Постанова № 3812562, 01.06.2009, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 2-а-9227/08/0470

Категорія статобліку 2.11.3

ПОСТАНОВА

Іменем України

1 червня 2009 року м. Дніпропетровськ

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Олійника В.М.

при секретарі Середа А.О.

за участю:

представників позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2

представника відповідача ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську про скасування податкових повідомлень-рішень,-

ВСТАНОВИВ:

18 вересня 2008 року Державне підприємство «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» звернулось із адміністративним позовом до Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, з позовними вимогами, з урахуванням їх уточнень, про:

- скасування податкових повідомлень-рішень №0000518811/0/16977 від 28.05.08 р., №0000518811/1/25005 від 17.07.08 р., №0000518811/2/32574 від 18.09.08 р., видані СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську;

- стягнення витрат по сплаті державного мита у розмірі 3,40 грн. з Спеціалізованої державної податкової інспекції по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що після проведення відповідачем перевірки з питань дотримання позивачем вимог податкового та валютного законодавства за період з 01.10.2006 р. по 31.12.2007 р. було складено відповідний акт №154-08-02/1-32495626 від 20.05.08 р., на підставі якого та після розгляду скарг поданих позивачем у порядку адміністративного оскарження рішень відповідача, відповідачем було видано податкові повідомлення-рішення: №0000518811/0/16977 від 28.05.08 р., №0000518811/1/25005 від 17.07.08 р., №0000518811/2/32574 від 18.09.08 р., якими було визначено податкові зобов'язання позивача щодо донарахування податку на прибуток на загальну суму 422250, 85 грн., з яких донараховано -240988,06 грн. та застосовано штрафну санкцію у розмірі - 181262,79 грн. Позивач вважає, що всі ці рішення прийняті відповідачем з порушенням вимог чинного законодавства, а тому позивач просить суд визнати недійсними податкові повідомлення-рішення прийняті відповідачем після проведеної перевірки діяльності позивача. Позивач зазначив, що податковими інспекторами було визнано безповоротною фінансовою допомогою заборгованість ДП «ДНВК «Електровозобудування» за векселями №65305329472434 від 12.08.2003 р. та №65305329472435 від 12.08.2003р. на загальну суму 551 666,85 грн. Підставою для такого висновку послужило те, що податковими інспекторами не було визнано погашення векселів, яке було здійснено ДП «ДНВК «Електровозобудування» шляхом видачі нового векселя - №65305675883481 від 05.07.2006р. на суму 551 666,85 грн. та з терміном платежу - за пред'явленням, але не раніше 31.12.2007р. На думку інспекторів, законодавством не передбачена можливість здійснення розрахунку за векселем шляхом видачі нового векселя. Таким чином інспектори визнали, що оскільки не відбулося погашення векселів, виданих ДП «ДНВК «Електровозобудування» 12.08.2003р., то не відбулося також і переривання строку позовної давності для стягнення заборгованості за цими векселями. Оскільки ж, за позицією СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, ця вексельна заборгованість є такою, за якою сплинув строк позовної давності, то ця сума заборгованості є безповоротною фінансовою допомогою та повинна включатись до валового доходу підприємства згідно з п.п.1.22.1 п.1.22 ст. 1 Закону України №34/94-BP від 28.12.94р. «Про оподаткування прибутку підприємств». Крім того, на думку СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську, вексельна заборгованість ДП «ДНВК «Електровозобудування» повинна бути включена до валового доходу підприємства як безповоротна фінансова допомога також і тому, що векселедержателя - ТОВ «Інтерфін-Капітал» було ліквідовано без визначення правонаступника, в зв'язку з чим припинилися зобов'язання ДП «ДНВК «Електровозобудування» щодо погашення векселів, а також перебіг строку давності за цією заборгованістю. Позивач вважає, що позиція СДПІ по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську щодо визнання вексельної заборгованості ДП «НВК «Електровозобудування» безповоротною фінансовою допомогою, не відповідає нормам законодавства з наступних підстав.

