Постанова № 38122748, 09.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"09" квітня 2014 р. Справа№ 910/24463/13

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Агрикової О.В.

суддів: Сухового В.Г.

Рудченка С.Г.

при секретарі судового засідання Білецькому Л.І.,

від позивача - Самойленко П.М. (дов. в матеріалах справи);

від відповідача - Мезецький М.С. (дов. №15 від 08.01.2014 року);

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія»

на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року

у справі №910/24463/13 (суддя Н.І. Зеленіна)

за позовом приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування», м. Київ

до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія», м. Київ

про стягнення 26 267,05 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

У грудні 2013 року приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АХА Страхування» (надалі - ПрАТ «СК «АХА Страхування», позивач у справі) подало до Господарського суду міста Києва позов до приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (надалі - ПрАТ «УТСК», відповідач у справі) про стягнення 26 267,05 грн. в порядку регресу.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року у справі №910/24463/13 позовні вимоги ПрАТ «СК «АХА Страхування» задоволено частково. Присуджено до стягнення з ПрАТ «УТСК» на користь ПрАТ «СК «АХА Страхування» 25 767,05 грн. страхового відшкодування та 1 720,50 грн. судового збору. В частині стягнення франшизи у розмірі 500,00 грн. відмовлено.

Приймаючи рішення судом першої інстанції встановлено вину особи, цивільно-правова відповідальність якої застрахована в ПрАТ «СК «АХА Страхування», та обґрунтованість розміру фактичних витрат, у зв'язку з чим, суд першої інстанції дійшов висновку про часткове задоволення позову. В частині стягнення 500,00 грн. суми франшизи суд першої інстанції відмовив з посиланням на ст. 12.1. Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Не погодившись із вказаним рішенням, ПрАТ «УТСК» подало до Київського апеляційного господарського суду скаргу, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року у справі №910/24463/13 частково та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ПрАТ «СК «АХА Страхування» задовольнити частково, в розмірі 16 967,97 грн.

В обґрунтування доводів апеляційної скарги скаржник посилається на те, що оскаржуване рішення прийнято з порушенням норм матеріального і процесуального права, без повного з'ясування обставин справи, що мають значення для справи, висновки суду, на думку скаржника, не відповідають обставинам справи. Крім того, ПрАТ «УТСК», посилається на те, що судом першої інстанції не враховано вимоги п. 22.1 ст. 22 та ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», яким передбачено відшкодування витрат, пов'язаних з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу, розрахованого у порядку, встановленого законодавством.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 20.03.2014 року у складі колегії суддів: головуючий суддя - Агрикова О.В., судді - Суховий В.Г., Чорногуз М.Г., апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року у справі №910/24463/13 прийнято до провадження, розгляд справи призначено на 09.04.2014 року.

До початку судового засідання, 07.04.2014 року через канцелярію Київського апеляційного господарського суду, від позивача надійшов відзив на апеляційну скаргу з якого вбачається, що останній заперечує проти апеляційної скарги, та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Розпорядженням Секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року, у зв'язку із перебуванням судді Чорногуза М.Г. у відпустці, для розгляду справи сформовано колегію у складі: головуючий по справі суддя - Агрикова О.В., судді: Суховий В.Г., Рудченко С.Г.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 09.04.2014 року апеляційну скаргу ПрАТ «УТСК» на на рішення господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року у справі №910/24463/13 прийнято до провадження у складі колегії суддів: головуюча суддя Агрикова О.В., судді Суховий В.Г., Рудченко С.Г.

В судовому засіданні 09.04.2013 року представник відповідача підтримав вимоги апеляційної скарги, просить рішення суду першої інстанції скасувати частково. Представник позивача заперечував проти апеляційної скарги та просив колегію суддів залишити рішення суду першої інстанції без змін.

Статтею 101 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду підлягає зміні з наступних підстав.

Як вбачається із матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, 07.09.2012 року між ПрАТ «СК «АХА Страхування» та ОСОБА_4 (надалі - страхувальник) було укладено договір добровільного страхування наземного транспорту № Т1139а/12о (надалі - договір) (а.с. 12-19), за яким застраховано майнові інтереси страхувальника, пов'язані з володінням, користуванням та розпорядженням наземним транспортним засобом марки «Nissan» моделі «Note», державний реєстраційний номер НОМЕР_1. Вигодонабувачем за договором є ПуАТ «УКСОЦБАНК».

16.04.2013 року о 12:40 у м. Одессі на вулиці Рішільєвська біля буд 76 відбулась дорожньо-транспортна пригода за участю автомобіля марки «Opel» моделі «Astra», державний реєстраційний номер НОМЕР_2 (надалі - «Opel»), під керуванням водія ОСОБА_5, та транспортного засобу марки «Nissan» моделі «Note», державний реєстраційний номер НОМЕР_1 (надалі - «Nissan»), під керуванням ОСОБА_4

Зазначене ДТП сталася в результаті порушення водієм автомобіля «Opel» - ОСОБА_5 вимог п. 13.1. Правил дорожнього руху України, яку визнано винною у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП України, що підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2013 року у справі №5222/10559/13-п (а.с. 26) та довідкою ВДАІ №9187308 (а.с. 23).

