Постанова № 38130804, 04.04.2014, Тернопільський окружний адміністративний суд

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 819/532/14-a

04 квітня 2014 року м. Тернопіль

Тернопільський окружний адміністративний суд, в складі головуючого судді Осташа А.В. при секретарі Костецькій Н.Т.

за участю:

представників позивача - Кузіва П.Г. та Кобеля А.М.;

представників відповідача - Вітовської О.М. та Чорненка Т.Б.

розглянувши у відкритому судовому засіданні залі суду місті Тернополі адміністративну справу

за позовною заявою публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз»

до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області

про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 листопада 2013 року №0007512210,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство по газопостачанню та газифікації «Тернопільгаз» (далі по тексту - ПАТ «Тернопільгаз» або позивач) звернулося в суд з адміністративним позовом до Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Тернопільській області (далі - Тернопільська ОДПІ або відповідач) про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 15 листопада 2013 року №0007512210.

Представники позивача в обґрунтування позовних вимог пояснили, що вважають безпідставним висновок контролюючого органу, зроблений в акті перевірки, щодо завищення податкового кредиту у зв'язку з порушенням порядку заповнення податкових накладних, а саме в зв'язку з тим, що в єдиному державному реєстрі податкових накладних цифровий підпис на квитанції не відповідає підпису уповноваженої особи зазначеної в податковій накладній.

Свою позицію в цій частині представники позивача обґрунтували тим, що оскільки податкові накладні зареєстровані в ЄРПН, відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 ПК України, тому у Позивача відсутні підстави для подання заяви із скаргою (Додатком 8 до Декларації) на своїх контрагентів, а також для не включення податкових накладних до складу податкового кредиту.

Крім того, представники позивача наголосили, що у двох податкових накладних підписи повністю збігаються з електронними цифровими підписами, проте вони з незромілих причин зазначені в акті перевірки, як такі що складені з порушенням порядку заповнення податкових накладних, а по трьох податкових накладних суми ПДВ взагалі не включалися до складу податкового кредиту.

З врахуванням викладеного, представники позивача позовні вимоги підтримали в повному обсязі.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали, проти позову заперечили.

Представники Тернопільської ОДПІ пояснили, що оспорюване податкове повідомлення-рішення прийняте у відповідності до вимог чинного законодавства. Так, податковий орган вважає, що не можна включати до складу податкового кредиту суми ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагентів та складених з порушеннями, а саме: невідповідністю цифрового електронного підпису та підпису на податкових накладних, виданих контрагентами.

З врахуванням викладеного представники податкового органу просили відмовити в задоволенні позову.

Крім пояснень представників сторін, судом також досліджені письмові докази, наявні у матеріалах справи, які подані позивачем, відповідачем, а також витребувані з ініціативи суду.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників позивача та відповідача, дослідивши подані суду письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді у судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що позов підлягає до задоволення, з наступних міркувань.

Судом встановлено, що Тернопільською ОДПІ проведено документальну планову виїзну перевірку ПАТ «Тернопільгаз» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 1 січня 2012 року по 31 грудня 2012 року.

За результатами якої складено Акт №676/22-10/03353503 від 28 серпня 2013 року. (надалі по тексту - Акт перевірки) (а.с.8-45).

На підставі вказаного Акту відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 15.11.2013 року № 0007512210, яким збільшено суму грошового зобов'язання позивача за платежем податок на додану вартість в сумі 1 516 476 грн., в тому числі 1 010 984 грн. основного платежу та 505 492 грн. фінансових санкцій за порушення п.201.1, п.201.10 ст. 201 Податкового кодексу України № 2755-УІ від 02.12.2010 року (надалі по тексту - ПК України)(а.с.7).

Щодо висновку податкового органу про порушення позивачем абзацу 9 п. 201.10 ст. 201 ПК України внаслідок включення до складу податкового кредиту сум ПДВ по податкових накладних, отриманих від контрагентів та складених з порушеннями, а саме: невідповідністю цифрового електронного підпису та підпису на податкових накладних, виданих контрагентами, суд вважає за необхідне зазначити наступне:

В акті перевірки зазначено, що отримані податкові накладні від ТОВ «Констракшен машинері», ТОВ «АБІ Україна», ПАТ «Тернопільміськгаз», ВАТ «Закарапатнафтопродукт-Мукачево», ТОВ «Газторг Україна», ТОВ «Ульпласт-Львів», ТОВ «ТД Професіонал» та ТОВ «Ю-Нік», оформлені з порушенням вимог абз. 9 п.п. 201.10 ст. 201 Податкового Кодексу в частині накладення електронного підпису при їх реєстрації в реєстрі податкових накладних, а саме - електронний цифровий підпис, що накладено на вищенаведених податкових накладних при їх реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних належить одній особі, а підпис, яким скріплено податкові накладні при видачі їх покупцю, належить іншій.

