Постанова № 38128133, 27.03.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

27 березня 2014 р. Справа № 802/4602/13-а

Вінницький окружний адміністративний суд в складі

Головуючого судді Поліщук Ірини Миколаївни,

Суддів: Вільчинського Олександра Ванадійовича

Комара Павла Анатолійовича

за участю:

секретаря судового засідання: Кошевого Богдана Анатолійовича

представника позивача: ОСОБА_2

представника відповідачів 1,2: Іванова Ю.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: ОСОБА_4

до: Головного управління юстиції у Вінницькій області, Міністерства юстиції України

про: визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду звернулась ОСОБА_4 з адміністративним позовом до Головного управління юстиції у Вінницькій області, Міністерства юстиції України про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії, скасування наказу.

Позовні вимоги мотивовані тим, що 17 вересня 2010 року Головним управлінням юстиції у Вінницькій області направлено до Міністерства юстиції України подання № 04-02/1870 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 На підставі даного подання, наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2010р. № 3241/5 анульовано свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_4.

Пізніше постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011р., залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України від 27.03.2012 року, визнано протиправними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4

Таким чином, враховуючи те, що рішенням суду визнано протиправними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області, що полягали у внесенні до Міністерства юстиції України подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса ОСОБА_4, на підставі якого останнім прийнято наказ від 21.12.2010р. № 3241/5 про анулювання вказаного свідоцтва, позивач просить суд:

визнати протиправною бездіяльність Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо поновлення дії свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4;

зобов`язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4;

визнати протиправним та скасувати наказ Міністерства юстиції України від 21.12.2010р. № 3241/5 про анулювання свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю, видане на ім`я ОСОБА_4 (№ 2687 від 16 липня 1997 року).

Крім того, у прохальній частині позовної заяви позивач просила суд, в порядку ст. 267 КАС України, зобов`язати відповідачів подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Ухвалою суду від 23.01.2014р. адміністративний позов ОСОБА_4, в зв`язку з пропуском строку звернення до суду, в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування наказу Міністерства юстиції України від 21.12.2010р. № 3241/5 про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю ОСОБА_4 - залишено без розгляду.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та, посилаючись на обставини, викладені в позові та його усні пояснення, просив суд адміністративний позов задовольнити повністю.

Згідно з поданими письмовими запереченнями від 19.02.2014 року (а.с. 82-84), відповідачі щодо заявленого позову заперечують повністю, вважаючи свої дії такими, що відповідають вимогам чинного законодавства.

Представник відповідачів у судовому засіданні зазначену вище позицію підтримав повністю та просив відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників сторін, оцінивши надані у справу докази, надавши їм юридичну оцінку, суд прийшов до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що наказом Міністерства юстиції України від 21.12.2010 року № 3241/5 (а.с. 18) анульовано свідоцтво про право на зайняття нотаріальною діяльністю, видане на ім`я ОСОБА_4 (№ 2687 від 16 липня 1997 року).

Як вбачається з мотивувальної частини даного наказу його прийнято в зв`язку з наступним.

Так, до Міністерства юстиції України надійшло подання Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 за неодноразове порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій та порушень вимог, передбачених частиною 1 статті 8 Закону України «Про нотаріат».

Комісія з розгляду питань щодо анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, перевіривши на засіданні 14 грудня 2010 року викладенні у поданні факти, дійшла висновку, що вони знайшли своє підтвердження.

Таким чином, відповідно до рішення Комісії від 14 грудня 2010 року та на підставі підпунктів «е», «ж» пункту 2 частини першої статті 12 Закону України «Про нотаріат» прийнято зазначений наказ.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог суд виходив з наступного.

Так, порядок правового регулювання діяльності нотаріату в Україні встановлює Закон України «Про нотаріат» (тут і далі по тексту Закон, в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 2-1 Закону України «Про нотаріат», державне регулювання нотаріальної діяльності полягає у встановленні порядку допуску громадян до здійснення нотаріальної діяльності, порядку зупинення і припинення приватної нотаріальної діяльності, порядку вчинення нотаріальних дій; визначенні органів та осіб, які вчиняють нотаріальні дії та які здійснюють контроль за організацією нотаріату і нотаріальною діяльністю в Україні, перевірки організації нотаріальної діяльності нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства; визначенні ставок державного мита, яке справляється державними нотаріусами; встановленні розмірів плати за надання додаткових інформаційно-технічних послуг та порядку її справляння.

Контроль за організацією нотаріату України, перевірки організації нотаріальної діяльності приватних нотаріусів та виконання ними правил нотаріального діловодства здійснюються Міністерством юстиції України, Головним управлінням юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головними управліннями юстиції в областях, містах Києві та Севастополі.

Частиною 12 Закону України «Про нотаріат» визначено обставини, які можуть слугувати підставами для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльності.

