Постанова № 38131285, 02.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 квітня 2014 року 810/2056/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Волков А.С.,

при секретарі судового засідання Гульцо О.І,,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Приватного підприємства "Каменяр"

до Управління Укртрансінспекції у Київській області

про визнання протиправними та скасування постанов,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне підприємство "Каменяр" з позовом до Управління Укртрансінспекції у Київській області про визнання протиправними та скасування 27 постанов (від 05.11.2013 №№ 010821, 010922, 010928, 010923, 010918, 010920, 010921, 010907, 010683, 010908, 010909, 010917, 010925, 010926, 010912, 010927, 010914, 010924, 010905, 010910, 010820, 010919, 010913, 010906, 010915, 010916, 010911), згідно з якими до позивача застосовано адміністративно господарські штрафи за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на загальну суму 45900,00 грн. (по 1700,00 грн. згідно з кожною постановою).

В основу постанов покладено твердження посадових осіб відповідача про виявлені під час перевірки факти правопорушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, а саме: здійсненні автомобільних перевезень вантажу за відсутності на автомобілях повірених та працюючих тахографів (двадцять чотири випадки); здійсненні автомобільних перевезень з перевищенням вагових обмежень за відсутності передбачених законодавством дозволів на такі перевезення (три випадки).

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що згідно з вимогами чинного законодавства обладнання автомобілів повіреними та працюючими тахографами вимагається лише для міжнародних перевезень, а його автопідприємство здійснює внутрішні вантажні перевезення, тому не зобов'язане обладнувати кожний транспортний засіб таким пристроєм. З приводу фактів здійснення вантажних перевезень з перевищенням вагових обмежень за відсутності передбачених законодавством дозволів на такі перевезення позивач заявив, що визнає ці факти, однак заперечує законність прийняття усіх постанов за формальними ознаками, адже відповідач не зазначив або невірно зазначив у текстах постанов посилання на норми закону, які порушено позивачем.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав, просив суд позов задовольнити.

Відповідач позову не визнав, в обґрунтування заперечень проти позову зазначив, що вважає постанови про застосування до позивача фінансових санкцій законними і обґрунтованими, просив суд відмовити в задоволені позову. З приводу тверджень позивача про невірне посилання у текстах постанов на норми закону, які порушено позивачем, представник відповідача пояснив, що у текстах мають місце технічні описки щодо номеру статті Закону України "Про автомобільний транспорт", але це не вплинуло на кваліфікацію правопорушення та визначення розміру санкцій.

Суд, заслухавши представників сторін, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню частково з таких підстав.

Приватне підприємство "Каменяр" є юридичною особою, що зареєстрована 25.11.2008 Виконавчим комітетом Білоцерківської міської ради Київської області. Основним видом діяльності позивача є вантажний автомобільний транспорт.

У період з серпня по жовтень 2013 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Київській області проведено декілька перевірок діяльності позивача з питань дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт.

Так, 13.08.2013 посадові особи Управління Укртрансінспекції у Київській області на автомобільній дорозі М 05 від 75 км до 90 км під час рейдової перевірки зупинили вантажний автомобіль марки DAF 95 XF 380 (реєстраційний номер НОМЕР_1), що належить позивачу, яким керував водій ОСОБА_1, та здійснили перевірку перевізника (акт перевірки від 13.08.2013 № 001908).

Як убачається з акта, перевіркою виявлено, що фактична маса автомобіля становила 52340 кг, при цьому дозвіл на перевезення вантажу та рух транспортного засобу автомобільними дорогами України фактичною масою понад 38 т у водія виявився відсутнім.

За результатами цієї перевірки Управлінням Укртрансінспекції у Київській області прийнято постанову від 04.10.2013 № 010683, згідно з якою відповідач на підставі положень абзацу третього статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосував до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виявилось у наданні послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону України «Про автомобільний транспорт».

16 вересня 2013 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Київській області на автомобільній дорозі М 05 від 24 км до 78 км під час рейдової перевірки зупинили вантажний автомобіль марки Інтернаціонал (реєстраційний номер НОМЕР_2), що належить позивачу, яким керував водій ОСОБА_2, та здійснили перевірку перевізника (акт перевірки від 16.09.2013 № 002354).

