Постанова № 38133494, 19.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

19 березня 2014 року 16:50 № 826/1423/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Погрібніченка І.М., при секретарі судового засідання Хилі І.В., за участю представників: позивача - Мацюк Л.А., Лакштанової Г.В., відповідача - Глушковської А.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справуза позовомПублічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут»доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києвіпровизнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2013 року № 0007132201, № 0007122201, -На підставі ч. 3 ст. 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 19 березня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

05 лютого 2014 року до Окружного адміністративного суду м. Києва звернулось Публічне акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» (далі - ПАТ «УКРНГІ», позивач) з адміністративним позовом про, з урахуванням заяви про уточнення предмету адміністративного позову, визнання нечинними та скасування податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2013 року № 0007132201, № 0007122201, прийнятих Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі - ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, відповідач).

Свої вимоги позивач обґрунтовує тим, що господарські взаємовідносини між ПАТ «УКРНГІ» та ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ», яке має відповідну ліцензію, здійснювались на підставі договорів № ВК-46/11, № ВК-47/11 від 30.03.2011 р., № ВК-316/11 від 19.12.2011 р.

Вказані договори було укладено в письмовій формі у відповідності з вимогами ст. ст. 627, 639, 837, 839 ЦК України, глави 61 ЦК України, що регулює правовідносини підряду, а також ст. 184 ГК України.

В підтвердження виконання сторонами умов даних договірних зобов'язань були виписані необхідні первинні документи, які складені відповідно до вимог ст. 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 р. № 996-XIV та п. 2.4 Положення про документальне забезпечення записів бухгалтерського обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704, під час здійснення господарських операцій або безпосередньо після їх закінчення та містять всі необхідні реквізити та достовірну інформацію про отримані від ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» послуги.

Проте, контролюючий орган під час проведення перевірки не дослідив належним чином факт здійснення господарських операцій позивача з ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» та безпідставно вважає, що у платника податків відсутнє право на віднесення сум ПДВ до податкового кредиту та врахування понесених витрат в податковому обліку з податку на прибуток по операціях з вказаним контрагентом.

За вказаних обставин, позивач зазначає, що з його боку господарська діяльність здійснювалася добросовісно, а тому застосування до нього санкцій за актом перевірки є спробою перекласти відповідальність з особи, яка можливо й вчинила правопорушення, на особу, яка діяла правомірно.

Як наслідок, позивач вважає, що ним правомірно віднесено до складу витрат витрати, що понесені в зв'язку з придбанням послугу ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ», а також правомірно отримано право на податковий кредит у відповідному періоді, що був предметом перевірки контролюючими органами.

Також позивач вказує на те, що фінансово-господарська діяльність між ним та ПрАТ «БФК «Глобал Естейтс» здійснювалась на підставі Договору про надання юридичних послуг № 5 від 30.12.2010 р. на умовах абонентського обслуговування за щомісячну фіксовану плату, укладеного у відповідності з ч. 1 ст. 627, ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 190 Господарського кодексу України.

Факт виконання сторонами прийнятих за вказаним договором зобов'язань підтверджується відповідними первинними документами: актами здачі-приймання та звітами наданих послуг, податковими накладними тощо, складеними відповідно до вимог чинного законодавства.

А тому, на переконання позивача, доводи контролюючого органу про невідповідність вищевказаних актів вимогам законодавства України щодо первинних документів є неправомірними, як і те що вони не підтверджують здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

За вказаних обставин, позивач вважає, що податкові повідомлення-рішення № 0007132201, № 0007122201 від 02 грудня 2013 року мають бути визнані нечинними та скасовані.

В судовому засіданні представники позивача позовні вимоги повністю підтримали та просили їх задовольнити.

Контролюючий орган подав заперечення на адміністративний позов, в яких стосовно взаємовідносин позивача з ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» зазначає, що в останнього відсутні реальні можливості виконати свої зобов'язання, оскільки у нього основним постачальником за перевіряємий період був ТОВ «БК «ЕМПАЙР», у якого відсутні: майно, трудові ресурси, виробничо-складські приміщення, технічний персонал, основні фонди, виробничі активи, складські приміщення, засоби для транспортування та інше майна, які економічно необхідні для здійснення господарських операцій у зазначених обсягах, що свідчить про відсутність необхідних умов для реального настання результатів відповідної господарської діяльності.

