Постанова № 38122905, 18.03.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

18 березня 2014 р.м.ОдесаСправа № 814/4065/13-а

Категорія: 10.1 Головуючий в 1 інстанції: Птичкіна В.В.

Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Вербицької Н.В.,

суддів - Кравченка К.В.,

Градовського Ю.М.,

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Корабельного районного центру зайнятості на постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року по справі за адміністративним позовом Корабельного районного центру зайнятості до ОСОБА_2 про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю, -

В С Т А Н О В И Л А :

19 вересня 2013 року Корабельний районний центр зайнятості (надалі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до ОСОБА_2 (надалі - відповідач) про стягнення безпідставно отриманої допомоги по безробіттю у сумі 317,64 грн. за період 03 березня 2010 року по 08 березня 2010 року.

В обґрунтування позовних вимог зазначалося, що у зазначений період відповідач, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості, як безробітний, та отримуючи відповідну допомогу, всупереч вимогам чинного законодавства одночасно був зареєстрований як фізична особа-підприємець. Відповідачу направлено лист про добровільне повернення коштів, але на день звернення до суду кошти повернуті не були.

Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року в задоволені позову відмовлено.

Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом норм матеріального права, просить постанову суду першої інстанції скасувати та винести нову постанову, якою задовольнити позовні вимоги повністю.

В зв'язку із неявкою сторін, які належним чином були повідомлені про дату, час і місце судового засідання, відповідно п.2 ч. 1 ст. 197 КАС України, справа розглядається в порядку письмового провадження.

Заслухавши доповідача, дослідивши доводи апеляційної скарги, матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено та з матеріалів справи вбачається наступне.

Відповідач з 21 вересня 2009 року по 09 березня 2010 року перебував на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості в м. Миколаєві як безробітний.

22 листопада 2012 року Корабельним районним центром зайнятості було прийнято заяву від відповідача про реєстрацію його як шукаючого роботу (а.с. 6).

На підставі заяви від 22 листопада 2012 року складено акт № 13/767 розбіжності даних про доходи під час обміну інформації між центром зайнятості та Єдиним Державним реєстром юридичнихосіб та фізичних осіб-підприємців (а.с. 12). Відповідно до цього акту № 13/767 від 03 березня 2010 року ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець.

Отже, під час перебування на обліку в Ленінському районному центрі зайнятості як безробітний, відповідач займався підприємницькою діяльністю.

24 травня 2013 року Корабельним районним центром зайнятості затверджена та направлена ОСОБА_2 претензія № 06/13-1051 про повернення відповідачем допомоги по безробіттю за період з 03 березня 2010 року по 08 березня 2010 року у сумі 317,64 грн. (а.с. 11).

Відмовляючи в задоволенні позовних вимог суд першої інстанції вважав, що позивач був зобов'язаний своєчасно встановити той факт, що 03 березня 2010 року ОСОБА_2 був зареєстрований як фізична особа-підприємець та відповідно припинити виплату допомоги по безробіттю.

Судова колегія не погоджується з таким висновком, враховуючи наступне.

Відповідно до ч.1 ст. 8 Закону України «Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття» від 02 березня 2000 року № 1533-III (далі - Закон №1533-ІІІ) Фонд загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття створюється для управління страхуванням на випадок безробіття, провадження збору та акумуляції страхових внесків, контролю за використанням коштів, виплати забезпечення та надання соціальних послуг, здійснення інших функцій згідно із цим Законом і статутом Фонду.

Згідно з ч.2 ст. 12 Закону № 1533-III функції робочих органів виконавчої дирекції Фонду покладаються на центр зайнятості Автономної Республіки Крим, обласні, Київський і Севастопольський міські, районні, міськрайонні, міські та районні у містах центри зайнятості.

Відповідно до пункту «б» частини 3 статті 1 Закону України «Про зайнятість населення» в Україні до зайнятого населення належать громадяни, що проживають на території держави на законних підставах: громадяни, які самостійно забезпечують себе роботою, включаючи підприємців, осіб, зайнятих індивідуальною трудовою діяльністю, творчою діяльністю, члени кооперативів, фермери та члени їх сімей, що беруть участь виробництві, а також члени особистих селянських господарств, діяльність яких здійснюється відповідно до Закону України «Про особисте селянське господарство».

Вимогами частини 1 статті 2 цього Закону передбачено, що безробітними визнаються працездатні громадяни працездатного віку, які через відсутність роботи не мають заробітку або інших передбачених законодавством доходів і зареєстровані у державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу, готові та здатні приступити до підходящої роботи.

Відповідно до абзацу 2 підпункту 1 пункту 20 Порядку реєстрації, перереєстрації та ведення обліку громадян, які шукають роботу, і безробітних, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14 лютого 2007 року № 219, громадяни, зареєстровані як такі, що шукають роботу, та безробітні, знімаються з обліку з дня працевлаштування, в тому числі на сезонні або загальнодержавні оплачувані громадські роботи, державної реєстрації фізичної особи - підприємця, укладення цивільно-правового договору, предметом якого є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт, надання послуг.