Як убачається з акта, перевіркою виявлено, що фактична маса автомобіля становила 44,6 тонн, при цьому дозвіл на перевезення вантажу та рух транспортного засобу автомобільними дорогами України фактичною масою понад 38 т у водія виявився відсутнім.

За результатами перевірки Управлінням Укртрансінспекції у Київській області прийнято постанову від 05.11.2013 № 010820, згідно з якою відповідач на підставі положень абзацу третього статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосував до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виявилось у наданні послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону України «Про автомобільний транспорт».

23 вересня 2013 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Київській області на автомобільній дорозі М 05 від 39 км до 139 км під час рейдової перевірки зупинили вантажний автомобіль марки DAF (реєстраційний номер НОМЕР_3), що належить позивачу, яким керував водій ОСОБА_3, та здійснили перевірку перевізника (акт перевірки від 23.09.2013 № 002391).

Як убачається з акта, перевіркою виявлено, що фактична маса автомобіля становила 51532 кг, при цьому дозвіл на перевезення вантажу та рух транспортного засобу автомобільними дорогами України фактичною масою понад 38 т у водія виявився відсутнім. Крім того, у водія виявився відсутнім протокол перевірки та адаптації тахографа, щоденні реєстраційні листи праці та відпочинку водія.

За результатами перевірки Управлінням Укртрансінспекції у Київській області прийнято постанову від 05.11.2013 № 010821, згідно з якою відповідач на підставі положень абзацу третього статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосував до позивача адміністративно-господарський штраф у сумі 1700,00 грн. за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виявилось у наданні послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону України «Про автомобільний транспорт».

У жовтні 2013 року посадовими особами Управління Укртрансінспекції у Київській області проведено планову комплексну перевірку Приватного підприємства "Каменяр" щодо дотримання вимог законодавства про автомобільний транспорт (акт перевірки від 18.10.2013 № 008195)

Як убачається з акта, перевіркою виявлено, що позивач здійснював надання послуг з перевезень вантажів вантажними автомобілями (перелічено 24 транспортних засоби) на договірних умовах з повною масою понад 12 тон без повірених та діючих тахографів.

Акт не містить жодних відомостей про обставини здійснення таких перевезень, зокрема, про дати перевезень. Представник відповідача жодних пояснень та документів з цього приводу суду надати не зміг.

За результатами перевірки Управлінням Укртрансінспекції у Київській області прийнято двадцять чотири постанови від 05.11.2013 №№ 010922, 010928, 010923, 010918, 010920, 010921, 010907, 010908, 010909, 010917, 010925, 010926, 010912, 010927, 010914, 010924, 010905, 010910, 010919, 010913, 010906, 010915, 010916, 010911, згідно з якими відповідач, на підставі положень абзацу третього статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосував до позивача адміністративно-господарські санкції у вигляді штрафу на загальну суму 40800,00 грн., по 1700,00 грн. згідно з кожною постановою, за порушення законодавства про автомобільний транспорт, що виявилось у наданні послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону України «Про автомобільний транспорт».

Як убачається з тексту постанов, в якості опису порушення в них зазначена загальна фраза «порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт» або міститься посилання на статтю 39 Закону України «Про автомобільний транспорт», яка визначає перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відносини між автомобільними перевізниками, замовниками транспортних послуг, органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування, пасажирами, власниками транспортних засобів, а також їх відносини з юридичними та фізичними особами - суб'єктами підприємницької діяльності, які забезпечують діяльність автомобільного транспорту та безпеку перевезень регулюються Законом України від 05.04.2001 № 2344-ІІІ "Про автомобільний транспорт" (далі - Закон № 2344-ІІІ).

Статтею 39 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено перелік документів, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення.

Перелік документів, на підставі яких виконуються вантажні перевезення, визначений статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Відповідно до статті 48 Закону № 2344-ІІІ автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення. Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25.02.2009 № 207 затверджено Перелік документів, необхідних для здійснення перевезення вантажу автомобільним транспортом у внутрішньому сполученні, згідно з яким водій юридичної особи, що здійснює вантажні перевезення на договірних умовах повинен мати: фотокопію ліцензії, засвідчену автомобільним перевізником, або ліцензійну картку; товарно-транспортну накладну; посвідчення на право керування транспортним засобом відповідної категорії; реєстраційний документ на транспортний засіб або інший засвідчений в установленому порядку документ, що підтверджує право керування, користування чи розпорядження транспортним засобом; талон про проходження державного технічного огляду; поліс (сертифікат) обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів; дорожній лист з відмітками про проведення передрейсових медичного огляду водія та огляду технічного стану транспортного засобу. У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень - дозвіл на рух автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, виданий Державтоінспекцією.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України регулюється Правилами дорожнього руху, затвердженими постановою Кабінету Міністрів від 10.10.2001 № 1306.

