Ухвала суду № 38132279, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/800/35317/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.10.2012

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013

у справі № 2-а-12583/09/2170

за позовом Відкритого акціонерного товариства "Каховське АТП 16506"

до Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби

про застосування штрафних (фінансових) санкцій та скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

ВАТ "Каховське АТП 16506" звернулося до суду з позовом про скасування податкових повідомлень-рішень від 27.04.2009 № 0000232301/1, № 0000242301/1, № 0000331702/1, від 03.07.2009 № 0000891702/2, № 0000242301/2, № 0000232301/2, від 05.03.2009 № 000023230/0, № 0000242301/0, від 04.03.2009 № 0000331702/0.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 17.10.2012, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013, позов задоволено частково: скасовано податкові повідомлення-рішення від 05.03.2009 № 0000232301/0 та № 0000242301/0, від 27.04.2009 № 0000232301/1 та № 0000242301/1, від 03.07.2009 № 0000242301/2 та № 0000232301/2. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

В запереченнях на касаційну скаргу, позивач просить залишити скаргу без задоволення, оскаржувані рішення - без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що ВАТ "Каховське АТП 16506" є юридичною особою, платником податків. ВАТ "Каховське АТП-16506" має ліцензію Міністерства транспорту та зв'язку України Головної державної інспекції на автомобільному транспорті № 337075 серія АВ № 71Л від 15.05.2007 для здійснення господарської діяльності - надання послуг із перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом загального користування.

За результатами проведеної податковим органом планової виїзної перевірки позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.04.2007 по 30.09.2008, складено акт № 723-8/03119049 від 20.02.2009, в якому встановлені порушення п.4.1. ст. 4, пп.4.1.6 п.4.1 ст. 4, пп.5.2.2, пп.5.2.5 п.5.2, пп.5.6.1 п.5.6, пп5.7.1 п.5.7 ст. 5, пп. 11.2.1 п. 11.2, пп.11.3.1, п.11.3 ст. 11 Закону України від 28.12.1994 "Про оподаткування прибутку підприємств"; пп. 5.1.13 п. 5.1 ст. 5, пп.7.3.1, пп7.3.5 п. 7.3, пп.7.4.3 п. 7.4 ст. 7 Закону України "Про податок на додану вартість"; п.2.2, п.2.6 положення Національного банку України "Про порядок ведення касових операцій у національній валюті України, затвердженого постановою правління Нацбанку України від 15.12.2004 року №637; п.1.2, п.3.1. п.2.11 Положення Нацбанку України "Про порядок ведення касових операцій у національній валюті України", затвердженого постановою правління Нацбанку України від 15.12.2004 року №637; пп.4.2.15 п. 4.2 ст. 4, пп.9.10.1 п.9.10 ст. 9, п.3.4 ст. 3, п.2.1 ст. 2, п.7.1 ст. 7, пп.4.2.12 п. 4.2 ст. 4, пп. "а" п.17.2 ст. 17, пп."а" п.19.2 ст. 19, пп.4.2.9 п.4.2 ст.4, пп.4.3.20 п. 4.3 ст. 4 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; пп.8.1.2 п.8.1 ст. 8 Закону України "Про податок з доходів фізичних осіб"; ст. 5, ст. 6 Закону України "Про податок з транспортних засобів та інших самохідних машин та механізмів".

На підставі вищезазначеного акта перевірки, відповідачем були прийняті спірні податкові повідомлення рішення: від 27.04.2009 №0000331702/1, №0000232301/1 та №0000242301/1; від 03.07.2009 №0000232301/2 та №0000891702/2; від 05.03.2009 №0000242301/0 та №0000232301/0; від 04.03.2009 №0000331702/0.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Так, враховуючи вимоги п. 4.1 ст. 4 Закону України "Про податок на додану вартість" (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), судами попередніх інстанцій вірно зазначено, що до бази оподаткування податком на додану вартість у підприємств, що надають транспортні послуги, включаються всі суми коштів, отримані в зв'язку з компенсацією вартості послуг, враховуючи ті, що отримані безпосередньо від громадян, та ті, що отримані з бюджету як субсидія, надана громадянам. Кошти, що надходять таким підприємствам з бюджету як дотація на покриття від'ємної різниці, яка склалася між витратами на виготовлення (придбання) комунальних послуг і доходами від їх продажу населенню за встановленими тарифами, до бази оподаткування не включаються. Оскільки, транспортні послуги надаються за цінами (тарифами), що підлягають державному регулюванню, то базою оподаткування з поставки зазначених послуг є саме встановлений тариф, а не бюджетні виплати, які отримує платник податку понад встановлений тариф, оскільки такі виплати за своєю правовою природою є відшкодуванням державою збитків підприємствам у зв'язку з державним регулюванням цін, а не компенсацією вартості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