Підпунктом 1 пункту 5.5 Порядку № 219 надання допомоги по безробіттю, у тому числі одноразової її виплати для організації безробітними підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 20 листопада 2000 року № 307, виплата допомоги по безробіттю припиняється у разі працевлаштування безробітного, зайняття підприємницькою або іншою діяльністю, пов'язаною з одержанням доходу безпосередньо від цієї діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами (з дня працевлаштування, державної реєстрації як суб'єкта підприємницької або іншої діяльності, виконання робіт (послуг) за цивільно-правовими угодами).

Таким чином, особи які виконують роботи (надають послуги) за цивільно - правовими договорами, предметом яких є діяльність, спрямована на виконання власними силами робіт та надання послуг, Закон відносить до зайнятого населення. У зв'язку з чим, вони не можуть бути зареєстровані в державній службі зайнятості як такі, що шукають роботу.

Відповідно до ст. 36 Закону №1533-ІІІ застраховані особи, зареєстровані в установленому порядку як безробітні, зобов'язані своєчасно подавати відомості про обставини, що впливають на умови виплати їм забезпечення та надання соціальних послуг. Сума виплаченого забезпечення та вартості наданих соціальних послуг застрахованій особі внаслідок умисного невиконання нею своїх обов'язків та зловживання ними стягується з цієї особи відповідно до законодавства України з моменту виникнення обставин, що впливають на умови виплати їй забезпечення та надання соціальних послуг.

З матеріалів справи вбачається, що згідно довідки є ЄДР ОСОБА_2 03 березня 2010 року зареєструвався як фізична особа-підприємець за № 20057051565 (а.с. 8-9).

Отже, перебуваючи на обліку в центрі зайнятості з 21 вересня 2009 року по 09 березня 2010 року відповідач не повідомив про вищезазначені обставини спеціалістів центру зайнятості.

Враховуючи, що приховування відповідачем факту роботи призвело до незаконного надання статусу безробітного, призначення та виплати допомоги по безробіттю в певний період, суд першої інстанції дійшов хибного висновку про відмову в задоволенні позову. Також, враховуючи, що відповідач знявся з обліку в Ленінському РЦЗ не в зв'язку з працевлаштуванням, а на підставі п. 20 пп. 1 абз. 9 Порядку № 219, та надав заяву про бажання отримувати послуги в іншому центрі зайнятості не було можливості дізнатися про реєстрацію відповідача в якості фізичної особи-підприємця та для проведення перевірки достовірності даних не було підстав, оскільки ОСОБА_2 не повідомив про зміну свого статусу в жодному центрі зайнятості.

Зазначені доводи апелянта не спростовуються наявними в матеріалах справи доказами.

Крім того, відповідач не надав до суду жодних заперечень, які б спростували доводи апеляційної скарги.

Посилання суду першої інстанції на те, що Порядком розслідування страхових випадків та обґрунтованості виплати матеріального забезпечення безробітним, затвердженого наказом Мінпраці та соціальної політики України, ДПА України від 13.02.2009р. № 60/62 та постановою правління ПФУ України від 13.12.2009р. № 7-1, зареєстрованого Мінюстом України 12.03.2009р. за № 232/16248, не передбачена можливість проведення перевірки після зняття особи з обліку в центрі зайнятості, не спростовує правомірності та обґрунтованості позовних вимог.

Як зазначено вище, обставини реєстрації відповідача як фізичної особи-підприємця під час перебуванні на обліку у центрі зайнятості у період з 21 вересня 2009 року по 09 березня 2010 року встановлені позивачем під час повторного звернення ОСОБА_2 до центру зайнятості із заявою 22.11.2012р. про реєстрацію його як шукаючого роботу.

Позивач, здійснюючи перевірку, діяв у відповідності з п.2 цього Порядку, який передбачає проведення перевірки в разі подання застрахованою особою документів, які надають їй право на одержання допомоги по безробіттю відповідно до ч.1 ст.22 Закону № 1533-ІІІ.

Зазначені обставини не були враховані судом першої інстанції при наданні правової оцінки у справі, в зв'язку з чим зроблені невірні висновки про необґрунтованість позовних вимог.

Відповідно до ст.202 КАС України, судова колегія скасовує рішення суду першої інстанції та ухвалює нове, яким позовні вимоги задовольняє в повному обсязі.

Керуючись ст.ст.195,196,198,202,205,207,254 КАС України, судова колегія, -

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу Корабельного районного центру зайнятості - задовольнити.

Постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 31 жовтня 2013 року - скасувати.

Прийняти по справі нову постанову про задоволення позовних вимог Корабельного районного центру зайнятості.

Стягнути з ОСОБА_2 317 (триста сімнадцять) грн. 64 коп. на користь Корабельного районного центру зайнятості (р/р 37176001000491 в банку ГУ ДКСУ в Жовтневому районі Миколаївської області, МФО 826013, ОКПО 22441972).

Постанова апеляційного суду набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копій особам, які беруть участь у справі, однак може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням апеляційної інстанції.

Головуючий: Н.В.Вербицька

Суддя: Ю.М. Градовський

Суддя: К.В.Кравченко