Ухвала суду № 38133426, 21.03.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

У Х В А Л А

про закриття провадження у справі в частині позовних вимог

21 березня 2014 року м. Київ№ 826/599/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Погрібніченка І.М., суддів Іщука І.О., Шулежка В.П., розглянувши у письмовому провадження адміністративну справуза позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1до Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації Українитреті особи, що не заявляють самостійні вимоги на предмет спору: Державне підприємство «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційному розвитку України», Державне підприємство «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформації»про визнання недійсним наказу № 49 від 05 березня 2013 року та акту прийому-передачі від 18 березня 2013 року, -

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з адміністративним позовом про визнання недійсним наказу № 49 від 05 березня 2013 року та акту прийому-передачі від 18 березня 2013 року Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що позивач просить суд, зокрема, визнати недійсним акт прийому-передачі від 18 березня 2013 року, затверджений Першим заступником Голови Держінформатики Гриньовим Б.В.

Втім, така вимога не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства, з огляду на наступне.

Справа в адміністративному суді може бути порушена за наявності між сторонами публічно-правового спору, оскільки в розумінні ст. 3 Кодексу адміністративного судочинства України справа адміністративної юрисдикції, це переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б однією зі сторін є орган виконавчої влади, орган місцевого самоврядування, їхня посадова чи службова особа або інший суб'єкт, який здійснює владні управлінські функції на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 17 цього Кодексу компетенція адміністративних судів поширюється на спори фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи правових актів індивідуальної дії), дій чи бездіяльності.

Таким чином, вирішуючи питання про те, чи поширюється компетенція адміністративного суду на даний спір, суд має врахувати правовий характер рішення, що оскаржується позивачем.

Акт державного чи іншого органу - це юридична форма рішень цих органів, тобто офіційний письмовий документ, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин і має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин.

Залежно від компетенції органу, який прийняв такий документ, і характеру та обсягу відносин, що є врегульованими ним, акти поділяються на нормативні і такі, що не мають нормативного характеру, тобто індивідуальні.

Нормативний акт - це прийнятий уповноваженим державним чи іншим органом у межах його компетенції офіційний письмовий документ, який встановлює, змінює чи скасовує норми права, носить загальний чи локальний характер та застосовується неодноразово.

Що ж до актів ненормативного характеру (індивідуальних актів), то вони породжують права і обов'язки тільки у того суб'єкта (чи визначеного ними певного кола суб'єктів), якому вони адресовані.

Відрізняючою ознакою правового акту від інших управлінських актів є наявність в ньому змісту управління особою, здійснення щодо нього влади, шляхом встановлення його прав і обов'язків.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

З наведених норм права вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дії або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Як вбачається з позовної заяви, позивач не погоджується з актом прийому-передачі від 18 березня 2013 року, затверджений Першим заступником Голови Держінформатики Б.В.Гриньова, яким ДП «Центр науково-технічної інформації та сприяння інноваційного розвитку України» від ДП «Запорізький державний центр науки, інновацій та інформатизації» передано об'єкт нерухомості, що знаходиться за адресою: м. Запоріжжя, пр. Леніна, 77 та належить останньому.

Враховуючи вказане вище, суд приходить до висновку, що вказаний акт не є правовим актом в розумінні п. 1 ч. 1 ст. 17 Кодексу адміністративного судочинства України, не містить змісту управління, оскільки самостійно не породжує жодних правових наслідків, що спрямовані на регулювання тих чи інших суспільних відносин, лише засвідчує певний юридичний факт, а відтак не є правовим актом індивідуальної дії.

Частиною другою статті 124 Конституції України передбачено, що юрисдикція судів поширюється на всі правовідносини, що виникають у державі.

Отже, суди розглядають виключно спори, які виникають між учасниками певних правовідносин. Виходячи з наведеного, відсутність правовідносин виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту, а отже, суд не повинен розглядати справу в тому разі, якщо пред'явлені позивачем вимоги не випливають із певних правовідносин, а отже, не підпадають під судову юрисдикцію.

Відповідно до частини другої статті 157 Кодексу адміністративного судочинства України якщо провадження у справі закривається з підстави, встановленої пунктом 1 частини першої цієї статті, суд повинен роз'яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд таких справ.

Суд зазначає, що оскільки акт прийому-передачі від 18 березня 2013 року не є юридичною формою рішення відповідача, питання щодо його незаконості має провадиться за межами будь-якої юрисдикції.

Приймаючи до уваги викладене вище, керуючись п. 1 ч. 1 ст. 109, ст. 160, ст. 165, Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

У Х В А Л И В:

1. Провадження у справі за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Державного агентства з питань науки, інновацій та інформатизації України в частині позовних вимог про визнання недійсним акту прийому-передачі від 18 березня 2013 року закрити.

2. Копії ухвали про закриття провадження у справі в частині позовних вимог невідкладно надіслати сторонам.

3. Роз'яснити позивачу, що повторне звернення з тими самими позовними вимогами не допускається.

4. У випадку оскарження ухвали позовні матеріали будуть скеровані до апеляційної інстанції разом з апеляційною скаргою.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом п'яти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує ухвалу, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя І.М. ПогрібніченкоСудді І.О. Іщук В.П. Шулежко