Ухвала суду № 38132192, 07.04.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

07 квітня 2014 року м. Київ В/800/1089/14

Колегія суддів Вищого адміністративного суду України у складі:

суддів Іваненко Я.Л.,

Гаманка О.І.,

Головчук С.В.,

Ємельянової В.І.,

Штульман І.В.,

перевіривши заяву фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 про перегляд Верховним Судом України постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної адміністрації автомобільного транспорту, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Приватне корпоративне підприємство «Денисівка-плюс» про визнання дій по призначенню та проведенню конкурсу протиправними, зобов'язання прийняти нові рішення,

в с т а н о в и л а:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_5 звернувся до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України із заявою про перегляд постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року.

Статтею 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, зокрема, що заява про перегляд судових рішень подається до Верховного Суду України через Вищий адміністративний суд України, який за змістом статей 239-2 та 240 цього Кодексу перевіряє відповідність заяви вимогам ст.ст. 239, 239-1 Кодексу адміністративного судочинства України та вирішує питання про допуск справи до провадження.

Згідно статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України заява про перегляд судових рішень в адміністративних справах може бути подана виключно з мотивів:

1) неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах;

2) встановлення міжнародною судовою установою, юрисдикція якої визнана Україною, порушення Україною міжнародних зобов'язань при вирішенні справи судом;

3) порушення норм матеріального чи процесуального права, що призвело до ухвалення Вищим адміністративним судом України незаконного судового рішення з питань, передбачених статтею 171-1 цього Кодексу.

Ухвалюючи постанову від 28 листопада 2013 року, про перегляд якої подано заяву, касаційний суд скасував рішення судів попередніх інстанцій про задоволення позовних вимог та ухвалив нове рішення про відмову в задоволенні позову фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 При цьому, суд касаційної інстанції, посилаючись на приписи ст. ст. 43, 44 Закону України «Про автомобільний транспорт», згідно з якими визначення автомобільного перевізника на автобусному маршруті загального користування здійснюється виключно на конкурсних засадах, прийшов до висновку, що у Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті не було правових підстав без повторного проведення конкурсу через півтора року визнати переможцем позивача, який зайняв друге місце у конкурсі, що відбувся 28 липня та 03 серпня 2011 року.

У заяві на підтвердження неоднакового застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, заявник посилається, зокрема, на постанови Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року, 26 листопада 2013 року.

Так, в постанові Вищого адміністративного суду України від 26 вересня 2013 року колегія суддів касаційного суду вважала помилковими висновки судів попередніх інстанцій про необхідність проведення конкурсу для визначення нового перевізника. При цьому касаційний суд зазначив, що відповідач мав право без повторного проведення конкурсу призначити приватного перевізника перевізником на маршруті «Полтава-Божківське», як особу, яка зайняла наступне за ПП «ЛЮГ» місце на конкурсі.

В постанові Вищого адміністративного суду України від 26 листопада 2013 року суд касаційної інстанції, посилаючись, зокрема, на ст. 43 Закону України «Про автомобільний транспорт», частину 3 пункту 55 Порядку проведення конкурсу з перевезення пасажирів на автобусному маршруті загального користування, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1081 від 03 грудня 2008 року вважав правомірними дії відповідача щодо передачі без повторного проведення конкурсу рейсів на паритетне виконання Приватному підприємству «Нов-Транс-Авто» як такому, що за результатами конкурсу на даний об'єкт зайняв друге місце.

Враховуючи те, що із вказаних судових рішень суду касаційної інстанції вбачається неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, яке призвело до ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах, що відповідно до пункту 1 частини 1 статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України є підставою для допуску справи до провадження, колегія суддів допускає до провадження Верховного Суду України справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної адміністрації автомобільного транспорту, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Приватне корпоративне підприємство «Денисівка-плюс» про визнання дій по призначенню та проведенню конкурсу протиправними, зобов'язання прийняти нові рішення для перегляду постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року.

Керуючись статтями 236 - 240 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів,

у х в а л и л а:

Допустити до провадження Верховного Суду України справу за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 до Державної адміністрації автомобільного транспорту, Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, третя особа - Приватне корпоративне підприємство «Денисівка-плюс» про визнання дій по призначенню та проведенню конкурсу протиправними, зобов'язання прийняти нові рішення, в порядку перегляду по цій справі постанови Вищого адміністративного суду України від 28 листопада 2013 року.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Судді: Я.Л. Іваненко

О.І. Гаманко

С.В. Головчук

В.І. Ємельянова

І.В. Штульман