Рішення № 38127115, 07.04.2014, Калинівський районний суд міста Донецька (до 25.04.2025 - Калінінський районний суд м. Донецька)

Справа № 256/8020/13-ц

2/256/191/2014

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

7 квітня 2014 року

Калінінській районний суд м. Донецька Донецької області в складі:

головуючої судді - Токарєвої Н.М.,

при секретарі - Тільної О.В.,

за участю

представника позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Донецьку цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення страхових сум, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення страхового відшкодування у розмірі 19950,05 гривень та пеню у розмірі 376,59 гривень.

У позовній заяві позивач посилався на те, що позивач є власником легкового автомобілю «Фольксваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1. 02.05.2013 року. ОСОБА_3, керуючи автомобілем «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2, внаслідок порушення Правил дорожнього руху допустив зіткнення з належним позивачу автомобілем, внаслідок чого останній отримав чисельні механічні пошкодження. Вина ОСОБА_3 у скоєні ДТП була встановлена постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 01.07.2013 року по справі № 278/2745/13-П. ОСОБА_3 застрахував в ПРАТ «УАСК АСКА» цивільну-правову відповідальність, про що є поліс. У відповідності до вимог п. 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» позивач негайно після настання ДТП, тобто 15.05.2013 року звернувся до Одеського представництва ПРАТ «УАСК АСКА» з письмовою заявою про настання страхового випадку, на підтвердження настання якого він надав відповідну довідку ДАІ про ДТП. В подальшому 27.08.2013 року передав до Одеського представництва копію постанови суду про притягнення ОСОБА_3 до адміністративної відповідальності по ст. 124 КУпАП. Механічні пошкодження, отримані належним позивачу автомобілем внаслідок ДТП, були оглянути та зафіксовані у відповідному Акті, складеному у присутності експерта відповідача. 3 метою отримання страхового відшкодування позивач неодноразово звертався до відповідача з заявами щодо його виплати: заява від 28.08.2013 року та заява від 23.10.2013 року. Але, відповідач не здійснив жодних виплат у встановлений Законом строк, без надання будь яких пояснень, що позивачем розцінюється як відмова у виплаті страхового відшкодування. Враховуючи те, що, усі необхідні для виплати страхового відшкодування документи були отримані відповідачем, строк для виконання відповідачем свого обов'язку щодо сплати позивачу страхового відшкодування сплинув ще в вересні 2013 року. Отже, відповідач повинен додатково сплатити позивачу пеню за порушення строків виплати страхової суми у розмірі 376,59 гривень за період з 24.08.2013 року по 15.10.2013 року.

Позивач у судове засідання не з'явився до суду надав заяву, в якій просив справу розглянути у його відсутність.

Представник позивач у судовому засіданні позовні вимоги підтримав і дав пояснення аналогічні викладеним у позовній заяві.

Представник відповідача ПРАТ «УАСК АСКА» у судовому засіданні позовні вимоги визнала частково і в обґрунтування своїх заперечень пояснила, що 02 травня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мерседес» номерний знак НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Фольксваген Пассат» номерний знак НОМЕР_1, який належить позивачеві. Відповідно до Постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 01.07.2013 року по справі №278/2745/13-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України. Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4374942, укладеному 14.02.2013 року транспортний засіб «Мерседес», номерний знак НОМЕР_2 був забезпечений ПРАТ «УАСК АСКА». Договір було укладено на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Згідно з умовами Договору ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 гривень на одного потерпілого, франшиза за Договором ставить 510 гривень. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 000 гривень на одного потерпілого. В зв'язку з тим, що 02.05.2013 року відбулася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу та автомобіля позивача, та у відповідності з постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 01.07.2013 року настала цивільно-правова відповідальність страхувальника за Договором страхування. ПРАТ «УАСК АСКА» було визнано дану подію страховим випадком. 02 травня 2013 року о 19.20 годині на місто настання страхового випадку був направлений аварійний комісар. Дана подія визнана страховою, у зв'язку з чим було встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 15307,40 гривень та було прийняте рішення про відшкодування позивачеві заподіяної шкоди. Але, у зв'язку з поданням позову дії щодо відшкодування завданої позивачеві шкоди були призупинені. Розрахунок страхового відшкодування страховою компанією проводився на підставі Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зареєстрованої |в Міністерстві юстиції України 24.11.2003 року №1074 8395. Позивач в позовної заяві також просить стягнути з ПРАТ «УАСК АСКА» суму пені в розмірі 376,59 гривень, але дані вимоги не можна брати до уваги, у зв'язку з тим, що позивачем не надано жодного доказу обґрунтування суми пені. Просила суд позовні вимоги задовольнити частково.