Суд з таким висновком податкового органу не погоджується виходячи з наступного:

Відповідно до п.198.6. ст.198 ПК не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку контролюючим органом суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

У разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Відповідно до п.201.10 ст.201 ПК податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

При здійсненні операцій з постачання товарів/послуг платник податку - продавець товарів/послуг зобов'язаний надати покупцю податкову накладну та зареєструвати її в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Підтвердженням продавцю про прийняття його податкової накладної та/або розрахунку коригування до Єдиного реєстру податкових накладних є квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі, яка надсилається протягом операційного дня.

Датою та часом надання податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронному вигляді до центрального органу виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує, державну податкову і митну політику, є дата та час, зафіксовані у квитанції.

Якщо надіслані податкові накладні та/або розрахунки коригування сформовано з порушенням вимог, передбачених відповідно пунктом 201.1 статті 201 та/або пунктом 192.1 статті 192 цього Кодексу, протягом операційного дня продавцю надсилається квитанція в електронному вигляді у текстовому форматі про неприйняття їх в електронному вигляді із зазначенням причин.

Якщо протягом операційного дня не надіслано квитанції про прийняття або неприйняття, така податкова накладна вважається зареєстрованою в Єдиному реєстрі податкових накладних.

Реєстрація податкових накладних та/або розрахунків коригування до податкових накладних у Єдиному реєстрі податкових накладних здійснюється не пізніше п'ятнадцяти календарних днів, наступних за датою їх складання.

Порядок ведення Єдиного реєстру податкових накладних встановлюється Кабінетом Міністрів України. Покупець має право звіряти дані отриманої податкової накладної на відповідність із даними Єдиного реєстру податкових накладних.

Відсутність факту реєстрації платником податку - продавцем товарів/послуг податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних та/або порушення порядку заповнення податкової накладної не дає права покупцю на включення сум податку на додану вартість до податкового кредиту та не звільняє продавця від обов'язку включення суми податку на додану вартість, вказаної в податковій накладній, до суми податкових зобов'язань за відповідний звітний період.

Виявлення розбіжностей даних податкової накладної та Єдиного реєстру податкових накладних є підставою для проведення контролюючими органами документальної позапланової виїзної перевірки продавця та у відповідних випадках покупця товарів/послуг.

У разі відмови продавця товарів/послуг надати податкову накладну або в разі порушення ним порядку її заповнення та/або порядку реєстрації в Єдиному реєстрі покупець таких товарів/послуг має право додати до податкової декларації за звітний податковий період заяву із скаргою на такого постачальника, яка є підставою для включення сум податку до складу податкового кредиту. До заяви додаються копії товарних чеків або інших розрахункових документів, що засвідчують факт сплати податку у зв'язку з придбанням таких товарів/послуг або копії первинних документів, складених відповідно до Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", що підтверджують факт отримання таких товарів/послуг.

Надходження такої заяви із скаргою є підставою для проведення документальної позапланової виїзної перевірки зазначеного продавця для з'ясування достовірності та повноти нарахування ним зобов'язань з податку за такою операцією.

З оглянутих в судовому засіданні податкових накладних вбачається, що в них були заповнені усі необхідні реквізити, передбачені п.201.1 ст.201 ПК України, вони пройшли реєстрацію в єдиному реєстрі податкових накладних, а тому у позивача не було підстав для подання скарг на постачальника товару.

Суд вважає, що відповідач прийшов до помилкового висновку, що електронний цифровий підпис, що накладається на податкову накладну при її реєстрації в Єдиному реєстрі податкових накладних, та підпис, що скріплює цю податкову накладну при її видачі покупцю, повинні належати одній особі, якій делеговано право підпису податкових накладних, оскільки такий висновок, ґрунтується на вибірковому посиланні на частини норм Порядку ведення Єдиного реєстру податкових накладних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 р. N 1246 (далі по тексту - Порядок №1246).

Так, згідно абз. 5 п. 5 Порядку №1246 «Для делегування права підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування іншій посадовій особі, продавець отримує засоби електронного цифрового підпису в акредитованих центрах сертифікації ключів для такої особи та подає податковому органові за місцем реєстрації посилені сертифікати електронного цифрового підпису зазначеної особи. У такому разі електронні цифрові підписи посадових осіб продавця накладаються у такому порядку: першим - електронний цифровий підпис посадової особи, якій делеговано право підпису податкової накладної та/або розрахунку коригування; другим - електронний цифровий підпис, що є аналогом відбитка печатки продавця».

