Ухвала суду № 38132259, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/800/35242/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.,

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2011

та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013

у справі № 2а-3907/11/1470

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Юкрейніан Шугар Компані"

до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби

третя особа - Державна податкова інспекція у Жовтневому районі Миколаївської області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2011, яка залишена без змін ухвалою Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013, позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 27.04.2011 №0000133900.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової невиїзної перевірки позивача з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування податку на додану вартість за грудень 2008 року, лютий, березень та жовтень 2009 року, складено акт №376/39/34539925 від 04.04.2011, в якому, крім іншого, зазначено, що перевіркою не підтверджено право позивача на відшкодування ПДВ на розрахунковий рахунок в грудні 2008 року в сумі 46 690 грн., в лютому 2009 року в сумі 27192 грн., в березні 2009 року в сумі 73118 грн. За результатами перевірки не встановлено заниження бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на суму 510 486,47 грн.

На підставі даного акта, відповідачем 27.04.2011 було прийняте спірне податкове повідомлення-рішення №0000133900 про зменшення позивачу бюджетного відшкодування податку на додану вартість в сумі 657486,47 грн.

Основною підставою, зазначеною в акті перевірки, для зменшення позивачу суми бюджетного відшкодування, був той факт, що позивач сформував податковий кредит від операцій з контрагентами, які не включили до податкових зобов'язань, та не сплатили до бюджету суми ПДВ від операцій з позивачем.

Також, встановлено, що позивач подав до ДПІ уточнюючий розрахунок до декларації з податку на додану вартість за грудень 2008 року, у квітні 2009 року сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, складала 46 690 грн.

Відповідно до декларації з податку на додану вартість за лютий 2009 року, сума що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, складала 130 729 грн. ДПІ було здійснено позапланову виїзну перевірку достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування, за результатами якої складено акт №529/23-34539925 від 22.05.2009, яким підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 27192 грн. Відшкодування у сумі 103 357 грн. не підтверджено, у зв'язку з "неотриманням відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок".

Згідно з декларацією з податку на додану вартість за березень 2009 року, сума що підлягала бюджетному відшкодуванню на рахунок у банку, складала 254 409 грн. за результатами проведеної перевірки, ДПІ складено акт № 595/23-34539925 від 15.06.2009, яким підтверджено бюджетне відшкодування у сумі 73499 грн. Відшкодування у сумі 180910 грн. не підтверджено, у зв'язку з "неотриманням відповідей на запити щодо проведення зустрічних перевірок".

Згідно з декларацією з ПДВ за жовтень 2009 року, сума, що підлягала бюджетному відшкодуванню у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів, складала 4 644 036 грн. На підставі акта позапланової виїзної перевірки з питань достовірності нарахування суми бюджетного відшкодування від 08.02.2010, ДПІ було прийнято податкове повідомлення-рішення №0000092301/2 від 16.07.2010 про збільшення суми бюджетного відшкодування за жовтень 2009 року на 510486,47 грн. Позивачем зазначене повідомлення-рішення не було оскаржене. Сума, на яку ДПІ було збільшено бюджетне відшкодування, відображена позивачем у деклараціях з податку на додану вартість наступних податкових періодів.

Задовольняючі позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

В матеріалах справи наявні первинні документи, що підтверджують здійснення позивачем з контрагентами господарських операцій у перевіреному періоді, зокрема: договори, специфікації, податкові накладні, видаткові накладні, банківські виписки. Зазначені документи у повному обсязі надавалися перевіряючим під час проведення перевірки.

Як було вірно встановлено судами, у відповідності до пп.7.2.3 п.7.2 ст.7 Закону №168, позивач має податкові накладні, отримані від контрагентів, на підтвердження права на отримання податкового кредиту. Актом перевірки підтверджується наявність податкових накладних, що повністю підтверджують суми ПДВ, задекларовані позивачем.

У відповідності до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин), податковий кредит сформовано позивачем у зв'язку з придбанням товарів з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах своєї господарської діяльності (виробництво кліматичного обладнання).

Згідно з пп.7.4.5 п.7.4 ст.7 вказаного Закону, вся сума ПДВ підтверджена наявними податковими накладними. Будь-яких зауважень щодо оформлення податкових накладних, або невідповідності накладним пп.7.2.1 п.7.2 ст.7 Закону акт перевірки не містить.

Відповідно до пп.7.7.1, 7.7.2, 7.7.3 п.7.7 ст.7 Закону, позивачем від'ємне значення (різницю між сумою податкового зобов'язання та сумою податкового кредиту) було зараховано до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, належну підприємству суму бюджетного відшкодування зараховано у зменшення податкових зобов'язань з ПДВ наступних податкових періодів.

Доводи відповідача про відсутність відповідей податкових органів щодо проведення зустрічних перевірок, судами попередніх інстанцій правомірно не прийняті до уваги, оскільки Закон України «Про податок на додану вартість» (у редакції чинній на час формування податкового кредиту та заявлення суми до бюджетного відшкодування), так само як і інші закони, не ставлять в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання, який був постачальником товарів (послуг), так і зокрема тим, який не був постачальником товарів (перевірка по ланцюгу), на вартість яких нарахований податок на додану вартість, включений платником податку до податкового кредиту.

Крім того, порушення норм Закону України „Про податок на додану вартість" контрагентами позивача породжує негативні наслідки саме для цих підприємств і не може впливати на право позивача на бюджетне відшкодування податку на додану вартість.

За наведених обставин, суд касаційної інстанції погоджується з висновками судів попередніх інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 27.04.2011.

Доводи, наведені скаржником в касаційній скарзі, колегією суддів відхиляються, оскільки вони не спростовують обставин, що на підставі належних та допустимих доказів встановлені судами першої та апеляційної інстанцій.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Одесі Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 12.12.2011 та ухвалу Одеського апеляційного адміністративного суду від 04.04.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення і може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль