Рішення № 38128678, 04.04.2014, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Київської області

01032, м. Київ - 32, вул. С.Петлюри, 16тел. 235-23-25Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"04" квітня 2014 р. Справа № 911/677/14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта»

про стягнення 6 002,96грн.

Суддя Горбасенко П.В.

За участю представників:

від позивача Лєонов О.Є. (дов. № 3398/18 від 24.12.2013р.);

від відповідача Боклан А.А. (дов. № 18-01/18 від 01.04.2014р.).

Обставини справи:

Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (далі - позивач) звернулося з позовом до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Провіта» (далі - відповідач) про стягнення 7 002,96грн. матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування.

Позивач обґрунтовує свої позовні вимоги тим, що 22.01.2013р. в м. Червонопартизанськ Луганської області по вул. Терешковій, внаслідок порушення водієм ОСОБА_3 Правил дорожнього руху України при керуванні автомобілем ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_1, цивільна відповідальність якого була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7880627 у Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" відбулася дорожньо-транспортна пригода, в результаті якої було пошкоджено автомобіль Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_5 Автомобіль Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2 був застрахований позивачем за договором добровільного страхування наземного транспорту № 146527Га/12л від 22.10.2012р. Для визначення вартості ремонту автомобіля Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2 було проведено оцінку вартості ремонту пошкодженого автомобіля, за результатами якої було складено ремонтну калькуляцію № 1.002.13.00807 від 23.01.2013р. Позивач у відповідності з договором добровільного страхування наземного транспорту № 146527Га/12л від 22.10.2012р. виплатив страхувальнику страхове відшкодування у сумі 7 002,96грн. З огляду на наведене, позивач просить стягнути з відповідача 7 002,96грн. в якості матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування.

Ухвалою господарського суду Київської області від 03.03.2014р. порушено провадження у справі № 911/677/14, розгляд справи призначено на 14.03.2014р.

Ухвалами господарського суду Київської області від 14.03.2014р. та 28.03.2014р. розгляд справи відкладено на 28.03.2014р. та 04.04.2014р. відповідно.

01.04.2014р. до канцелярії господарського суду Київської області від представника позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог № 1341/2 від 31.03.2014р. (вх. № 5881/14 від 01.04.2014р.), згідно якої останній, в порядку ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, уточнив розмір позовних вимог та просив стягнути з відповідача 6 002,96грн. матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування, у зв'язку з неврахуванням позивачем франшизи у розмірі 1 000грн., яку передбачено полісом № АВ/7880627. Вказана заява прийнята судом.

Відповідно до п. 3.11. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. ГПК, зокрема статтею 22 цього Кодексу, не передбачено права позивача на подання заяв (клопотань) про „доповнення" або „уточнення" позовних вимог, або заявлення „додаткових" позовних вимог і т.п. Тому в разі надходження до господарського суду однієї із зазначених заяв (клопотань) останній, виходячи з її змісту, а також змісту раніше поданої позовної заяви та конкретних обставин справи, повинен розцінювати її як:- подання іншого (ще одного) позову, чи - збільшення або зменшення розміру позовних вимог, чи - об'єднання позовних вимог, чи - зміну предмета або підстав позову. У будь-якому з таких випадків позивачем має бути додержано правил вчинення відповідної процесуальної дії, а недотримання ним таких правил тягне за собою процесуальні наслідки, передбачені ГПК та зазначені в цій постанові. Збільшено (чи зменшено) може бути лише розмір вимог майнового характеру. Якщо в заяві позивача йдеться про збільшення розміру немайнових вимог (наприклад, про визнання недійсним ще одного акта крім того, стосовно якого відповідну вимогу вже заявлено), то фактично також йдеться про подання іншого позову.

Абзацами четвертим та п'ятим пункту 4.6. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України „Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" № 18 від 26.12.2011р. передбачено, що у зменшення позивачем суми позову, в тому числі й з підстав необґрунтованості первісного розрахунку ціни позову, не є відмовою від позову. В такому випадку припинення провадження в частині зменшення відповідної суми не здійснюється, - про таке зменшення зазначається в описовій частині судового рішення, а предметом спору залишається вимога про стягнення суми в зменшеному розмірі. Зменшення розміру позовних вимог згідно з пунктом 1 частини першої статті 7 Закону України „Про судовий збір" є підставою для повернення відповідної суми судового збору; що ж до інших судових витрат, то в такому разі вони у відповідній частині покладаються на позивача. Якщо ж таке зменшення пов'язане з частковим визнанням та задоволенням позову відповідачем після подання позову, то судові витрати у відповідній частині з урахуванням припису частини другої статті 49 ГПК покладаються на відповідача.