Розглянувши справу в межах заявлених вимог, вислухавши пояснення представника позивача, відповідача, дослідивши матеріали справи і докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими і підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до вимог ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Стаття 57 ЦПК України передбачає, що доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін та інших обставин, що мають істотне значення для вирішення справи.

Згідно до вимог ст. 60 ч.ч. 1, 4 ЦПК України, кожна із сторін зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі.

Вимогами ст. 61 ЦПК України визначені підстави звільнення від доказування. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, що беруть участь у справі, не підлягають доказуванню. Обставини, визнані судом загальновідомими, не потребують доказування.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, що її завдала.

Згідно положень ст. 979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події( страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальнику) або іншій особі зазначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до положень ст. 988 ЦК України до обов'язків страховика відноситься, зокрема, вжиття заходів щодо оформлення всіх необхідних документів для своєчасного здійснення страхової виплати страхувальникові, як тільки стане відомо про настання страхового випадку; здійснення страхової виплати у строк, що встановлений договором, у разі настання страхового випадку.

Відповідно до ст. 990 ЦК України страховик здійснює страхову виплату відповідно до умов договору на підставі заяви страхувальника (його правонаступника) або іншої особи, визначеної договором, і страхового акта (аварійного сертифіката). Страховий акт (аварійний сертифікат) складається страховиком або уповноваженою ним особою у формі, що встановлюється страховиком.

Відповідно до ст. 1187 ЦК України під володільцем джерела підвищеної небезпеки розуміється юридична особа або громадяни, які здійснюють експлуатацію джерела підвищеної небезпеки в силу права власності, повного господарського відання, оперативного управління або на інших підставах (договору оренди, довіреності, тощо).

За положеннями п. 1 ч. 1 ст.1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, тобто шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою.

Відповідно до приписів п.п. 17, 19 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 березня 2013 року «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» необхідною умовою виникнення обов'язку страховика за договором обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності осіб, які на відповідній правовій підставі володіють транспортними засобами, є настання страхового випадку (події, внаслідок якої завдано шкоди третім особам під час дорожньо-транспортної пригоди, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована за договором). З урахуванням змісту статті 979 ЦК та статті 16 Закону України «Про страхування» у разі настання страхового випадку страховик зобов'язаний виплатити страхове відшкодування, а інші умови договору страхування є підставою для відмови у виплаті лише в тому разі, якщо таке порушення положень договору страхувальником перешкодило страховику переконатись, що ця подія є страховим випадком, і має оцінюватись судом у кожному конкретному випадку.

Згідно ст. 25 Закону України «Про страхування», здійснення страхових виплат і виплата страхового відшкодування проводиться страховиком згідно з договором страхування на підставі заяви страхувальника (його правонаступника або третіх осіб, визначених умовами страхування) і страхового акта (аварійного сертифіката), який складається страховиком або уповноваженою ним особою (аварійним комісаром) у формі, що визначається страховиком.

Відповідно до ч. 3 ст.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» потерпілими за цим законом є юридичні та фізичні особи, життю, здоров'ю та/або майну яких заподіяна шкода внаслідок ДТП з використанням транспортного засобу.

