Постанова № 38123312, 24.03.2014, Херсонський окружний адміністративний суд

ХЕРСОНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

____________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 р.м. ХерсонСправа № 821/265/14 Херсонський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Хом'якової В.В., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області до Приватного підприємства ім. Т. Г. Шевченка, ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" про визнання недійсним господарського зобов'язання, та стягнення в дохід держави вартість отриманого ними за правочином,

встановив:

Новокаховська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - позивач, Новокаховська ОДПІ) звернулась до Херсонського окружного адміністративного суду з позовом до приватного підприємства ім. Т. Г. Шевченка (далі - відповідач-1, ПП ім. Т.Г. Шевченка) та товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Сніта, ЛТД" (далі - відповідач-2, ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД"), в якому просить визнати недійсним господарське зобов'язання, що виникло між ПП ім. Т.Г. Шевченка та ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" на підставі договору поставки товару від 18.09.2012 № 0109МРБ; стягнути відповідно до ст. 208 ГК України з ПП ім. Т.Г. Шевченка на користь ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" вартість отриманого ним за правочином у розмірі 530185300 грн. 53 коп.; стягнути з ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" до Державного бюджету 530185300 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач вказує, що Новокаховською ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП ім. Т. Г. Шевченка з питань дотримання вимог податкового законодавства, за результатами якої складено акт від 14.08.2013 року за №42-22/34087979. Перевіркою встановлено, що між ПП ім. Т. Г. Шевченка та ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" було укладено договір про виконання робіт від 18.09.2012 року №0109МРБ, проте, на підставі інформації ГВПМ ДПІ у м. Нова Каховка по ПП ім. Т.Г. Шевченка та ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" податковим органом було встановлено, що господарське зобов'язання, що виникло на підставі вищевказаного договору суперечить приписам ст.ст. 164-271 Господарського кодексу України, Закону України "Про ветеринарну медицину", Закону "Про рибне господарство", Закону "Про аквакультуру", укладені формально, тільки на папері, в реальності не здійснені. Висновки про нікчемність спірних договорів контролюючий орган обґрунтовує відсутністю у ПП ім. Т.Г.Шевченка ліцензій, дозволів, сертифікатів на здійснення діяльності по вирощуванню малька риби. Правочини, укладені ПП ім. Т.Г. Шевченка в спірному періоді з контрагентами-покупцями, зокрема з ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД", носять нереальний характер, порушують публічний порядок, суперечать інтересам держави та суспільства, вчинені удавано з метою ухилення від сплати податків третіх осіб, зафіксовано завищення по рибництву суми ПДВ, що підлягає сплаті на спеціальний рахунок у сумі 56840197 грн., у тому числі: завищено за січень 2013 року на 17223238 грн., завищено за лютий 2013 року на 35496437 грн. та завищено за березень 2013 року на 4120522 грн.

В судове засідання, призначене на 25 березня 2014 року, представники сторін не з'явилися.

24 березня 2014 року представник Новокаховської ОДПІ надав клопотання про розгляд справи в письмовому провадженні..

Відповідач-1 заперечень на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення про вручення повістки 05.03.2014 року.

Відповідач-2 заперечень на позов не надав, про причини неявки суд не повідомив, про дату, час та місце судового засідання був повідомлений належним чином, про що свідчить наявне в матеріалах справи поштове повідомлення, направлене на адресу згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців, яке повернулось до суду з відміткою "вибув". Згідно ч. 8 ст. 35 КАС України, вважається, що повістку вручено юридичній особі, якщо вона доставлена за адресою, внесеною до відповідного державного реєстру, або за адресою, яка зазначена її представником, і це підтверджується підписом відповідної службової особи. У разі повернення поштового відправлення, яке не вручено адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така кореспонденція вручена належним чином (ч. 11 ст. 35 КАС України).

Частиною 4 ст.128 КАС України передбачено, що у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Виходячи з вищевикладеного, суд вважає за можливе розглянути справу в порядку письмового провадження.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши норми чинного законодавства України, оцінивши їх у сукупності, суд дійшов висновку щодо відмови у задоволенні позовних вимог, виходячи із наступного.

Приватне підприємство ім. Т. Г. Шевченка зареєстровано, як юридична особа 31.01.2006 року згідно витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців.

Новокаховська ОДПІ просить визнати недійсним господарське зобов'язання, укладене між ПП ім. Т. Г. Шевченка та ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" згідно договору поставки малька риби бестер від 1809.2012 № 0109МРБ, відповідно до якого ПП ім. Т. Г. Шевченка було поставлено ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" малька риби бестер у кількості 8512679 шт. на загальну суму 255 380 370 грн. За період січень-квітень 2013 року на рахунок ПП ім. Т.Г.Шевченка надійшли грошові кошти в сумі 530 185 300 грн. 53 коп., у т.ч. у січні 2013 року - 27 448 718,68 грн., у лютому 2013 року - 26 074 050 грн., у березні 2013 року - 476 611 616,85 грн., у квітні 2013 року - 50 915 грн.