Також, стосовно взаємовідносин позивача з ПрАТ «БФК «Глобал Естейтс», яким платнику податків надавались юридичні послуги, відповідач вказує на те, що незважаючи на вимоги договору про надання аналітичних висновків щодо питань трудового, цивільного, господарського, податкового та інших галузей права, ПАТ «УКРНГІ» не надані первинні документи щодо складання вищезазначених висновків.

Як наслідок, на переконання відповідача, на ПАТ «УКРНГІ» відсутні деталізовані розшифровки послуг, висновки, які зроблені за результатами проведеної роботи, де саме та ким надавались юридичні послуги, дати, час проведення послуг, звіти, розшифровки та інше, тобто відсутнє документальне підтвердження здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю підприємства.

За таких обставин, відповідач вважає, що на підставі виявлених порушень, ним правомірно прийняті податкові повідомлення-рішення.

В наданих запереченнях відповідач просить в задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі, в судовому засіданні проти задоволення адміністративного позову представник відповідача заперечував.

Розглянувши подані сторонами документи і матеріали, заслухавши пояснення їх представників, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Український нафтогазовий інститут» (ідентифікаційний код юридичної особи 00147134) зареєстроване Шевченківською районною у місті Києві державною адміністрацією 09.07.1997 р. за № 10741200000002484. Вказане товариство розташоване за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 7.

ПАТ «УКРНГІ» взято на податковий облік в органах державної податкової служби 03.04.1997 р. за № 56/2579, на час проведення перевірки та складання акту товариство перебувало на обліку в ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві.

Згідно Свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість № 38963721 від 30.07.1997 р. ПАТ «УКРНГІ» є платником податку на додану вартість (індивідуальний податковий номер 001471326143).

В період з 07.08.2013 р. по 20.08.2013 р. Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПАТ «УКРНГІ», код за ЄДРПОУ 00147134 з питань, що стали предметом оскарження акту позапланової документальної перевірки від 14.02.2013 р. № 434/22-30/00147134 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «УКРНГІ» код за ЄДРПОУ 00147134 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.», за результатами якої складено Акт № 754/22-01/00147134 від 28.08.2013 р. (далі - Акт № 754/22-01/00147134).

Вказаною перевіркою вирішено, що за результатами документальної позапланової виїзної перевірки ПАТ «УКРНГІ», код за ЄДРПОУ 00147134 з питань, що стали предметом оскарження акту позапланової документальної перевірки від 14.02.2013 р. № 434/22-30/00147134 «Про результати планової виїзної перевірки ПАТ «УКРНГІ» код за ЄДРПОУ 00147134 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.07.2010 р. по 31.12.2012 р.» висновок до акту від 14.02.2013 р. № 434/22-30/00147134 залишити без змін, а заперечення без задоволення.

03 вересня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 754/22-01/00147134 від 28.08.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004172201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 3 810 153,75 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 3 048 123,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 762 030,75 грн.

03 вересня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 754/22-01/00147134 від 28.08.2013 р., прийняла податкове повідомлення-рішення № 0004182201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 396 715 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 317 372 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 79 343 грн.

Зазначені податкові повідомлення-рішення оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Головного управління Міндоходів у м. Києві, яке своїм рішенням від 18 листопада 2013 року № 6560/10/26-15-10-04 скаргу голови правління ПАТ «УКРНГІ» задовольнило частково, податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.09.2013 р. № 0004172201 в частині основного платежу в розмірі 2 861 528,00 грн. та в частині застосування штрафних санкцій в розмірі 723 201,25 грн. скасувало, в решті податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 р. № 0004172201 залишило без змін; податкове повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.09.2013 р. № 0004182201 в частині застосування штрафних санкцій у розмірі 47 842 грн. скасувало, в решті податкове повідомлення-рішення від 03.09.2013 р. № 0004182201 залишило без змін.