Так, свідоцтво про право на заняття нотаріальною діяльністю може бути анульовано Міністерством юстиції України:

1) з власної ініціативи нотаріуса;

2) за поданням Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, головних управлінь юстиції в областях, містах Києві та Севастополі у випадках:

а) втрати громадянства України або виїзду за межі України на постійне проживання;

б) винесення щодо нотаріуса обвинувального вироку суду, який набрав чинності;

в) винесення ухвали про застосування щодо нотаріуса примусових заходів медичного характеру, що набрала законної сили;

г) винесення постанови про припинення кримінальної справи щодо нотаріуса з нереабілітуючих підстав;

д) винесення рішення суду, що набрало законної сили, про обмеження дієздатності особи, яка виконує обов'язки нотаріуса, визнання її недієздатною або безвісно відсутньою, оголошення її померлою;

е) неодноразового порушення нотаріусом чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян;

є) невідповідності нотаріуса займаній посаді внаслідок стану здоров'я, що перешкоджає нотаріальній діяльності;

ж) порушення нотаріусом вимог, передбачених частиною другою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону;

з) набрання законної сили рішенням суду про порушення нотаріусом вимог законодавства при вчиненні ним нотаріальної дії;

и) знищення нотаріусом або з його вини архіву нотаріуса або окремих документів.

Згідно Наказу Міністерства юстиції України від 21.12.2010 року № 3241/5, підставою для анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4 стало внесення Головним управлінням юстиції у Вінницькій області подання, у зв`язку з неодноразовим порушення нею чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій або грубого порушення закону, яке завдало шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян та порушення вимог, передбачених частиною другою статті 3, частиною першою статті 8 та статтею 9 цього Закону.

Однак, в даному випадку, суд вважає за необхідне зазначити про таке.

Так, постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 року (а.с. 14-15), залишеною без змін ухвалою Вищого адміністративного суду України 27.03.2012 року (а.с. 16-17), визнано протиправними дії Головного управління юстиції у Вінницькій області щодо внесення подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4

Як слідує з тексту даної постанови, судом апеляційної інстанції, на підставі матеріалів справи встановлено, що під час проведення перевірки нотаріальної діяльності Головним управлінням юстиції у Вінницькій області не було виявлено порушень позивачем вимог чинного законодавства при вчиненні нотаріальних дій, які завдали шкоди інтересам держави, підприємств, установ, організацій, громадян.

Виходячи з вищевикладеного, колегія суддів не вбачає жодних підстав для внесення подання про анулювання свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, зазначених в ст. 12 Закону України «Про нотаріат», а отже у Головного управління юстиції у Вінницькій області були відсутні підстави для обґрунтованого подання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4

Таким чином, колегія суддів прийшла до висновку про неправомірність внесення Головним управлінням юстиції у Вінницькій області подання № 04-02/1870 від 17.09.2010 року та направлення його до Міністерства юстиції України, оскільки були відсутні підстави для такого внесення, передбачені ст. 12 Закону України «Про нотаріат».

Відповідно до положень ст. 72 КАС України, обставини, встановлені судовим рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Таким чином, враховуючи те, що постановою Київського апеляційного адміністративного суду від 13.07.2011 року, яка набрала законної сили, встановлено, що у Головного управління юстиції у Вінницькі області були відсутні підстави для внесення подання щодо анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4, а отже, з прийняттям даної постанови відпали обставини, які слугували підставами для анулювання вищевказаного свідоцтва.

Частиною першої статті 2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Відповідно до ст. 162 КАС України, при вирішенні справи по суті суд може задовольнити адміністративний позов повністю або частково чи відмовити в його задоволенні повністю або частково.

У разі задоволення адміністративного позову суд може прийняти постанову, зокрема, про зобов'язання відповідача вчинити певні дії.

Тобто, в даному випадку, суд приходить до висновку, що з метою захисту прав та інтересів ОСОБА_4, необхідно задовольнити її позовні вимоги шляхом зобов`язання Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса №2687 від 16 липня 1997 року, виданого на ім'я ОСОБА_4.

Що стосується позовних вимог в частині визнання протиправною бездіяльності Головного управління юстиції у Вінницькій області, то вони, на думку суду, задоволенню не підлягають з огляду на наступне.

З позовної заяви та пояснень представника позивача наданих під час судового розгляду справи слідує, що дана бездіяльність полягає у не поновленні дії свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса Вінницького міського нотаріального округу ОСОБА_4.

Як вже зазначалось вище, головні управління юстиції в областях можуть лише ініціювати перед Міністерством юстиції питання про анулювання свідоцтва про право на заняття нотаріальною діяльністю, звертаючись до останнього з поданням у випадках, визначених частиною другою статті 12 Закону України «Про нотаріат».

Указом Президента України від 06.04.2011р. № 395/2011 затверджено Положення про Міністерство юстиції України (далі - Положення).