Новокаховська ОДПІ зазначає, що власник та директор ПП ім. Т.Г.Шевченка з вересня 2012 року гр-н ОСОБА_1 був офіційним директором даного підприємства, але не займався ніякою виробничою чи адміністративною діяльністю, тільки підписував документи, договори, акти виконаних робіт, фактично організацією та веденням робіт по вирощуванню риби займався гр-н ОСОБА_2, яким чином здійснювалась поставка малька риби бестер до ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" ОСОБА_1 нічого не зміг пояснити. ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" зареєстроване на гр-на ОСОБА_3, ні підприємства, ані директора податкова інспекція не змогла знайти.

У період з 01.08.2013 року по 07.08.2013 року на підставі постанови старшого слідчого з ОВС слідчого управління фінансових розслідувань ГУ Міндоходів у Херсонській області майора податкової міліції В.С.Бикалюка від 26.06.2013 року відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, пп. 78.1.11 п. 78.1 ст. 78, ст. 79, ст. 82 Податкового кодексу України, фахівцями Новокаховської ОДПІ було проведено позапланову невиїзну перевірку ПП ім. Т.Г. Шевченка з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.0.1.2013 року по 30.04.2013 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року, за результатами якої було складено акт від 14.08.2013 року №42-22/34087979 (далі - акт перевірки), в якому було відображено діяльність ПП ім. Т.Г. Шевченка з продажу малька ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД". На стор. 23 акту інспектор зазначає, що "на момент складання акту перевірки від 14.08.13 № 42-22, згідно зібраних матеріалів так в ході попередньої перевірки так і в ході досудового розслідування за №32013230000000094 від 18.04.13, господарські операції між ПП ім. Т.Г. Шевченка та контрагентами-покупцями ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД", ТОВ "Тритикум-Коммерц", ТОВ "Трансрегіонал-Торг", ТОВ "Агротавріка" та ТОВ "Маслоград" носять нереальний характер. Перевірити зміст господарських операцій з постачальниками за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року не можливо у зв'язку з відсутністю на момент перевірки первинних бухгалтерських та податкових документів, які засвідчують проведення ПП ім. Т.Г. Шевченка фінансово-господарської діяльності у сфері прісноводного рибництва.

При проведені даної перевірки ПП ім. Т.Г.Шевченко не надано первинні документи, які б засвідчували здійснення підприємством діяльності у сфері рибництва, зокрема, акти поетапного вирощування малька риби бестер, виробничі звіти щодо вирощування малька, акти на списання ікри заплідненої, кормів та субалина не відповідають вимогам первинного бухгалтерського документа, відсутність інформації щодо нормативів списання запасів, не підтверджені конкретні місця вирощування у розрізі об'єктів обліку, відсутні документи, які підтверджують використання води, не встановлено коло матеріально - відповідальних осіб, не надані документи складського обліку, не надані інвентаризаційні відомості, накладні на переміщення, не встановлено спосіб підрахунку при оприбуткуванні кількості мальків або кількості риби, яка доводиться до кондиції, не встановлені параметри кондиції, спосіб підрахунку для підтвердження залишку мальків риби, умов переміщення, спосіб переміщення, та інша підтверджуюча господарську діяльність інформація. Не надано ветеринарних паспортів, свідоцтв, документів дозвільного характеру у сфері рибного господарства, проектно-технічної документації об'єкту аквакультури або науково-біологічні обґрунтування, режим та паспорти водних об'єктів, документи щодо іхтіопатологічних досліджень риби, сертифікати на право розведення та торгівлі рибою.

Таким чином, в акті перевірки від 14.08.13 були досліджені господарські операції ПП ім. Т.Г. Шевченка з підприємствами - покупцями та постачальниками за період з 01.01.2013 року по 30.04.2013 року, в тому числі за операціями з ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" за договором поставки від 18.09.12 № 0109МРБ.

Новокаховська ОДПІ вважає, що необхідно визнати недійсними в даному спорі господарські зобов'язання ПП ім. Т.Г. Шевченка з ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" та вчинити відповідні дії за наслідками визнання недійсним правочину.

