Ухвала суду № 38125886, 02.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 823/795/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Гаврилюк В.О. Суддя-доповідач: Бєлова Л.В.

У Х В А Л А

Іменем України

02 квітня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого: Бєлової Л.В.

суддів: Гром Л.М.

Міщука М.С.

при секретарі: Корінець Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку ч. 1 ст. 41 КАС України апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Укр-спецсплав" до Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

ВСТАНОВИВ:

ТОВ "Укр-спецсплав" звернулося до Черкаського окружного адміністративного суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення Смілянської ОДПІ від 05.03.2013 № 0000032200.

Постановою Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись із зазначеною постановою, відповідачем подано апеляційну скаргу, в якій просять скасувати постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позову відмовити, мотивуючи свої вимоги тим, що судом порушено норми матеріального права.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися. Про причини своєї неявки суд не повідомили.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши в судовому засіданні суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Судом першої інстанції встановлено, що відповідачем проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Укр-спецсплав" щодо дотримання вимог податкового та іншого законодавства з питань взаємовідносин з ТОВ "Ферріт-Д" за жовтень 2012 року.

За результатами проведеної перевірки складений акт № 304//22/36326516 від 20.02.2013, в якому встановлені порушення позивачем вимог пп. 198.1, 198.3, 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено суму податку на додану вартість за жовтень 2012 року в розмірі 10000 грн.

На підставі зазначеного акту відповідачем прийняте податкове повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000032200 про збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 12500 грн., в тому числі за основним платежем - 10000 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами) - 2500 грн.

Колегія суддів не приймає доводи апеляційної скарги про правомірність прийняття спірного податкового повідомлення-рішення, з таких підстав.

Суд першої інстанції, задовольняючи позов виходив з того, що позивач обґрунтовано включив до складу податкового кредиту суму податку на додану вартість згідно податкової накладної, виписаної ТОВ "Ферріт-Д".

Пунктом 198.1. статті 198 Податкового кодексу України встановлено право суб'єкта підприємницької діяльності на віднесення сум сплаченого податку на додану вартість до податкового кредиту у разі здійснення операцій з:

а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг;

б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності);

в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України;

г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Відповідно до п. 198.3 ст. 198 ПК податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до ст. 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою п. 193.1 ст. 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у т.ч. при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Пунктом 198.6 ст. 198 ПК визначено, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з п. 201.11 ст. 201 цього Кодексу).

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 ПК платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено п. 201.10 цієї ж статті, є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 9. Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні"підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій.

Первинні облікові документи можуть бути складені на паперових носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Отже, формування податкового кредиту з ПДВ обумовлено придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх використання в межах господарської діяльності та реалізується за наявності у платника належно оформлених підтверджуючих проведення господарських операцій первинних документів і податкових накладних.

З матеріалів справи вбачається, що між позивачем та ТОВ "Ферріт-Д" укладений договір поставки від 15 жовтня 2012 року № 151012, згідно якого позивач зобов'язався прийняти та оплатити товар в кількості, асортименті та за ціною, які вказуються в специфікаціях до договору.

Про фактичне здійснення господарської операції свідчить видаткова накладна № 7817 від 21.10.2012, а також витяг з журналу реєстрації довіреностей на отримання товарно-матеріальних цінностей.

Оплата за отриманий товар здійснена позивачем в повному обсязі, що підтверджується платіжним дорученням про перерахування коштів ТОВ "Ферріт-Д".

Отриманий товар позивач використав у власній господарській діяльності, підтвердженням чого є надані позивачем документи, які свідчать про здійснення господарських операцій з поставки товарів для ТОВ "Завод автогенного обладнання Донмет", ПП "Енхол", ДП "ДКТБ ІЕЗ ім. Є.О Патона НАН України" та ПАТ "Сумське НВО ім. М.В. Фрунзе".

Відповідач, як на одну із основних підстав збільшення позивачу суми грошового зобов'язання по податку на додану вартість, посилається на акт ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби від 21.12.2012 № 7210/224/36441206 щодо документального підтвердження господарських відносин ТОВ "Ферріт-Д" з платниками податків, їх реальності та повноти відображення в обліку, яким встановлено відсутність об'єктів оподаткування по операціях з продажу товарів (послуг) підприємствам-покупцям у період 2011-2012 років.

Постановою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 13 лютого 2013 року у справі № 804/1263/13-а, з урахуванням постанови Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 08 травня 2013 року, частково задоволений адміністративний позов ТОВ "Ферріт-Д" до ДПІ у Бабушкінському районі м. Дніпропетровська Дніпропетровської області Державної податкової служби та встановлено, що у вказаному акті перевірки не міститься документальних підтверджень стосовно фінансово-господарських відносин ТОВ "Ферріт-Д" з його контрагентами, викладені в акті перевірки висновки зроблені лише на підставі податкових декларацій, а зазначені в акті перевірки факти не можуть бути належними доказами наявності порушень ТОВ "Ферріт-Д" вимог податкового законодавства.

Законодавство України, не ставить в залежність виникнення у платника податку на додану вартість права на податковий кредит від дотримання вимог податкового законодавства іншим суб'єктом господарювання.

Відповідно до ч.2 ст.8 КАС України суд застосовує принципи верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Вищевказана позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява №3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Позивачем виконано усі необхідні умови, передбачені податковим законодавством, які надають йому правові підстави для нарахування податкового кредиту, а висновки податкового органу про вчинення платником податків порушень податкового законодавства, щодо неправомірності формування податкового кредиту з податку на додану вартість по взаєморозрахунках з вказаним контрагентом за період, що перевірявся, є необґрунтованими та суперечать матеріалам справи.

За вказаних обставин суд першої інстанцій дійшов обґрунтованого висновку щодо неправомірності прийняття Смілянською ОДПІ податкового повідомлення-рішення від 05.03.2013 № 0000032200.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно з ч.2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідно до ч.1 ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідачем як суб'єктом владних повноважень не доведено правомірності прийнятого ним рішення.

Враховуючи викладене, колегія суддів приходить до висновку, що постанова Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року відповідає нормам матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, викладених у зазначеній постанові, у зв'язку з чим підстав для її скасування не вбачається.

Керуючись ст. ст. 160, 198, 200, 205, 206 КАС України, суд

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу Смілянської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Черкаській області на постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року - залишити без задоволення.

Постанову Черкаського окружного адміністративного суду від 04 лютого 2014 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту постановлення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів, відповідно до вимог ст. 212 КАС України, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя Л.В. Бєлова Судді:Л.М. Гром, М.С. МіщукГоловуючий суддя Бєлова Л.В.

Судді: Гром Л.М.

Міщук М.С.