Рішення № 38127850, 31.03.2014, Лубенський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 539/533/14-ц

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 березня 2014 року Лубенський міськрайонний суд

Полтавської області

В складі: головуючого судді - Яценко В. В.

при секретарі - Білик Т.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Лубнах цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення від права на спадкування за законом, -

В С Т А Н О В И В :

10 лютого 2014 року ОСОБА_1 звернувся до Лубенського міськрайонного суду з позовною заявою про усунення від права на спадкування.

В своєму позові зазначив, що він є батьком ОСОБА_3, 1978 р.н. В 2013 році його єдиний син одружився з ОСОБА_2 - відповідачкою по справі, а в серпні 2013 року він захворів. Перебував на стаціонарному лікування спочатку в Лубенській лікарні, а потім в гематологічному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні, де помер ІНФОРМАЦІЯ_3. За час лікування в умовах Полтавської ОКЛ відповідачка не надавала допомоги його сину, тобто своєму чоловіку, хоча згідно довідки з медичного закладу стан ОСОБА_3 був такий, що він потребував постійного стороннього догляду. В результаті цього за ОСОБА_3 постійно доглядала дружина позивача - ОСОБА_5. Оскільки син заповіту не залишив - спадкування відбувається за законом. Відповідачка ще в листопаді 2013 року подала заяву про прийняття спадщини, про що він дізнався вже в 2014 році, коли подав таку ж заяву від свого імені.

Прохав на підставі частини 5 статті 1224 ЦКУ усунути відповідачку від права на спадкування.

В судовому засіданні позивач надав покази як свідок на підставі статті 184 ЦПКУ, прохає задовольнити його позовні вимоги .

Представник позивача ОСОБА_6 також підтримав позовні вимоги повністю , та прохав їх задовольнити .

Відповідачка ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги не визнали, просять в їх задоволенні відмовити за безпідставністю та необґрунтованістю.

Третя особа - Друга Лубенська державна нотаріальна контора в судове засідання свого представника не направила, направила заяву №133/01-16, в якій прохає суд розглянути справу без їх участі, проти позову не заперечує, покладається на розсуд суду (л.с.16).

Заслухавши пояснення сторін та їх представників, допитавши свідків, дослідивши матеріали справи, перебуваючи в межах позовних вимог та дотримуючись принципів змагальності сторін й диспозитивності цивільного судочинства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають задоволенню.

Суд відповідно до вимог статті 212 ЦПК України оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до статті 129 Конституції України, статті 10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно з статтею 60 частина 2 ЦПК України сторони зобов'язані подати свої докази чи повідомити про них суд до або під час попереднього судового засідання у справі. Суд лише сприяє всебічному і повному з'ясуванню обставин справи.

Судом встановлено та об'єктивно підтверджено матеріалами, що ОСОБА_1 був рідним батьком ОСОБА_3. Після розлучення з матір'ю ОСОБА_3 та одруження з іншою особою - ОСОБА_5 - між ними залишались добрі стосунки, вони спільно вели підприємницьку діяльність, що в судовому засіданні визнала й відповідачка.

01 березня 2013 року в м.Лубни ОСОБА_3 одружився з відповідачкою ОСОБА_2, яка через деякий час звільнилась з роботи та стала допомагати чоловіку та свекру в роботі на фермі по вирощуванню страусів в Лубенському районі.

Наприкінці серпня 2013 року ОСОБА_3 захворів, і його госпіталізували в інфекційне відділення Лубенської міської лікарні, де він перебував до 05 вересня 2013 року. В цей час до нього постійно приходили і батько, і дружина, і інші члени родини та друзі.

В зв'язку з неможливістю встановити діагноз та різким погіршенням стану здоров'я ОСОБА_3 було прийнято рішення про проведення додаткового обстеження його в Полтаві з можливим переведенням на стаціонарне лікування в обласний центр.

05 вересня 2013 року позивач та водій ОСОБА_8 мали перевезти ОСОБА_3 в м.Полтаву, але через його тяжкий стан та неможливість самостійно сидіти саме на прохання ОСОБА_8 з ними поїхала відповідачка.

Після додаткового обстеження на вимогу лікарів ОСОБА_3 залишили в інфекційному відділенні Полтавської обласної клінічної лікарні, а через день перевели в гематологічне відділення тієї ж лікарні.

З ОСОБА_3 в лікарні з першого дня до самої його смерті перебувала ОСОБА_5.

Відповідачка на прохання ОСОБА_1 відвідала свого чоловіка ще один раз - 09 вересня 2013 року, і більше в лікарні у свого чоловіка не була.

