Ухвала суду № 38133481, 07.04.2014, Черкаський окружний адміністративний суд

УХВАЛА

про залишення позовної заяви без руху

07 квітня 2014 року справа № 823/853/14

м. Черкаси

Суддею Черкаського окружного адміністративного суду Трофімовою Л.В. перевірено матеріали адміністративного позову у справі № 823/853/14

за позовом виконуючого обов’язки прокурора міста Черкаси

в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку (надалі – позивач)

до приватного акціонерного товариства «Технополіс» (надалі – відповідач)

про стягнення штрафних санкцій, прийнято ухвалу.

Виконувач обов’язків прокурора міста Черкаси, звернувшись до суду в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку з адміністративним позовом до приватного акціонерного товариства «Технополіс», просить стягнути з відповідача штраф у сумі 17 000 грн. 00 коп.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 107 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим ст. 106 цього Кодексу. Вивчивши матеріали позовної заяви, суддя встановив, що вона не відповідає вимогам ст. 106 КАС України.

Недоліки є такими, що перешкоджають суду вирішити питання про відкриття провадження в адміністративній справі з огляду на необґрунтовану прокурором неможливість Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку самостійно звернутись до суду, враховуючи виконання Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, яка утворена Указом Президента України №1063/2011 від 23.11.2011 чи її підрозділами комплексного забезпечення захисту інтересів громадян України та держави, зокрема щодо: застосування санкцій до юридичних осіб та складання протоколів про адміністративні правопорушення і подання їх до суду; надсилання до правоохоронних органів матеріалів стосовно фактів правопорушень, за які передбачено адміністративну та кримінальну відповідальність, якщо до компетенції НКЦПФР не входить накладення адміністративних стягнень за такі правопорушення; накладання на осіб, винних у порушенні вимог законодавства про цінні папери, адміністративних стягнень, а також штрафних та інших санкцій аж до анулювання ліцензій на здійснення професійної діяльності на ринку цінних паперів; звернення до суду з позовами (заявами) у зв'язку з порушенням законодавства України про цінні папери; звернення до суду з позовом про примусове стягнення штрафів, накладених уповноваженою особою НКЦПФР.

У заяві зазначено, що в. о. прокурора м. Черкаси звертається в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку, здійснюючи функції представництва на підставі ст. 121 Конституції України та ст. 36-1 Закону України «Про прокуратуру», ст. 60 КАС України.

Статтею 8 КАС України передбачено, що звернення до адміністративного суду для захисту прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі Конституції України гарантується.

На прокуратуру відповідно до пункту 2 ст. 121 Конституції та ст. 35, 36-1, 37, 40 Закону України «Про прокуратуру» покладено представницьку функцію у судах, а саме: представництво інтересів держави у суді у випадках, визначених законом. Зокрема представництво – це процесуальна діяльність особи (представника) у межах наданих їй повноважень, спрямованих на захист суб’єктивних прав, свобод та інтересів іншої особи, яка бере участь у справі, від імені та в інтересах останньої.

Згідно з п. 2 ст. 121 Конституції України, частин 2, 5 ст. 36-1 Закону України від 5 листопада 1991 р. № 1789-ХІІ «Про прокуратуру» прокуратура становить єдину систему, на яку покладається: представництво інтересів громадянина або держави в суді у випадках, визначених законом. Підставою представництва у суді інтересів держави є наявність порушень або загрози порушень економічних, політичних та інших державних інтересів внаслідок протиправних дій (бездіяльності) фізичних або юридичних осіб, що вчинюються у відносинах між ними або з державою. Прокурор самостійно визначає підстави для представництва у судах, форму його здійснення і може здійснювати представництво на будь-якій стадії судочинства у порядку, передбаченому процесуальним законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 60 КАС України прокурор здійснює у суді представництво інтересів громадянина або держави у порядку, встановленому цим Кодексом та іншими законами. Звернення прокурора до адміністративного суду з позовною заявою в інтересах самостійних господарюючих суб’єктів з питань, що не торкаються загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, порушують матеріальні або інші інтереси держави, захист прав усіх суб’єктів права власності та господарювання, у разі якщо інтереси останніх не збігаються з інтересами органів, уповноважених державою здійснювати відповідні функції, за відсутності ознак порушення цими органами матеріальних або інших інтересів держави, не є представництвом інтересів держави і законом прокурора такими повноваженнями не наділено.