Пунктом 1 даного Положення визначено, що Міністерство юстиції України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади з формування та забезпечення реалізації державної правової політики, політики з питань банкрутства та використання електронного цифрового підпису, з формування та забезпечення реалізації політики у сфері архівної справи, діловодства та створення і функціонування державної системи страхового фонду документації, у сфері нотаріату, у сфері виконання кримінальних покарань, у сфері захисту персональних даних, у сфері організації примусового виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), з питань державної реєстрації актів цивільного стану, з питань державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень, з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, з питань реєстрації (легалізації) об'єднань громадян, інших громадських формувань, статутів, друкованих засобів масової інформації та інформаційних агентств як суб'єктів інформаційної діяльності.

Відповідно до п. 4 Положення, Мін`юст України відповідно до покладених на нього завдань, зокрема, здійснює державне регулювання нотаріальної діяльності, зокрема встановлює умови допуску громадян до її провадження, здійснює контроль за організацією нотаріату, керівництво державними нотаріальними конторами, перевіряє організацію нотаріальної діяльності нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, видає та анулює в установленому законом порядку свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю, встановлює порядок виготовлення та знищення печатки приватного нотаріуса, вимоги до робочого місця (контори) приватного нотаріуса, затверджує порядок проведення перевірки організації нотаріальної діяльності державних і приватних нотаріусів, дотримання ними порядку вчинення нотаріальних дій та виконання правил нотаріального діловодства, порядок підвищення кваліфікації працівників органів нотаріату, нотаріусів та помічників нотаріусів, установлює правила професійної етики нотаріусів, здійснює аналітично-методичне забезпечення нотаріальної діяльності, узагальнює та регулює нотаріальну практику, готує для нотаріусів роз'яснення з питань, що належать до компетенції Міністерства, забезпечує надання нотаріусам методичної допомоги у сфері державної реєстрації речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень.

За вказаних обставин, суд приходить до висновку, що у головного управління юстиції у Вінницькій області відсутні правові підстави для вчинення дій щодо поновлення анульованого свідоцтва про право на заняття нотаріальної діяльності, оскільки такі функції покладено безпосередньо на Міністерство юстиції України, а отже адміністративний позов в частині визнання протиправною бездіяльності головного управління юстиції у Вінницькій області задоволенню не підлягає.

Щодо вимоги позивача про зобов`язання відповідачів в порядку ст. 267 КАС України, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення, то в даному випадку варто зазначити, що ст. 267 КАС України передбачено, що суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

Тобто, з аналізу норм даної статті слідує, що зобов`язання суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є безпосереднім правом суду, а не його обов`язком.

При ухваленні рішення в даній адміністративній справі суд також керувався наступним.

Статтею 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, а суд згідно ст. 86 КАС України оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В той же час згідно ч. 2 ст. 71 цього Кодексу в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Таким чином, особливістю адміністративного судочинства є те, що тягар доказування в спорі покладається на відповідача - орган публічної влади, який повинен надати суду всі матеріали, які свідчать про його правомірні дії.

З обставин адміністративної справи, встановлених судом, вбачається, що відповідачами повністю не доведено правомірності своїх дій, відтак частково позовні вимоги знайшли своє підтвердження під час розгляду адміністративної справи.

Надаючи оцінку діям відповідачів, суд виходив із того, що відповідно до ч.3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Відповідно до підпункту 3 пункту 9 розділу VI Прикінцевих та перехідних положень Бюджетного кодексу України у разі безспірного списання коштів державного бюджету (місцевих бюджетів) Державна казначейська служба України відображає в обліку відповідні бюджетні зобов'язання розпорядника бюджетних коштів, з вини якого виникли такі зобов'язання. Погашення таких бюджетних зобов'язань здійснюється виключно за рахунок бюджетних асигнувань цього розпорядника бюджетних коштів. Одночасно розпорядник бюджетних коштів зобов'язаний привести у відповідність з бюджетними асигнуваннями інші взяті бюджетні зобов'язання.

Водночас пунктом 19 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ (Постанова N 845) встановлено, що безспірне списання коштів державного та місцевих бюджетів і їх перерахування на рахунок, зазначений у виконавчому документі про стягнення надходжень бюджету та/або заяві про виконання рішення про стягнення надходжень бюджету, здійснюються органами Казначейства з відповідного рахунка, на який такі кошти зараховані, шляхом оформлення розрахункових документів.

Оскільки, квитанцією № N128С46606 від 03.12.2013 року (а.с. 10а) підтверджено розмір судового збору сплаченого позивачем, що складає 78,03 грн., а адміністративний позов задоволено частково, суд прийшов до висновку про стягнення з Державного бюджету України на користь позивача 24,26 грн. судового збору, шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з розрахункових рахунків Міністерства юстиції України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 128, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов'язати Міністерство юстиції України поновити дію свідоцтва про право на зайняття нотаріальною діяльністю приватного нотаріуса №2687 від 16 липня 1997 року, виданого на ім'я ОСОБА_4.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Стягнути з Державного бюджету України на користь ОСОБА_4 судовий збір у розмірі 24 грн. 26 коп. шляхом їх безспірного списання органами Державної казначейської служби України з розрахункових рахунків Міністерства юстиції України.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Головуючий суддя: Поліщук Ірина Миколаївна судді: Вільчинський Олександр Ванадійович Комар Павло Анатолійович