Постанова № 38128561, 07.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2014 року м. Львів № 813/165/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючий суддя Сподарик Н.І., судді Братичак У.В., Сакалош В.М., за участі секретаря судового засідання Гуменюк В.М., позивача ОСОБА_1, представника відповідача та представник третьої особи - прокурора міста Києва - Захарко А.І., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Генерального Прокурора України, треті особи на стороні відповідача, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору - прокурор міста Києва, прокурор Дніпровського району міста Києва про визнання дій (бездіяльності) протиправними, зобов'язання вчинити дії та відшкодування шкоди, заподіяної незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади,

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до Генерального Прокурора України. Позивач просить суд

- визнати дії (бездіяльність) Генерального прокурора України, як порушення статей 38, 40 Конституції України, статей 7, 15, 19, 20, 29 Закону України «Про звернення громадян» та Указу Президента України від 07.02.08 №109-2008, тобто визнати їх протиправними;

- зобов'язати Генерального прокурора України усунути наведені порушення законодавства, в тому числі - вчинити перевірку і надати відповідь позивачу з наданням завірених належним чином матеріалів перевірки, забезпечити наведені права позивача (в тому числі шляхом забезпечення особистої участі останнього у перевірці), організувати надання копії постанови прокурора Дніпровського району м.Києва або копії іншого документа, який суд може розглядати як рішення прокурора, по наслідкам розгляду законності і прийнятого слідчим ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві процесуального рішення - постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ про відмову в порушенні кримінальної справи від 27.08.2010, довідки про дату та вихідний номер постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м.Києві від 27.08.2010 «Про відмову в порушенні кримінальної справи» при відправці її до прокуратури Дніпровського району м.Києва і дату отримання останньої прокуратурою;

- зобов'язати Генерального прокурора України, у разі задоволення адміністративного позову, подати звіт Львівському окружному адміністративному суду про виконання судового рішення;

- відшкодувати спричинену матеріальну та моральну шкоду.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що скероване до Генерального Прокурора України звернення залишене без належного реагування та об'єктивної і всебічної відповіді на поставлені питання по суті. А саме, позивач зазначив, що не отримував відповіді на подані доводи, факти з питань порушення ст.ст. 15,18,19,20 Закону України «Про звернення громадян», ст.12 Закону України «Про прокуратуру». Позивач зазначив, що такі дії відповідача суперечать передусім вимогам Конституції України, а також нормам Закону України «Про прокуратуру», нормам ст. ст. 7, 18, 19, 22, 29 Закону України «Про звернення громадян», а саме, щодо розгляду звернень, а відтак порушують його права як заявника. Позивач переконаний у тому, що листи-відповіді на звернення від 25.06.2013 року надані не уповноваженими на це особами, є необґрунтованими, а інформація, яка міститься у них надана не по суті поставлених питань. Крім того, розглянуті без участі ОСОБА_1, що є порушенням вимог ст.18 Закону України «Про звернення громадян». Позивач просить суд задовольнити позовні вимоги повністю.

Відповідач проти заявлених вимог заперечує з підстав викладених у письмових запереченнях від 24.02.2014 року, зазначає що викладені у позовній заяві обґрунтування позовних вимог являються необґрунтованими та надуманими. У запереченні зазначено, що відповідач при розгляді звернення ОСОБА_1 керувався Конституцією України, Законом України «Про звернення громадян» та Наказом Генерального прокурора України від 21.06.2011 року № 9гн. З урахуванням наведеного просить відмовити у задоволенні позову.

Представник третьої особи - прокурора міста Києва надав пояснення від 28.03.2014 року за № 05/1/2-18303-14 та ряд доказів. Представник третьої особи письмові пояснення підтримав та просив суд відмовити в задоволені позову повністю.

Третя особа - прокурор Дніпровського району міста Києва не забезпечив явку уповноважених представників в судове засіданн,. проте повідомлялись про розгляд справи.

Суд, заслухавши пояснення позивача, заперечення відповідача, пояснення третьої особи - прокурора міста Києва, повно та всебічно дослідив долучені до матеріалів справи письмові докази та встановив наступні фактичні обставини справи.

21.03.2013 року позивач звернувся із зверненням до прокурора Дніпровського району м. Києва з проханням надати ОСОБА_1 постанову прокурора Дніпровського району м. Києва, за наслідками розгляду законності постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27.08.2010 року про відмову у порушені кримінальної справи та залишення процесуального рішення без змін, довідку про дату отримання прокуратурою Дніпровського району м. Києва та вхідний номер постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУ ГУМВС України в м. Києві від 27.08.2010 року.

24.04.2013 року за № 34-874/11 ОСОБА_1 надана відповідь заступником прокурора Дніпровського району м. Києва Лісуновим С., з якої вбачається, що документи для отримання яких позивач звертався до прокурора Дніпровського району м. Києва надані не були.

