Ухвала суду № 38132242, 02.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"02" квітня 2014 р. м. Київ К/800/66162/13

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

головуючого суддів при секретарі судового засідання за участю представників публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» Хмельницької митниці МіндоходівЗайця В.С. (суддя-доповідач), Голяшкіна О.В., Стрелець Т.Г., Петриченко Ю.П., Гащака Б.В., Кершиса А.А., Сурника М.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів на постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Славутський комбінат «Будфарфор» до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправними скасування рішення та картки відмови, зобов'язання вчинити дії, -

ВСТАНОВИВ:

У вересні 2013 року публічне акціонерне товариство «Славутський комбінат «Будфарфор» (далі - ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор») пред'явило позов до Хмельницької митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення від 05 квітня 2013 року № 400040000/2013/000007/1 про коригування митної вартості товару, картки відмови в митному оформленні товару № 400040000/2013/00013 від 05 квітня 2013 року, зобов'язання відповідача здійснити митне оформлення товару за заявленою позивачем митною вартістю.

Постановою Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року, залишеною без змін ухвалою Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року, визнано протиправним та скасовано рішення від 05 квітня 2013 року № 400040000/2013/000007/1 про коригування вартості товару та картку відмови у митному оформленні товару від 05 квітня 2013 року № 400040000/2013/000007/1, винесені Хмельницькою митницею Міндоходів, зобов'язано Хмельницьку митницю Міндоходів провести митне оформлення товару за заявленою ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» митною вартістю.

Не погоджуючись із прийнятими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій скаржник оскаржив їх.

У касаційній скарзі Хмельницька митниця Міндоходів, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить рішення судів першої та апеляційної інстанцій скасувати та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, колегія суддів вважає, що скарга задоволенню не підлягає.

Судами встановлено, що 21 грудня 2012 року між позивачем та компанією-постачальником «Helmut Kreutz GmbH» (Німеччина) було укладено Контракт № І 12/55, предметом якого була поставка позивачу силікату цирконію Kreutzonit Super FF5.

На виконання Контракту на адресу позивача у березні 2013 року було направлено вказаний товар відповідно до рахунку-фактури (інвойсу) від 28 березня 2013 року № 20130716, згідно до якого загальна вартість товару визначалась на рівні 23000,00 євро.

З метою митного оформлення товару, передбаченого рахунком-фактурою, позивачем була заповнена та подана до підрозділу відповідача - митного посту «Славута» митна декларація від 05 квітня 2013 року № 400040000.2013.001578, в якій товар був задекларований у митний режим «імпорт». Фактурна вартість товару визначена на рівні 23000,00 євро, а митна вартість - 25070,01 євро. Визначення митної вартості товару позивач здійснив за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, додавши до фактурної вартості витрати на транспортування товару.

Разом з митною декларацією позивач надав митному органу Контракт № І 12/55 від 21 грудня 2012 року, рахунок-фактуру (інвойс) № 20130716 від 28 березня 2013 року, довідку про транспортні витрати від № 538-131 648 від 05 квітня 2013 року, договір доручення (про перевезення) № 1128 від 25 грудня 2012 року, міжнародну товарно-транспортну накладну (CMR) від 28 березня 2013 року, копію митної декларації країни відправлення MRN 13DE345374318942E6 від 28 березня 2013 року, прайс-лист виробника № б/н від 19 березня 2013 року, пакувальний лист № б/н від 28 березня 2013 року, розрахунок ціни (калькуляцію) № б/н від 19 березня 2013 року.

Під час аналізу документів, поданих для митного оформлення за митною декларацією № 400040000.2013.001578 від 05 квітня 2013 року, відповідач прийшов до висновку, що вони не містять всіх відомостей відповідно до вимог пунктів 2, 8, 9 статті 52 та пунктів 2, 3 статті 53 Митного кодексу України, зокрема не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару та відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті (витрати на страхування цих товарів).

В зв'язку із цим, відповідно до частини 3 статті 53 Митного кодексу України, митним органом було витребувано додаткові документи: каталоги, специфікації, виписку із бухгалтерської документації відправника про закупівлю товару у виробника, висновки про якісні та вартісні характеристики товару та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини для виготовлення товару.