Як пояснив суду свідок ОСОБА_8, він фактично щоденно з ОСОБА_1 їздив в Полтавську обласну лікарню, провідували ОСОБА_3, при цьому поруч в палаті всі ці дні цілодобово перебувала не дружина ОСОБА_3, а його "мачуха", тобто дружина його батька в повторному шлюбі. Стан ОСОБА_3 був тяжким, він потребував сторонньої допомоги від рідних. Відповідачку він бачив в лікарні 09 вересня минулого року, в інші дні вона до нього не їздила.

Як пояснила суду свідок ОСОБА_5, вона є дружиною ОСОБА_1, у якого від першого шлюбу був єдиний син - ОСОБА_3. Наприкінці серпня 2013 року він захворів, декілька днів перебував на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні в м.Лубни, а 05 вересня 2013 року в зв'язку з тим, що точний діагноз так і не вдалось встановити, а стан його вже був тяжким - вони відвезли його в Полтаву на МРТ, за наслідками якого ОСОБА_3 негайно госпіталізували вже до інфекційного відділення обласної лікарні. Всі дні його лікування з ним перебувала саме вона. ОСОБА_10 - ОСОБА_2 - з ним ніколи не залишалась, провідувала лише один раз, ніякої допомоги по його підтримці чи догляду не надавала. В зв'язку з великою втомою вона один раз попрохала ОСОБА_2 її підмінити в Полтаві, на що остання відповіла відмовою через свою хворобу. Ніхто ні з рідних, ні з лікарів діагноз ОСОБА_10 від ОСОБА_2 не приховував, сама відповідачка стверджувала, що з інтернету їй відомо про певний, досить високий відсоток одужань при лейкозі.

Як пояснив суду ОСОБА_11, він є одним з керівників Лубенської лікарні та підтримує дружні стосунки з родиною позивача. Коли ОСОБА_10 захворів, він намагався тримати на особистому контролі питання його лікування. 05 вересня 2013 року в зв'язку з різким погіршенням стану ОСОБА_10 було прийнято рішення про необхідність проведення МРТ в Полтаві, а в подальшому за наслідками такого обстеження - і про його переведення в Полтавську обласну клінічну лікарню. Він особисто теж приїздив до лікарні в Полтаву, спілкувався з медичними працівниками. Підтвердив, що стан ОСОБА_10 був вкрай тяжким, він потребував постійного стороннього догляду, оскільки прогресувала сама хвороба, а також були певні наслідки проведення лікування. Поруч з ОСОБА_10 в цей час була лише ОСОБА_5, відповідачки він в Полтавській лікарні не бачив. Зі слів ОСОБА_1 йому відомо, що ОСОБА_2 провідувала свого чоловіка лише один раз, допомоги по його утриманню чи догляду не надавала.

Допитана в якості свідка ОСОБА_12 показала, що вона є матір'ю відповідачки. Вона любила та поважала свого зятя. В кінці серпня ОСОБА_10 захворів, і певний період часу перебував на стаціонарному лікуванні в інфекційному відділенні Лубенської лікарні. Вона як медична сестра тієї ж лікарні знала, що лікарі не можуть встановити діагноз, тому ОСОБА_10 перевезли до Полтави. Зі слів своєї доньки знає, що ОСОБА_10 просив її займатися господарством на фермі, і не їздити до нього в Полтаву. Також зі слів доньки знає, що їй телефонувала ОСОБА_5, яка прохала її підмінити в лікарні в Полтаві біля ОСОБА_10, але як пояснила ОСОБА_2, вона не могла цього зробити, бо захворіла сама. Підтверджує, що діагноз захворювання їй теж не був відомий, хоча як медичний працівник знає, які хвороби лікують в гематологічних відділеннях. Сама за інформацією про діагноз ОСОБА_10 не зверталась, до нього в Полтаву не їздила.

Допитана в якості свідка ОСОБА_13 показала, що тривалий час є подругою відповідачки, підтримувала дружні стосунки і з її чоловіком. Зі слів ОСОБА_2 їй стало відомо, що в кінці серпня минулого року ОСОБА_10 тяжко захворів, декілька днів був на лікуванні в Лубенській лікарні, а потім був переведений в Полтавську обласну лікарню, в гематологічне відділення. Зі слів ОСОБА_2 знає, що та через хворобу не могла поїхати до чоловіка в Полтаву та доглядати за ним.

