Ухвала суду № 38124994, 09.04.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/19269/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Огурцов О.П. Суддя-доповідач: Саприкіна І.В.

У Х В А Л А

Іменем України

09 квітня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді: Саприкіної І.В.,

суддів: Епель О.В., Ісаєнко Ю.А.,

при секретарі: Погорілій К.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві, апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2014 року по справі за позовом приватного акціонерного товариства «Виробничо - будівельна фірма «Берест» до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення, -

В С Т А Н О В И Л А :

Приватне акціонерне товариство «Виробничо-будівельна фірма «Берест» звернулися до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.06.2013 року № 0001962260.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з таким судовим рішенням, ДПІ у Дніпровському районі ГУ Міндоходів у м. Києві подали апеляційну скаргу, в якій просять скасувати незаконну, на їх думку, постанову суду першої інстанції та постановити нову про відмову в задоволенні позову. При цьому апелянт посилається на незаконність, необґрунтованість та необ'єктивність оскаржуваного рішення, неповне з'ясування всіх обставин, що мають значення для вирішення справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги та перевіривши матеріали справи, колегія суддів знаходить, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Суд першої інстанції прийшов до висновку про наявність правових підстав для задоволення позову. Апеляційна інстанція повністю підтримує таку правову позицію з огляду на слідуюче.

З матеріалів справи вбачається, що відповідачем було проведено документальну невиїзну позапланову перевірку позивача з питань дотримання вимог податкового законодавства за період липень, серпень, жовтень, грудень 2012 року та січень 2013 року, за результатами якої складено акт від 29.05.2013 року № 1763/22-621/02403446.

Проведеною перевіркою встановлено допущення позивачем порушень вимог:

пункту 185.1 статті 185, пункту 187.1 статті 187, пункту 194.1 статті 194, пункту 195.1 статті 195 розділу V Податкового кодексу України, в результаті чого завищено від'ємне значення різниці між податковими зобов'язаннями та податковим кредитом на загальну суму 203 202,00 грн., а також залишок від'ємного значення наступного періоду на загальну суму 808 724,00 грн., а саме за липень на суму 204 942,00 грн., за серпень на суму 127 570,00 грн., за жовтень 306 414,00 грн., за грудень 2012 на суму 86 772,00 грн., та січень 2013 на суму 83 026,00 грн.

Зазначені вище обставини слугували підставою для прийняття спірного податкового повідомлення-рішення від 25.06.2013 року № 0001962260 та накладення штрафу у розмірі 808 724,00 грн.

Підставою накладення штрафних санкцій на позивача слугували висновки відповідача, які викладені в акті перевірки, відповідно до яких не підтверджено переміщення через митний кордон товарів для здійснення експортних операцій.

З приводу встановлених обставин справи колегія суддів повідомляє наступне.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем було проведено операції з експорту товарів на підставі таких укладених зовнішньоекономічних договорів:

- контракт № 15/02-12 від 15 лютого 2012 р. з ТДВ «Ракан - Крупяний Дім» (Республіка Беларусь, м. Мінськ);

- контракт № 19/03-2012 від 19 березня 2012 р. з Vettera Тгаde S.А. (Республіка Панама, м. Панама);

- контракт № 27/06-12 від 27 червня 2012 р. з Прайвед лімітед ліабіліті компані «Галинта ир партнеряй» (Республіка Литва, м. Каунас);

- контракт № 17/07-12 від 17 червня 2012 р. з ТОВ «Лаки Игл» (Республіка Арменія, м. Єреван);

- контракт № 18/07-2012 від 18 липня 2012 р. з Аrmin Consultants LTD (Кіпр, м. Нікосія);

- контракт № 25/07-12 від 25 червня 2012 р. з ПП «Еколайнбел (Республіка Беларусь, м. Мінськ);

- договір поставки № 19/0609 від 06 вересня 2012 р. з ТОВ «Торговий дім Ярмарка».

Виконання вищевказаних договорів підтверджується наявними в матеріалах справи контрактами, вантажно - митними деклараціями, специфікаціями, меморіальними ордерами.

Факт перетину товаром митного кордону України на підставі ВМД підтверджується написом митного органу: «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі території України в повному обсязі…» із зазначенням відповідної дати та відбитком гербової печатки митниці про вивезення товару за межі території України.

Також з метою виконання своїх зобов'язань за зовнішньоекономічними договорами позивачем було укладено:

- договори-доручення № 19/07-12 від 19.07.2012, № 03-07-ДД від 03.07.2012, № 25-09/12 від 25.09.2013 за умовами яких ФОП ОСОБА_2 бере не себе зобов'язання вантажовідправника по зовнішньоекономічному контракту № 17/07-12 від 17.07.2012, № 27/06-12 від 27.06.2012, № 15/02-12 від 15.02.2012;

- договір-доручення на митно-брокерське обслуговування № 48012 від 06.08.2012 з ТОВ «Транспортна компанія Карготранс»;

- договір на транспортно-експедиційне обслуговування № 19/03 від 19.03.2012 та № ТЄО-17/07 від 17.07.2012 з АПФ «Ранок»;

- договір-доручення 03/10-12 від 03.10.2012 з ПП «Бест Трейд Продакшн» договір-доручення 03/10-12 від 03.10.2012.

