Рішення № 38125236, 08.04.2014, Господарський суд Донецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДОНЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

83048, м.Донецьк, вул.Артема, 157, тел.381-88-46

Р І Ш Е Н Н Я

іменем України

08.04.2014 Справа № 905/1469/14

Господарський суд Донецької області у складі головуючого судді Колесника Р.М.

при секретарі судового засідання Волзі І.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні господарського суду справу

за позовною заявою: державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров’я України», м. Донецьк

до відповідача 1: державного підприємства «Шахта Лідієвка», м. Донецьк

до відповідача 2: державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», м. Донецьк

про стягнення заборгованості та 3% річних всього у розмірі 43790,00 гривень

Представники сторін:

Від позивача: не з'явився

Від відповідача 1: не з'явився

Від відповідача 2: не з'явився

Державне підприємство «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров’я України» звернулося до господарського суду Донецької області з позовом до відокремленого підрозділу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» «Шахта Лідієвка» та державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» про солідарне стягнення заборгованості у розмірі 42525,00 гривень та 3% річних у розмірі 1265,00 гривень.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на невиконання грошових зобов’язань за договором про закупівлю за державні кошти №1525 від 28.08.2012р., внаслідок чого утворилася стягувана заборгованість та підстави для нарахування 3% річних.

Ухвалою від 19.03.2014р. первісного відповідача 1 - відокремлений підрозділ державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» «Шахта Лідієвка» - було замінено на належного - державне підприємство «Шахта Лідієвка».

Позивачем були надані додаткові пояснення, в яких він просив стягнути борг не солідарно з обох відповідачів, а виключно з відповідача 1.

Відповідач 1 у своєму відзиві визнав основну заборгованість у розмірі 42525,00 гривень та просив відстрочити виконання рішення на 3 місяці.

З наданих відповідачем 2 заперечень вбачається, що він вважає себе неналежним відповідачем по справі, адже відповідач 1 є правонаступником відповідача 2 в частині прав та обов’язків, пов’язаних з діяльністю відокремленого підрозділу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» «Шахта Лідієвка».

Розгляд справи на підставі ст.77 Господарського процесуального кодексу України відкладався.

Перед початком розгляду справи по суті представників сторін було ознайомлено з правами та обов'язками, передбаченими ст.ст. 20, 22 Господарського процесуального кодексу України.

З’ясувавши фактичні обставини справи, докази на їх підтвердження, виходячи з фактів, встановлених у процесі розгляду справи, вислухавши представників сторін, суд

ВСТАНОВИВ

28.08.2012р. позивачем (виконавцем) та відповідачем 2 (замовником) укладено договір про закупівлю послуг за державні кошти №1525, відповідно до п.п. 1.1, 1.2 якого виконавець зобов’язується надати замовнику послуги, зазначені у специфікації, що є додатком №1 до договору, а замовник прийняти та оплатити такі послуги.

Специфікацією до договору встановлено вартість послуг з проведення психофізіологічної експертизи для виконання робіт підвищеної небезпеки 446 людей на відокремленому підрозділі «Шахта Лідієвка» у розмірі 46830,00 гривень

Пунктом 4.1 договору визначено, що оплата послуг здійснюється замовником протягом 60 днів після підписання сторонами акту приймання-передачі наданих послуг.

Відповідно до п. 10.1 договору дата закінчення строк дії договору визначається наступним чином: при належному виконанні обома сторонами своїх обов’язків, обумовлених цим договором, датою закінчення строку дії цього договору є 31.12.2012р., а у випадку невиконання (неналежного виконання) сторонами своїх зобов’язань чи у разі відсутності фінансування п договору, датою закінчення строку дії договору є дата повного та належного виконання сторонами всіх прийнятих на себе за договором зобов’язань.

29.12.2012р. позивачем та відповідачем 1 було підписано акт здачі-приймання робіт на суму 42525,00 гривень.

В матеріалах справи наявний акт звіряння взаємних розрахунків станом на 01.11.2013р., підписаний позивачем та відповідачем 1, з якого вбачається заборгованість у розмірі 42525,00 гривень.

30.08.2013р. позивач звернувся до відповідача 1 із вимогою №374 від 29.08.2013р. про сплату заборгованості у розмірі 42525,00 гривень.

За таких обставин позивач звернувся до суду з розглядуваним позовом, вимагаючи стягнення заборгованості у розмірі 42525,00 гривень та 3% річних у розмірі 1265,00 гривень.

Виходячи з принципу повного, всебічного та об'єктивного розгляду всіх обставин справи, суд вважає вимоги позивача такими, що підлягають задоволенню, враховуючи наступне.

Як вбачається із матеріалів справи, сутність розглядуваного позову полягає у примусовому спонуканні відповідача 1 до виконання грошових зобов’язань за договором про надання послуг.

Зважаючи на статус сторін та характер правовідносин, останні, згідно ст.ст.1-3 Господарського кодексу України регламентуються насамперед його положеннями, Цивільним кодексом України та умовами договору про закупівлю послуг за державні кошти від 28.08.2012р. №1525.

Згідно ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов’язання виникають, зокрема, з договорів. Аналогічні положення встановлені і в ст.ст. 173-175 Господарського кодексу України.