ОСОБА_14 при допиті в якості свідка показала, що тривалий час працює на фермі по вирощуванню страусів, якою завідували батько й син ОСОБА_5. Крім неї на фермі на постійній основі працює ще три особи. З весни минулого року на ферму почала приїздити дружина ОСОБА_10 - ОСОБА_2, яка намагалась допомагати по господарству. Після захворювання ОСОБА_10 з кінця серпня і до цього часу вона ОСОБА_2 на фермі більше не бачила. Підтвердила, що заробітну плату робітникам отримувала від ОСОБА_1

Допитаний в якості свідка ОСОБА_15 показав, що він давно дружив з ОСОБА_3. Коли дізнався, що він захворів і перебуває в Полтаві - вирішив до нього заїхати, провідати. Того ж дня там перебувала і ОСОБА_2, яка повернулась з ним додому в Лубни. По дорозі ОСОБА_2 про якісь перешкоди в спілкуванні з ОСОБА_3 чи про заборону його доглядати від інших його родичів нічого не казала. В подальшому з будь-якими проханнями щодо поїздок в Полтаву до ОСОБА_3 вона до нього не зверталась, хоча телефони один одного їм відомі.

Допитаний згідно статті 184 ЦПКУ ОСОБА_1 показав, що його єдиний син ОСОБА_16 захворів 26 серпня минулого року. Спочатку проходив лікування в Лубенській міській лікарні, в інфекційному відділенні, оскільки були підозри на якесь отруєння. Через невизначеність діагнозу та неможливість призначення правильного курсу лікування, а також в зв'язку з різким погіршенням стану здоров'я ОСОБА_3 їм порадили пройти додаткове обстеження - МРТ - в Полтаві, після якого вже полтавські лікарі негайно госпіталізували ОСОБА_3 в обласну лікарню, спочатку теж в інфекційне відділення, а через добу - в гематологічне. Був поставлений діагноз - лейкоз, але потрібно було визначити точну його форму, бо вони відрізняються за курсом лікування. ОСОБА_2 він попросив поїхати з ним в Полтаву 09 вересня, бо про це його просив ОСОБА_3. Того ж дня він разом з ОСОБА_8 повезли аналізи в Інститут експериментальної патології в Київ, тому ОСОБА_2 поверталась в Лубни разом з ОСОБА_15 ОСОБА_17 до Полтави не їздила, на ферму також не їздила. Жодних претензій чи вимог по діагнозу вона також не заявляла, оскільки всі знали, що в ОСОБА_3 лейкоз, не знали лише, яка форма. ОСОБА_5 всі ці дні цілодобово була поруч з ОСОБА_3, доглядала його, допомагала йому в його потребах, бо йому вже було важко самому рухатись. Через хворобу та інтенсивне лікування ОСОБА_3 постійно потів, його потрібно було кілька раз на день перевдягати. ОСОБА_5 навіть свій день народження провела біля ОСОБА_3, при цьому на роботі оформила відпустку за свій рахунок. Йому зі слів ОСОБА_5 відомо, що остання прохала ОСОБА_17 змінити її біля ОСОБА_3, але ОСОБА_17 послалась на свою хворобу і так і не приїхала. Коштів на лікування ОСОБА_17 теж не давала, єдині 3600 гривень нею було видано на заробітну плату робітникам ферми, адже весь прибуток залишався в родині сина.

Позивач також пояснив, що підставою для його звернення до суду не є матеріальний спір з відповідачкою, оскільки саме він після смерті сина повідомив банк про це, і банк подав вимогу про погашення заборгованості за іпотечним кредитом, розмір якої станом на осінь 2013 року перевищував мільйон гривень. Він вважає, що відповідачка поступила не по совісті, фактично покинувши свого чоловіка і його єдиного сина без її допомоги при такій тяжкій хворобі.

Відповідачка пояснила, що з ОСОБА_3 вони дуже любили один одного, їх сім'я була щасливою, планували народження дітей. 26 серпня 2013 року ОСОБА_3 стало погано, і його через день помістили на стаціонарне лікування до Лубенської лікарні. Вона його провідувала щодня. Разом зі свекром - позивачем по справі - вона їздила на ферму. Іншим чином добратись туди вона не могла, оскільки сама автомобіль не водить, автобусного сполучення там немає. При першій поїздці до Полтави брала з собою кошти, плануючи залишитись в Полтаві біля чоловіка, знявши житло. Проте в подальшому вона передумала залишатись в Полтаві і повернулась додому. По телефону ОСОБА_3 просив її займатись фермою. Вона передавала ОСОБА_1 чотири тисячі гривень, як вона вважає, на лікування ОСОБА_3. Хто й коли платив заробітну плату працівникам ферми, вона не знає. ОСОБА_18 та лікарі в Полтаві навмисно їй не казали діагноз хвороби ОСОБА_18. Про те, які захворювання лікують в гематологічному відділенні, вона знала. Разом з позивачем 09 вересня 2013 року їздила до чоловіка в Полтаву, була біля нього. Повернулась в Лубни з ОСОБА_15. Підтвердила, що ОСОБА_5 просила її змінити в Полтаві, проте вона захворіла, тому не змогла більше поїхати в Полтаву. По телефону постійно спілкувалась з чоловіком, морально його підтримувала. Їздила разом з позивачем майже щодня на ферму, де працювала.

