Ухвала суду № 38132255, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Київ К/800/30797/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Головуючого Моторного О.А.

Суддів Борисенко І.В.

Кошіля В.В.,

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013

та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013

у справі № 826/637/13-а

за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_2

до Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013, яка залишена без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013, адміністративний позов задоволено частково: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 0007161702, в задоволенні позову про скасування повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 0007171702 - відмовлено.

В касаційній скарзі позивач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення, яким повністю задовольнити позовні вимоги.

В касаційній скарзі відповідач, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та прийняти нове рішення про відмову в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України вважає, що касаційні скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що за результатами проведеної податковим органом документальної позапланової перевірки позивача з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати усіх податків та зборів, а також, дотримання валютного та іншого законодавства фізичною особою - підприємцем ОСОБА_2 за період з 16.06.2010 по 07.12.2012, складено акт від 14.12.2012 №40/1702-1803720914.

На підставі акта перевірки, відповідачем 28.12.2012 прийняті податкові повідомлення-рішення: №0007161702, яким, за порушення п.187.1 ст.187 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20000,00 грн., у тому числі 16000,00 грн. - за основним платежем та 4000,00 грн. - штрафних (фінансових) санкцій; №0007171702, яким, за порушення п.177.2 ст.177 Податкового кодексу України, позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб у розмірі 48726,50 грн., у тому числі 38981,20 грн. - за основним платежем та 9745,30 грн. - штрафних (фінансових) санкцій.

Частково задовольняючи позовні вимоги, суди попередніх інстанцій виходили з наступного, з чим погоджується суд касаційної інстанції.

Згідно зі статтею 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва» № 727/98 (в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин), спрощена система оподаткування обліку та звітності запроваджується для суб'єктів малого підприємництва - фізичних осіб, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і у трудових відносинах з якими, включаючи членів їх сімей, протягом року перебуває в більше 10 осіб та обсяг виручки яких від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг за рік не перевищує 500 тис. гривень. Виручкою від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг), вважається сума, фактично отримана суб'єктом підприємницьке діяльності на розрахунковий рахунок та (або) в касу за здійснення операцій з продаж продукції (товарів, робіт, послуг).

Відповідно до статті 2 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва», суб'єкти малого підприємництва - фізичні особи мають право самостійно обрати спосіб оподаткування доходів за єдиним податком шляхом отримання свідоцтва про сплату єдиного податку. Доходи, отримані від здійснення підприємницької діяльності, що обкладається єдиним податком, не включаються до складу сукупного оподатковуваного доходу за підсумками звітного року такого платника та осіб, що перебувають з ним у трудових відносинах, а сплачена сума єдиного податку є остаточною і не включається до перерахунку загальних податкових зобов'язань як самого платника податку, так і осіб, які перебувають з ним у трудових відносинах, включаючи членів його сім'ї, які беруть участь у підприємницькій діяльності.

Пунктами 177.2, 177.4 ст.177 Податкового кодексу України встановлено, що крім осіб, що обрали спрощену систему оподаткування, об'єктом оподаткування є чистий оподатковуваний дохід, тобто різниця між загальним оподатковуваним доходом (виручка у грошовій та не грошовій формі) і документально підтвердженими витратами, пов'язаними з господарською діяльністю такої фізичної особи-підприємця. До переліку витрат, безпосередньо пов'язаних з отриманням доходів, належать документально підтверджені витрати, що включаються до витрат операційної діяльності згідно з розділом III цього Кодексу.

Крім того, пунктами 138.1, 138.2 ст.138 Податкового кодексу України визначено витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, які визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом ІІ цього кодексу.

Як встановлено судами та підтверджено матеріалами справи, фактичний обсяг виручки у позивача становив у І кварталі 2011 року - 247500,00 грн., у ІІ кварталі 2011 року - 495500,00 грн., у ІІІ кварталі 2011 року - 747500,00 грн., у ІV кварталі 2011 року - 827500 грн., тобто порушення позивачем вимог Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва» відбулось у ІІІ кварталі 2011 року, оскільки фактичний обсяг виручки у цьому періоді склав 747500,00 грн., що на 247500,00 грн. перевищує допустимий Указом обсяг.

