Ухвала суду № 38130781, 04.04.2014, Господарський суд Закарпатської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАКАРПАТСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

04.04.2014 Справа № 907/15/14

за позовом Заступника Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, м. Ужгород в інтересах держави

в особі Міністерства оборони України м. Київ та Квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево

до відповідача Міжгірської селищної ради, смт. Міжгіря

про визнання нечинним рішення Міжгірської селищної ради

Суддя Бобрик Г. Й.

За участю представників сторін:

від позивачів - не з'явився

від відповідача - не з'явився

від прокуратури - Сегедій В. Ю., прокурор Закарпатської прокуратури з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України

СУТЬ СПОРУ: Заступник Закарпатського прокурора з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, м. Ужгород в інтересах держави в особі Міністерства оборони України м. Київ та квартирно-експлуатаційного відділу м. Мукачево звернувся до господарського суду Закарпатської області з позовом про визнання нечинним рішення Міжгірської селищної ради Закарпатської області № 47 від 14.08.2006 року "Про припинення користування земельною ділянкою" щодо припинення ДП МОУ України "Військова туристична база "Міжгір'я" права користування земельною ділянкою площею 4,61 га за адресою: смт. Міжгір'я, вул. Незалежності.

В п. 2 прохальної частини поданої суду позовної заяви просить суд з метою забезпечення позову заборонити Міжгірській селищній раді Закарпатської області та її виконавчому комітету вчиняти дії стосовно спірної земельної ділянки.

В ході розгляду справи, суд відповідно до ст. 77 Господарського процесуального кодексу України відкладав розгляд справи та продовжував її розгляд відповідно до ч. 3 ст. 69 Господарського процесуального кодексу України та ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 року.

Позов мотивований тим, що Закарпатська прокуратура з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері Західного регіону України, м. Ужгород проводила перевірку з питань додержання службовими особами КЕВ м. Мукачево вимог Закону України "Про використання земель оборони" щодо законності використання земельної ділянки площею 5,43 га військового містечка № 39, яка знаходиться за адресою: Закарпатська область, смт. Міжгір'я, вул. Ватутіна, 10, право постійного користування якого посвідчується державним актом.

За наслідками якої встановлено, що 14.08.2006 року Міжгірською селищною радою Закарпатської області прийнято рішення "Про припинення користування земельною ділянкою", яке не ґрунтується на нормах земельного законодавства та підлягає визнанню нечинним відповідно до ст. 19 Конституції України, ст. ст. 24, 59 Закону України "Про місцеве самоврядування в Україні", ст. ст. 141, 149 Земельного кодексу України.

До позовної заяви долучено копію витягу Державного акту на право користування земельною ділянкою Мукачівської КЕЧ району Прикво б/н і б/д; ксерокопію Акту інвентаризації землі, в яких землекористувачем зазначено військове містечко 27 "А"; експлікації.

До позовної заяви також долучено копію листа КЕВ м. Мукачево від 13.11.2013 року № 2271, який адресований Закарпатському прокурору з нагляду за додержанням законів у воєнній сфері, в тексті якого повідомляється, що на обліку КЕВ м. Мукачево рахується військове містечко № 39, яке знаходиться за адресою: смт. Міжгір'я, вул. Ватутіна, 10. Земельна ділянка площею 5,43 га була відведена на підставі Міжгірського окружного виконкому № 002 від 20.02.1953 року; державний акт № 02 від 02.09.1982 року, виданий Мукачіською КЕЧ району на земельну ділянку площею 4,61 га. На підставі вказівки начальника ЗхТКЕУ № 303/23/1/1346 від 08.12.2006 року військове містечко № 39 було переведене в госпрозрахунковий фонд (раніше військове містечко рахувалося за Військторгом, на теперішній час військове містечко рахується за Концерном Військторгсервіс, м. Київ).

Господарський суд в порядку ст. ст. 65,77 Господарського процесуального кодексу України, з метою забезпечення повного, об'єктивного та всестороннього розгляду спору, ухвалою від 15.01.2014 року зобов'язав прокурора подати суду докази надіслання позивачам копії позовної заяви з додатками до неї та докази на обґрунтування необхідності вжиття заходів до забезпеченню позову.

Ухвалою суду від 11.03.2014 року зобов'язано позивачів подати суду письмове документально обґрунтоване пояснення із зазначенням порушених прав позивачів з прийняттям відповідачем оспорюваного рішення, яким припинено право користування земельною ділянкою ДП МОУ України "Військова туристична база "Міжгір'я"; оригінали документів, що підтверджують право власності (користування) на спірну земельну ділянку; технічну документацію із землеустрою; державний акт на право користування спірною земельною ділянкою; уточнення, кому належить право користування земельною ділянкою площею 5,43 га (військовому містечку № 39, ДП МОУ України "Військова туристична база "Міжгір'я", КЕВ м. Мукачево) з наданням доказів на їх підтвердження та прокурора зобов'язано подати суду рішення Міжгірського окружного виконкому № 002 від 20.02.1953 року.

Однак, витребувані документи суду не подано.

Відповідач заперечив проти позову з підстав, зазначених у письмових поясненнях від 24.01.2014 року. Зокрема, повідомив суд, що рішення Міжгірської селищної ради від 14.08.2006 року № 47 "Про припинення користування земельною ділянкою" було предметом спору в господарському суді Закарпатської області, проте, позивачем було зазначено ДП Міністерство оборони України "Управління торгівлі Західного оперативного командування" за участю третіх осіб - Мукачівської КЕЧ та ДП МОУ "Військова туристична база "Міжгір'я". Ухвалою суду від 22.04.2009 року у справі № 4/174 позов залишено без розгляду в зв'язку з невиконанням вимог суду.

Відповідач у поясненні від 28.03.2014 року позов визнає необґрунтованим та вказує на те, що підставою винесення спірного рішення є Акт перевірки дотримання вимог земельного законодавства від 10.03.2006 року складений у присутності представника "Військова туристична база "Міжгір'я" відповідно до ст. ст. 6, 10 Закону України "Про державний контроль за використанням та охороною земель", ст. 16 Закону України "Про охорону земель" (в редакції чинній на період складання акту перевірки). Стверджує, що оскаржуване рішення стосується ДП МОУ "Військова туристична база "Міжгір'я" і не порушує права та охоронювані законом інтереси позивачів; відповідач не припиняв права постійного користування земельною ділянкою, оскільки документи на право користування земельною ділянкою у ДП МОУ "Військова туристична база "Міжгір'я" не було; припинено право користування земельною ділянкою згідно положень ст. ст. 12 та 144 Земельного кодексу України. Окрім того, вказує на те, що Міжгірській селищній раді на час прийняття рішення № 47 від 14.08.2006 року не було відомо про припинення діяльності ДП МОУ «Військова туристична база Міжгір'я» згідно рішення господарського суду Закарпатської області від 23.10.2003 року та про наказ Міністерства оборони України від 25.07.2006 року № 458 «Про реорганізацію державного підприємства Міністерства оборони України «Військова туристична база Міжгір'я». Вважає, що оскаржуваним рішенням права Міністерства оборони України та КЕВ не порушено.

Приймаючи до уваги, що за змістом ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Станом на 04.04.2014 року ні позивачі, ні прокурор витребуваних ухвалами суду документів, необхідних для розгляду справи, не подали, про поважність причини неможливості подати суду витребувані документи не повідомили, в звязку з чим суд залишає позов без розгляду на підставі п. 5 ст. 81 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст. ст. 1, 2, 22, 33, 66, 67, 69, 77, п. 5 ст. 81, ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд

У Х В А Л И В :

Позов залишити без розгляду.

Після усунення обставин справи, що зумовили залишення позову без розгляду, позивач має право знову звернутися з ним до господарського суду в загальному порядку.

Суддя Бобрик Г. Й.