Зазначені податкові повідомлення-рішення та рішення про результати розгляду первинної скарги оскаржені позивачем в порядку процедури адміністративного оскарження до Міністерства доходів і зборів України, яке своїм рішенням від 24 січня 2014 року № 1310/6/99-99-10-01-15 податкові повідомлення-рішення ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві від 03.09.2013 р. № 0004172201, № 0004182201 з урахуванням рішення, прийнятого за розглядом первинної скарги залишило без змін, скаргу - без задоволення.

02 грудня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 754/22-01/00147134 від 28.08.2013 р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.11.2013 р. № 6560/10/26-15-10-04, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007122201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 185.1 ст. 185, п. 187.1 ст. 187, п. 188.1 ст. 188, п. 198.1, п. 198.2, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями, збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на додану вартість на загальну суму 225 424,50 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 186 595,00 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 38 829,50 грн.

02 грудня 2013 року ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві, на підставі Акта перевірки № 754/22-01/00147134 від 28.08.2013 р. та рішення про результати розгляду первинної скарги від 18.11.2013 р. № 6560/10/26-15-10-04, прийняла податкове повідомлення-рішення № 0007132201, яким згідно з підпунктом 54.3.2 пункту 54.3 статті 54 та відповідно до абз. 2 п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року № 2755-VI (із змінами та доповненнями) за порушення п. 138.2 ст. 138, пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України від 02.12.2010 р. № 2755-VI із змінами та доповненнями збільшено суму грошового зобов'язання за платежем: податок на прибуток на загальну суму 348 873 грн., з якої сума грошового зобов'язання за основним платежем складає 317 372 грн. та за штрафними (фінансовими) санкціями - 31 501 грн.

Незгода з зазначеними вище податковими повідомленнями-рішеннями відповідача від 02 грудня 2013 року № 0007132201, № 0007122201 обумовила позивача звернутись до суду.

Оцінивши за правилами статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд погоджується з доводами Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут», виходячи з наступного.

Спірні правовідносини врегульовано нормами Конституції України, Податкового кодексу України (далі - ПК України), Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), Господарського кодексу України (далі - ГК України), Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» від 15.05.2003 р. № 755-IV (далі - Закон № 755-IV), Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року № 996-XIV (далі - Закон № 996-XIV), Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерством фінансів України від 24.05.1995 р. № 88, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 р. за № 168/704 (далі - Положення № 88).

Відповідно до ст. 19 Конституції України правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Приписами п. 1.1 ст. 1 ПК України (в редакції, чинній в момент проведення перевірки) визначено, що Податковий кодекс України регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Згідно з п. 185.1 ст. 185 ПК України об'єктом оподаткування є операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

З метою оподаткування цим податком до операцій з ввезення товарів на митну територію України та вивезення товарів за межі митної території України прирівнюється поміщення товарів у будь-який митний режим, визначений Митним кодексом України.

Відповідно до п. 187.1 ст. 187 ПК України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Пунктом 188.1 ст. 188 ПК України визначено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів), а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на вартість послуг стільникового рухомого зв'язку).

До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв'язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

База оподаткування операцій з постачання товарів, ввезених платником на митну територію України, визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче митної вартості товарів, з якої були визначені податки і збори, що справляються під час їх митного оформлення, з урахуванням акцизного податку та ввізного мита, за винятком податку на додану вартість, що включаються в ціну товарів/послуг згідно із законом.

У разі якщо постачання товарів/послуг здійснюється за регульованими цінами (тарифами), база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за такими цінами (тарифами).

У разі постачання виробничих або невиробничих засобів, інших товарів/послуг без оплати, з частковою оплатою, у межах обміну, у межах дарування, у рахунок оплати праці фізичним особам, які перебувають у трудових відносинах із платником податку, пов'язаній з постачальником особі, суб'єкту господарювання, який не зареєстрований платником податку, іншим особам, які не зареєстровані платниками податку, база оподаткування визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, але не нижче звичайних цін.