Суд певною мірою критично оцінює покази свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13, оскільки важливі для справи обставини їм відомі не безпосередньо, а зі слів відповідачки по справі. Інші обставини визнані сторонами і ними не заперечуються. Натомість суд враховує, що і ОСОБА_12, і ОСОБА_13 є медичними працівниками, і при бажанні відповідачки могли їй надати відповідну інформацію про захворювання на лейкоз та наслідки такого захворювання.

Відповідачка належними та допустимими доказами не спростувала ні показів свідків ОСОБА_5, ОСОБА_8, ОСОБА_11 та ОСОБА_14, ні показів позивача ОСОБА_1, допитаного в якості свідка. Крім того, відповідачка не надала жодного доказу на підтвердження свого захворювання, яке б позбавило її можливості їздити в Полтаву до ОСОБА_3

Крім того, позовні вимоги об'єктивно підтверджуються наступними письмовими доказами, дослідженими в судовому засіданні :

- лікарським свідоцтвом про смерть НОМЕР_1, виданим Полтавським обласним патологоанатомічним бюро, з якого вбачається, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 в стаціонарі Полтавської обласної клінічної лікарні, причина смерті - інтоксикація та гострий моноцитарний лейкоз (л.с.4);

- випискою із медичної карти хворого ОСОБА_3, в якому зазначено наступне : "гострий моноцитарний лейкоз І-й гострий період… Аміопатія сітківки обох очей… Гостра серцево-судинна недостатність. Набряк легень. Набряк головного мозку. Стан післяреанімаційних заходів" (л.с.5);

- свідоцтвом про смерть від 16 вересня 2013 року, в якому зазначено, що ОСОБА_3 помер ІНФОРМАЦІЯ_3 у віці 34 років в м.Полтава (л.с.6);

- листом №04-02/2529 від 14 листопада 2013 року за підписом в.о. головного лікаря Полтавської обласної клінічної лікарні, в якому зазначено, що ОСОБА_3 перебував на лікуванні в гематологічному відділенні лікарні з 06.09.2013 року по 14.09.2013 року. Стан хворого був вкрай тяжким, він потребував сторонньої допомоги інших осіб, крім медпрацівників. Безпосередньо його доглядала у відділенні ОСОБА_5 (л.с.9);

- заявою ОСОБА_2 про прийняття спадщини від 12 листопада 2013 року (л.с.26);

- свідоцтвом про шлюб від 01 березня 2013 року між ОСОБА_3 та ОСОБА_19 (л.с.29);

- вимогою кредитора від 30 жовтня 2013 року, з якої вбачається, що станом на 29 жовтня 2013 року заборгованість ОСОБА_3 перед ПАТ "ОТП Банк" склала 94484,21 швейцарських франки (л.с.33 - 34);

- заявою ОСОБА_1 про прийняття спадщини від 13 січня 2014 року (л.с.45);

- свідоцтвом про народження НОМЕР_2, з якого вбачається, що батьками ОСОБА_3 є ОСОБА_1 та ОСОБА_20 (л.с.48);

- заявою ОСОБА_20 про відмову від прийняття спадщини на користь батька - ОСОБА_1 (л.с.52).

ОСОБА_3 не залишив заповіту, тому його дружина, батько й мати відповідно до статті 1261 ЦК України належать до першої черги спадкоємців за законом.

Згідно з частиною 5 статті 1224 ЦК України особа може бути усунена від права на спадкування за законом, якщо судом буде встановлено, що вона ухилялася від надання допомоги спадкодавцеві, який через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво був у безпорадному стані.