Згідно з Актом про вексельний платіж від 05.07.2006р. ДП «ДНВК «Електровозобудування» в рахунок виконання своїх вексельних зобов'язань перед ТОВ «Інтерфін-Капітал» (законного векселедержателя за рядом індосаментів), що виникли згідно Акту пред'явлення векселя для платежу від 05.07.2006р., передало ТОВ «Інтерфін-Капітал» в якості засобу платежу простий вексель №65305675883481 від 05.07.2006р. на суму 551 666,85 грн. Таким чином, на думку позивача, розрахунок за векселями №65305329472434 від 12.08.2003р. та №65305329472435 від 12.08.2003р. відбувся, а операція з погашення раніше виданих векселів новим векселем є по суті угодою з міни векселів, вчиненою за згодою сторін, що підписали вищезазначені Акти. Відповідно до ст.604 ЦК України зобов'язання може припинятися за домовленістю сторін. Зобов'язання припиняється за домовленістю сторін про заміну первісного зобов'язання новим зобов'язанням між тими ж сторонами (новація). Такою угодою виступає Акт про вексельний платіж від 05.07.2006р. Тому не має підстав вважати вексельну заборгованість за векселем №65305329472434 від 12.08.2003 р. та №65305329472435 від 12.08.2003 р. такою, щодо якої сплинув строк позовної давності.

Податковою в акті перевірки також зазначено, що ДП «ДНВК «Електровозобудування» в порушення п.п. 7.8.2 п.7.8 ст. 7 Закону України № 334/94-ВР від 28.12.1994 р. «Про оподаткування прибутку підприємств» не нарахувало та не внесло до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі 25% від суми дивідендів, нарахованих на суми встановлених перевіркою КРУ порушень, задекларованих та сплачених згідно з ряд. 21 Декларації про прибуток за 2006 рік. Податкова вважає, що ДП «НВК «Електровозобудування» повинно було із сум встановленого за результатами перевірки КРУ заниженого чистого прибутку за кожний звітний період 2005 року та 9 місяців 2006 року визначити суму авансового внеску та внести його до бюджету.

Позивач не погоджується з позицією податкової та зазначає, що порушення податкового законодавства за 2005 рік - 9 місяців 2006 року, встановлені перевіркою КРУ, були відображені позивачем у звіті про фінансові результати підприємства (форма № 2) за 2006 рік (у рядку 220), а сума частини прибутку з цих сум, що підлягає сплаті в якості дивідендів в Державний бюджет України, була включена до ряд. 21 Декларації про прибуток за 2006 рік. За результати діяльності підприємства за 9 місяців 2006 року, на підставі даних декларації про прибуток підприємства за 3 квартали 2006 року, позивач здійснив перерахування у Державний бюджет України дивідендів на назальну суму 1775350 грн. З зазначеної суми позивач перерахував також авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 443838 грн.

За результатами діяльності у 4 кварталі 2006 року підприємство мало збитки у розмірі 2707000 грн. Оскільки дивіденди розраховуються та сплачуються з суми прибутку, то при наявності збитків за результатами фінансово-господарської діяльності, немає підстав та можливості для нарахування дивідендів, та як наслідок - сплати авансового внеску з податку на прибуток.

Оскільки у позивача не було підстав для сплати авансових внесків за сумою самостійно виправлених підприємством нарахувань з податку на прибуток (враховуючи збиткові показники діяльності у 4 кварталі 2006 року та наявну переплату зі сплати дивідендів за попередні податкові періоди), позивач вважає, що не було підстав і для нарахування підприємству штрафних санкцій від суми донарахованого СДПІ зобов'язання відповідно до п.п. 17.1.9 п. 17.1 ст. 17 Закону України № 2181.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали повністю та просили задовольнити.