До бази оподаткування враховується вартість товарів/послуг, які постачаються за будь-які кошти (за виключенням суми компенсації на покриття різниці між фактичними витратами та регульованими цінами (тарифами) у вигляді виробничої дотації з бюджету та/або суми відшкодування орендодавцю - бюджетній установі витрат на утримання наданого в оренду нерухомого майна та комунальних послуг і енергоносіїв), та вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платникові податку безпосередньо отримувачем товарів/послуг або будь-якою третьою особою як компенсація вартості товарів/послуг, поставлених таким платником податку.

У разі постачання товарів за договорами фінансового лізингу базою оподаткування є договірна (контрактна) вартість, але не нижче ціни придбання об'єкту лізингу.

У випадках, передбачених статтею 189 цього Кодексу, база оподаткування визначається з урахуванням положень статті 189 цього Кодексу.

У відповідності до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Пунктом 198.2 ст. 198 ПК України визначено, що датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу, а для операцій з постачання послуг нерезидентом на митній території України - дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями, що були включені отримувачем таких послуг до податкової декларації попереднього періоду.

Датою виникнення права орендаря (лізингоотримувача) на збільшення податкового кредиту для операцій фінансової оренди (лізингу) є дата фактичного отримання об'єкта фінансового лізингу таким орендарем.

Датою виникнення права замовника на віднесення сум до податкового кредиту з договорів (контрактів), визначених довгостроковими відповідно до пункту 187.9 статті 187 цього Кодексу, є дата фактичного отримання замовником результатів робіт (оформлених актами виконаних робіт) за такими договорами (контрактами).

Для товарів/послуг, постачання (придбання) яких контролюється приладами обліку, факт постачання (придбання) таких товарів/послуг засвідчується даними обліку.

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Платники податку, що застосовували касовий метод до набрання чинності цим Кодексом або застосовують касовий метод, мають право на включення до податкового кредиту сум податку на підставі податкових накладних, отриманих протягом 60 календарних днів з дати списання коштів з банківського рахунка платника податку.

Приписами п. 138.2 ст. 138 ПК України визначено, що витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

У разі якщо платник податку здійснює виробництво товарів, виконання робіт, надання послуг з довготривалим (більше одного року) технологічним циклом виробництва за умови, що договорами, укладеними на виробництво таких товарів, виконання робіт, надання послуг, не передбачено поетапної їх здачі, до витрат звітного податкового періоду включаються витрати, пов'язані з виробництвом таких товарів, виконанням робіт, наданням послуг у цьому періоді.

Платник податку для визначення об'єкта оподаткування має право на врахування витрат, підтверджених документами, що складені нерезидентами відповідно до правил інших країн.

Підпунктом пп. 139.1.1 п. 139.1 ст. 139 ПК України визначено, що не включаються до складу витрат, витрати, не пов'язані з провадженням господарської діяльності, а саме витрати на організацію та проведення прийомів, презентацій, свят, розваг та відпочинку, придбання та розповсюдження подарунків (крім благодійних внесків та пожертвувань неприбутковим організаціям, визначених статтею 157 цього Кодексу, та витрат, пов'язаних із провадженням рекламної діяльності, які регулюються нормами підпункту 140.1.5 пункту 140.1 статті 140 цього Кодексу).

Обмеження, передбачені абзацом другим цього підпункту, не стосуються платників податку, основною діяльністю яких є: організація прийомів, презентацій і свят за замовленням та за рахунок інших осіб; придбання лотерейних білетів, інших документів, що засвідчують право участі в лотереї; фінансування особистих потреб фізичних осіб за винятком виплат, передбачених статтями 142 і 143 цього Кодексу, та в інших випадках, передбачених нормами цього розділу.