Згідно вимог п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України №6 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" факт ухилення особи від виконання обов'язку щодо утримання спадкодавця встановлюється судом за заявою заінтересованої особи (інших спадкоємців або територіальної громади). При цьому слід враховувати поведінку особи, розуміння нею свого обов'язку щодо надання допомоги, її необхідність для існування спадкодавця, наявність можливості для цього та свідомого невиконання такою особою встановленого законом обов'язку. Безпорадним слід розуміти стан особи, зумовлений похилим віком, тяжкою хворобою або каліцтвом, коли вона не може самостійно забезпечити умови свого життя, потребує стороннього догляду, допомоги та піклування.

Твердження представника позивачки про намагання позивача вирішити майнові спори шляхом усунення відповідачки від спадкування спростовуються вимогою банківської установи, розмір якої та подальше її задоволення свідчать про відсутність майнових інтересів у позивача.

Що стосується дій сторін після смерті ОСОБА_3 - суд вважає, що ці обставини не мають правового значення для вирішення справи, враховуючи предмет і підстави позовних вимог та заперечень на них.

Вказаною медичною документацією з переліком ускладнень, в тому числі щодо зору, об'єктивно спростовуються твердження відповідачки та її представника про те, що ОСОБА_3 до останнього мін сам ходити, доглядати за собою, і фактично не потребував сторонньої допомоги, а лише медичного догляду. Крім того, станом на 09 вересня 2013 року біля ОСОБА_3 вже кілька діб перебувала ОСОБА_5, що свідчить про необхідність постійного догляду за чоловіком відповідачки. Як визнала сама відповідачка, їй вже 07 вересня 2013 року було відомо, що чоловіка тимчасово навіть переводили до реанімаційного відділення через зупинку серця.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 з 28 серпня 2013 року по 05 вересня 2013 року перебував на стаціонарному лікуванні в Лубенській міській лікарні, а в подальшому до своєї смерті ІНФОРМАЦІЯ_3 - в Полтавській обласній клінічній лікарні. Його захворювання та курс лікування призвели до того, що він перебував в безпорадному стані, та потребував постійної сторонньої допомоги.

Зазначене вказує на безпомічність померлого ОСОБА_3, неспроможність його своїми силами через тяжку хворобу фізично та матеріально самостійно забезпечити умови свого життя, у зв'язку з чим він потребував стороннього догляду, допомоги та піклування, тобто спадкодавець перебував у безпорадному стані.

Відповідачка ОСОБА_2, достовірно знаючи, що її чоловік ОСОБА_3 перебуває у лікарні та потребує постійного нагляду та придбання лікарських засобів, участі у догляді та лікуванні не приймала. Належних та допустимих доказів на підтвердження своїх заперечень не надала.

Оскільки статтею 1224 ЦК України встановлено обов'язок, а саме активне ініціативне ставлення спадкоємців до надання допомоги спадкодавцеві, а відповідачкою не доведено відповідно до вимог статей 10, 60 ЦПК України, що вона надавала або з поважних причин не могла надавати тяжко хворому чоловіку такої допомоги, що свідчить про ухилення від виконання нею такого обв'язку, і дає суду підстави для задоволення позову.

Виходячи зі змісту зазначеної норми закону, суд при вирішенні такої справи згідно з вимогами статті 214 ЦПК повинен установити і факт ухилення особи від надання спадкодавцеві допомоги, і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані через похилий вік, тяжку хворобу або каліцтво та його потребу в допомозі цієї особи. Лише при одночасному настанні цих обставин і доведеності зазначених фактів у їх сукупності спадкоємець може бути усунений від права на спадщину.

Суд вважає доведеним і факт перебування спадкодавця в безпорадному стані, оскільки це підтверджено показами свідків, медичною документацією та не заперечується сторонами, і факт ненадання відповідачкою такої допомоги своєму чоловіку, що об'єктивно підтверджується показами допитаних свідків. Догляд сторонньою для спадкодавця особою, здійснюваний нею цілодобово протягом десяти днів, не звільняв дружину від обов'язку вжити всіх заходів для догляду за своїм тяжко хворим чоловіком, перешкод для чого не було, і все визначалось лише бажанням відповідачки, тобто її волевиявленням.

Керуючись ст.ст. ст.ст.10, 15, 60, 88, 212-214 ЦПК України ,ст. ст. 1222.1224 ч 5 ЦК України. п.6 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 6 від 30 травня 2008 року "Про судову практику у справах про спадкування" суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 - задовольнити.

Усунути ОСОБА_2 ІНФОРМАЦІЯ_2 від права на спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 який помер ІНФОРМАЦІЯ_3.

На рішення може бути подана апеляційна скарга протягом 10 днів з моменту проголошення чи отримання копії до Апеляційного суду Полтавської області.

Суддя Лубенського

міськрайонного суду Яценко В. В.