Постанова № 38130479, 01.10.2013, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

і м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2013 рокусправа № 2а-0870/2076/11

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Добродняк І.Ю

суддів: Бишевської Н.А. Семененка Я.В.

за участю секретаря судового засідання: Новоженін І.Є.

за участю представників:

позивача: - не з'явився

відповідача: - Язева Г. С. (дов. від 02.09.2013 року)

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Дніпропетровську

апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року

у справі № 2а-0870/2076/11

за позовом підприємства, заснованого на власності об'єднання громадян «Партнери» громадської організації товариства сімей інвалідів «Луг»

до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя

про визнання нечинним та скасування податкових повідомлень-рішень,-

встановила:

Підприємство, засноване на власності об'єднання громадян «Партнери» громадської організації товариства сімей інвалідів «Луг» звернулося до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя, в якому просило визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення від 18.03.11 № 0000142307, від 18.03.11 № 0000152307, від 18.03.11 № 0000162307.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскільки перевірка проводилась на підставі постанови про призначення документальної перевірки від 11.02.2011 по кримінальній справі №241102-0 (відповідно до кримінально-процесуального закону), згідно з вимогами Податкового кодексу України, відповідач не мав права приймати податкові повідомлення-рішення до дня набрання законної сили відповідним рішенням суду. Позивач зазначає, що право покупця на формування показників податкового обліку не може бути поставлено в залежність від додержання третіми особами - продавцями, правил державної реєстрації юридичних осіб та ведення господарської діяльності, в тому числі податкової дисципліни. Позивач також вказує, що ТОВ «Дубрава 3» було зареєстровано платником ПДВ у встановленому законом порядку і під час виписки податкових накладних по господарській операції з позивачем мав належний статус платника ПДВ, що свідчить про правомірність формування позивачем податкового кредиту. До того ж, податковий орган при проведенні перевірки не встановив факту відсутності самих операцій та не оспорював той факт, що позивач оплачував відповідні товари з оформленням відповідних розрахункових (платіжних) документів.

Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 07.06.2011 адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення №№ 0000142307, 0000152307, 0000162307 від 18.03.2011.

Не погодившись із постановою суду, відповідач подав апеляційну скаргу (а. с. 90), в якій просить скасувати постанову Запорізького окружного адміністративного суду та винести постанову про відмову у задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга мотивована тим, що кримінальна справа №241102 порушена відносно колишнього директора позивача ОСОБА_2 за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України (привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем), отже предметом цієї кримінальної справи не є податки та збори, а відтак за результатами перевірок платників податків відносно яких та/або їх посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори, грошові зобов'язання визначаються та приймається податкове повідомлення-рішення щодо платників податків в загальновстановленому порядку. Відповідач зазначає, що матеріалами перевірки, протоколами допитів та матеріалами судової економічної експертизи встановлено, що фактичне провадження фінансово-господарських операцій з поставки товарів від ТОВ «Дубрава 3» на адресу позивача документально не підтверджується, у зв'язку позивачем неправомірно сформовано валові витрати, податковий кредит та заявлено до відшкодування суму податку на додану вартість.

Представник відповідача в судовому засіданні підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі.

Представник позивача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений судом належним чином.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

Як встановлено судом, підтверджено матеріалами справи, ДПІ у Ленінському районі м. Запоріжжя проведено невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання податкового законодавства по податку на прибуток та ПДВ при взаємовідносинах з ТОВ "Дубрава 3" за період з 01.04.2009 по 01.10.2009, за результатами якої складений акт №450/23-08/32261115 від 01.03.2011 (а.с.9).

Дана перевірка проводилась на підставі постанови старшого слідчого з ОВС СВ ПМ ДПА у Запорізькій області, яка надійшла до ДПІ листом № 377/09-014 від 11.02.2011, про призначення документальної перевірки по кримінальній справі №241102-2 з питання своєчасності, достовірності та повноти донарахувань та сплати податків і зборів при здійсненні фінансово-господарських відносин ПОГ "Партнери" з ТОВ "Дубрава 3" та подальшого бюджетного відшкодування за період з 01.04.2009 по 01.10.2009.

Направлення на перевірку №136 від 01.03.2011 містить посилання на п.78.1.11 ПКУ, згідно якого документальна позапланова невиїзна перевірка здійснюється за наявності постанови слідчого, винесеної ним відповідно до закону у кримінальній справі, що перебуває у його провадженні.