Підпунктом «г» пункту 185.1 статті 185 Податкового кодексу України встановлено, що об'єктом оподаткування податком на додану вартість, зокрема, є операції платників податку з вивезення товарів (супутніх послуг) у митному режимі експорту або реекспорту.

Згідно пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України, датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше, зокрема, дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Відповідно до підпункту «б» пункту 193.1 статті 193 Податкового кодексу України ставка податку на додану вартість встановлюється від бази оподаткування в розмірі 0 відсотків.

Підпунктом 195.1.1 пункту 195.1 статті 195 Податкового кодексу України передбачено, що за нульовою ставкою оподатковуються операції з вивезення товарів за межі митної території України: а) у митному режимі експорту; б) у митному режимі реекспорту, якщо товари поміщені у такий режим відповідно до пункту 5 частини першої статті 86 Митного кодексу України; в) у митному режимі безмитної торгівлі; г) у митному режимі вільної митної зони.

Товари вважаються вивезеними за межі митної території України, якщо таке вивезення підтверджене в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, митною декларацією, оформленою відповідно до вимог Митного кодексу України.

Пунктом 31 постанови Кабінету Міністрів України № 405 від 21.05.2012 року для одержання повідомлення про фактичне вивезення товарів за межі митної території України, митне оформлення яких здійснюється з використанням митної декларації на бланку єдиного адміністративного документа на паперовому носії, декларант, який здійснив операцію з вивезення товарів, або уповноважена ним особа звертається до митного органу, яким оформлено відповідну митну декларацію, із заявою довільної форми, до якої додається оригінал декларації (аркуші з позначенням « 3/8» форми МД-2 та у разі використання інших відповідних аркушів цієї митної декларації - доповнення форми МД-6, додаткові аркуші форми МД-3 або специфікація форми МД-8 та аркуші коригування). У разі наявності такої інформації на зворотному боці аркуша з позначенням « 3/8» форми МД-2 відповідної митної декларації посадовою особою митного органу робиться запис «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в повному обсязі» або «Задекларовані в цій митній декларації товари вивезено за межі митної території України в обсязі (зазначається кількість і номери товарів у декларації)», який засвідчується підписом та особистою номерною печаткою посадової особи митного органу, та проставляється дата фактичного вивезення. Митна декларація повертається декларанту або уповноваженій ним особі.

Згідно з пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що позивачем доведено переміщення через митний кордон товарів, оскільки факт вивезення товарів підтверджується наявними в матеріалах справи документами, а саме: вантажно- митними деклараціями, які оформлені відповідно до вимог Митного кодексу України.

Таким чином, позивач мав всі правові підстави застосувати нульову ставку оподаткування до операцій з вивезення товарів за межі митної території України.

Доводи апелянта про те, що ВМД не вказують на позивача, як експортера продукції, а лише встановлюють його правосуб'єктність, як важеля розрахунків за поставленою продукцією (особа відповідальна за фінансове врегулювання), колегією суддів не приймається до уваги, оскільки відповідно до Інструкції про порядок заповнення вантажної митної декларації затвердженої наказом Державної митної служби України № 307 від 09.07.1997 року, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 24.09.1997 року за № 443/2247 та Порядку заповнення митних декларацій на бланку єдиного адміністративного документа затвердженого наказом Міністерства фінансів України 30.05.2012 року № 651, затвердженого в Міністерстві юстиції України від 14 серпня 2012року за № 1372/21684, в графі 9 яких зазначено: «Особа, відповідальна за фінансове врегулювання» зазначаються відомості про резидента, що уклав зовнішньоекономічний договір (контракт) або інший документ, що використовується в міжнародній практиці замість договору (контракту).

Відповідно до п.1 ч.1 Ст. 265 Митного кодексу України, декларантами мають право виступати: при переміщенні товарів, транспортних засобів комерційного призначення через митний кордон України або при зміні митного режиму щодо товарів на підставі зовнішньоекономічного договору, укладеного резидентом, - резидент, яким або від імені якого укладено цей договір.

Частиною 5 ст. 265 Митного кодексу України передбачено, що декларант може здійснювати декларування товарів, транспортних засобів комерційного призначення самостійно або уповноважувати інших осіб на здійснення декларування від свого імені.

Оскільки зовнішньоекономічні договори (контракти) укладалися позивачем - ПрАТ «ВБФ «БЕРЕСТ», то вказаний суб'єкт господарювання правомірно зазначений у графі 9 ВМД як особа, відповідальна за фінансове врегулювання, а експедитори - як відправники товару, що підтверджує факт здійснення позивачем експортних операцій.

За ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Ч. 2 ст. 71 КАСУ в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладає на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам апелянт, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду апеляційної інстанції достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності винесення ним спірного податкового повідомлення-рішення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів дійшла висновку про необхідність залишення постанови суду першої інстанції без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205 та 206 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Дніпровському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 29.01.2014 року - без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подачі касаційної скарги до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлено 09.04.2014 року.

Головуючий суддя:

Судді:

Головуючий суддя Саприкіна І.В.

Судді: Епель О.В.

Ісаєнко Ю.А.