Відповідно до п. 1 Порядку №1246 цей Порядок визначає механізм внесення відомостей, що містяться у податковій накладній та/або розрахунку коригування кількісних і вартісних показників до неї (далі - податкова накладна та/або розрахунок коригування), до Єдиного реєстру податкових накладних (далі - Реєстр) платників податку на додану вартість - продавців товарів (послуг), звіряння даних, що містяться у виданих платникам такого податку - покупцям товарів (послуг) податковій накладній та розрахунку коригування з відомостями, які містяться у Реєстрі. Тоді як, форму податкової накладної та Порядок заповнення податкової накладної затверджено наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за №1333/20071.

Згідно п. 16 Порядку заповнення податкової накладної, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 01.11.2011 N 1379, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 22.11.2011 за N 1333/20071 (далі - Порядок №1379) усі примірники податкової накладної підписуються особою, уповноваженою платником податку здійснювати постачання товарів/послуг, та скріплюються печаткою такого платника податку - продавця. Податкова накладна не підписується покупцем товарів/послуг і не скріплюється його печаткою.

Згідно п.7 Порядку № 1246 після надходження податкової накладної та/або розрахунку коригування в електронній формі до Державної податкової служби здійснюється їх розшифрування, перевіряється електронний цифровий підпис, визначається відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, та проводиться їх реєстрація. Відповідно до п.8 Порядку № 1246 для підтвердження прийняття податкової накладної та/або розрахунку коригування до реєстрації продавцю видається квитанція в електронній формі у текстовому форматі, у якій зазначаються реквізити зазначених документів, відповідність електронного документа формату (стандарту), затвердженому Державною податковою службою, результати перевірки електронного цифрового підпису, інформація про продавця, дата та час прийняття, реєстраційний номер, податковий період, за який подається податкова накладна та/або розрахунок коригування. Відповідно до п.9 Порядку № 1246 наявність помилок у податковій накладній є причиною відмови у прийнятті податкової накладної .

Аналізуючи Порядок № 1246 повністю, а не вибірково, як це робить Відповідач, суд приходить до висновку, що надсиланням квитанції Державна податкова служба підтверджує, що вона перевірила електронний цифровий підпис на податковій накладній, податкова накладна не містить помилок та вважається прийнятою. Тобто, податкові накладні, складені із дотриманням усіх обов'язкових реквізитів, передбачених ст. 201 ПК України. Окрім цього, підтвердженням факту прийняття податкових накладних до Єдиного реєстру податкових накладних, є квитанції в електронному вигляді у текстовому форматі.

Крім того, в судовому засіданні встановлено, що податковим органом в акті перевірки до загального переліку податкових накладних, які на думку перевіряючих оформлені з порушенням, віднесено дві податкові накладні, в яких підписи посадової особи продавця повністю співпадають з електронним цифровим підписом зазначеним в квитанції, що підтверджує її реєстрацію в ЄРПН., а саме податкові накладні:

- №11 від 24 квітня 2012 року (а.с.60);

- №12 від 25 квітня 2012 року (а.с.62).

Також в судовому засіданні встановлено, що окремі податкові накладні, що вказані в акті як такі, що оформленні з порушенням, а саме: ПН №209 від 17 лютого 2012 року, ПН №208 від 21 березня 2012 року та ПН №209 від 21 березня 2012 року, згідно Реєстру отриманих податкових накладних до податкового кредиту не включалися.

Представник відповідача даних обставин в судовому засіданні не спростували.

Таким чином, в судовому засіданні не встановлено порушення позивачем п. 201.10 ст. 201 ПК України, а тому висновок Тернопільської ОДПІ про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 1 010 984 грн. є безпідставним.

Відповідно до ст. ст. 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

За наведених обставин, суд вважає, що позовні вимоги підтверджені належними та допустимими доказами і підлягають до задоволення повністю.

Якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, відповідно до ч.1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись ст.ст. 69, 70, 71, 94, 158-167 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тернопільської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів в Тернопільській області від 15 листопада 2013 року №0007512210.

Повернути з державного бюджету України на користь публічного акціонерного товариства по газопостачанню та газифікації "Тернопільгаз" 487, 20 грн. сплаченого судового збору.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст.254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст.186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Повний текст постанови виготовлено та підписано 9 квітня 2014 року.

Суддя Осташ А. В.

копія вірна

Суддя Осташ А. В.