ОСОБА_1 звернувся 14.05.2013 року із зверненням до прокурора м. Києва щодо дій прокурора Дніпровського району м. Києва щодо ненадання встановленої законом відповіді прокурором Дніпровського району м. Києва на звернення від 21.03.2013 року.

Як вбачається з листа-відповіді від 24.09.2013 року за № 04/3-р, начальник відділу прокуратури міста Києва Голубцов А. направив звернення ОСОБА_1 до прокуратури Дніпровського району м. Києва.

07.06.2013 року № 34-874/11 заступником прокурора Дніпровського району м. Києва надано відповідь повторну - аналогічну відповіді від 24.04.2013 року.

Не погоджуючись з даними відповідями позивач 25.06.2013 року подав звернення Генеральному прокурору України, в якому просить прокурора вжити відповідні заходи прокурорського реагування для нагляду за додержанням законодавства, а саме Закону України «Про прокуратуру», Закону України «Про звернення громадян» прокурором Дніпровського району м. Києва та прокурором м. Києва при наданні відповідей на звернення ОСОБА_1 від 21.03.2013 року та 14.05.2013 року. Крім того, заявник просив розглядати звернення за його участю та не направляти скарги тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Старший прокурор управління розгляду звернень та прийому громадян Генеральної прокуратури України Атаманюк В. 04.07.2013 року надіслав прокуратурі м. Києва звернення ОСОБА_1 за належністю для організації перевірки та прийняття рішення. В свою чергу 11.07.2013 року заступник прокурора м. Києва Ленко М. направив для розгляду звернення позивача прокурору Дніпровського району м. Києва.

Заступник прокурора Дніпровського району міста Києва надав ОСОБА_1 26.07.2013 року за № 34-874/81 відповідь аналогічну двом попереднім.

Такі дії Генерального прокурора зумовили звернення ОСОБА_1 до суду з адміністративним позовом.

При прийняті постанови суд виходить з наступного.

Відповідно до вимог частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Питання практичної реалізації громадянами України наданого їм Конституцією України права оскаржувати, зокрема, дії посадових осіб та державних органів, врегульовано в т.ч. Законом України «Про звернення громадян» від 02.10.1996 року № 393/96-ВР (далі - Закон № 393).

Цим Законом передбачено, що звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов'язковому прийняттю та розгляду. Громадянин, який звернувся зі скаргою до органів державної влади, відповідно до ст. 18 Закону № 393, у т.ч. має право особисто викласти аргументи особі, що перевіряла заяву чи скаргу та брати участь у перевірці поданої скарги чи заяви, бути присутнім при розгляді заяви чи скарги та одержати письмову відповідь про результати розгляду заяви чи скарги.

У свою чергу, відповідно до ст.19 Закону № 393 органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об'єднання громадян, засоби масової інформації, їх керівники та інші посадові особи в межах своїх повноважень зобов'язані: об'єктивно, всебічно і вчасно перевіряти заяви чи скарги; у разі прийняття рішення про обмеження доступу громадянина до відповідної інформації при розгляді заяви чи скарги скласти про це мотивовану постанову; на прохання громадянина запрошувати його на засідання відповідного органу, що розглядає його заяву чи скаргу; відміняти або змінювати оскаржувані рішення у випадках, передбачених законодавством України, якщо вони не відповідають закону або іншим нормативним актам, невідкладно вживати заходів до припинення неправомірних дій, виявляти, усувати причини та умови, які сприяли порушенням; забезпечувати поновлення порушених прав, реальне виконання прийнятих у зв'язку з заявою чи скаргою рішень; письмово повідомляти громадянина про результати перевірки заяви чи скарги і суть прийнятого рішення; вживати заходів щодо відшкодування у встановленому законом порядку матеріальних збитків, якщо їх було завдано громадянину в результаті ущемлення його прав чи законних інтересів, вирішувати питання про відповідальність осіб, з вини яких було допущено порушення, а також на прохання громадянина не пізніш як у місячний термін довести прийняте рішення до відома органу місцевого самоврядування, трудового колективу чи об'єднання громадян за місцем проживання громадянина; у разі визнання заяви чи скарги необгрунтованою роз'яснити порядок оскарження прийнятого за нею рішення; не допускати безпідставної передачі розгляду заяв чи скарг іншим органам; особисто організовувати та перевіряти стан розгляду заяв чи скарг громадян, вживати заходів до усунення причин, що їх породжують, систематично аналізувати та інформувати населення про хід цієї роботи.

У разі необхідності та за наявності можливостей розгляд звернень громадян покладається на посадову особу чи підрозділ службового апарату, спеціально уповноважені здійснювати цю роботу, в межах бюджетних асигнувань. Це положення не відміняє вимоги частини дев'ятої цієї статті.