Представники відповідача позовні вимоги не визнали та просили суд відмовити в їх задоволенні. В обґрунтування своєї позиції посилаються на те, що оскаржувані повідомлення-рішення прийняті у відповідності до чинного в Україні законодавства на підставі висновків акту №154-08-02/1-32495626 від 20.05.08 р. про результати виїзної планової перевірки ДП «ДНВК «Електровозобудування» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства. Вказують, що підпунктом 3.1.1 акту зафіксовано, що на порушення підпункту 4.1.6 пункту 4.1 статті 4 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» від 28.12.94 № 334/94-ВР з урахуванням підпункту 1.22.1 пункту 1.22 статті 1 цього Закону, підприємством не включено до складу валового доходу ІІІ кварталу 2007 року суму кредиторської заборгованості за векселями з минулим терміном позовної давності у розмірі 551666,85 грн. В бухгалтерському обліку ДП «ДНВК «Електровозобудування» протягом періоду, а саме: станом на 01.10.06 р., 01.01.07 р. та на 01.01.08 р. рахувалася заборгованість по рах.621 «Векселі видані» у сумі 551 666,85 грн.

Згідно з додатковою угодою №7 від 12.08.03 р. до договору №30-08/02 від 30.08.02 р. ДП «ДНВК «Електровозобудування» 12.08.03 р. емітувало прості векселі на загальну суму 551666,85грн., в тому числі № 65305329472434 на суму 276666,85 грн. та №65305329472435 на суму 275000,00 грн. Як свідчить акт прийому-передачі від 13.08.03 р., ці векселі передані ТОВ «Тривіз» (перереєстровано у ТОВ «Юридична компанія «Фінекс») в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар. Строк платежу за векселями - за пред'явленням.

Відповідно до Акту пред'явлення векселя для платежу від 05.07.06 р., за яким пред'явник ТОВ «Інтерфін Капітал» передає, а платник - ДП «ДНВК «Електровозобудування» приймає для здійснення платежу вищенаведені векселі. В Акті про вексельний платіж від 05.07.06 р. засвідчено наступне: платник - ДП «ДНВК «Електровозобудування» в рахунок виконання своїх зобов'язань перед одержувачем, що виникли згідно з Актом пред'явлення векселя для платежу від 05.07.06 р., передав одержувачу в якості засобу платежу власний вексель №65305675883481 від 05.07.06 р. на сyмy 551666,85грн. (емітент - векселедавець ДП «ДНВК «Електровозобудування»). Дата погашення векселя: за пред'явленням, але не раніше 31.12.07 р. Акт прийому-передачі сплаченого векселя від 05.07.06 р., за яким пред'явник - ТОВ «Інтерфін Капітал» передає, а платник - ДП «ДНВК «Електровозобудування» приймає оформлені належним чином векселі № 65305329472434 та № 65305329472435 повністю сплачені останнім на підставі Акту пред'явлення векселя для платежу.

Відповідачі вважають, що операція з емісії векселя з метою здійснення платежу та погашення інших власних векселів суперечить законодавству щодо обігу векселів. У зв'язку з цим, якщо по закінченню терміну позовної давності боржник не погасив заборгованість, то вона є безповоротною фінансовою допомогою відповідно до п.п.1.22.1 пункту 1.22 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Щодо авансових внесків відповідач посилається на те, що під час декларування державних дивідендів, нарахованих на суми встановлених КРУ порушень, у позивача виникли зобов'язання зі сплати та декларування авансових внесків з податку на прибуток, які позивачем не виконані. Позивач не нарахував та не вніс до бюджету суму авансового внеску за сумами самостійно виправлених нарахувань частини прибутку (встановленого за результатами перевірки КРУ заниженого чистого прибутку).

Дослідивши чинне законодавство, матеріали справи та доводи представників сторін, суд доходить висновку, що позовна заява підлягає задоволенню.

Судом встановлено, що відповідачем була проведена виїзна планова перевірка ДП «ДНВК „Електровозобудування” з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період IV квартал 2006 р. - 2007 р.

