Ухвала суду № 38132174, 24.03.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

24 березня 2014 року м. Київ К/9991/2372/11

Вищий адміністративний суд України в складі колегії суддів:

головуючого Ланченко Л.В.

суддів Пилипчук Н.Г.

Цвіркуна Ю.І.

розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу

Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Аметист»

на постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010

у справі №2а-1395/09/0670

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Аметист»

до Володарсько-Волинської міжрайонної державної податкової інспекції Житомирської області

про визнання недійсними податкових повідомлень-рішень, -

ВСТАНОВИВ:

Постановою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2010, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010, в задоволенні позовних вимог відмовлено.

У справі відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, у якій ставиться питання про скасування рішення суду першої та апеляційної інстанції, у зв'язку з порушенням норм матеріального права.

Перевіривши під час попереднього судового засідання повноту встановлення обставин справи та правильність їх юридичної оцінки в судових рішеннях в межах доводів касаційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з такого.

Відповідачем проведено планову виїзну перевірку з питань дотримання позивачем вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.07.2007 по 30.09.2008, за результатами якої складено акт № 2/5/23-07/13550587 від 08.01.2009.

За висновками акта перевірки позивачем допущено порушення вимог пп. 5.3.9 п. 5.3 ст. 5, пп. 7.3.5 п. 7.3 ст. 7 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», що призвело до заниження податку на прибуток на загальну суму 12845,00 грн., у тому числі за 3 квартал 2007 року в сумі 1471,00 грн., за 4 квартал 2007 року в сумі 1735,00 грн., за 1 квартал 2008 року в сумі 1389,00 грн., за 2 квартал 2008 року в сумі 945,00 грн., за 3 квартал 2008 року в сумі 7305,00 грн. та пп. 7.2.1 п. 7.2, пп. 7.4.4 п. 7.4 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», а саме: занижено позитивне значення податку на додану вартість в рядку 18.1 в сумі 26635,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 26635,00 грн.

На підставі акта перевірки відповідачем прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 16.01.2009 № 0000012301/0, яким визначено податкове зобов?язання з податку на додану вартість в сумі 39952,00 грн., у тому числі 26635,00 грн. основний платіж та 13317,00 грн. штрафні (фінансові) санкції, та від 16.01.2009 №0000022301/0, яким визначено податкове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств в сумі 16895,00 грн., в тому числі основний платіж 12845,00 грн., штрафні (фінансові) санкції 4050,00 грн.

Відповідно до пунктів 5.1, 5.2 статті 5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» валові витрати виробництва та обігу (далі - валові витрати) - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, зокрема, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3 - 5.7 цієї статті.

Згідно пп. 5.3.9 п. 5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи з аналізу вищенаведених норм, платник податку має право включити до складу валових витрат витрати на оплату робіт (послуг) у разі наявності первинних документів, що підтверджують їх достовірність та реальність, а також безпосереднє використання у господарській діяльності підприємства.

У пункті 1.32 статті 1 названого Закону визначено, що господарська діяльність - це будь-яка діяльність особи, направлена на отримання доходу в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, у разі коли безпосередня участь такої особи в організації такої діяльності є регулярною, постійною та суттєвою. Під безпосередньою участю слід розуміти зазначену діяльність особи через свої постійні представництва, філіали, відділення, інші відокремлені підрозділи, а також через довірену особу, агента або будь-яку іншу особу, яка діє від імені та на користь першої особи.

За відсутності у позивача первинних документів на підтвердження використання послуг мобільного зв?язку у власній господарській діяльності, зокрема, оплата послуг мобільного зв?язку проводилась по трьох телефонних номерах, у той час як по даних бухгалтерського обліку у позивача значить лише один мобільний телефон, висновки відповідача про завищення валових витрат є правильними.

Відсутність підстав для віднесення витрат на оплату вартості послуг мобільного зв?язку до складу валових витрат, виключає можливість формування податкового кредиту за наслідками виконання зазначених операцій, що є підставою для висновку про підтвердження доводів відповідача про завищення позивачем податкового кредиту.

Правильними є і висновки судів попередніх інстанцій, що відсутність у позивача на час перевірки подорожніх листів службового легкового автомобіля, які є підставою для обліку транспортної роботи та списання витраченого пального, позбавляє можливості висновку про здійснення автомобільних перевезень в межах господарської діяльності позивача, у зв?язку з чим віднесення вартості пального до валових витрат, а сум ПДВ до податкового кредиту є безпідставним.

Недотримання положень п.7.2 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» при видачі податкової накладної, позбавляє платника права на формування на її підставі податкового кредиту.

Заперечень щодо завищення балансової вартості іноземної валюти, що відображена в рядку 04.13 Декларації за 3 квартали 2008 року , що призвело до завищення валових витрат на 20279 грн. касаційна скарга позивача не містить.

За встановлених обставин, судова колегія вважає, що висновки суду першої та апеляційної інстанції ґрунтуються на правильному застосуванні норм матеріального права, підстав для їх скасування, з мотивів викладених в касаційній скарзі, не вбачається.

Керуючись ст. ст. 220-1, 223, 224, 230 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

УХВАЛИВ:

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю Мале підприємство «Аметист» відхилити, а постанову Житомирського окружного адміністративного суду від 20.04.2010 та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 09.12.2010 залишити без змін.

Ухвала вступає в законну силу з моменту проголошення. Заява про перегляд судового рішення в адміністративній справі Верховним Судом України може бути подана з підстав, в порядку та у строки встановлені ст.ст.236-238 КАС України.

Головуючий Л.В.Ланченко

Судді Н.Г.Пилипчук

Ю.І.Цвіркун