В ході дослідження матеріалів справи судом встановлено, що між позивачем (Замовник) та ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» (Підрядник), яке має відповідну ліцензію, господарські взаємовідносини здійснювались на підставі договорів № ВК-46/11 від 30.03.2011 р. на улаштування вентиляції та кондиціювання у частині приміщень 5-го поверху основного корпусу ВАТ «УКРНГІ» за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 7, № ВК-47/11 від 30.03.2011 р. на демонтаж-монтаж кондиціонерів у частині приміщень 5-го, 6-го поверхів основного корпусу ВАТ «УКРНГІ» за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 7, № ВК-316/11 від 19.12.2011 р. на улаштування системи кондиціювання в холі основного корпусу ПАТ «УКРНГІ» за адресою: м. Київ, Кудрявський узвіз, 7.

Предметом договірних взаємовідносин було встановлення системи кондиціювання та вентиляції, а також регулярне та/або на вимогу позивача здійснення планового обслуговування та ремонту цієї системи ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ», яке виконувало свої зобов'язання за укладеними договорами, а позивач, в свою чергу на виконання своїх зобов'язань, здійснював оплату виконаних робіт.

Дослідивши вказані договори, судом встановлено, що останні були укладені в письмовій формі у відповідності з вимогами ст. ст. 627, 639, 837, 839 ЦК України, Глави 61 ЦК України, що регулює правовідносини підряду, а також ст. 184 ГК України.

В підтвердження виконання сторонами умов даних договірних зобов'язань були виписані наявні в матеріалах справи первинні документи, що складені відповідно до вимог ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4. Положення № 88 під час здійснення господарської операції або безпосередньо після її закінчення та містять всі обов'язкові реквізити та достовірну інформацію про отримані від ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» послуги.

Таким чином, судом встановлено, що фактичне виконання господарських операцій підтверджується наявними в матеріалах справи копіями актів приймання виконаних будівельних робіт та податковими накладними, які були складені під час реалізації послуг контрагентом позивача (ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ»), а також іншими первинними документами, складеними за результатами виконання таких договорів.

Після чого, позивач здійснені господарські операції врахував в бухгалтерському обліку як витрати на утримання будівлі та включив у відповідності до вимог ПК України в податковому обліку як витрати на ремонт основних засобів.

Водночас, суд критично оцінює доводи відповідача, які ґрунтуються на неможливості проведення господарських операцій позивача з ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» через те, що основним постачальником останнього було ТОВ «Будівельна компанія «ЕМПАЙР», яке має ознаки фіктивності, що підтверджується актами документальних позапланових невиїзних/виїзних перевірок ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» з ТОВ «Будівельна компанія «ЕМПАЙР».

Як підтверджено матеріалами справи, ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» оскаржило до суду дії ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС.

За наслідками розгляду поданих ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» адміністративних позовів, Окружним адміністративним судом м. Києва прийняті рішення від 15.05.2012 р. (справа № 2а-661/12/2670) та від 09.08.2012 р. (справа № 2а-7276/12/2670), якими позовні вимоги ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» відповідно задоволено частково та - повністю.

Ухвалами суду апеляційної інстанції від 27.09.2012 р. (справа № 2а-661/12/2670) та від 08.11.2012 р. (справа № 2а-7276/12/2670) рішення суду першої інстанції залишені без змін.

Надаючи оцінку наявним в матеріалах справи судовим рішенням, суд зазначає, що згідно з ч. 1 ст. 72 КАС України обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Суд зазначає, що надані позивачем судові рішення стосуються особи, щодо якої встановлено певні обставини (ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ»), суди у вказаних вище рішеннях дійшли висновку про протиправність дій ДПІ у Шевченківському районі м. Києва ДПС: щодо внесення до інформаційних баз відомостей про результати проведеної позапланової невиїзної перевірки ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» (справа № 2а-661/12/2670); по зменшенню задекларованих податкових зобов'язань та задекларованого податкового кредиту ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» за грудень 2011 р. на 1 717 244,00 грн. до відповідно 18 236,00 грн. та 167,00 грн., таким чином, обставини встановлені у вказаних рішеннях стосуються обставин, що мають місце при вирішенні у даній адміністративній справі, в зв'язку із чим, є такими, що враховуються при її вирішенні.