При розгляді даного спору суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими Закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та в разі задоволення позовних вимог зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

В силу припису статті 204 ЦК України правомірність правочину презюмується. Отже, обов'язок доведення наявності обставин, з якими закон пов'язує визнання господарським судом оспорюваного правочину недійсним, покладається на позивача. Відповідно до п. 1 ст.203 Цивільного кодексу України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Пунктом 1 ст. 215 Цивільного кодексу України передбачено, що підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

З урахуванням приписів статті 215 ЦК України недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається (п. 2 ст.215 Цивільного кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 207 Господарського Кодексу України, господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинене з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладене учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним із них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, чи відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Згідно з частиною 1 статті 208 Господарського кодексу України, якщо господарське зобов'язання визнано недійсним як таке, що вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, то за наявності наміру в обох сторін - у разі виконання зобов'язання обома сторонами - в доход держави за рішенням суду стягується все одержане ними за зобов'язанням, а в разі виконання зобов'язання однією стороною з другої сторони стягується в доход держави все одержане нею, а також усе належне з неї першій стороні на відшкодування одержаного. У разі наявності наміру лише в однієї зі сторін усе одержане нею повинно бути повернено другій стороні, а одержане останньою або належне їй на відшкодування виконаного стягується за рішенням суду в доход держави.

Відповідно до ст. 215 та ст. 207 ГК України види недійсності правочинів розмежовуються на: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

До нікчемних законодавство відносить угоди, які порушують публічний порядок, якщо він спрямований на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним; угоди, спрямовані на використання всупереч закону комунальної, державної чи приватної власності, угоди, які спрямовані на незаконне відчуження або незаконне володіння, користування, розпорядження об'єктами права власності українського народу, землею як основним національним багатством, надрами, іншими природними ресурсами, угоди щодо відчуження викраденого майна, угоди, які порушують правовий режим вилучених з обігу чи обмежених в обігу об'єктів цивільного права тощо.

Угоди, які вчиняються з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, відносяться до оспорюваних.

В сфері податкових відносин до угод, які порушують публічний порядок, відносяться тільки ті, які спрямовані на неправомірне отримання податку на додану вартість з державного бюджету, що прирівнюється до незаконного заволодіння державним майном. Угоди, які спрямовані на ухилення від сплати податків або на їх мінімізацію, не підпадають під поняття «незаконне заволодіння майном держави», тому вони повинні визнаватись недійсними в судовому порядку, як такі, що здійснені з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави та суспільства, або по іншим підставам.

Чинний Податковий кодекс України надає право контролюючому органу звертатися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов'язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами (пп. 20.1.30 п. 20.1 ст. 20 ПК України).

Суд не вбачає підстав віднесення правочинів, які є предметом даного спору, до нікчемних. На цьому не наполягає і позивач.

Для визнання правочину між ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" та ПП ім. Т.Г.Шевченка таким, що укладений з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, необхідно встановити факт наявності у контрагентів або контрагента такої мети. Наявність умислу у юридичної особи означає, що підприємство усвідомлювало або повинно було усвідомлювати протиправність складеної угоди і суперечність її мети інтересам держави та суспільства і прагнуло або свідомо допускало настання протиправних наслідків. Умисел юридичної особи визначається лише як умисел тієї посадової або іншої фізичної особи, що вчинила дії, спрямовані на укладення угоди від імені юридичної особи, маючи на це належні повноваження. Для прийняття рішення зі спору необхідно встановлювати, у чому конкретно виявилась завідомо суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення угоди, і хто з її учасників мав намір на досягнення цієї мети. За відсутності таких доказів наявність умислу у юридичної особи не може вважатися встановленою.

Зважаючи на те, що публічний порядок держави порушується у разі недотримання нормативних актів, у яких він закріплений, а ухилення від сплати податків, на факт якого позивач посилається як на підставу позовних вимог, є злочином, відповідальність за який встановлена Кримінальним кодексом України, суд вважає, що за обставин, які склалися у даній справі, визначенню правочину як такого, що порушує публічний порядок, повинен передувати вирок суду про притягнення учасника (учасників) такого правочину до кримінальної відповідальності, який би набрав законної сили.

Всупереч вимогам ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України позивачем не надано жодних доказів на підтвердження наявності протиправного умислу зі сторони ПП ім. Т.Г. Шевченка чи зі сторони ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД" під час укладання договору поставки малька риби бестер від 18.09.12 № 0109МРБ або під час його виконання. Крім того, матеріали справи також не дають можливості встановити, в чому саме полягала заздалегідь суперечна інтересам держави і суспільства мета укладення оспорюваного правочину, а також наявність в діях відповідачів вини у формі умислу. На підтвердження своїх доводів позивач не надав достатньо доказів того, що спірні правочини спричинили заниження чи приховування об'єктів оподаткування у відповідних господарських операціях з боку їх учасників. Наявність письмових пояснень засновника ПП ім. Т.Г. Шевченка ОСОБА_1 та бухгалтера Строчанової Н.А. не є підставою для визнання договору недійсним. Доводячи удаваність правочину необхідно довести прямий умисел фізичних осіб, які є представниками підприємств, що їхні дії були вчинені з метою, що суперечить інтересам держави, суспільства чи однієї із сторін договору, сам договір укладений з порушенням діючого законодавства, бюджетом не доотримано коштів у вигляді податків. Зауваження позивача щодо наявності досудового розслідування за № 32013230000000094 від 18.04.13 не може бути взято судом до уваги, оскільки відповідних доказів суду не надано.