Перевіркою встановлено порушення позивачем:

- п.п.5.2.1 п.5.2, п.п.5.3.9 п.5.3 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», внаслідок чого встановлено заниження суми податку на прибуток, яка підлягає сплаті до бюджету у сумі 213038 грн., у тому числі за 1 півріччя 2009 р. в сумі 96309 грн., за 3 квартал 2009 р в сумі 213038 грн.;

- п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого встановлено завищення заявленої суми бюджетного відшкодування на рахунок платника у банку всього в сумі 122501 грн., в тому числі за травень 2009 р. в сумі 52432 грн., липень 2009 р. в сумі 25615 грн., серпень 2009 р. в сумі 19287 грн., вересень 2009 р. в сумі 26167 грн.;

- п.п.7.2.4 п.7.2, п.п.7.4.5 п.7.4, п.п.7.7.2 п.7.7. ст..7 Закону України «Про податок на додану вартість» внаслідок чого встановлено завищення від'ємного значення попереднього звітного (податкового) періоду, що включається до складу податкового кредиту поточного звітного (податкового) періоду - рядок 23 декларації з ПДВ за вересень 2009 року на суму 47929 грн.

До таких висновків відповідач дійшов з огляду на наявну інформацію стосовно ТОВ "Дубрава 3", зокрема, те, що за поясненнями директора ТОВ "Дубрава 3" ОСОБА_3 він не мав відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, ніколи не проводив угод купівлі-продажу товарів для ПОГ "Партнери" сімей інвалідів "Луг", ніяких первинних бухгалтерських документів стосовно зазначених взаємовідносин не підписував та нікого на це не уповноважував. На прохання гр..ОСОБА_4 ОСОБА_3 передав йому печатку і документи підприємства.

Виходячи з наведеного, ОСОБА_4 в період з 14.04.2009 по 30.09.2009, використовуючи реквізити та печатку ТОВ "Дубрава 3", штучно оформив господарсбкіі операції та безпідставно сформував валові витрати та податковий кредит ПОГ "Партнери". Посилаючись на висновки судової почеркознавчої експертизи № 11 від 28.01.2011, відповідач зазначив, що документи первинного бухгалтерського обліку та податкової звітності ТОВ "Дубрава 3" підписані не ОСОБА_3, а іншою особою.

Податковий орган встановив порушення вимог ч.1, 5 ст.203, ч.1, 2 ст.215, ст..216, ст..228 ЦК України в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання наслідків, що обумовлені ними по правочинах, здійснених ТОВ "Дубрава 3" при формуванні податкових зобов'язань та податкового кредиту у періоді, що перевірявся. В порушення ст..ст. 662, 655, 656 ЦК України факт передачі товарів (послуг) по зазначеним правочинам не підтверджено.

Таким чином, у результаті порушення контрагентом позивача приписів господарського та цивільного законодавства (моральних засад), угода на продаж товарів, укладена позивачем, має протиправний характер.

На підставі акту перевірки відповідачем прийняті податкові повідомлення-рішення:

- №0000162307 від 18.03.2011, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств на загальну суму 266297,50 грн., в т. ч. за основним платежем - 213038 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 53259,50 грн.;

- №0000152307 від 18.03.2011, яким позивачу зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість у розмірі 47929,00 грн.;

- №0000142307 від 18.03.2011, яким позивачу зменшено суму бюджетного відшкодування з податку на додану вартість у розмірі 122501,00 грн. та застосовано штрафні (фінансові) санкції у розмірі 30625,25 грн.

З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, колегія суддів не погоджується з судом першої інстанції про протиправність означених податкових повідомлень-рішень.

Стосовно посилання позивача на безпідставність прийняття означених вище податкових повідомлень-рішень з огляду на приписи п.58.4 ст.58, п.86.9 ст.86 Податкового кодексу України колегія суддів зазначає наступне.

Виходячи з вказаних правових норм в їх сукупності, вбачається, що контролюючий орган визначає суми грошових зобов'язань, але податкове повідомлення-рішення не приймає за результатами перевірок платників податків, які (перевірки) призначені в межах порушеної кримінальної справи про злочини, предметом якої є податки, збори. В інших випадках за результатами перевірки платника податків, відносно якого та/або його посадових осіб кримінальну справу не порушено або порушено кримінальну справу, предметом якої не є податки, збори, грошові зобов'язання визначаються та, відповідно, приймається податкове повідомлення-рішення щодо такого платника податків в загальновстановленому порядку.

В даному випадку кримінальна справа, на яку посилається податковий орган, №241102-2 порушена за ознаками злочину, передбаченого ч.4 ст.191 КК України (привласнення, розтрата або заволодіння чужим майном шляхом зловживання службовою своїм службовим становищем, тобто предметом цієї кримінальної справи не є податки, збори.

Отже, приймаючи оскаржувані податкові повідомлення-рішення, податковим орган діяв в межах наданих йому повноважень.