За своєю правовою природою договір №1525 від 28.08.2012р. є договором про надання послуг, правовідносини за яким регулюються главою 63 Цивільного кодексу України.

Як встановлено ч. 1 ст. 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Отже, в контексті зазначеної норми, договір від 28.08.2012р. №1525 є належною правовою підставою для виникнення у відповідача 1 грошових зобов’язань, визначених його умовами.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 526 Цивільного кодексу України зобов’язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог – відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч.1 ст.903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Приписи ч.7 ст. 193 Господарського кодексу України та ст. 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов’язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами ст.629 Цивільного кодексу України про обов’язковість договору для виконання сторонами.

Таким чином, відповідач 1 не мав жодних підстав для ухилення від виконання обов’язку зі здійснення платежів за надані послуги.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського кодексу України та ст.599 Цивільного кодексу України за загальним правилом зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Між тим, відповідачем 1 не були виконані грошові зобов’язання за договором, не сплачено вартість наданих послуг у розмірі 42525,00 гривень, що визнано відповідачем 1 у відзиві на позовну заяву.

Згідно із ст. 78 Господарського процесуального кодексу України у разі визнання відповідачем позову господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб.

Надаючи оцінку доводам позивача, викладеним ним в позові, щодо стягнення заборгованості з відповідачів солідарно з урахуванням його наступного прохання стягнути суми боргу виключно з відповідача 1, суд приходить до наступних висновків.

Наказом Міністерства енергетики та вугільної промисловості України №1105 від 28.12.2012р. виділено зі складу державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія», зокрема, відокремлений підрозділ «Шахта Лідієвка» та встановлено, що відповідач 1 є правонаступником прав та обов’язків відповідача 2, пов’язаних з діяльністю відповідача 1 згідно з розподільчим балансом.

Державну реєстрацію відповідача 1 в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців було проведено 23.05.2013р.

Отже, оскільки відповідач 1 є правонаступником прав та обов’язків відповідача 2, пов’язаних з діяльністю відповідача 1 згідно з розподільчим балансом, а з розподільчого балансу відповідача 2 станом на 23.05.2013р. та розшифровки статей пасиву розподільчого балансу вбачається наявність кредиторської заборгованості перед позивачем за договором №1525 від 28.08.2012р. у розмірі 42525,00 гривень, суд приходить до висновку про правомірність звернення позивача із позовом про стягнення заборгованості саме до відповідача 1.

З огляду на викладені положення законодавства та обставини справи, суд вважає, що визнання відповідачем 1 позову в цій частині не суперечить законодавству, не порушує прав і охоронюваних законом інтересів інших осіб і, таким чином, приходить до висновку про задоволення позовних вимог в частині стягнення відповідача 1 основної заборгованості у розмірі 42525,00 гривень.

Крім суми основного боргу, позивачем нараховано та пред’явлено до стягнення з відповідача 1 3% річних у розмірі 1265,00 гривень.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов’язання, на вимогу кредитора зобов’язаний уплатити суму боргу з урахуванням індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог в цій частині в повному обсязі, а саме в розмірі 1265,00 гривень.

Розглянувши клопотання відповідача 1 про відстрочення виконання рішення на три місяці суд приходить до наступного.

Приписами ст.83 Господарського процесуального кодексу України передбачено право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання.

В своєму відзиві представник відповідача 1 посилався на скрутне фінансове становище підприємства та затримку бюджетного фінансування, у зв’язку з чим просив відстрочити виконання рішення суду.

На підтвердження вищевказаних обставин надав наказ №26 від 23.05.2013р. «Про зупинення гірничих робіт з видобутку вугілля та проведенню гірничих виробітків» та звіт про фінансові результати за 2013р.

Враховуючи доводи відповідача 1 та той факт, що позивач проти задоволення даного клопотання не заперечує, суд вважає за можливе відстрочити виконання рішення на три місяці.

Судові витрати відповідно до ст. 49 Господарського процесуального Кодексу України покладаються на відповідача 1, оскільки спір виник з його вини.

З огляду на встановлені судом обставини, та враховуючи надані позивачем пояснення, в яких він просив стягнути борг виключно з відповідача 1, судом вбачаються підстави для відмови у задоволенні позову щодо відповідача 2.

Керуючись ст.ст. 4-2, 4-3, 22, 33, 43, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд –

ВИРІШИВ:

У задоволенні позовних вимог державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров’я України» до державного підприємства «Донецька вугільна енергетична компанія» - відмовити.

Позовні вимоги державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров’я України» до державного підприємства «Шахта Лідієвка» задовольнити.

Стягнути з державного підприємства «Шахта Лідієвка» (83036, м. Донецьк, вул. Кірова, 284а, код 38707754) на користь державного підприємства «Науково-дослідний інститут медико-екологічних проблем Донбасу та вугільної промисловості (м. Донецьк) Міністерства охорони здоров’я України» (83059, м. Донецьк, пр. Ілліча, 104в, код 04242160) заборгованість у розмірі 42525,00 гривень, 3% річних у розмірі 1265,00 гривень, судовий збір у розмірі 1827,00 гривень.

Відстрочити виконання рішення на 3 місяці.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

У судовому засіданні 08.04.2014р. оголошено вступну та резолютивну частину рішення. Повне рішення складено 09.04.2014р.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Суддя Р.М. Колесник