Ухвала суду № 38133531, 02.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

02 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2446/13-а

Категорія: 8.2.1 Головуючий в 1 інстанції: Попов В.Ф.

Одеський апеляційний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Джабурія О.В.

суддів - Крусяна А.В.

- Шляхтицького О.І.

при секретарі - Філімович І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у справі за позовом Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ :

Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» (далі - позивач, МКП «ВУВКГ м. Херсона») звернулось з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Херсоні Херсонської області Державної податкової служби (далі - відповідач, ДПІ у м. Херсоні) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 21.05.2013 р. №№ 0006951502, 0006961502, 0007021502, 0007031502, 0007041502, 0007081502, 0007091502, якими позивачу збільшено грошові зобов'язання із земельного податку на 104 706,32 грн., із збору за спеціальне водокористування на суму 354 656,97 грн., із збору за забруднення навколишнього середовища на 194 811,18 грн. та з надходжень податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялись до 01.01.2011 р., але не визначені Податковим кодексом України, у сумі 160 709,39 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що за спірними податковими повідомленнями-рішеннями відповідачем обчислені грошові зобов'язання за несвоєчасну сплату податкового боргу, якого не було в наявності по строкам сплати, визначених у розрахунках штрафних санкцій до цих податкових повідомлень-рішень. Посилаючись на платіжні документи позивач вважає, що ним своєчасно сплачено податкові зобов'язання по спірним строкам сплати із земельного податку, із збору за спеціальне водокористування, із збору за забруднення навколишнього середовища та з надходжень податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялись до 01.01.2011 р., але не визначені Податковим кодексом України, і тому штрафні санкції за спірними податковими повідомленнями-рішеннями розраховані безпідставно.

Представник відповідача позов не визнав з тих підстав, що позивач протягом 2010-2012 років постійно мав податковий борг із зазначених вище податків та зборів (обов'язкових платежів), протягом цих періодів здійснював сплату цих зобов'язань із затримкою від 1 до понад 30 днів. За такі дії приписами ПК України передбачена фінансова відповідальність платників податків, яка була застосована до відповідача шляхом складання спірних податкових повідомлень-рішень. У зв'язку з цим відповідач вважає обчислення грошових зобов'язань за спірними податковими повідомленнями-рішеннями правомірним і просив суд відмовити у задоволенні позову.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року у задоволенні позовних вимог Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» відмовлено повністю.

Не погодившись з таким рішенням Міське комунальне підприємство «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» звернулось з апеляційною скаргою на вказану постанову, просить скасувати оскаржуване рішення та ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі. Апелянт вважає, що питання про стягнення сум податкового боргу, який виник більше ніж за 1095 днів до введення в дію Податкового кодексу України, не може розглядатися у судовому порядку і платник податків вважається вільним від такого податкового зобов'язання, що вказує на незаконність дій відповідача навіть щодо обліку такої заборгованості на обліковій картці позивача.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийняті на підставі актів перевірок від 29.04.2013 р. №№ 2480/15.2/03355726, 2481/15.2/03355726, 2482/15.2/03355726 щодо своєчасності сплати позивачем зобов'язань із земельного податку, із збору за спеціальне водокористування, із збору за забруднення навколишнього середовища та з надходжень податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялись до 01.01.2011р., але не визначені ПК України. Як вбачається з актів перевірок позивач у 2010-2012 роках несвоєчасно сплачував самостійно задекларовані ним зобов'язання з вказаних податків та зборів (обов'язкових платежів), із затримкою сплати від 1 до 203 днів, чим порушив вимоги Податкового кодексу України та Закону України від 21.12.2000р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами», чинного на час виникнення спірних правовідносин.

У зв'язку із затримкою у сплаті самостійно визначених грошових зобов'язань до позивача за спірними податковими повідомленнями-рішеннями застосовано штрафні санкції у розмірах від 10 до 20 відсотків від несвоєчасно сплачених податкових зобов'язань, в залежності від кількості днів затримки, як це передбачене ст. 126 ПК України.

Не погодившись з такими висновками податкового органу позивач оскаржив до суду податкові повідомлення-рішення від 29.04.2013 р. №№ 2480/15.2/03355726, 2481/15.2/03355726, 2482/15.2/03355726. З'ясувавши обставини справи, дослідивши докази на їх підтвердження, суд першої інстанції дійшов до висновку про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог.

Відповідно до вимог ч. 3 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій, чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень, адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед Законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Вимогами ч. 1 ст. 2 КАС України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень. Згідно з вимогами ч. 2 ст. 2 КАС України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Керуючись положеннями вищевказаних законів, Кодексом та контекстом Конституції України можна зробити висновок, що однією з найважливіших тенденцій розвитку сучасного законодавства України є розширення сфери судового захисту, в тому числі судового контролю за правомірністю і обґрунтованістю рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень.