ВАТ "Каховське АТП-16506" протягом перевіряємого періоду надавало послуги по перевезенню пасажирів міськими, приміськими, міжміськими маршрутами, відповідно отримувало компенсацію за пільговий проїзд окремих категорій громадян від управління праці та соціального захисту населення, ВАТ "Херсонавтосервіс" згідно зі ст. 47 Закону України "Про державний бюджет України на 207 рік" та ст. 42 Закону України "Про державний бюджет України на 2008 рік".

Судами встановлено, що позивач отримував грошові кошти на компенсацію витрат, у зв'язку з наданням транспортних послуг не за повну ціну, а за цінами нижчими за тарифи, тобто, держава покривала таким чином різницю між фактичною вартістю послуг та оплатою їх населенням за тарифом. Отримання компенсації за проїзд пільгових категорій населення за нормами Закону України "Про податок на додану вартість" не розглядається як окрема операція, що створює наслідки в податковому обліку з податку на додану вартість. Ця компенсація фактично відшкодовує збитки підприємству за оподатковуваними операціями, здійсненими за регульованими цінами (тарифами), а відтак, знаходяться поза межами ціни таких операцій, яка визначається у межах цих же операцій для покупця/споживача товару (послуги).

З матеріалів справи вбачається, що за результатами перевірки встановлено порушення позивачем пп. 1.2, 2.11, 3.1 Положення про порядок ведення касових операцій у національній валюті України, що виразилося у несвоєчасному оприбуткуванні у касі позивача готівкових коштів, а саме - виручки від реалізації квитків, отриманої від автостанцій через водіїв, які діяли на підставі довіреностей від позивача; проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів розрахункового документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів. Так, на підставі зазначеного акта перевірки, відповідачем прийнято рішення про застосування штрафних санкцій до позивача за порушення норм регулювання обігу готівки.

В акті перевірки зазначено, що позивачем не було оприбутковано до каси готівкові кошти, отримані позивачем від ТОВ «Херсонавтотранс» та ВАТ «МОПАС».

Колегія суддів погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що одержання фізичними особами - підприємцями, які не є штатними працівниками позивача, готівкових коштів від автостанцій не є фактичним надходженням сум до каси підприємства. В матеріалах справи відсутні докази того, що водії передавали готівкові кошти позивачу (керівнику, головному бухгалтеру або іншій уповноваженій особі АТП) або повинні були передавати ці кошти за умовами договорів про сумісну діяльність, укладених між позивачем та підприємцями.

Зі змісту договору про сумісну вбачається, що позивач передає в оренду підприємцям автобуси, за що одержує тільки орендну плату, розмір якої залежить від виду маршруту, всі кошти від реалізації проїзних документів автостанціями належать орендарям, якими є приватні підприємці. Порушень при сплаті орендної плати підприємцями до каси позивача при перевірці виявлено не було. Отже, платні послуги з перевезення пасажирів та багажу надані були не позивачем, а фізичними особами - підприємцями, якими, зокрема, і були отримані за це грошові кошти (як доход) від автостанцій. Ці грошові кошти належали водіям і до каси позивача не надходили.

Також, слід зазначити, що оскільки угоди з приватними підприємцями - перевізниками укладались пізніше ніж договори про сумісну діяльність ТОВ «Херсонавтотранс» та ВАТ «МОПАС», суди дійшли вірного висновку про першочерговість виконання обов'язків, що виникли за договорами, укладеними раніше, а саме - про сумісну діяльність. При цьому, договори про сумісну діяльність нікчемними не визнавались, до суду з позовами про визнання цих договорів недійсними відповідач не звертався.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами попередніх інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Каховської об'єднаної державної податкової інспекції Херсонської області Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 17.10.2012 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 29.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль