Ухвала суду № 38130557, 25.03.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 826/18197/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Григорович П.О. Суддя-доповідач: Горбань Н.І.

У Х В А Л А

Іменем України

25 березня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Горбань Н.І.,

суддів: Земляної Г.В., Сорочка Є.О.,

при секретарі: Алдановій К.Ю.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційну скаргу Державної виконавчої служби України на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2013 року у справі за позовом Міністерства освіти і науки, молоді та спорту України до Державної виконавчої служби України про скасування постанови,-

В С Т А Н О В И Л А:

Міністерство освіти і науки, молоді та спорту України звернулося до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Державної виконавчої служби України про скасування постанови від 17.10.2013 ВП№39731476 про стягнення з Міністерства виконавчого збору в розмірі 1360 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2013 року позовні вимоги задоволено.

Не погоджуючись з постановою суду першої інстанції, Державна виконавча служба України подала апеляційну скаргу, в якій просить апеляційну інстанцію скасувати незаконне, на її думку, судове рішення в частині задоволення позовних вимог та постановити нове про відмову в позові у повному обсязі.

В своїй апеляційній скарзі апелянт посилається на незаконність, необ'єктивність та необґрунтованість оскаржуваного рішення, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для його скасування.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасників процесу, що з'явилися в судове засідання, перевіривши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, 12 вересня 2013 року старшим державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Державної виконавчої служби України за результатами розгляду заяви про примусове виконання виконавчого листа № 2а-14353/12/2670, виданого 16.08.2013 року Окружним адміністративним судом м. Києва, винесено постанову про відкриття виконавчого провадження ВП № 39731476.

Пунктом 2 резолютивної частини даної постанови боржника зобов'язано самостійно виконати вимоги виконавчого документа в 7-денний строк з моменту винесення (отримання) постанови про відкриття виконавчого провадження.

Постанова про відкриття виконавчого провадження від 12.09.2013 року направлена на адресу позивача 16.09.2013 та отримана МОНмолодьспорт України 18.09.2013 року, що підтверджується належним чином завіреною копією поштового повідомлення №0405321354505, яке наявне в матеріалах справи.

Судова колегія погоджується з висновком суду першої інстанції щодо відсутності можливості погодитись з твердженням представника позивача з приводу отримання Міністерством постанови про відкриття виконавчого провадження безпосередньо 24.09.2013, адже момент (дата) отримання поштової кореспонденції не може ставитись в залежність від внутрішнього документообігу МОНмолодьспорт України.

Таким чином, з урахуванням отримання постанови про відкриття виконавчого провадження 18.09.2013 року, позивач був зобов'язаний самостійно виконати рішення суду у строк до 26.09.2013 року.

Як вбачається з належним чином завіреної копії матеріалів ВП №39731476, листом від 01.10.2013 року позивач повідомив Державну виконавчу службу України про виконання рішення суду за виконавчим листом № 2а-14353/12/2670.

Даний лист отримано відповідачем 07.10.2013 року, що підтверджується копією поштового відправлення № 013507362167.

Таким чином, позивачем самостійно виконано рішення суду, однак з порушенням граничного 7-денного строку на добровільне виконання, як то визначено в постанові про відкриття виконавчого провадження.

17 жовтня 2013 року відповідачем винесено постанову про стягнення з боржника виконавчого збору ВП № 39731476, якою за не виконання виконавчого документу у наданий строк, постановлено стягнути з МОНмолодьспорт України виконавчий збір у розмірі 1360,00грн.

Однак, приймаючи спірну постанови, ДВС України не прийнято до уваги наступного.

Відповідачем не вчинялися будь-які дії примусового характеру, направлені на виконання рішення суду в примусовому порядку відповідно до ст.89 Закону України «Про виконавче провадження», як то накладення на боржника штрафу, складання акта про порушення і звернення до правоохоронних органів з поданням (повідомленням) про притягнення особи до кримінальної відповідальності відповідно до закону за умисне не виконання рішення суду.

Пунктом 20 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику розгляду судами скарг на рішення, дії або бездіяльність органів і посадових осіб державної виконавчої служби та звернень учасників виконавчого провадження» витрати виконавчого провадження та виконавчий збір стягуються за постановою державного виконавця з боржника, якщо останній не виконав рішення добровільно в установлений для цього строк і воно було виконане примусово.

В даному випадку рішення суду було виконано добровільно, при цьому, представником відповідача не надано доказів здійснення виконавцем заходів по його примусовому виконанню, внаслідок чого підстави для стягнення плати за компенсацію вчинюваних дій (виконавчого збору) були відсутні.

Зі змісту листа Вищого адміністративного суду України від 21.11.2011р. №2135/11/-11 вбачається, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, з урахуванням принципу пріоритетності законів над підзаконними актами, судам у резолютивній частині такого судового рішення слід зазначати обов'язок органу Державної казначейської служби України стягнути судові витрати із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунка суб'єкта владних повноважень - відповідача. Відповідно, у виконавчому листі за таким судовим рішенням, як боржника, слід вказувати Державний бюджет України в особі суб'єкта владних повноважень - відповідача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів приходить до висновку, що доводи, викладені в апеляційній скарзі, не знайшли свого підтвердження, оскаржувана постанова прийнята судом відповідно до норм матеріального та процесуального права, а тому підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Доводи апеляційної скарги та представника відповідача в судовому засіданні не спростовують висновків суду першої інстанції.

Відповідно до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 2, 41, 160, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

В задоволенні апеляційної скарги Державної виконавчої служби України - відмовити.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06.12.2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Н.І.Горбань

Судді: Г.В. Земляна

Є.О. Сорочко

Повний текст ухвали виготовлено 28.03.2014 року.

.

Головуючий суддя Горбань Н.І.

Судді: Земляна Г.В.

Сорочко Є.О.