Конституційний Суд України прийняв рішення 08.04.99 у справі за №3-рп/99. Згідно з резолютивною частиною рішення: прокурори та їх заступники вправі звертатись до суду з позовними заявами виключно в інтересах держави в особі органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, яким законом надано повноваження органів виконавчої влади.

ЄСПЛ у своїх рішеннях визначав позицію про те, що присутність прокурора у судовому процесі на боці однієї із сторін ставить під загрозу принцип рівності і справедливого балансу між сторонами, участь прокурора може створювати відчуття нерівності у сторони [п. 30-33 рішення у справі «Менчинська проти Росії», п. 53 рішення у справі «Мартини проти Франції»].

Імунітет прокурора при розподілі судових витрат також може викликати сумнів щодо дотримання права на справедливий судовий розгляд. Незважаючи на те, що подібний привілей може бути виправданий міркуваннями охорони правопорядку, «використання не допустимо, якщо це призводить до нерівноправного становища сторони в цивільному судочинстві стосовно прокурора» (відмова заявникам, на користь яких відбулося рішення, у стягненні судових витрат з прокурора, який звернувся до них з позовом, був визнаний порушенням положень статті 6 у справі «Станкевич проти Польщі». У постановах проти РФ вивчалося питання, чи є участь прокурора на стороні опонентів заявника при розгляді цивільних справ порушенням принципу рівноправності сторін. У справі «Менчинська проти Російської Федерації» заява № 42454/02, 15.01.2009, посилаючись на Висновок Венеційської комісії щодо закону «Про прокуратуру »(2005 ) і Резолюцію Парламентської асамблеї № 1604 (2003) «Про роль прокуратури у демократичному суспільстві, регульованому верховенством права», ЄСПЛ встановив, що за певних обставин виступ прокурора на стороні особи, що у справі, може бути виправдана, «зокрема, інтересами захисту прав вразливих груп населення (дітей , інвалідів і т.п.), які нездатні захистити свої інтереси самостійно, або у випадках, коли дане порушення зачіпає інтереси більшого числа громадян, або, коли потрібно захистити інтереси держави» (§ 35).

ЄСПЛ зазначає: «сам по собі той факт, що дії прокурорів спрямовані на охорону державних інтересів, не можна витлумачувати як надання їм правового статусу незалежних і неупереджених учасників процесу» (рішення у справі «ТОВ " Злінсат " проти Болгарії»). ЄСПЛ при прийнятті постанови від 22.05.1998 у справі «Васілеску проти Румунії» визнав, що факт надання співробітнику підрозділу прокуратури виключної компетенції при вирішенні питання про реституцію був порушенням положень статті 6 ЄКПЛ. Право на змагальний процес у трактуванні ЄСПЛ означає можливість сторін судового процесу ознайомитися і прокоментувати усі докази, представлені, у тому числі, «незалежним представником національної правової системи» з метою вплинути на рішення суду.

У справах за участі прокурора інтерес не може бути абстрактним (з огляду на не сплату прокуратурою судового збору, а не власне Центральним територіальним департаментом Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку) і аргументованим достатньо тільки з огляду на його публічність (порушення вимог законодавства про цінні папери та несплата адміністративно-господарських санкцій є порушенням загальнодержавних інтересів) без обгрунтування.

Статтею 241 ГК України «штраф як адміністративно-господарська санкція» передбачено - перелік порушень, за які з суб'єкта господарювання стягується штраф, розмір і порядок його стягнення визначаються законами, що регулюють відносини, в яких допущено правопорушення.

Відповідно до ст. 99 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що адміністративний позов може бути подано у межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Згідно ч. 2 зазначеної статті для звернення до адміністративного суду у справах за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

У позові зазначено, що термін опублікування річної інформації до 30.04.2013.

До суду матеріали позовної заяви надійшли 04.04.2014, акт щодо факту правопорушення складено 02.10.2013 за неопубліковану інформацію за 2012 рік, постанова від 16.10.2013, строк сплати протягом 15 днів з дня отримання, проте докази не надано про отримання відповідачем постанови, зокрема, докази щодо фактів на які посилається прокурор – коли направлено акт, постанову про розгляд і постанову про санкції і де санкції визначено «адміністративно-господарськими», коли вручено зазначені документи відповідачу і хто був обізнаний з боку відповідача про складання акту та інших документів у цій справі.

Прокурором зазначено, що постанову згідно даних ЄДР направлено 18.10.2013, проте ні відомостей з відділення зв’язку ні доказів про отримання її відповідачем у додатках до позову не зазначено, ні витягів чи повідомлень щодо цих обставин не надано, доказів про отримання відповідачем акту №2608-ЦД-4-Е від 02.10.2013, постанови про розгляд справи про правопорушення на ринку цінних паперів від 03.10.2013, постанови №2536-ЦД-4-Е від 16.10.2013.

Згідно ч. 2 ст. 106 КАС України на підтвердження обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги, позивач надає докази, а у разі неможливості - зазначає докази, що не може самостійно надати, із зазначенням причин неможливості надання таких доказів.

Постановою КМУ від 30.11.2011 №1242, затверджено Типову інструкцію з діловодства, де передбачено порядок видачі копій документів (далі – Інструкція). Зокрема, згідно п. 76 Інструкції установа може засвідчувати копії лише тих документів, що створюються в ній, а також у випадках, передбачених в абзаці другому цього пункту. Копія документа виготовляється і видається тільки з дозволу керівника установи, його заступників або керівника структурного підрозділу. У разі підготовки документів для надання судовим органам, під час вирішення питань щодо прийняття громадян на роботу, навчання, засвідчення їх трудових, житлових та інших прав у взаємовідносинах з установою, а також під час формування особових справ працівників установа може виготовляти копії документів, виданих іншими установами (копії дипломів, свідоцтв про одержання освіти тощо). Пунктом 77 Інструкції визначено, що напис про засвідчення документа складається із слів «Згідно з оригіналом», найменування посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів (ініціалу імені) та прізвища, дати засвідчення копії і проставляється нижче реквізиту документа «Підпис».

Суддя зазначає, що позивачем до позовної заяви надано ксерокопії/фотокопії документів, не засвідчені у встановленому порядку.

Згідно ч.1 ст.108 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. 106 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху з наданням позивачу строку до 17 квітня 2014 року для усунення недоліків.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 106, 108 КАС України, суддя,

УХВАЛИВ:

Позовну заяву виконуючого обов’язки прокурора міста Черкаси в інтересах держави в особі Центрального територіального департаменту Національної комісії з цінних паперів та фондового ринку до приватного акціонерного товариства «Технополіс» про стягнення штрафних санкцій залишити без руху.

Надати позивачеві строк до 17 квітня 2014 року для усунення недоліків позовної заяви, надавши до суду:

- позовну заяву у новій редакції із зазначенням переліку доказів та інших матеріалів, що додаються з урахуванням копій для відповідача;

- обґрунтування необхідності представництва у стягненні штрафних чи адміністративно-господарських санкцій;

- клопотання (обґрунтування) щодо ст. 99 КАС України.

Роз’яснити позивачеві, що у разі невиконання вимог цієї ухвали позовна заява буде вважатись неподаною та повернута позивачеві.

Копію ухвали надіслати позивачеві.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строків подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Ухвала може бути оскаржена до Київського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Черкаський окружний адміністративний суд в порядку, передбаченому статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.В.Трофімова