлягав оплаті до 08.08.2013 року.

Відповідно до п.5 додатку №5, в разі несплати до 08.08.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі 2,3 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку №5 від 08.07.2013, до договору №16-01-13/09-МКД.

Відповідно до п.6 додатку №5 , в разі не сплати до 01.10.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, в розмір: 3,0 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013.

На виконання умов основного договору та додатку №5 до нього, позивачем було поставлено відповідачу товар - мінеральні добрива в асортименті - на суму 674 461,20 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-0808 від 08 липня 2013 року (а.с. 25), який останній отримав згідно довіреності № АК 345 від 08.07.2013 року (а.с. 29).

Також, 08 липня 2013 року, сторони підписали додаток №6 до договору поставки № 16-01-13/09-МКД від 16.01.2013 року (а.с. 23).

Відповідно до умов додатку №6 сторони встановили перелік товару, який купується відповідачем на умовах товарного кредиту, його кількість, строк оплати товару,

Відповідно до п.4 додатку № 6 отриманий відповідачем товар в сумі 310784,56 грн. підлягав оплаті до 08.08.2013 року .

Відповідно до п.5 додатку №6, в разі не сплати до 08.08.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі: 2,3 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку №5 від 08.07.2013 до договору №16-01-13/09-МКД.

Відповідно до п.6 додатку №6, в разі не сплати до 01.10.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, в розмір: 3,0 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку №5 від 08.07.2013 року, до договору №16-01-13/09-МКД.

На виконання умов основного договору та додатку №6 до нього, позивачем було поставлено відповідачу товар - мінеральні добрива в асортименті - на суму 310 784,56 грн., що підтверджується видатковою накладною №РН-0809 від 08 липня 2013 року (а.с. 26), а останній отримав згідно довіреності № АК 344 від 08.07.2013 року (а.с. 28).

Крім того. 28 липня 2013 року сторони підписали додаток №7 до договору поставки №16-01-13/09-МКД від 16.01.2013 року.

Відповідно до умов додатку № 7 сторони встановили перелік товару, який купується відповідачем на умовах товарного кредиту, його кількість, строк оплати товару,

Відповідно до п.4. додатку № 7 отриманий відповідачем товар в сумі 29018,40 грн. підлягав оплаті до 29.08.2013 року.

Відповідно до п.5 додатку № 7, в разі несплати до 29.08.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі: 2,3 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 до договору № 16-01-13/09-МКД.

Відповідно до п.6 цього додатку №7, в разі не сплати до 01.10.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, в розмір: 3,0 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 до договору № 16-01-13/09-МКД.

На виконання умов основного договору та додатку № 7 до нього позивачем було поставлено товар - мінеральні добрива в асортименті - на суму 29018,40 грн., що підтверджується видатковою накладною № РН-2904 від 29 липня 2013 року (а.с. 27).

Таким чином, на виконання умов основного договору т а додатків №№ 5, 6, 7 до нього позивач поставив відповідачу товар на загальну суму 1 014 264,16 грн.

Відповідач отримав товар без зауважень та претензій. Видаткові накладні підписані представниками сторін та скріплені їх печатками.

Позивач надав відповідачу рахунки на оплату товару, а саме рахунок - фактура № СФ-0000544 від 08.07.2013 року на суму 674 461,20 грн.; рахунок - фактура № СФ-0000545 від 08.07.2013 року на суму 310 784,56 грн.; рахунок - фактура № СФ-0000619 від 29.07.2013 року на суму 29 018,40 грн.

Відповідач свої зобов'язання по оплаті одержаного товару виконував з порушенням умов договору та додатків до нього.

За період з 10.07.2013 року по 20.11.2013 року відповідачем сплачено позивачу за поставлений товар грошові кошти в сумі 339 802,30 грн., що підтверджується виписками з банківського рахунку позивача (а.с. 87-99).

У зв'язку із порушенням відповідачем порядку та строків оплати поставленого товару 20 листопада 2013 року позивач направив на адресу відповідача претензію (а.с. 35), у якій вимагав негайно погасити заборгованість за поставлений товар в сумі 795 031,33 грн.. Відповідач залишив претензію без відповіді.

Таким чином, станом на день звернення позивача з позовом заборгованість відповідача за поставлений товар становила 684 461,86 грн.

Як вбачається з матеріалів справи, після звернення позивача з позовом до суду відповідачем було частково погашено заборгованість перед позивачем на суму 10 000 грн., що підтверджується платіжним дорученням №39 від 20.01.2014 року (а.с. 100).