Разом з тим, суд також звертає увагу на те, що позивач, як Замовник, не може нести відповідальності ні за несплату податків контрагентом (ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ»), ні за можливу недостовірність відомостей про нього, наведених у реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Крім того, чинне законодавство не покладає на платника податків обов'язку перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим, як відносити відповідні суми ПДВ до податкового кредиту та заявляти відповідні суми до бюджетного відшкодування.

Як зазначено в Інформаційному листі Вищого адміністративного суду України від 20 липня 2010 року № 1112/11/13-10 «Проблемні питання застосування законодавства у справах за участю органів державної податкової служби», якщо контрагент не виконав свого зобов'язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи. Зазначена обставина не є підставою для позбавлення платника податку права на відшкодування податку на додану вартість у разі, якщо останній виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має всі документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Неприпустимість притягнення до відповідальності однієї компанії, у випадку за неправомірні дії іншої компанії підтверджується практикою Європейського Суду з прав людини. Так, в пункті 71 рішення у справі «Булвес»АД проти Болгарії» Європейський Суд з прав людини дійшов такого висновку: «…Суд вважає, що компанія-заявник не повинна нести відповідальність за наслідки невиконання постачальником його обов'язків щодо своєчасного декларування ПДВ і, як наслідок, сплачувати ПДВ повторно разом із пенею. Суд вважає, що такі вимоги прирівнюються до надзвичайного обтяження для компанії-заявника, що порушило справедливий баланс, який повинен був підтримуватися між вимогами загальних інтересів та вимогами захисту права власності».

Вищенаведений висновок Європейський Суд з прав людини повторно підтвердив у рішенні по справі «Бізнес Сепорт Сентре проти Болгарії», у пункті 23 якого зазначено, що у разі виявлення податковими органами невиконання постачальником своїх обов'язків як платника ПДВ, вони могли б розпочати податкову перевірку цього постачальника, з тим щоб стягнути з нього належні платежі та штрафні санкції. Утім, зазначив Суд, прямого впливу на оподаткування організації-заявника (Бізнес Сепорт Сентре) це не мало б.

Отже, Європейський Суд з прав людини чітко визначає правило індивідуальної відповідальності платника податків. Тобто, добросовісний платник податків не має зазнавати негативних наслідків через порушення законодавства його контрагентом.

Рішення Європейського Суду з прав людини згідно з статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини» мають в Україні значення джерела права. Більше того, частина 2 статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України вимагає врахування практики Європейського Суду з прав людини при вирішенні справ.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що господарські операції ПАТ «УКРНГІ» з його контрагентом ТОВ «АРХ-АТЕЛЬЄ» здійснювалися в межах звичайної господарської діяльності обох підприємств, є реальними, відповідають дійсному економічному змісту та підтверджуються необхідними документами, що є свідченням добросовісності позивача при здійсненні вказаних операцій.

З урахуванням викладеного, суд вважає, що ДПІ у Шевченківському районі ГУ Міндоходів у м. Києві не доведено, що зміст зазначених вище угод не відповідають дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав і обов'язків чи свідчить про намір сторін ухилитися від оподаткування доходів, отриманих внаслідок виконання договорів або приховування дійсного об'єкту оподаткування, зменшення бази оподаткування, створення штучних підстав для незаконного відшкодування сум сплачених податків за рахунок коштів бюджету, отримання незаконних пільг з оподаткування тощо.

Окрім цього, судом встановлено, що між ПАТ «УКРНГІ» (Замовник) та ПрАТ «БФК «Глобал Естейтс» (Виконавець) фінансово-господарська діяльність здійснювалась на підставі Договору про надання юридичних послуг № 5 від 30.12.2010 р. (далі - Договір № 5) на умовах абонентського обслуговування за щомісячну фіксовану плату, укладеного у відповідності з ч. 1 ст. 627, ст. ст. 901, 903 Цивільного кодексу України, ст. ст. 179, 190 Господарського кодексу України.

У відповідності з п. 1.1 Договору № 5, ПрАТ «БФК «Глобал Естейтс» (вид діяльності якого за КВЕД-2010 у відповідності з Довідкою з ЄДРПОУ - 69.10 Діяльність у сфері права) зобов'язався надавати Замовнику повний спектр юридичних послуг з питань супроводження фінансово-господарської діяльності Замовника, який в свою чергу зобов'язався своєчасно вносити щомісячну абонентську плату, тобто незалежно від обсягу виконаних робіт.