Організація та порядок діяльності органів прокуратури України визначається Законом України «Про прокуратуру» № 1789-ХІІ від 05.11.1991 року (далі - Закон № 1789), відповідно до якого прокурорський нагляд за додержанням і правильним застосуванням законів Кабінетом Міністрів України, міністерствами та іншими центральними органами виконавчої влади, органами державного і господарського управління та контролю, Радою міністрів Автономної Республіки Крим, місцевими Радами, їх виконавчими органами, військовими частинами, політичними партіями, громадськими організаціями, масовими рухами, підприємствами, установами і організаціями, незалежно від форм власності, підпорядкованості та приналежності, посадовими особами та громадянами здійснюється Генеральним прокурором України і підпорядкованими йому прокурорами.

Предметом нагляду за додержанням і застосуванням законів відповідно до ст. 19 Закону № 1789 є: 1) відповідність актів, які видаються всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами, вимогам Конституції України та чинним законам; 2) додержання законів про недоторканність особи, соціально-економічні, політичні, особисті права і свободи громадян, захист їх честі і гідності, якщо законом не передбачений інший порядок захисту цих прав; 3) додержання законів, що стосуються економічних, міжнаціональних відносин, охорони навколишнього середовища, митниці та зовнішньоекономічної діяльності. Перевірка виконання законів проводиться за заявами та іншими повідомленнями про порушення законності, що вимагають прокурорського реагування, а за наявності приводів - також з власної ініціативи прокурора. Прокуратура не підміняє органи відомчого управління та контролю і не втручається у господарську діяльність, якщо така діяльність не суперечить чинному законодавству.

Статтею 12 цього Закону № 1789 передбачено, що прокурор розглядає заяви і скарги про порушення прав громадян та юридичних осіб, крім скарг, розгляд яких віднесено до компетенції суду. Прокурор здійснює нагляд за додержанням вимог законодавства щодо порядку розгляду скарг всіма органами, підприємствами, установами, організаціями та посадовими особами. Прокурор проводить особистий прийом громадян.

Порядок розгляду і вирішення звернень громадян встановлено Інструкцією «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» затвердженої наказом Генерального прокурора України від 21 червня 2011 року N 9гн (далі по тексту - Інструкція) .

Згідно з пунктом п. 1.4 Інструкції, звернення - викладена в письмовій або усній формі пропозиція, заява (клопотання), скарга громадянина, народного депутата України, депутата місцевої ради, службової чи іншої особи.

Відповідно до п.3.2 Інструкції за кожним зверненням в прокуратурах усіх рівнів може бути виконана одна з таких дій:

- прийнято до розгляду;

- передано на вирішення до підпорядкованої прокуратури;

- направлено до іншого відомства;

- приєднано до скарги, що раніше надійшла, або до матеріалів кримінальної справи.

Згідно п.5.1. Інструкції звернення громадян, службових та інших осіб вирішуються протягом 30 днів від дня надходження в прокуратуру, а ті, що не потребують додаткового вивчення і перевірки,- не пізніше 15 днів, якщо інший строк не встановлено законодавством.

Позивач оспорює дії відповідача - Генерального прокурора України, а саме зазначає, що ні розгляду, ні відповіді по суті і змісту звернення від 25.06.2013 року не має.

Як уже зазначалось вище, позивач 25.06.2013 року звернувся до відповідача із зверненням на ім'я Генерального прокурора України, оскільки належного розгляду звернень, а саме, від 21.03.2013 року та 14.05.2013 року прокурором Дніпровського району м. Києва та прокурором м. Києва не було.

Суд звертає увагу, що звернення від 25.06.2013 року було адресоване Генеральному прокурору України. Як вбачається зі змісту звернення, ОСОБА_1 оскаржує дії прокурора Дніпровського району м. Києва та прокурора м. Києва та просить вжити заходи прокурорського нагляду, щоб гр. ОСОБА_1 отримав постанову прокурора Дніпровського району м. Києва, за наслідками розгляду законності постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУГУМВС України в м. Києві від 27.08.2010 року про відмову у порушені кримінальної справи та залишення процесуального рішення без змін, довідку про дату отримання прокуратурою Дніпровського району м. Києва та вхідний номер постанови о/у ВДСБЕЗ Дніпровського РУГУМВС України в м. Києві від 27.08.2010 року.

Проте, відповідь на звернення від 25.06.2013 року не містила інформації, що поставлені в зверненні питання перевірено, вжито необхідних заходів. Крім того, скерувалась прокурорам дії яких оскаржувались.

Аналізуючи зміст звернення від 25.06.2013 року та відповідь на нього суд погоджується із позивачем, що в даному випадку відповідь за своїм змістом не відповідає змісту звернення.

Проаналізувавши дії відповідача на відповідність нормам Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України», суд встановив протиправність дій відповідача щодо розгляду звернення від 25.06.2013 року.