Стосовно правильності визначення позивачеві грошових зобов'язань (зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість, зменшення суми бюджетного відшкодування з податку на додану вартість) колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до п.1.8. ст.1 Закону України №168/97-ВР від 03.04.1997 «Про податок на додану вартість» бюджетне відшкодування - це сума, що підлягає поверненню платнику податку з бюджету у зв'язку з надмірною сплатою податку у випадках, визначених цим Законом.

Порядок визначення суми податку, що підлягає сплаті до Державного бюджету або відшкодуванню з Державного бюджету (бюджетне відшкодування) та строки проведення розрахунків передбачено п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР.

Згідно з п.п.7.7.1 п.7.7 ст.7 Закону №168/97-ВР сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

Підпунктом 7.7.4 п.7.7 ст.7 3акону №168/97-ВР передбачено, що платник податку, який має право на одержання бюджетного відшкодування та прийняв рішення про повернення повної суми бюджетного відшкодування, подає відповідному податковому органу податкову декларацію та заяву про повернення такої повної суми бюджетного відшкодування, яка відображається у податковій декларації.

Зі змісту вказаних норм випливає, що визначення суми бюджетного відшкодування залежить від правильності визначення платником податку сум податкових зобов'язань та податкового кредиту з податку на додану вартість, а умовою бюджетного відшкодування визначеного від'ємного значення суми ПДВ є його фактична сплата отримувачем товарів (послуг) у попередньому податковому періоді постачальникам таких товарів (послуг).

Відповідно до пп.5.1 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», діючого на час здійснення спірних господарських операцій, валові витрати виробництва та обігу - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних як компенсація вартості товарів (робіт, послуг), які придбаваються (виготовляються) таким платником податку для їх подальшого використання у власній господарській діяльності.

До складу валових витрат включаються, в тому числі, суми будь-яких витрат, сплачених (нарахованих) протягом звітного періоду у зв'язку з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці, у тому числі витрати з придбання електричної енергії (включаючи реактивну), з урахуванням обмежень, установлених пунктами 5.3-5.7 цієї статті. (пп.5.2.1 п.5.2 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств»).

Відповідно до пп.5.3.9 п.5.3 ст. 5 цього Закону, не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Відповідно до п.5.11 ст.5 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» установлення додаткових обмежень щодо віднесення витрат до складу валових витрат платника податку, крім тих, що зазначені у цьому Законі, не дозволяється.

Відповідно до п.1.7 ст.1 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит - це сума, на яку платник податку має право зменшити податкове зобов'язання звітного періоду, визначена згідно з цим Законом.

Відповідно до пп.7.4.1 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість» податковий кредит звітного періоду складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 8-1 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Відповідно до п.п.7.5.1 п.7.5 ст.7 цього Закону датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій:

або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків;

або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно пп.7.2.4 п.7.2 ст.7 цього ж Закону право на нарахування податку та складання податкових накладних надається виключно особам, зареєстрованим як платники податку у порядку, передбаченому статтею 9 цього Закону.

Не підлягають включенню до складу податкового кредиту суми сплаченого (нарахованого) податку у зв'язку з придбанням товарів (послуг), не підтверджені податковими накладними чи митними деклараціями (абзац 1 підпункту 7.4.5 пункту 7.4 статті 7 цього ж Закону).

Відповідно до п.2 Порядку заповнення податкової накладної податкову накладну складає особа, яка зареєстрована як платник податку в податковому органі і якій присвоєно індивідуальний податковий номер платника податку на додану вартість. Згідно абз.1 п.5 Порядку податкова накладна вважається недійсною у випадку її заповнення іншою особою, ніж вказано у п.2 цього Порядку.

Отже, необхідною умовою для формування валових витрат та віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість до податкового кредиту є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності, який має бути фактично здійсненим і підтвердженим належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

З матеріалів справи вбачається, що 10.04.2009 між позивачем та ТОВ «Дубрава 3» укладений договір, предметом якого є постачання будівельних матеріалів. Сума договору визначається сумою всіх поставок товару протягом терміну дії договору та підтверджується відповідними рахунками-фактурами. Вартість товару сплачується на умовах 100% передплати.

Позивач придбав у ТОВ «Дубрава 3» будівельні матеріали (профіль та фурнітуру до пластикових вікон) на загальну суму 1022581,97 грн., в т. ч. ПДВ 170430,33 грн.

Документами, якими позивач підтверджує факт виконання договору і які були предметом дослідження податковим органом в ході проведеної перевірки, є видаткові, податкові накладні, а також платіжні доручення, які свідчать про перерахування позивачем на розрахунковий рахунок ТОВ «Дубрава 3» грошових коштів на загальну суму 1022581,99 грн.