Крім того, сторони погодили що протягом дії договору послуги Виконавцем надаються у робочі дні, з 9:00 до 18:00 години (у відповідності з внутрішнім розпорядком роботи ПАТ «УКРНГІ»), порядок здачі-приймання яких передбачено в п. 2.1 Договору № 5, шляхом підписання акту здачі-приймання наданих послуг за відповідний звітний період.

Щомісячна вартість юридичних послуг Виконавця погоджена сторонами у п. 4.2 Договору № 5 та яка складала: за період з 01.01.2011 р. по 30.06.2011 р. - 60 000 грн., без урахування ПДВ; за період з 01.07.2011 р. по 31.12.2012 р. - 50 000 грн., крім того ПДВ - 10 000 грн.

Факт виконання сторонами прийнятих за договором зобов'язань підтверджується наявними в матеріалах справи первинними документами: актами здачі-приймання, звітами наданих послуг та податковими накладними тощо.

Дослідивши їх в судовому засіданні, суд встановив, що вказані вище первинні документи були складені у відповідності до вимог ст. 9 Закону № 996-XIV та п. 2.4 Положення № 88 та містять всі обов'язкові реквізити, що свідчить про отримання позивачем послуг від ПрАТ «БФК «Глобал Естейтс».

Разом з тим, судом враховано той факт, що акти здачі-приймання наданих послуг не містять деталізованої інформації щодо змісту, обсягу та витраченого часу на їх виконання, а лише закріплюють факт їх своєчасного надання Виконавцем та відсутність претензій з боку Замовника із зазначенням звітного періоду.

З цього приводу, суд зазначає, що оплата на умовах абонентського обслуговування є фіксованою та не залежить, ані від змісту, ані від обсягу та витраченого часу на їх виконання.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що доводи контролюючого органу про невідповідність актів вимогам законодавства України щодо первинних документів з вищевказаних обставин є неправомірними, як і те що вони не підтверджують здійснення господарських операцій та їх зв'язок з господарською діяльністю платника податків.

Пунктом 123.1 статті 123 Податкового кодексу України передбачено, що у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених підпунктами 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 пункту 54.3 статті 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

При повторному протягом 1095 днів визначенні контролюючим органом суми податкового зобов'язання з цього податку, зменшення суми бюджетного відшкодування тягне за собою накладення на платника податків штрафу у розмірі 50 відсотків суми нарахованого податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відтак, збільшення сум грошових зобов'язань за платежами: податок на додану вартість та податок на прибуток та нарахування штрафних (фінансових) санкцій було здійснено відповідачем неправомірно, що свідчить про протиправність та необґрунтованість прийнятих ним податкових повідомлень-рішень від 02 грудня 2013 року № 0007132201, № 0007122201, у зв'язку із чим вони підлягають визнанню протиправними та скасуванню.

Частиною третьою статті 2 КАС України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого, вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач як суб'єкт владних повноважень не довів правомірності своїх рішень.

Оцінивши докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, та враховуючи всі наведені обставини, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог і на підставі ч. 2 ст. 11, п. 1 ч. 2 ст. 162 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за необхідне адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» повністю задовольнити.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує на користь позивача здійснені ним документально підтверджені витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. з Державного бюджету України.

Керуючись ст. ст. 69-71, ст. 94, ст. ст. 158-163, ст. 167, ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» задовольнити повністю.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві від 02 грудня 2013 року № 0007132201, № 0007122201.

3. Присудити з Державного бюджету України за рахунок бюджетних асигнувань за зобов'язаннями Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на користь Публічного акціонерного товариства «Український нафтогазовий інститут» понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 грн. (чотириста вісімдесят сім гривень 20 копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 КАС України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя І.М. Погрібніченко

Повний текст постанови виготовлений та підписаний 24.03.2014 р.