Колегія суддів Рівненського апеляційного господарського суду погоджується з висновками місцевого господарського суду про часткове задоволення позовної вимоги про стягнення основної суми боргу з огляду на наступне.

Статтею 11 Цивільного кодексу України (надалі в тексті - ЦК України) встановлено, що цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини, а також завдання майнової (матеріальної) шкоди.

Приписами п.1 ст. 202 ЦК України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Відповідно до ст.525 ЦК України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.193 Господарського Кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

На підставі договору №16-01-13/09-МКД від 16.01.2013 року, між ними виникли зобов'язання, які регулюються параграфом 3 глави 54 Цивільного кодексу України.

Згідно ч.ч.1,2 ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

В силу ст.655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст.692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Ціна в договорі встановлюється за домовленістю сторін (ст.631 ЦК України).

Відповідно до ч.1 ст.530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ч.1 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення, а ч. 2 даної норми встановлено, що первинні документи мають містити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарських операцій. Аналогічні вимоги щодо наявності обов'язкових реквізитів первинних документів містить і п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Мінфіну України від 24.05.1995 року №88.

Подані позивачем первинні документи (видаткові накладні) відповідають зазначеним вище положенням чинного законодавства і є доказом того, що господарська операція з поставки товару відбулася.

Як вбачається із матеріалів справи відповідачем були порушені умови договору, а саме щодо розрахунків за поставлений товар. Станом на момент винесення рішення місцевим господарським судом 12.02.2014 року заборгованість відповідача становить 674461,86 грн. Вказану заборгованість відповідач не сплатив, докази сплати суду не подав.

Колегія суддів дійшла висновку, що місцевий господарський суд правомірно припинив провадження в частині стягнення 10 000 грн. основного боргу згідно з п.1-1 ч.1 ст.80 ГПК України та задовольнив позовні вимоги в частині стягнення 674 461,86 грн. основного боргу як правомірні та обґрунтовані.

Крім суми основного боргу позивачем було заявлено до стягнення 116 380,42 грн. відсотків за користування товарним кредитом.

Стаття 628 ЦК України передбачає, що зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до п.5 додатку №№ 6, 7, 8 в разі несплати до 08.08.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару в розмірі: 2,3 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку №5 від 08.07.2013 року, до договору №16-01-13/09-МКД.

Відповідно до п. 6 додатку № 6, № 7, № 8 в разі не сплати до 01.10.2013 року, покупцю будуть нараховуватись відсотки за користування товарним кредитом на вартість неоплаченого товару, в розмір: 3,0 %+ПДВ в місяць за кожен місяць користування товарним кредитом, виходячи з прайсової вартості товару, по курсу вказаному в відповідній графі додатку № 5 від 08.07.2013 , до договору № 16-01-13/09-МКД.

Матеріалами справи підтверджується, що відповідачем порушено умови договору стосовно своєчасних та повних розрахунків, тому позовна вимога в частині стягнення з відповідача відсотків за користування товарним кредитом є підставною.

Судова колегія перевірила поданий позивачем уточнений розрахунок нарахування відсотків за користування товарним кредитом (а.с. 102) та дійшла висновку, що він є обґрунтованим та арифметично вірним, а тому нарахована сума відсотків 116 380,42 грн. підлягає до стягнення з відповідача на користь позивача.

А тому, апеляційний господарський суд вважає, що посилання скаржника, викладені ним в апеляційній скарзі, є необґрунтованими, документально не підтвердженими, такими, що не ґрунтуються на нормах чинного законодавства, висновків суду першої інстанції не спростовують, а відтак, скаржник, в порушення вимог ст.33 ГПК України, не довів тих обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що вирішуючи спір по суті заявлених вимог, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив обставини справи, дав їм належну правову оцінку, дійшов правильних висновків щодо прав та обов'язків сторін, які ґрунтуються на належних та допустимих доказах, й ухвалив рішення з дотриманням норм матеріального та процесуального права, а тому, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави для його скасування чи зміни та задоволення апеляційної скарги.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст.49 ГПК України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 ГПК України, Рівненський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення господарського суду Вінницької області від 12.02.2014 року у справі №902/1754/13 залишити без змін, а апеляційну скаргу відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю "Агрикола" - без задоволення.

2. Справу №902/1754/13 повернути до господарського суду Вінницької області.

3. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку згідно з Розділом ХІІ-І Господарсько-процесуального кодексу України.

Головуючий суддя Демидюк О.О.

Суддя Огороднік К.М.

Суддя Бригинець Л.М.