Позивачу було надано право довести фіктивність господарських операцій між відповідачами додатковими доказами, до яких можна віднести копії первинних бухгалтерських документів, докази відсутності обліку руху товару, копії платіжних документів, докази використання ПП ім. Т.Г.Шевченка отриманих за рибу коштів не у власній господарській діяльності, відсутність у ПП ім. Т.Г. Шевченко умов для здійснення діяльності по вирощуванню малька риби, відсутність трудових ресурсів, фахівців у відповідній галузі, відсутність ставків, обладнання, обліку вирощування риби та її реалізації, транспортування, а також письмові пояснення ОСОБА_2, ОСОБА_3 та інших працівників, обґрунтування розрахунку сум, які просить стягнути з підприємства в дохід держави.

Позивачем, з дотриманням положень ст.ст. 69, 71 КАС України не надано суду належних та допустимих доказів, позивач не скористався правом та можливістю довести обґрунтованість заявлених своїх позовних вимог.

Крім того, суд зазначає, що позивач звертаючись до суду із заявою про визнання правочину недійсним, повинен діяти в межах своє компетенції, оскільки як державний орган він уповноважений здійснювати відповідні функції держави у спірних правовідносинах. ПК України відносить до функцій контролюючого органу контроль за своєчасністю, достовірність та повноту нарахування та сплати податків, зборів, платежів платниками податків. Таким чином, контролюючим органам надано право визнавати правочини, укладені між юридичними особами в разі вчинення їх з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, а саме, держава в даному випадку має недоотримати належні їй кошти у вигляді податків, які є наслідками вчинених правочинів між суб'єктами господарювання, у зв'язку з чим, позивач має право лише за даних обставин звертатись до суду з вказаним вище позовом, доводити умисел юридичних осіб, їх представників на вчинення правочину, який не відповідає нормам діючого законодавства.

Посилання контролюючого органу на можливі порушення норм інших законів не впливають на правильність ведення податкового обліку, а тому не можуть свідчити про порушення інтересів держави у фіскальній сфері. Суд вважає безпідставним ґрунтуванням позивача щодо відсутності у ПП ім. Т.Г. Шевченка дозвільних документів на вирощування та реалізацію рибної продукції, оскільки орган податкової інспекції не наділений правом перевіряти повноваження суб'єктів господарювання на ведення тої чи іншої діяльності.

Виходячи з наявних у справі договору поставки від 18.09.12, податкових накладних, виписаних ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД", відомості про рух грошових коштів ПП ім. Т.Г. Шевченка суд не вбачає підстав для визнання недійсною господарської операції ПП ім. Т.Г. Шевченка з ТОВ ВКФ "Сніта, ЛТД". Податкова інспекція не має повноважень встановлювати в акті перевірки недійсність тієї чи іншої угоди. В даному позові податкова інспекція обґрунтовує нікчемність або недійсність угоди тим, що господарська операція не має реального характеру. Правочин, який не спрямований на реальне настання правових наслідків, є недійсним як фіктивний. Якщо в межах угоди було передано майно або сплачені грошові кошти, ці обставини виключають кваліфікацію угоди як фіктивної. Акт перевірки, в якому викладені висновки відносно нереальності здійсненої господарської операції, не є для суду достатнім доказом, тим паче, що не досліджувались первинні документи платника податків. Наявність виписаних податкових накладних та надходження коштів до ПП ім. Т.Г. Шевченка вже є свідоцтвом виконання правочину.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про необґрунтованість заявленого позову Новокаховської ОДПІ та відсутність підстав для визнання спірного договору недійсним. Отже, немає підстав для застосування до вказаних правовідносин правових наслідків, передбачених приписами статей 207, 208 Господарського кодексу України.

В задоволенні позову відмовляється.

Керуючись ст.ст. 158-163, 167 КАС України, суд -

постановив:

Відмовити Новокаховській об'єднаній державній податковій інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області в задоволенні позову про визнання недійсним господарського зобов'язання, що виникло між приватним підприємством ім. Т.Г. Шевченка та товариством з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Сніта, ЛТД" на підставі договору поставки товару від 18.09.2012 № 0109МРБ; у стягненні з приватного підприємства ім. Т.Г. Шевченка на користь товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Сніта, ЛТД" вартість отриманого ним за правочином у розмірі 530185300 грн. 53 коп. та у стягненні з товариства з обмеженою відповідальністю виробничо-комерційна фірма "Сніта, ЛТД" 530185300 грн.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 10-денний строк з дня її проголошення. В разі складення постанови у повному обсязі відповідно до ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.

Суддя Хом'якова В.В.

кат. 8