Статтею 5 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування та звітності суб'єктів малого підприємництва» передбачено, що у разі порушення вимог встановлених статтею 1 цього Указу, платник єдиного податку повинен перейти загальну систему оподаткування, обліку та звітності, починаючи з наступного звітного періоду (кварталу).

Матеріали справи свідчать, що 05.10.2011 позивачем подано до податкового органу заяву про перехід на загальну систему оподаткування та здачу свідоцтва про сплату єдиного податку, що і було ним зроблено.

Разом із тим, згідно зі ст.6 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб'єктів малого підприємництва», несплата податку з доходів фізичних осіб, що передбачено для платників єдиного податку можлива лише в разі дотримання суб'єктом малого підприємництва умов перебування на спрощеній системі оподаткування та відповідності граничного обсягу виручки платника єдиного податку розмірам, визначеним зазначеним Указом. У разі, якщо обсяг виручки від реалізації продукції (товарів, робіт, послуг) фізичної особи-підприємця за рік перевищує 500 тис.грн., це позбавляє її статусу суб'єкта малого підприємництва і до оподаткування її доходів мають застосовуватись положення законодавства, що визначають порядок оподаткування за загальною системою. При цьому, положення законів з питань оподаткування застосовуються незалежно від того, чи заявив платник податків про свій перехід на загальну систему оподаткування, чи ні.

За наведених обставин, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про правомірність прийняття податковим органом спірного податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 №0007171702.

Приймаючи податкове повідомлення-рішення від 28.12.2012 № 0007161702, податковий орган виходив з того, що оскільки позивачем, як платником податку загальної системи оподаткування, було перевищено граничну суму від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню, зазначену в п. 181.1 ст. 181 Податкового кодексу України, то у підприємця виникли податкові зобов'язання з ПДВ, які і були визначені в спірному рішенні.

При цьому, податковим органом розраховувався дохід позивача за ІІІ квартал 2011 року, в частині суми перевищення позивачем гранично можливої виручки для платників податків, які перебувають на спрощеній системі оподаткування, тобто, в розмірі 247 500,00 грн. та 80 000,00 грн., отриманого позивачем доходу у ІV кварталі 2011 року.

Відповідно до п.181.1 ст.181 Податкового кодексу України, у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп'ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов'язана зареєструватися як платник податку в органі державної податкової служби за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.

Оскільки, судами встановлено, що позивач перейшов на загальну систему оподаткування згідно поданої заяви - 05.10.2011, тобто, у ІV кварталі 2011 року, то вимоги п.181.1 ст. 181 Податкового кодексу України поширюють свою дію на позивача саме з цього моменту.

Таким чином, вірними є висновки судів першої та апеляційної інстанцій про відсутність у податкового органу підстав для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 28.12.2012 №0007161702 та, відповідно, збільшення підприємцю суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 20000,00 грн.

Доводи, наведені скаржниками в касаційних скаргах, викладеного не спростовують, а тому колегією суддів відхиляються.

Враховуючи викладене, Вищий адміністративний суд України дійшов висновку, що судами першої та апеляційної інстанцій належним чином з'ясовані обставини справи та дано їм відповідну правову оцінку. Порушень норм матеріального чи процесуального права, які могли призвести до зміни чи скасування рішень судів попередніх інстанцій не встановлено.

Керуючись статтями 2201, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційні скарги фізичної особи - підприємця ОСОБА_2 та Державної податкової інспекції у Печерському районі м. Києва Державної податкової служби - відхилити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 01.04.2013 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 21.05.2013 залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав і в порядку, установленому статтями 237, 238, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя: (підпис) О.А. МоторнийСудді(підпис) І.В. Борисенко (підпис) В.В. Кошіль