Зазначені в акті перевірки первинні бухгалтерські документи, платіжні доручення, податкові накладні в матеріалах справи відсутні. Як встановлено судом першої інстанції, вказані документи позивач не має можливості подати у зв'язку із їх виїмкою органами податкової міліції в ході провадження по кримінальній справі ще до часу проведення перевірки.

Проте в матеріалах справи відповідні докази відсутні, позивачем не подані. Крім того, наведені позивачем обставини не свідчать про неможливість надання копій перелічених вище первинних документів.

Встановлюючи порушення позивачем норм податкового законодавства, податковий орган виходив з матеріалів кримінальної справи, порушеної відносно керівника ТОВ "Дубрава 3" ОСОБА_3, зокрема, протоколів допиту даної особи, згідно яких ОСОБА_3 фактично фінансово-господарську діяльність на підприємстві не вів, ніколи не проводив угод купівлі-продажу товарів для ПОГ "Партнери" сімей інвалідів "Луг", а також результатів проведеної судової почеркознавчої експертизи.

Колегія суддів вважає, що наведені податковим органом матеріали кримінальної справи не є належними доказами у даній справі виходячи з наступного.

Відповідно ч.4 ст. 72 КАС, вирок суду в кримінальній справі або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Згідно ст. 15 Кримінально-процесуального кодексу України, ніхто не може бути визнаний винним у вчиненні злочину, а також підданий кримінальному покаранню, інакше, як за вироком суду й відповідно до закону.

Відповідно ч.4 ст. 70 КАС України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

На момент виникнення спірних правовідносин вирок у кримінальній справі №241102-2 не виносився, жодним судовим рішенням не встановлено того факту, що мало місце діяння щодо фіктивної підприємницької діяльності контрагента позивача ТОВ "Дубрава 3" та внесення неправдивих відомості в первинні документи.

Крім того, слід зазначити, що навіть за наявності відповідного вироку у кримінальній справі, обставини щодо діяння фізичних осіб, встановлені вироком суду по кримінальній справі відносно цих фізичних осіб, не можна вважати обов'язковими при оцінці адміністративним судом правомірності дій юридичної особи-контрагента, якщо йдеться про відповідальність за порушення податкового законодавства цією юридичною особою.

Разом з тим, частинами другою та третьою ст. 9 Закону України №996-XIV від 16.07.1999 «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

При цьому, будь-які документи (у тому числі договори, накладні, рахунки тощо) мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарської операції.

Якщо ж фактичного здійснення господарської операції не було, відповідні документи не можуть вважатися первинними документами для цілей ведення податкового обліку навіть за наявності всіх формальних реквізитів таких документів, що передбачені чинним законодавством.

В результаті дослідження наявних в матеріалах справи доказів в їх сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем не спростовано висновків податкового органу щодо відсутності реальності здійснення господарських операцій з ТОВ «Дубрава 3».

Стаття 71 Кодексу адміністративного судочинства України, покладаючи обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову, разом з тим не звільняє позивача від обов'язку довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення (ч.1 ст.71 КАС України).

Жодні первинні документи на підтвердження здійснення господарських операцій з ТОВ «Дубрава 3» в межах укладеного договору 10.04.2009 на поставку будівельних матеріалів, оприбуткування отриманих матеріалів та використання їх у власній господарській діяльності позивачем до суду не подані, як не зазначено підстав та відповідних доказів неможливості подати суду вказані документи.

Виходячи з наведеного, колегія судів вважає, що наявні в матеріалах справи документи не є достатнім доказом для підтвердження факту здійснення позивачем відповідної господарської операції, і як слідство, для внесення відповідних даних до бухгалтерського обліку і податкового обліку.

Отже прийняття відповідачем оскаржуваних податкових повідомлень-рішень є правомірним.

Враховуючи викладене, колегія суддів дійшла висновку, що постанова суду першої інстанції від 07.06.2011 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга відповідача - задоволенню, оскільки доводи апеляційної скарги спростовують досліджені у справі докази, а отже є підставою для скасування постанови суду.

Керуючись п.3 ч.1 ст.198, ст.ст.202, 205, 207 Кодексу адміністративного судочинства України, колегія суддів, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Ленінському районі м. Запоріжжя задовольнити.

Постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 07 червня 2011 року у справі № 2а-0870/2076/11 - скасувати.

В позові відмовити.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України в порядку, встановленому ст.212 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий: І.Ю. Добродняк

Суддя: Н.А. Бишевська

Суддя: Я.В. Семененко