На підставі ч. 4 ст. 1 Закону особи, відповідальність яких застрахована, є страхувальник та інші особи, які правомірно володіють забезпеченим транспортним засобом. При цьому володіння забезпеченим транспортним засобом вважається правомірним, якщо інше не встановлено законом або рішенням суду.

Відповідно ч. 7 ст. 1 Закону забезпечений транспортний засіб - це транспортний засіб, зазначений у чинному договорі обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності, за умови його експлуатації особами, відповідальність яких застрахована.

За ч. 1 ст. 2 Закону відносини у сфері обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів регулюються Конституцією України, Цивільним кодексом України, Законом України «Про страхування», цим та іншими законами України і нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них. При цьому у вказаній нормі зазначено, що якщо норми цього Закону передбачають інше, ніж положення інших актів цивільного законодавства України, то застосовуються норми саме Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно до ст. 6 Закону страховим випадком є дорожньо-транспортна пригода, що сталася за участю забезпеченого транспортного засобу, внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована, за шкоду, заподіяну життю, здоров'ю та/або майну потерпілого.

Відповідно до ст. 9 Закону страховою сумою є грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Розмір страхової суми за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50000 грн. на одного потерпілого.

На підставі ч. 1 ст. 12 Закону розмір франшизи при відшкодуванні шкоди, заподіяної майну потерпілих, встановлюється при укладанні договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності і не може перевищувати 2% від страхової суми, в межах якого відшкодовується збиток, заподіяний майну потерпілих. Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи.

За ч. 1 ст. 22 Закону в разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Судом встановлено, що позивач позивач є власником легкового автомобілю «Фольксваген Пассат», реєстраційний номер НОМЕР_1. 02.05.2013 року.

02 травня 2013 року сталася дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2, під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля «Фольксваген Пассат» реєстраційний номер НОМЕР_1, який належить позивачеві.

2 травня 2013 року близько 18.35 годин ОСОБА_3 в м. Одеса, на перехресті вулиць А.Вільямса та Ільфа і Петрова, керуючи автомобілем «Мерседес» реєстраційний номер НОМЕР_2, під час руху заднім ходом не переконався в безпеці руху, здійснив наїзд на стоячий позаду автомобіль «Фольксваген Пассат» реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок даного ДТП автомобілі механічно пошкоджено.

Відповідно до Постанови Житомирського районного суду Житомирської області від 01.07.2013 року по справі №278/2745/13-п ОСОБА_3 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КпАП України.

Таким чином, вина ОСОБА_3 у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди 02.05.2013 року не підлягає доказуванню відповідно до ст. 61 ч. 3 ЦПК України.

Згідно Полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АВ/4374942, укладеному 14.02.2013 року транспортний засіб «Мерседес», реєстраційний номер НОМЕР_2 був забезпечений ПРАТ «УАСК АСКА». Строк дії полісу з 15.02.2013 до 14.02.2014 року. Договір було укладено на підставі Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Згідно з умовами Договору ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну майну потерпілих, становить 50 000 гривень на одного потерпілого, франшиза за Договором ставить 510 гривень. Ліміт відповідальності страховика за шкоду, заподіяну життю та здоров'ю потерпілих, становить 100 000 гривень на одного потерпілого.

В зв'язку з тим, що 02.05.2013 року відбулася ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу та автомобіля позивача, та у відповідності з постановою Житомирського районного суду Житомирської області від 01.07.2013 року настала цивільно-правова відповідальність страхувальника за Договором страхування.

ПРАТ «УАСК АСКА» було визнано дану подію страховим випадком. 02 травня 2013 року о 19.20 годині на місто настання страхового випадку був направлений аварійний комісар. Дана подія визнана страховою, у зв'язку з чим було встановлено суму страхового відшкодування в розмірі 15307,40 гривень та було прийняте рішення про відшкодування позивачеві заподіяної шкоди. Однак, страхове відшкодування не було виплачено позивачу.

