Постанова № 38123282, 03.04.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

03 квітня 2014 року № 813/1598/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Брильовського Р.М.,

при секретарі Косів М.Б.

за участю:

позивача - ОСОБА_1

представника відповідача - Клапчука Р.Я.

розглянувши у відкритому судовому з асіданні у місті Львові справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною відмови та зобов'язання до вчинення дій, -

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Державної міграційної служби України у Львівській області про визнання незаконним та скасування рішення, визнання протиправною відмови та зобов'язання до вчинення дій.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відмова Яворівського районного відділу Державної міграційної служби України у Львівській області від 08.01.2013 року №07 у реєстрації місця проживання в садовому будинку є протиправною та порушує право громадянина України на вільний вибір місця проживання. Зазначає, що належність будинку до категорії "садовий" не може бути підставою для такої відмови.

В судовому засіданні позивач позов підтримав, просив його задовольнити.

Представник відповідача проти позову заперечив з мотивів, вказаних в письмових запереченням на позовну заяву, зазначив, що садовий будинок не є житловим приміщенням, розміщений на земельній ділянці, яка має цільове призначення "ведення садівництва", що не відповідає умовам, встановленим законом, для можливої реєстрації місця проживання в такій будівлі. Відтак, відповідач цілком обгрунтовано відмовив позивачу у реєстрації місця проживання, оскільки особа не може бути зареєстрована у нежитловому приміщенні.

В судовому засіданні представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши пояснення сторін, з'ясувавши обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень та дослідивши докази, якими вони обґрунтовуються, суд встановив наступні правовідносини.

ОСОБА_1 є власником земельної ділянки площею 0,0410 га, розташованої на території Домажирської сільської ради Яворівського району Львівської області, що підтверджується Державним актом на право власності на земельну ділянку ЯД № 476294 від 07.08.2009 р.; цільове призначення земельної ділянки - ведення садівництва. На вказаній земельній ділянці знаходиться садовий будинок, якому присвоєно адресу: АДРЕСА_1. Правовий статус вказаного будинку як садового підтверджується технічним паспортом на дачу (садовий будинок) від 23.10.2008 р., експлікацією до плану дачі, характеристикою будівлі.

9 грудня 2013 року позивач звернувся до Яворівського районного відділу ГУДМС України у Львівській області щодо реєстрації місця проживання у садовому АДРЕСА_1 у Садовому товаристві "Явір - 1", що знаходиться на території села Кожичі, Яворівського району Львівської області.

Листом за №07 від 08.01.2014 р. Яворівський РВ ГУ ДМС України у Львівській області надав позивачу роз'яснення щодо реєстрації місця проживання та повідомив про відсутність законних підстав для реєстрації місця проживання позивача у садовому будинку.

Вирішуючи спір, суд виходить в наступного.

Спірні правовідносини регулюються нормами Житлового та Цивільного кодексів України, Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання". Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 19841984 р. №189, Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Держбуду України від 24.05.2001 №127 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10 липня 2001 р. за N 582/5773

Статтею 2 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначено, що громадянам України, а також іноземцям та особам без громадянства, які на законних підставах перебувають в Україні, гарантуються свобода пересування та вільний вибір місця проживання на її території, за винятком обмежень, які встановлені законом.

Разом із тим, статтею 3 Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання" визначено, що реєстрація - внесення відомостей до паспортного документа про місце проживання або місце перебування із зазначенням адреси житла особи та внесення цих даних до реєстраційного обліку відповідного органу спеціально уповноваженого центрального органу виконавчої влади з питань реєстрації.

Як вбачається з відповіді Яворівського РВ ГУ ДМСУ у Львівській області, причиною відмови позивачу у реєстрації за місцем проживання стала відсутність підстав для реєстрації позивача у садовому будинку, який не має статусу житла.

Згідно з пунктом 1 статті 29 Цивільного Кодексу України місцем проживання фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, придатне для проживання в ньому (гуртожиток, готель тощо), у відповідному населеному пункті, у якому фізична особа проживає постійно, переважно або тимчасово. Фізична особа може мати кілька місць проживання.

Статтею 379 Цивільного кодексу України житлом фізичної особи є житловий будинок, квартира, інше приміщення, призначені та придатні для постійного проживання в них. Відповідно до статті 4 Житлового Кодексу України житловим фондом України є житлові будинки та жилі приміщення в інших будівлях, що знаходяться на території України.

Житловий будинок - це будівля капітального типу, споруджена з дотриманням вимог, встановлених законом, іншими нормативно-правовими актами, і призначена для постійного у ній проживання (ст. 380 ЦК України). Житлове приміщення - не опалюване приміщення, розташоване у надземному поверсі, призначене для цілорічного проживання і яке відповідає санітарно- епідеміологічним вимогам щодо мікроклімату і повітряного середовища, природного освітлення, допустимих рівнів нормованих параметрів відносно шуму, вібрації, ультразвуку та інфразвуку, електричних та електромагнітних полів та іонізуючого випромінювання (Додаток Б ДБН В.2.2-1 5-2005 Будинки і споруди. Житлові будинки. Основні положення). Таким чином, житловий фонд - це сукупність житлових приміщень незалежно від форм власності: житлових та спеціальних будинків (гуртожитків, будинків-інтернатів для громадян похилого віку та інвалідів, дитячих будинків, інтернатів при школах і шкіл-інтернатів), квартир (у т. ч. у багатоквартирних житлових будинках), садибних житлових будинків, службових житлових приміщень та інших житлових приміщень у будівлях, придатних для проживання.