Судом досліджено картки обліку податкових надходжень позивача із земельного податку, із збору за спеціальне водокористування, із збору за забруднення навколишнього середовища та з надходжень податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялись до 01.01.2011р., але не визначені ПК України, за 2010-2012 роки з метою встановлення фактів наявності податкового боргу та несвоєчасного його сплати по цим податкам і зборам.

Як було встановлено, із згаданих податків і зборів у позивача протягом 2010-2012 постійно обліковувався податкових борг. У цих податкових періодах позивачем обчислювались та декларувались поточні зобов'язання. У платіжних документах на сплату цих грошових зобов'язань у 2010-2012 роках позивач визначав намір сплачувати грошові зобов'язання поточних податкових періодів, незважаючи на наявність податкового боргу минулих податкових періодів з цих податків і зборів.

Відповідно до облікових карток податкових надходжень відповідач без згоди позивача самостійно направляв сплачені позивачем кошти у рахунок погашення податкового боргу минулих податкових періодів всупереч бажанням позивача сплатити податкові зобов'язання поточних податкових періодів. Вказаним пояснюється позиція позивача стосовно відсутності податкового боргу по строкам сплати, визначених у розрахунках штрафних санкцій до спірних податкових повідомлень-рішень.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції стосовно хибності вказаної позиції позивача, оскільки обов'язок громадян України та юридичних осіб щодо сплати податків і зборів до бюджету та державних цільових фондів встановлений Конституцією України, Податковим кодексом України та Законом України від 21.12.2000 р. №2181-ІІІ «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами».

У Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» протягом 2010-2012 років не було альтернативи щодо виконання чи не виконання податкових обов'язків стосовно повної та своєчасної сплати належних зобов'язань до бюджету чи державних цільових фондів. Позивач протягом 2010-2012 років мав сплатити як поточні грошові зобов'язання з податків та зборів, так і борги минулих податкових періодів.

За змістом положень ПК України та Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 у разі наявності податкового боргу все майно, грошові кошти платника податків знаходяться у податковій заставі і тому цей платник податків позбавлений можливостей розпоряджатись майном та коштами на власний розсуд.

У разі наявності податкового боргу з податків і зборів при надходженні коштів у рахунок сплати грошових зобов'язань з цих податків і зборів у 2010 році відповідно до Закону України від 21.12.2000 р. № 2181 мала застосуватись календарна черговість погашення зобов'язань у залежності від дати їх виникнення.

Також, відповідно до п. 87.9 ст. 87 ПК України у разі наявності у платника податків податкового боргу органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, що сплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно з черговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платником податків. Спрямування коштів платником податків на погашення грошового зобов'язання перед погашенням податкового боргу забороняється, крім випадків спрямування цих коштів на виплату заробітної плати та єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування.

Дані особових карток позивача підтверджують наявність податкового боргу та його несвоєчасну сплату.

Враховуючи викладене суд першої інстанції дійшов вірного висновку про правомірність дій відповідача щодо спрямування сплати поточних податкових зобов'язань із земельного податку, із збору за спеціальне водокористування, із збору за забруднення навколишнього середовища та з надходжень податків і зборів (обов'язкових платежів), які справлялись до 01.01.2011р., але не визначені ПК України, у рахунок сплати податкового боргу минулих податкових періодів без згоди на це позивача.

Колегія суддів вважає наведені висновки суду першої інстанції правильними і такими, що відповідають вимогам ст.ст. 2, 7, 10, 11, 70, 71 КАС України та не приймає доводи, наведені в апеляційній скарзі про те, що постанова підлягає скасуванню.

Відповідно до вимог ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а в адміністративних справах про протиправність рішень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення та надання відповідних доказів покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Отже, в адміністративному процесі, як виняток із загального правила, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень встановлена презумпція його винуватості. Презумпція винуватості покладає на суб'єкта владних повноважень обов'язок аргументовано, посилаючись на докази, довести правомірність свого рішення, дії чи бездіяльності та спростувати твердження позивача про порушення його прав, свобод чи інтересів. Такий обов'язок відсутній, якщо відповідач визнає позов. Відповідач, який є суб'єктом владних повноважень, свою позицію суду доказав та обґрунтував її.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень норм матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в апеляційній скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 195; 196; 198; 200; 205; 206; 254 КАС України, суд апеляційної інстанції, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Міського комунального підприємства «Виробниче управління водопровідно-каналізаційного господарства міста Херсона» залишити без задоволення, а постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 02 грудня 2013 року без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно після її проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого Адміністративного Суду України протягом 20 днів.

Повний текст судового рішення виготовлений 07.04.2014 року.

Головуючий: О.В.Джабурія

Суддя: А.В.Крусян

Суддя: О.І.Шляхтицький