Відповідно до пункту 22.5 Правил дорожнього руху за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів фактичною масою понад 38 т (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т; для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених для них маршрутах - до 46 т).

Таким чином, дозвіл на перевезення вантажів з перевищення вагових обмежень є одним із документів, які мають бути наявними у водія транспортного засобу під час здійснення внутрішніх перевезень вантажів.

З приводу порушення позивачем законодавства про автомобільний транспорт, що виявилось у наданні послуг з перевезення вантажу за відсутності на транспортних засобах повірених та працюючих тахографів, суд зазначає наступне.

Статтею 18 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що з метою організації безпечної праці та ефективного контролю за роботою водіїв транспортних засобів автомобільні перевізники зобов'язані, зокрема, організовувати роботу водіїв транспортних засобів, режими їх праці та відпочинку відповідно до вимог законодавства України, здійснювати заходи, спрямовані на забезпечення безпеки дорожнього руху. Контроль за роботою водіїв транспортних засобів має забезпечувати належне виконання покладених на них обов'язків і включає організацію перевірок режимів їх праці та відпочинку, а також виконання водіями транспортних засобів вимог цього Закону та законодавства про працю.

Згідно з пунктом 1.5 Положення про робочий час і час відпочинку водіїв колісних транспортних засобів, затвердженого наказом Міністерства транспорту та зв'язку України від 07.06.2010 № 340, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 14.09.2010 за № 811/18106, тахограф - це контрольний пристрій, який встановлюється на транспортному засобі для показу та реєстрації інформації про рух транспортного засобу.

Пунктом 6.1 вказаного Положення передбачено, що вантажні автомобілі з повною масою понад 3,5 тонн повинні бути обладнані діючими та повіреними тахографами.

Однак, пункт 6.1 Положення для перевезення вантажів колісними транспортними засобами з повною масою понад 12 тонн набув чинності з 01.06.2013.

Як вже зазначалось, у зв'язку з виявленням за результатами перевірки 24 фактів надання позивачем послуг з перевезення вантажів вантажними автомобілями з повною масою понад 12 тон без повірених та діючих тахографів, відповідач на підставі положень абзацу третього статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» застосував до позивача адміністративно-господарські санкції.

Абзацом третім статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено, що за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, до автомобільних перевізників застосовується адміністративно-господарський штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Суд зазначає, що склад правопорушення, відповідальність за яке передбачена абзацом третім статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», полягає у наданні послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону.

Перевіркою виявлено факти надання позивачем послуг з перевезення вантажів на транспортних засобах, які не обладнані діючими та повіреними тахографами - контрольними пристроями.

Таким чином, притягнення позивача до відповідальності на підставі абзацу третього статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» за надання послуг з перевезень вантажів без оформлення документів є незаконним, адже відсутність контрольного пристрою не може прирівнюватись до відсутності документів.

Суд зазначає, що статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт» передбачено інші склади правопорушень, які могли бути використані відповідачем, зокрема, управління транспортними засобами при здійсненні міжнародних автомобільних перевезень без контрольних пристроїв (тахографів) реєстрації режимів праці чи відпочинку водіїв транспортних засобів чи вимкненими такими контрольними пристроями (тахографами) або без щоденних реєстраційних листків режимів праці та відпочинку, порушення режимів праці та відпочинку водіями транспортних засобів, якими передбачено інші види відповідальності за їх вчинення.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В даній справі судом встановлено, що водії позивача у трьох випадках не мали дозволів Державтоінспекції на перевезення вантажів та рух автомобільними дорогами транспортними засобами з перевищенням вагових обмежень (понад 38 тонн).

Суд не приймає до уваги твердження позивача стосовно недоліків в оформленні постанов від 04.10.2013 № 010683, від 05.11.2013 № 010820 та № 010821, адже недоліки, яких припустився відповідач, не є істотними і це не призвело до помилки щодо кваліфікації правопорушення та розміру штрафної санкції.