Суд встановив, що подана позивачем заява про уточнення позовних вимог № 1341/2 від 31.03.2014р. за своєю правовою природою є заявою про зменшення розміру позовних вимог, яка підлягає прийняттю до розгляду судом.

У судовому засіданні 04.04.2014р. представник позивача підтримав позов повністю з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог, представник відповідача не заперечив проти задоволення позову.

Заяв чи клопотань про застосування позовної давності до вимог позивача відповідачем не заявлено.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ:

22.10.2012р. між Приватним акціонерним товариством «Страхова компанія «АХА Страхування» (Страховик), ОСОБА_5 (Страхувальник) та Публічним акціонерним товариством «КРЕДІ АГРІКОЛЬ БАНК» (Вигодонабувач) укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № 146527Га/12л, за умовами якого страховик зобов'язався при настанні страхового випадку відшкодувати страхувальнику нанесений збиток на умовах цього договору.

Відповідно до п. 5. договору застрахований транспортний засіб Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2.

Згідно п.п. 14.1., 14.2. договору строк дії договору: з 22.10.2012р. до 21.10.2013р.

22.01.2013р. о 08-50 год. в м. Червонопартизанськ Луганської області по вул. Терешковій, сталася дорожньо-транспортна пригода (ДТП), за участю транспортних засобів ГАЗ 33021, державний номерний знак НОМЕР_3, який належить ТОВ «Добродія» під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2 під керуванням власника ОСОБА_5

Постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 20.02.2013р. у справі № 434/1206/13 (а.с. 59-60) ОСОБА_3 визнано винним у скоєнні правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП та притягнуто до адміністративної відповідальності у вигляді накладення на нього штрафу у розмірі 340грн.

Для визначення вартості відновлювального ремонту пошкодженого автомобіля Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2 було проведено дослідження вартості матеріального збитку, за результатами якого позивачем складено ремонту калькуляцію № 1.002.13.00801 від 23.01.2013р. (а.с. 51-55) та розрахунок суми страхового відшкодування від 29.08.2013 (а.с. 32 на звороті), згідно яких вартість відновлювального ремонту автомобіля Renault Sandero склала 7 002,96грн.

05.02.2013р. позивачем було складено страховий акт № 1.002.13.00801/VESKO4019 від 05.02.2013р. (а.с. 45), за яким вказана дорожньо-транспортна пригода визнана страховим випадком та встановлено суму завданої шкоди, яка підлягає страховому відшкодуванню: 7 002,96грн.

На виконання договору добровільного страхування наземного транспорту № 146527Га/12л від 22.10.2012р. та страхового акту № 1.002.13.00801/VESKO4019 від 05.02.2013р. позивачем страхувальнику, в якості оплати ремонту пошкодженого автомобіля Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2, було виплачено страхове відшкодування у розмірі 20 201,87грн., що підтверджується платіжним дорученням № 7 843 від 06.02.2013р. (а.с. 49).

Судом також встановлено, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_3 (винуватця ДТП) застраховано у відповідача - Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" (поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7880627, діючий на 22.01.2013р.).

20.08.2013р. позивач звернувся до відповідача із регресною вимогою № 3624/2 від 19.08.2013р. (а.с. 57), згідно якої просив останнього здійснити відшкодування шкоди у розмірі 7 002,96грн., яка 22.08.2013р. отримана представником відповідача - Поліно та залишена відповідачем без відповіді та задоволення.

Предметом позову, з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог № 1341/2 від 31.03.2014р. (а.с. 135), є вимога про стягнення 6 002,96грн. матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування.

Згідно ч. 1 ст. 22 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст. 27 Закону України „Про страхування" та ст. 993 Цивільного кодексу України до страховика який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Частиною першою статті 1191 Цивільного кодексу України передбачено, що особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

Крім того, статтею 38 Закону України „Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" (у редакції, чинній на момент виплати страхового відшкодування) передбачено право страховика після виплати страхового відшкодування подати регресний позов.

Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку (ч. 2 ст. 1187 Цивільного кодексу України).

Приписи статті 1166 Цивільного кодексу України передбачають загальні підстави деліктної відповідальності за завдану майнову шкоду, наявність яких необхідна для всіх випадків відшкодування шкоди. Такими підставами є: протиправність дій особи, збитки (майнова шкода, якої зазнала потерпіла сторона), причинно-наслідковий зв'язок між діями та наслідками (а саме, збитками), вина особи, яка вчинила правопорушення.

Як вбачається з правової позиції, яка міститься у постанові Верховного Суду України від 06.11.2013р. у справі № 6-108цс13 у разі завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки їх власникам (володільцям) питання про відшкодування шкоди вирішується за принципом вини (ч. 1 ст. 1188 ЦК України). У випадках завдання шкоди внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки іншим особам застосовується положення ч. 2 ст. 1188 ЦК України.

Так у відповідності до ч.ч. 1, 2 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме: 1) шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою; 2) за наявності вини лише особи, якій завдано шкоди, вона їй не відшкодовується; 3) за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення. Якщо внаслідок взаємодії джерел підвищеної небезпеки було завдано шкоди іншим особам, особи, які спільно завдали шкоди, зобов'язані її відшкодувати незалежно від їхньої вини.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши наявні в ній докази, оцінивши їх в сукупності та заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив, що на момент скоєння ДТП водієм автомобіля Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2, був ОСОБА_3, цивільна відповідальність якого була застрахована за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7880627 у Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта"; наявність завданої шкоди, яка є наслідком протиправних, винних дій ОСОБА_3, який керував автомобілем Renault Sandero, державний номерний знак НОМЕР_2 на момент скоєння ДТП у розмірі 7 002,96грн., що підтверджується постановою Артемівського районного суду м. Луганська від 20.02.2013р. у справі № 434/1206/13 (а.с. 59-60), рахунком на оплату № 251 від 23.01.2013р. (а.с. 50), ремонтною калькуляцію № 1.002.13.00801 від 23.01.2013р. (а.с. 51-55) та розрахунком суми страхового відшкодування від 29.08.2013 (а.с. 32 на звороті); страхове відшкодування у сумі 7 002,96грн. виплачено в якості оплати ремонту пошкодженого автомобіля позивачем, що підтверджується платіжним дорученням № 7 843 від 06.02.2013р. (а.с. 49); відповідач страхове відшкодування позивачу не виплатив, внаслідок чого розмір невідшкодованої позивачу шкоди становить 6 002,96грн. (7 002,96грн. - 1 000грн., франшиза за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АВ/7880627).

Крім того, слід зазначити, що дані, зазначені у ремонтній калькуляції № 1.002.13.00801 від 23.01.2013р. відповідають вимогам, встановленим п. 4.4. Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24.11.2003р. Зміст ремонтної калькуляції не суперечить умовам чинного законодавства про оціночну діяльність та чітко відображає суму завданих збитків, оскільки калькуляція складалась на основі комп'ютерної програми Audatex, яка рекомендована п. 59 додатку 8 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів.

Аналогічна правова позиція міститься у постанові Вищого господарського суду України від 23.08.2011р. у справі № 42/92.

Приймаючи до уваги вищезазначене, суд вважає, що позовна вимога про стягнення з відповідача 6 002,96грн. матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування підлягає задоволенню повністю.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до статей 44, 49 ГПК України, покладаються судом на відповідача.

Керуючись ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю „Страхова компанія „Провіта" (07300, Київська область, Вишгородський район, м. Вишгород, вул. Набережна, буд. 7; код ЄДРПОУ 31704186) на користь Приватного акціонерного товариства „Страхова компанія „АХА Страхування" (04070, м. Київ, Подільський р-н, вул. Іллінська, буд. 8; код ЄДРПОУ 20474912) 6 002 (шість тисяч дві гривні) 96 коп. матеріальної шкоди в порядку регресного відшкодування та 1 566 (одну тисячу п'ятсот шістдесят шість гривень) 11 коп. cудового збору.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повне рішення складено: 08.04.2014р.

Суддя П.В. Горбасенко