За результатами перевірки було складено Акт № 154-08-02/1-32495626 від 20.05.08 р. та видане податкове повідомлення-рішення №0000518811/0/16977 від 28 травня 2008р, яким було визначено суму податкового зобов'язання з податку на прибуток на суму 422 250,85 грн., де 240 988,06 грн. - сума донарахованого податку, а 181 262,79 грн. - штрафні (фінансові) санкції. За результатами адміністративного оскарження виданого податкового повідомлення-рішення, в результаті незадоволення первинної та повторної скарг позивача, відповідачем були також видані податкові повідомлення-рішення №0000518811/1/25005 від 17 липня 2008р. та №0000518811/2/32574 від 18 вересня 2008р.

Спірні податкові повідомлення-рішення були винесені в результаті проведення відповідачем наступних донарахувань податкових зобов'язань позивачу:

1) включення до валового доходу III кварталу 2007 року на підставі п.п. 4.1.6 п.4.1 ст.4 Закону України №334/94-ВР від 28.12.94р. «Про оподаткування прибутку підприємств» (далі - Закон №334) суми кредиторської заборгованості за векселями з минулим терміном позовної давності у розмірі 551 666,85 грн. в зв'язку з невизнанням відповідачем факту погашення двох простих векселів шляхом емісії нового векселя на таку ж суму.

2) донарахування на підставі п.п.7.8.2 п.7.8 ст.7 Закону України №334/94-ВР від 28.12.1994р. авансового внеску з податку на прибуток у розмірі 25% від суми дивідендів, нарахованих на суми встановлених перевіркою КРУ порушень, задекларованих та сплачених позивачем згідно з ряд.21 Декларації про прибуток за 2006р. та застосування штрафних санкцій на підставі п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників перед бюджетами та державними цільовими фондами».

Стосовно вексельної заборгованості.

Згідно з додатковою угодою №7 від 02.08.2003р. до договору №30-08/02 від 30.08.2002 р. позивач 12.08.2003 р. емітував два простих векселя на загальну суму 551 666,85 грн., в тому числі №65305329472434 на суму 276 666,85 грн. та №65305329472435 на суму 275 000,00 грн. Згідно з актом прийому-передачі від 13.08.2003 р. ці векселі були передані позивачем ТОВ „Тивіз” (перереєстровано у ТОВ „Юридична компанія „Фінекс”) в рахунок погашення заборгованості за отриманий товар. Строк платежу за векселями - за пред'явленням.

05.06.2006р. між ДП «ДНВК „Електровозобудування” та ТОВ „Інтерфін Капітал” було підписано Акт пред'явлення векселя для платежу, Акт про вексельний платіж та Акт прийома-передачі сплаченого векселя.

Згідно з Актом про вексельний платіж від 05.07.2006р. ДП «ДНВК „Електровозобудування” в рахунок виконання своїх вексельних зобов'язань перед ТОВ „Інтерфін Капітал” (законного векселедержателя за рядом індосаментів), що виникли згідно Акту пред'явлення векселя для платежу від 05.07.2006 р., передало ТОВ „Інтерфін Капітал” в якості засобу платежу простий вексель №65305675883481 від 05.07.2006р. на суму 551 666,85 грн. з датою погашення - за пред'явленням, але не раніше 31.12.2007р.

Листом №08/05/07-01 від 07.05.2008р. ТОВ „Брокер Актив” повідомив позивача, що є новим векселедержателем векселя №65305675883481 від 05.07.2006р.

07.05.2008р. ТОВ „Брокер Актив” підписало з ДП ДНВК „Електровозобудування” Акт пред'явлення векселя для платежу.

Правомірність набуття ТОВ „Брокер Актив” прав за простим векселем №65305675883481 від 05.07.2006р. підтверджується наявним на його зворотному боці індосаментом.

У зв'язку з цим доводи відповідача про припинення зобов'язань позивача за векселем №65305675883481 від 05.07.2006р. в зв'язку з ліквідацією ТОВ „Інтерфін Капітал” спростовуються матеріалами справи.

Відповідно до ст.70 Уніфікованого закону про прості та переказні векселі, який був запроваджений Женевськими конвенціями №№ 358,359,360 від 07.06.1930р., що набули чинності в Україні 06.01.2001р., позовні вимоги до акцептанта, які випливають з переказного векселя, погашаються із закінченням трьох років, які обчислюються від дати настання строку платежу (згідно зі ст.77 УВЗ ця норма розповсюджується також і на прості векселі).

У відповідності до ст.71 УВЗ переривання давності має силу лише у відношенні того, проти кого була здійснена дія, яка перериває давність. Тобто ст.71 УВЗ встановлює у вексельному праві механізм переривання строку позовної давності, а правила його застосування регулюються ст. 264 ЦК України.

Згідно з ч.1 та ч.3 ст.264 Цивільного кодексу України перебіг строку позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов'язку. Після переривання перебіг строку позовної давності починається спочатку, а час, що минув до переривання, не зараховується до нового строку.

05.07.2006 року боржник - ДП «ДНВК „Електровозобудування” в межах строку позовної давності прийняв видані векселя до оплати та видав замість них новий вексель. Суд дійшов до висновку, що підписанням Акту про вексельний платіж від 05.07.2006р. ДП «ДНВК „Електровозобудування” вчинило дію, яка свідчить про визнання ним свого боргу за векселями №65305329472434 від 12.08.2003р. та №65305329472435 від 12.08.2003р. Таким чином, перебіг позовної давності за вексельною заборгованістю позивача почався спрочатку з 05.07.2006 року.

Тобто на цей час не існує суми заборгованості за векселем, за якою сплинув строк позовної давності і яку можна було б визнати безповоротною фінансовою допомогою, в зв'язку з чим для включення суми вексельного боргу позивача до складу його валових доходів на підставі пункту 4.1.6 Закону України №334 немає правових підстав.

Суд не приймає до уваги доводи відповідача щодо придбання вексельного бланку №65305675883481 у комерційному банку іншою юридичною особою - ТОВ „Галеас”, та відповідно неможливістю емітування позивачем векселя з таким же номером, недійсності акту пред'явлення векселя для платежу від 05.07.2006р., враховуючи наступне.

Законодавством не передбачено, що придбання вексельного бланку з порушенням встановленого порядку має наслідком недійсність векселя (втрату ним вексельної сили). Лише відсутність будь-якого з необхідних реквізитів простого векселя може бути підставою для визнання його недійсним. Законодавством не передбачено будь-яких інших підстав недійсності векселя, окрім дефекту форми. Відповідачем не представлено суду жодного судового рішення, яким би простий вексель №65305675883481 від 05.07.2006р., емітований позивачем, був визнаний недійсним чи таким, що не має сили векселя. До того часу, доки зазначений вексель є дійсним, він має силу векселя та підтверджує боргове зобов'язання позивача.

Що стосується посилань відповідача у поясненнях на те, що відповідно до наказу директора ТОВ „Галеас” №43 від 01.03.2007р. вексельний бланк №65305675883481 було знищено у зв'язку із запровадженням з 01.09.2006р. нової форми вексельного бланку, а також, що нумерація бланку представленого позивачем векселя виконана не друкарським способом, як того вимагає законодавство, то ці обставини не приймаються судом до уваги з огляду на наступне.

Простий вексель №65305675883481 було емітовано позивачем 05.07.2006р., тобто до часу запровадження в обіг нової форми вексельного бланку (з 01.09.2006р.).

Відповідно до листа Департаменту платіжних систем НБУ № 25-111/1987-9075 від 29.08.2006р. векселі, видані до 01.09.2006 р. на бланках старого зразка, чинні до їх погашення.

Крім того, під час огляду в судовому засіданні оригіналу векселю №65305675883481, емітованого позивачем 05.07.2006р., судом не було встановлено будь-яких візуальних відхилень від форми вексельного бланку, встановленої законодавством на час емітування векселя.

Стосовно сплати авансових внесків та штрафних санкцій за ними.

Під час проведення на ДП «ДНВК „Електровозобудування” фахівцями Контрольно-ревізійного управління у Дніпропетровській області ревізії за період з 01.01.2005 р. по 30.09.2006р. було встановлено заниження позивачем загального розміру чистого прибутку підприємства в сумі 692,4 тис. грн. з причини наявності у нього перекручень у бухгалтерській звітності за 2005-2006р.р.

Всі порушення податкового законодавства за 2005 рік - 9 місяців 2006 року, встановлені перевіркою КРУ, були відображені ДП «ДНВК „Електровозобудування” у Звіті про фінансові результати підприємства (форма №2) за 2006 рік (у рядку 220), а сума частини прибутку з цих сум, що підлягає сплаті в якості дивідендів в Державний бюджет України, була включена до ряд.21 Декларації про прибуток за 2006 рік.

Відповідно до п.1.9 Закону №334 дивіденд - це платіж, який здійснюється юридичною особою - емітентом корпоративних прав чи інвестиційних сертифікатів на користь власника таких корпоративних прав (інвестиційних сертифікатів) у зв'язку з розподілом частини прибутку такого емітента, розрахованого за правилами бухгалтерського обліку. До дивідендів прирівнюється також платіж, який здійснюється державним некорпоратизованим, казенним чи комунальним підприємством на користь відповідно держави або органу місцевого самоврядування у зв'язку з розподілом частини прибутку такого підприємства.

Згідно з п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону №334 крім випадків, передбачених підпунктом 7.8.5 цього пункту, емітент корпоративних прав, який приймає рішення про виплату дивідендів своїм акціонерам (власникам), нараховує та вносить до бюджету авансовий внесок з податку на прибуток у розмірі ставки, встановленої пунктом 10.1 статті 10 цього Закону, нарахованої на суму дивідендів, призначених для виплати, без зменшення суми такої виплати на суму такого податку. Зазначений авансовий внесок вноситься до бюджету до/або одночасно із виплатою дивідендів.

За результатами діяльності підприємства за 9 місяців 2006 року, на підставі даних декларації про прибуток підприємства за 3 квартали 2006 року, ДП «ДНВК „Електровозобудування” здійснило перерахування у Державний бюджет України дивідендів на загальну суму 1 775 350 грн. З цієї суми ДП «ДНВК „Електровозобудування” перерахувало авансовий внесок з податку на прибуток у сумі 443 838 грн.

За результатами діяльності у 4 кварталі 2006 року позивач мав збитки у розмірі 2 707 тис. грн.

Оскільки згідно з п.7.8.2 п.7.8. ст.7 Закону №334 нарахування та сплата авансового внеску з податку на прибуток пов'язується з фактом виплати платником податку дивідендів, то відсутність виплати дивідендів у звітному періоді позбавляє платника податку обов'язку щодо нарахування та сплати авансових внесків з податку на прибуток.

З урахуванням збитків у IV кварталі 2006 року, у ДП «ДНВК „Електровозобудування” створилася переплата коштів у бюджет за рахунок сплачених протягом 2006 року сум дивідендів. За підсумками 2006 року розмір дивідендів, що повинен був сплачуватись до бюджету, склав 442 300 грн., тобто переплата становила 1 333 050 грн.

Відповідно до п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України №2181-ІІІ від 21.12.2000р. «Про порядок погашення зобов'язань платників податків перед бюджетами та державними цільовими фондами» (далі - Закон №2181) у разі коли платник податків здійснює продаж (відчуження) товарів (продукції) або здійснює грошові виплати без попереднього нарахування та сплати податку, збору (обов'язкового платежу), якщо відповідно до законодавства таке нарахування та сплата є обов'язковою передумовою такого продажу (відчуження) або виплати, такий платник податків сплачує штраф у подвійному розмірі від суми зобов'язання з такого податку, збору  (обов'язкового платежу). Сплата зазначеного штрафу не звільняє платника податків від адміністративної або кримінальної відповідальності та/або конфіскації таких товарів (продукції) або коштів відповідно до закону.

Суд вважає, що оскільки ДП ДНВК „Електровозобудування” не здійснювало грошових виплат (виплату дивідендів) без попереднього нарахування та сплати податку, збору, обов'язкового платежу (сплати авансових внесків з податку на прибуток)), то штрафні санкції, передбачені п.п.17.1.9 п.17.1 ст.17 Закону України №2181, були нараховані відповідачем безпідставно.

Щодо посилання відповідача на те, що позивач повинен був із сум встановленого за результатами перевірки КРУ заниженого чистого прибутку за кожний звітний період 2005 року та 9 місяців 2006 року визначити суму авансового внеску та внести його до бюджету, то такий обов'язок позивача законодавством не передбачено.

Згідно з п.5.1 ст.5 Закону України №2181 податкове зобов'язання, самостійно визначене платником податків у податковій декларації, вважається узгодженим з дня подання такої податкової декларації. Зазначене податкове зобов'язання не може бути оскаржене платником податків в адміністративному або судовому порядку. Якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 15 цього Закону) платник податків самостійно виявляє помилки у показниках раніше поданої податкової декларації, такий платник податків має право надати уточнюючий розрахунок. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо такі уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно виявлені.

Відповідно до п.17.2 ст.17 Закону України №2181 платник податків, який до початку його перевірки контролюючим органом самостійно виявляє факт заниження податкового зобов'язання минулих податкових періодів, зобов'язаний:

а) або надіслати уточнюючий розрахунок і сплатити суму такої недоплати та штраф у розмірі п'яти відсотків від такої суми до подання такого уточнюючого розрахунку;

б) або відобразити суму такої недоплати у складі декларації з цього податку, що подається за наступний податковий період, збільшену на суму штрафу у розмірі п'яти відсотків від такої суми, з відповідним збільшенням загальної суми податкового зобов'язання з цього податку.

Перевірка КРУ та встановлення факту заниження прибутку відбулися у IV кварталі 2006 року, тому позивач керуючись правом, наданим ч.3 п.5.1 ст.5, п.п.б) п.17.2 ст.17 Закону України №2181 врахував суми заниження у звітності за наступний податковий період (у декларації за 2006 рік та Звіті про фінансові результати підприємства (форма №2) за 2006 рік).

Про заниження прибутку позивачу стало відомо з акту перевірки КРУ (від 27.12.2006р.), в період проведення на ДП «ДНВК „Електровозобудування” попередньої податкової перевірки (за період з 01.10.2003р. по 30.09.2006р.), яка розпочалася 22.12.2007р. Тому ДП «ДНВК „Електровозобудування” вже не мало права виправляти помилки, допущені у звітності за той період, який підлягав податковій перевірці, а мало можливість лише виправити суми податкових зобов'язань у звітності за IV квартал 2006р. (який не входив у період, що перевірявся) та у звітності за 2006 рік, що й було зроблено позивачем.

У зв'язку з вищенаведеним, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення скасуванню.

Згідно ч.1 ст.94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа). Виходячи з цього, сплачений позивачем судовий збір у розмірі 3 грн. 40 коп. підлягає компенсації з Державного бюджету України.

З урахуванням викладеного, керуючись ст.ст. 122, 162 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення-рішення №0000518811/0/16977 від 28 травня 2008 року, №0000518811/1/25005 від 17липня 2008 року, №0000518811/2/32574 від 18 вересня 2008 року, видані Спеціалізованою державною податковою інспекцією по роботі з великими платниками податків у м. Дніпропетровську.

Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства «Дніпропетровський науково-виробничий комплекс «Електровозобудування» судові витрати в сумі 3 грн. 40 коп.

Постанова суду набирає законної сили після закінчення строку подання заяви про апеляційне оскарження, якщо таку заяву не було подано.

Якщо було подано заяву про апеляційне оскарження, але апеляційна скарга не була подана у строк, постанова суду набирає законної сили після закінчення цього строку.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подачі заяви про апеляційне оскарження через Дніпропетровський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня складання постанови у повному обсязі, а апеляційна скарга на постанову суду подається протягом двадцяти днів після подання заяви про апеляційне оскарження.

Повний текст постанови складений 5 червня 2009 року.

Суддя В.М.Олійник

З оригіналом згідно.

Суддя В.М. Олійник