Таким чином, у частині вимог про визнання протиправними та скасування постанов від 04.10.2013 № 010683, від 05.11.2013 № 010820 та 010821, згідно з якими до позивача застосовано адміністративно-господарські штрафи за перевезення вантажів з перевищення вагових обмежень без дозволу, виданого Державтоінспекцією, позов задоволенню не підлягає.

У той же час, у частині вимог про визнання протиправними та скасування 24 постанов (від 05.11.2013 №№ 010922, 010928, 010923, 010918, 010920, 010921, 010907, 010908, 010909, 010917, 010925, 010926, 010912, 010927, 010914, 010924, 010905, 010910, 010919, 010913, 010906, 010915, 010916, 010911), згідно з якими до позивача застосовано адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезення вантажів без контрольних пристроїв (тахографів), позов підлягає задоволенню, оскільки відповідач невірно визначив положення закону, на підставі яких позивача притягнуто до відповідальності.

За наведених обставин позов підлягає задоволенню частково.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Якщо ж адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено (частина третя статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України).

Статтею 4 Закону України "Про судовий збір" передбачено, що за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру розмір судового збору становить 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати (1827,00 грн.) та не більше 4 розмірів мінімальних заробітних плат (4872,00 грн.), що встановлені законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява подана до суду (станом на 1 січня 2014 року розмір мінімальної заробітної плати становить 1218,00 грн. згідно із Законом України від 16.01.2014 № 719-VII "Про Державний бюджет України на 2014 рік"). Під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Позивач звернувся до суду з позовною заявою, що містила майнові вимоги про скасування постанов про накладення адміністративно-господарських штрафів на загальну суму 45900,00 грн. Виходячи з суми вимог, передбачений законом розмір судового збору для такого виду позову має становити мінімальну суму - 1827,00 грн. Однак, під час подання позовної заяви позивач сплатив до Державного бюджету України лише 10 відсотків розміру ставки судового збору, а саме - 182,70 грн.

Враховуючи те, що позов задоволено частково (скасовано двадцять чотири постанови накладення адміністративно-господарських штрафів на загальну суму 40800,00 грн.), виходячи з принципу пропорційності щодо розподілу судових витрат, частка судового збору по відношенню до позовних вимог, в задоволенні яких суд відмовив (5100,00 грн.), становить суму 203,00 грн.

Таким чином, з урахуванням сплачених під час подання позовної заяви коштів у сумі 182,70 грн., позивач повинен доплатити до Державного бюджету України судовий збір у сумі 20,30 грн., які підлягають стягненню з нього до Державного бюджету України за результатами розгляду даної справи.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати постанови Управління Укртрансінспекції у Київській області від 05.11.2013 №№ 010922, 010928, 010923, 010918, 010920, 010921, 010907, 010908, 010909, 010917, 010925, 010926, 010912, 010927, 010914, 010924, 010905, 010910, 010919, 010913, 010906, 010915, 010916, 010911, згідно з якими до Приватного підприємства "Каменяр" застосовано адміністративно-господарські штрафи за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт (по 1700,00 грн. згідно з кожною постановою).

В частині задоволення позовних вимог про визнання протиправними та скасування постанов Управління Укртрансінспекції у Київській області від 04.10.2013 № 010683, від 05.11.2013 № 010820 та № 010821, згідно з якими до Приватного підприємства "Каменяр" застосовано адміністративно-господарські штрафи за порушення вимог законодавства про автомобільний транспорт на загальну суму 5100,00 грн. (по 1700,00 грн. згідно з кожною постановою), - у задоволенні позову відмовити.

Стягнути з Приватного підприємства "Каменяр" до Державного бюджету України (отримувач коштів - Київський окружний адміністративний суд; код отримувача (код за ЄДРПОУ) - 37955989 ; банк отримувача - ГУ ДКСУ у Київській обл. м. Київ; код банку отримувача (МФО) - 821018; рахунок отримувача - 31213206784001; код класифікації доходів бюджету - 22030001, символ звітності "206") судовий збір у сумі 20 (двадцять) гривень 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Волков А.С.

Дата виготовлення і підписання повного тексту постанови - "07" квітня 2014 р.