Відповідно до ч. 4 ст. 7 Закону України «Про звернення громадян» забороняється направляти скарги громадян для розгляду тим органам або посадовим особам, дії чи рішення яких оскаржуються.

Направлення звернень прокурорам, що не мають повноважень на їх розгляд або які раніше приймали рішення з оскаржуваних питань, а також прокурорам, дії яких оскаржуються, забороняється. Не допускається прийняття рішень по зверненнях за висновками підпорядкованих прокурорів, чиї дії оскаржуються (п.4.4 Інструкції).

Відповідно до п.4.5 Інструкції доручення підпорядкованим прокурорам про перевірку викладених у зверненнях доводів даються з обов'язковою вказівкою конкретних обставин, що підлягають перевірці, та термінів їх виконання.

Пункт 4.9 Інструкції передбачає, що у разі потреби підпорядкованим прокурорам можуть направлятися доручення про проведення додаткової перевірки з вказівкою, що конкретно і в які строки необхідно виконати. Проте, остаточне рішення за такими зверненнями приймає тільки той прокурор, що давав доручення.

Відповідно до п. 6.1 Інструкції звернення громадян, запити, звернення народних депутатів України, депутатів місцевих рад вважаються вирішеними та знімаються з контролю, якщо поставлені в них питання перевірено, вжито необхідних заходів, дано вичерпні відповіді згідно з чинним законодавством і направлено письмову відповідь.

Пунктом 7.13 Інструкції передбачено, що заступники Генерального прокурора України, прокурори всіх рівнів за кожним фактом порушення закону при розгляді звернень вживають заходів до їх усунення, притягнення до відповідальності винних осіб.

Разом з тим, відповідачем організовано розгляд наведеного звернення ОСОБА_1 без участі останнього, причини перевірки вказаного звернення без залучення позивача не наведені, а тому Генеральним прокурором не дотримано вимог ст.18 Закону України «Про звернення громадян», яка передбачає право громадянина, який звернувся із заявою чи скаргою до органу державної влади, на особисту участь у перевірці поданої скарги чи заяви. Згідно п.7.4 Інструкції особистий прийом керівництвом Генеральної прокуратури України здійснюється згідно із затвердженим Генеральним прокурором України графіком та встановленим розпорядком. Особистий прийом Генерального прокурора України може бути організований також за його прямим дорученням.

Таким чином, суд вважає підставними доводи позивача та приходить до висновку, що Генеральним прокурором в порушення Закону України «Про звернення громадян» та Інструкції «Про порядок розгляду і вирішення звернень та особистого прийому в органах прокуратури України» допущено протиправну діяльність, яка полягає у безпідставному пересиланні звернення від 25.06.2013 року, прокурорам дії яких оскаржуються. При цьому, прокурором не перевірено поставлені в зверненні питання, не вжито необхідних заходів, не надано вичерпних відповідей, не надано копій документів, які просить позивач у відповідача. Відтак, вимоги в частині визнання протиправними дії Генерального прокурора щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.06.2013 року та зобов'язати вчинити дії по розгляду даного звернення підлягають до задоволення.

Щодо розгляду вимоги про відшкодування розміру моральних збитків на суму 5000 000 грн. суд зазначає наступне.

Згідно з ст. 22 Цивільного Кодексу України особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Зокрема, збитками є витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Відповідно до ст. 23 Цивільного Кодексу України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Враховуючи зазначене, позивачем не надано суду достатніх доказів того, що не отримання належної відповіді від відповідача та спричинило для позивача наслідки, передбачені зазначеною вище нормою.

Таким чином, в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди позивачу слід відмовити.

Беручи до уваги зазначені вище норми законів, враховуючи фактичні обставини справи та докази, якими вони підтверджуються, суд дійшов висновку, що позов слід задовольнити частково .

Щодо судових витрат, то відповідно до вимог ст. 94 КАС України у зв'язку із частковим задоволенням позовних вимог немайнового характеру позивачу присуджується половина сплаченого ним судового збору.

З метою забезпечення ефективності судового захисту. Суд вважає за необхідне, відповідно до ст. 257 Кодексу адміністративного судочинства України встановити строк для подання звіту про виконання постанови суду тривалістю один місяць з дня набрання постановою законної сили.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167, 257 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Генерального прокурора України щодо розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.06.2013року.

Зобов'язати Генерального Прокурора України вчинити дії по розгляду звернення ОСОБА_1 від 25.06.2013р.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) 36,54 грн. судового збору.

Встановити строк для подання звіту про виконання постанови суду тривалістю місяць з дня набрання постановою законної сили.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 09 квітня 2014 року.

Головуючий суддя Сподарик Н.І.

Суддя Братичак У.В.

Суддя Сакалош В.М.