Інструкцією про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна, затвердженою наказом Держбуду України від 24.05.2001 р. №127 та зареєстрованою в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 р. за № 582/5773, пунктом 2.4 визначено, що садовий будинок - будинок для літнього (сезонного) використання. У межах одного поселення або району можуть передбачатися змішані типи використання земельних ділянок: для відпочинку, ведення садівництва та городництва тощо з будівництвом як дачних, так і садових будинків. На ділянках садових (дачних) будинків можуть бути розміщені гакож господарські будівлі (у тому числі для утримання домашньої птиці, кролів тощо).

З наведеного можна зробити висновок, що віднесення об'єкта нерухомості до житлового фонду можливе за наявності двох ознак: юридичної та фактичної. Так житловий будинок (приміщення) має бути таким за юридичним статусом (спроектований, побудований, зданий в експлуатацію га зареєстрований саме як житловий). До складу житлового фонду не належать дачі, літні садові будиночки, спортивні та туристичні бази, мотелі, кемпінги, санаторії, будинки відпочинку, пансіонати, будинки для приїжджих, готелі, й інші будівлі та приміщення, що використовуються для сезонного і тимчасового проживання.

Крім того, житловий будинок (приміщення) має бути придатним для постійного проживання в ньому, а отже відповідати нормам щодо опалення, санітарно-епідеміологічним вимогам, параметрам шуму, вібрації, випромінювання тощо. Придатність житла для проживання визначається шляхом обстеження житлових будинків відповідно до Положення про порядок обстеження стану жилих будинків з метою встановлення їх відповідності санітарним і технічним вимогам та визнання жилих будинків і жилих приміщень непридатними для проживання, затвердженого постановою Ради Міністрів УРСР від 26 квітня 19841984 р. N 1 89 (діє на даний час).

Відповідно до п. 2, п. 3, п. 4 ст. З Закону України "Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні" вільний вибір місця проживання чи перебування - право громадянина України, а також іноземця та особи без громадянства, які на законних підставах перебувають на території України, на вибір адміністративно-територіальної одиниці, на території якої вони хочуть проживати, чи перебувати; місце перебування або місце проживання адміністративно-територіальна одиниця, на території якої особа проживає строком понад 6 місяців на рік.

Згідно з доданим до позову державним актом на земельну ділянку серії ЯД № 476294 (на якій розташований садовий будинок) її цільове призначення - ведення садівництва. Землі садових товариств відносяться до земель сільськогосподарського призначення, згідно Українського класифікатора цільового використання земель (УКЦВЗ), затвердженого листом Держкомзему України від 24 квітня 1998 р. № 14-1-7/1205, код 2.2. - для ведення особистого підсобного господарства, садівництва, городництва, сінокосіння і випасання худоби.

Слід також зазначити, що Земельним кодексом України визначено категорії земель за основним цільовим призначенням (ст. 19), зокрема землі житлової та громадської забудови а також землі сільськогосподарського призначення.

Відповідно до ст. 22 Земельного кодексу України землями сільськогосподарського призначення визнаються землі, надані для виробництва сільськогосподарської продукції, здійснення сільськогосподарської науково-дослідної та навчальної діяльності, розміщення відповідної виробничої інфраструктури, у тому числі інфраструктури оптових ринків сільськогосподарської продукції, або призначені для цих цілей.

Таким чином, садовий будинок не є житловим приміщенням, розміщений на земельній ділянці, яка має цільове призначення "ведення садівництва", що не відповідає умовам, встановленим законом, для можливої реєстрації місця проживання в такій будівлі. Відтак, суд приходить до висновку, що відповідач цілком обгрунтовано відмовив позивачу у реєстрації місця проживання, оскільки особа не може бути зареєстрована у нежитловому приміщенні.

З огляду на викладене, рішення відповідача с законним, а правові підстави для реєстрації відповідачем заявника ОСОБА_1 в будинку за адресою: АДРЕСА_1 - відсутні.

Отже, в задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

Відповідно до вимог ст. 94 КАС України, понесені позивачем судові витрати у виді судового збору не підлягають стягненню з Державного бюджету на його користь.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 7-14, 23, 69, 70, 86, 160-163, 167 Кодексу адміністративного судочинства України,-

ПОСТАНОВИВ:

В задоволенні позову відмовити.

Апеляційна скарга на постанову суду подається протягом десяти днів з дня її проголошення до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Львівського апеляційного адміністративного суду. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили в порядку, встановленому ст. 254 КАС України.

Суддя Брильовський Р.М.

Повний текст постанови виготовлений 08.04.2014 року