Оскільки митному органу витребовувані додаткові документи, що підтверджували б складові митної вартості товару подані не були, Хмельницькою митницею Міндоходів 05 квітня 2013 року прийнято рішення № 400040000/2013/000007/1 про коригування митної вартості товару, внаслідок цього митну вартість товару було збільшено з 25070,01 євро до 27000,00 євро та складено картку відмови у митному оформленні товару № 400040000/2013/00013.

Суд першої інстанції, задовольняючи позовні вимоги, зазначив, що подані позивачем документи для митного оформлення товару дають змогу встановити митну вартість товару та митним органом не надано належного обґрунтування причин їх неврахування для встановлення митної вартості товару та необхідності надання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості.

Суд апеляційної інстанції із висновками суду першої інстанції погодився та залишив постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року без змін.

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із правовою позицією судів першої та апеляційної інстанцій із огляду на наступне.

Відповідно до статті 49 Митного кодексу України (в редакції на час виникнення спірних відносин) митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з пунктом 1 частини 1 статті 51 Митного кодексу України (далі - МК України) відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів.

Декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з митним органом (пункт 1 частини 2 статті 52 Кодексу).

Відповідно до частин 2-4 статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.

У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв'язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи: 1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України; 2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам; 3) розрахунок ціни (калькуляцію).

Контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 МК України.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митний орган має виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. При цьому такий контроль може здійснюватися в тому числі шляхом порівняння рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, митне оформлення яких вже здійснено, тобто з використанням бази даних Єдиної автоматизованої системи Державної митної служби України, яка містить відповідну інформацію.

В той же час розбіжність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатньою для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом.

Частиною 10 статті 58 Митного кодексу України визначено перелік складових митної вартості та зазначено, що ці складові (додаткові витрати) повинні додаватись до ціни товару для визначення митної вартості лише в тому випадку, коли вони не були включені до ціни товару.

Митним органом при невизнанні митної вартості, заявленої позивачем, та визначенні митної вартості за іншим, відмінним від першого, методом не обґрунтовано, які саме складові митної вартості є не підтвердженими та які саме документи необхідно подати для підтвердження конкретної складової. Посилання відповідача на неможливість визначення розміру платежів за страхування товару є безпідставними, оскільки страхування товару не передбачалось умовами Контракту, що підтверджується наданим митному органу контрактом і страхові платежі не сплачувались, тобто дані платежі не входять до митної вартості товару, а тому не потребують підтвердження.

Як вбачається із матеріалів справи позивач надав всі необхідні документи для підтвердження митної вартості товару першим методом.

Відповідно до статті 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).

Оскільки ПАТ «Славутський комбінат «Будфарфор» подало всі необхідні документи в підтвердження визначення митної вартості за першим методом, колегія суддів Вищого адміністративного суду України приходить до висновку, що суди першої та апеляційної інстанцій прийшли до вірного висновку про те, що приймаючи рішення про коригування митної вартості товару від 05 квітня 2013 року № 400040000/2013/000007/1 та картку відмови в митному оформленні товару № 400040000/2013/00013 від 05 квітня 2013 року Хмельницька митниця Міндоходів діяла поза межами повноважень та у спосіб, що суперечить вимогам чинного законодавства.

Доводи, викладені в касаційній скарзі, не спростовують висновків судів першої та апеляційної інстанцій та встановлених обставин справи.

Відповідно до частини 1 статті 224 Кодексу України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що суди першої та апеляційної інстанцій не допустили порушень норм матеріального і процесуального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій.

Оскільки суди першої та апеляційної інстанції не допустили порушень норм матеріального права при ухваленні судових рішень чи вчиненні процесуальних дій, підстав для задоволення касаційної скарги немає.

Керуючись статтями 220, 221, 223, 224, 230, 231 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Хмельницької митниці Міндоходів залишити без задоволення, а постанову Хмельницького окружного адміністративного суду від 18 жовтня 2013 року та ухвалу Вінницького апеляційного адміністративного суду від 26 листопада 2013 року без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути переглянута Верховним Судом України з підстав, у строк та у порядку, визначеними статтями 237, 238, 239-1 КАС України.

Судді: