Рішення № 381253, 20.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19.12.06р.

Справа № 3/400-06

За позовом Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металлопласт", м. Дніпропетровськ

до Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго", м. Дніпропетровськ в особі Дніпропетровських міських електричних мереж, м. Дніпропетровськ

про стягнення 1 759 грн. 10 коп.

Суддя Юзіков С.Г.

ПРЕДСТАВНИКИ:

позивача - Чумак Н.В., дов. від 01.10.2005р.

відповідача - Труш В.А., юрисконсульт, дов. №502 від 10.11.2005р.

СУТЬ СПОРУ:

Позивач просить стягнути з Відповідача втрати від інфляції –1 256,73 грн., 3% річних –502,37 грн., а всього –1 759,10 грн.

Відповідач позов заперечує, мотивуючи тим, що відповідно до п. 7.3 Правил користування електричною енергією (у редакції затвердженої постановою НКРЕ №28 від 23.01.1996р.) оплата вартості електричної енергії здійснюється в уповноваженому банку на поточний рахунок зі спеціальним режимом користування, Відповідач не є розпорядником коштів на вказаному рахунку тому повернути вказану суму не міг. Відповідно до ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Відповідно до ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних з простроченої суми. Відповідач від Позивача вимог не отримував.

У доповненні до відзиву на позовну заяву Відповідач вказав, що відповідно до ст. 115 ГПК України рішення судів, що набрали законної сили, виконуються в порядку, визначеному Законом України "Про виконавче провадження", і для виконання рішення суду Позивач мав звертатись до виконавчої служби. Крім того, Позивач невірно визначив підстави позову (ст.11,16, 509, 526,530, 610, 625 ЦК України), тоді як вимоги у справі № 39/307 Позивач обґрунтовував ст. 1212 ЦК України. Порядок відшкодування доходів від безпідставно набутого майна і витрат на його утримання визначені ст. 1214 ЦК України, якою передбачено нарахування лише процентів за користування безпідставно одержаних грошей.

12.12.2006р. від Позивача надійшло клопотання в якому він пояснив, що факт безпідставного отримання грошових коштів Відповідачем встановлений рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005р. у справі №39/307. Відповідно до ч. 2 ст. 1214 ЦК України у разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними. Згідно зі ст. 536 ЦК України за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. За розрахунком Позивача борг Відповідача за період прострочки з 10.03.2005р. до 12.12.2006р. становить 573,9 грн. –3 % річних та 2 049,75 грн. з урахуванням індексу інфляції, а всього –2 623,65 грн.

Таким чином, на момент звернення до суду заборгованість за рішенням суду №39/307 Відповідачем не сплачена, тому позов підлягає задоволенню у повному обсязі. Згідно зі ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони. З клопотанням про вихід за межі позовних вимог для захисту прав Позивача, він подав клопотання від 12.12.2006р. та 19.12.2006р. Також Позивач надав докази звернення до виконавчої служби про стягнення заборгованості за рішенням суду №39/307, ухвалу господарського суду Дніпропетровської області про визнання недійсними дій Кіровського ДВС Дніпропетровського МУЮ та докази звернення до Відповідача з вимогою сплатити борг.

Справа, згідно зі ст. 75 ГПК України, розглядається за наявними у ній матеріалами.

Розглянувши матеріали справи, заслухавши представників сторін, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Рішенням господарського суду Дніпропетровської області від 18.02.2005р. у справі №39/307 зустрічний позов Позивача до Відповідача задоволено повністю, на підставі ст. 1212 ЦК України з Відповідача на користь Позивача стягнуто 10 876,08 грн. безпідставно отриманих коштів.

Постановою Дніпропетровського апеляційного господарського суду від 29.09.2005р. та постановою Вищого господарського суду України від 20.12.2005р. рішення у справі №39/307 залишено без змін.

Відповідно до ч.2 ст. 35 ГПК України факти, встановлені рішенням господарського суду (іншого органу, який вирішує господарські спори) під час розгляду однієї справи, не доводяться знову при вирішенні інших спорів, в яких беруть участь ті самі сторони.

Таким чином, судом встановлено факт безпідставного отримання Відповідачем коштів Позивача та, відповідно, виникнення обов’язку повернути Позивачеві безпідставно отримані кошти, тому з додатковими вимогами про повернення вказаної суми Позивач не повинен був звертатися до Відповідача.

Статтею 1212 ЦК України визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Згідно зі ст. 1214 ЦК України особа, яка набула майно або зберегла його у себе без достатньої правової підстави, зобов'язана відшкодувати всі доходи, які вона одержала або могла одержати від цього майна з часу, коли ця особа дізналася або могла дізнатися про володіння цим майном без достатньої правової підстави. У разі безпідставного одержання чи збереження грошей нараховуються проценти за користування ними (стаття 536 цього Кодексу).

Стаття 536 ЦК України передбачено, що за користування чужими грошовими коштами боржник зобов'язаний сплачувати проценти, якщо інше не встановлено договором між фізичними особами. Розмір процентів за користування чужими грошовими коштами встановлюється договором, законом або іншим актом цивільного законодавства.

Обставини безпідставного отримання Відповідачем 10 876,08 грн. Позивача встановлені під час розгляду господарським судом Дніпропетровської області у справи № 39/307, рішення у якій підписано суддею 25.02.2005р. та набрало законної сили 09.03.2005р. З вказаного моменту Відповідач дізнався про безпідставне отримання коштів Позивача (з урахуванням первинних документів за якими ведеться бухгалтерський облік). З урахуванням наведеного, Позивач провів розрахунок процентів з дати набрання законної сили рішенням у справі, тобто з 10.03.2005р., коли Відповідач дізнався про безпідставне отримання вказаної суми.

Пряме посилання у ч.2 ст. 1214 ЦК України на ст. 536 ЦК України означає, що у силу ч.2 ст. 1057, ч.2 ст.1054 ЦК України розмір процентів при цьому має визначатись відповідно до ч.1 ст. 1048 ЦК України (а не ч.2 ст. 625 ЦК України). Отже, розмір процентів визначається на рівні ставки Національного банку України на день, за який нараховуються проценти.

Статтею 1054 ЦК України визначено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

За частиною 1 ст. 1048 ЦК України (Проценти за договором позики) якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України.

Згідно з ч.2 ст. 1057 ЦК України до комерційного кредиту застосовуються положення статей 1054-1056 цього Кодексу, якщо інше не встановлено положеннями про договір, з якого виникло відповідне зобов'язання, і не суперечить суті такого зобов'язання.

Відповідно до п.2 ст. 83 ГПК України господарський суд приймаючи рішення має право виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

З клопотанням про вихід за межі позовних вимог для захисту прав Позивача, він подав клопотання від 12.12.2006р. та 19.12.2006р.

У зв’язку з викладеним, з урахуванням п.2 ст. 83 ГПК України суд вважає за необхідне вийти за межі позовних вимог щодо їх правового обґрунтування, визначивши розмір процентів (доходів) за користування безпідставно отриманими коштами у розмірі 10 876,08 грн., виходячи з умов ст. 1048, 1054, 1057 ЦК України, на рівні облікової ставки Національного банку України, що у грошовому виразі, за період з 10.03.2005р. до 12.12.2006р., становить 1 739,28 грн.

З урахуванням викладеного суд не приймає заперечення Відповідача.

За таких обставин, позовні вимоги підлягають задоволенню частково - у розмірі 1 739,28 грн.

На підставі ст. 49 ГПК України судові витрати слід покласти на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст. 49, 75, 82-85, 115-118 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Відкритого акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Дніпрообленерго" в особі Дніпропетровських міських електричних мереж, 49070, м. Дніпропетровськ, вул. Ленінградська, 40 (код ЄДРПОУ 00130777, п/р 2600830067901 банк АБ "Кредит-Дніпро", МФО 305749) на користь Дніпропетровського колективного виробничо-комерційного підприємства "Металлопласт", м. Дніпропетровськ, вул. Артельна, 10 (код ЄДРПОУ 00275211, р/р 26000113074001 у КБ „Приватбанк”, МФО 305299) 1 739 грн. 28 грн. –процентів, 100 грн. 85 коп. - витрат по сплаті державного мита, 116 грн. 67 коп. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

У решті позову відмовити.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Суддя С.Г. Юзіков

Рішення підписане 19.01.2007р.