15.05.2013 р. позивач відповідно до вимог п. 33.1.4. ст. 33 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» звернувся до Одеського представництва ПРАТ «УАСК «АСКА» з письмовою заявою про настання страхового випадку.

Відповідно до Звіту колісного транспортного засобу № 129 від 03.06.2013 року, який проведений за направленням представника відповідача, вартість матеріальної шкоди, заподіяної власнику автомобіля «Фольксваген Пассат» реєстраційний номер НОМЕР_1, внаслідок його пошкоджень при ДТП, складає 19950,05 гривень, а його вартість на дату ДТП складає 155044 гривні.

В судовому засіданні не було встановлено, що відповідач виконав належним чином свої зобов'язання.

Відповідно до положень ст. 37 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» виплата страхового відшкодування здійснюється протягом одного місяця з дня отримання страховиком визначених у статті 35 цього Закону документів або в строки та в обсягах, визначених рішенням суду.

Згідно із статтею 35 Закону для отримання страхового відшкодування потерпілий чи інша особа, яка має право на отримання відшкодування, протягом 30 днів з дня подання повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду подає страховику заяву про страхове відшкодування.

З урахуванням того, що наявна у матеріалах справи оцінка вартості матеріальних збитків позивача складена сертифікованим суб'єктом оціночної діяльності є належним та допустимим доказом розміру збитків позивача, суд вважає що розмір матеріальних збитків, що були завдані позивачу внаслідок винних дій водія, застрахованого транспортного засобу, складає 19 950,50 гривень.

Суд не бере до уваги посилання відповідача в обґрунтування розрахованої ним суми страхового відшкодування в розмірі 15307,44 гривень відповідно до Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, зареєстрованої міністерством юстиції України № 10748395 від 24.11.2003 року, оскільки саме ця Методика (але в діючий редакції від 24,07,2009 року) була застосована суб'єктом оціночної діяльності під час оцінки вартості матеріальної шкоди. Проте, відповідач не навів жодного порушення суб'єктом оціночної діяльності приписів цієї методики, які призвели до неправильної оцінки матеріальної шкоди завданої позивачу.

Втім, суд погоджується, що сума франшизи, яка відповідно до страхового полісу ПАТ «Українська акціонерна страхова компанія «АСКА» № АВ/4374942 від 14.02.2013 року складає 510 гривень не може бути стягнута з відповідача в силу приписів ст. 9 Закону України «Про страхування», ч. 1 ст. 12 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи. Тому, суд задовольняє позовні вимоги про стягнення страхового відшкодування у розмірі 19440,05 гривень.

Відповідно до п. 36.2. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його або прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно п. 36.5. ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня.

Враховуючи те, що, як вбачається з матеріалів справи, заява про виплату страхового відшкодування та усі передбачені ст. 35 цього Закону документи були надані позивачем 24.05.2014 року позивач має право на стягнення пені за просрочку виплати страхового відшкодування через 90 днів з моменту подання заяви, тобто з 24.08.2014 року.

Таким чином, позовна вимога про стягнення з відповідача пені у розмірі 376,59 гривень підлягає задоволенню

Згідно ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи за позовні вимоги матеріального характеру, покладаються на відповідача, тому сплачена позивачем сума судового збору в доход держави у сумі 229,40 гривень підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 61, 88, 209,212, 213, 214, 215, ЦПК України, суд -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_2 до Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» про стягнення страхових сум - задовольнити частково.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ідентифікаційний код 13490997) на користь ОСОБА_2 страхове відшкодування у розмірі 19440 гривень 05 копійок, пеню у розмірі 376 гривень 59 копійок, а всього - 19816 гривень 64 копійки.

Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія АСКА» (ідентифікаційний код 13490997) на користь ОСОБА_2 судовий збір у розмірі 229 гривень 40 копійок.

В задоволенні інших вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Апеляційного суду Донецької області протягом десяти днів з дня його оголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Токарєва Н.М.

07.04.2014