18.04.2013 року власник автомобіля «Nissan» звернувся до ПрАТ «СК «АХА Страхування» із заявою про виплату страхового відшкодування (а.с. 61-64).

Відповідно до звіту про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №91 від 29.04.2013 року (а.с. 36-44) (складеного на замовлення позивача експертом - ОСОБА_6, сертифікат суб'єкта оціночної діяльності НОМЕР_3 від 12.01.2011 року), вартість матеріального збитку, завданого власникові автомобіля «Nissan», з урахуванням значення коефіцієнта фізичного зносу (коефіцієнт фізичного зносу = 0,51), в результаті його пошкодження при ДТП складає 19 387,97 грн. Вартість відновлювального ремонту автомобіля «Nissan», без урахування фізичного зносу 28 187,14 грн.

Відповідно до рахунку-фактури №СФ-СФ00006667 від 13.05.2013 року (а.с. 28-29) виставленого ТОВ «ЕЛЕФАНТ» вартість відновлювального ремонту автомобіля становить 28 187,05 грн.

Пунктом 25.10. договору сторони погодили, що при пошкодженні транспортного засобу внаслідок страхового випадку розмір збитків визначається шляхом складання кошторису вартості відновлення транспортного засобу, в який включається вартість запасних частин, деталей, обладнання та матеріалів, що підлягають заміні, без урахування експлуатаційного зносу, а також вартість ремонтних робіт. Кошторис збитків складається Страховиком, зокрема, виходячи з відновлення пошкодженого транспортного засобу на базі СТО на підставі рахунків з СТО.

Згідно із п. 25.11. договору, при пошкодженні транспортного засобу розмір страхового відшкодування дорівнює розміру збитків, визначених в кошторисі збитків, за вирахуванням встановленої п. 10 Договору франшизи по відповідному ризику, але не більше страхової суми.

На підставі страхового акту № 1.001.13.О4614/VESKO45662 від 14.05.2013 року (а.с. 30-32), у відповідності до розрахунку суми страхового відшкодування визначеним вказаним актом, позивач, виконуючи свої зобов'язання за договором, сплатив страхове відшкодування у розмірі 26 267,05 грн. (вартість відновлювального ремонту згідно із рахунком фактури 28 187,05 грн. - 1 920,00 грн. безумовної франшизи, п. 10.2 договору), що підтверджується платіжним дорученням: №30 692 від 15.05.2013 року (а.с. 33).

Статтею 27 Закону України «Про страхування» та статтею 993 Цивільного кодексу України визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Таким чином, сплативши страхову виплату за завдану внаслідок ДТП шкоду автомобілю «Nissan», до позивача перейшло право зворотної вимоги до особи, відповідальної за завданий збиток.

Частинами першою та другою статті 1187 Цивільного кодексу України передбачено, що джерелом підвищеної небезпеки є діяльність, пов'язана з використанням, зберіганням або утриманням транспортних засобів, механізмів та обладнання, використанням, зберіганням хімічних, радіоактивних, вибухо- і вогненебезпечних та інших речовин, утриманням диких звірів, службових собак та собак бійцівських порід тощо, що створює підвищену небезпеку для особи, яка цю діяльність здійснює, та інших осіб. Шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до пунктів 1, 3 частини 1 статті 1188 Цивільного кодексу України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Таким чином, за змістом вказаних норм, у відносинах між кількома володільцями джерел підвищеної небезпеки відповідальність будується на загальному принципі вини.

Як встановлено судом першої інстанції, вина водія ОСОБА_5, який керував автомобілем «Opel», підтверджується постановою Приморського районного суду м. Одеси від 06.06.2013 року у справі №5222/10559/13-п (а.с. 26).

Однак, на момент скоєння ДТП цивільно-правова відповідальності власника наземного транспортного засобу - автомобіля «Opel» ОСОБА_5, була застрахована ПрАТ «УТСК» (Поліс серії АЕ № 2341027) (а.с. 113).

Відповідно до вимог договору страхування цивільно-правової відповідальності АЕ № 2341027 забезпечувальний транспортний засіб є автомобіль «Opel», ліміт відповідальності за заподіяну шкоду майну становить 50 000,00 грн., розмір франшизи 500,00 грн.

Враховуючи те, що на момент вчинення ДТП цивільно-правова відповідальність ОСОБА_5, як власника транспортного засобу, була застрахована в ПрАТ «УТСК» відповідно до полісу серії АЕ № 2341027, то відповідач є особою, відповідальною за шкоду завдану автомобілю «Nissan» в межах визначених полісом.

18.10.2013 року позивач звернувся до відповідача із претензією про виплату страхового відшкодування в порядку регресу №РГ/04614/13/5 від 18.10.2013 року (а.с 34-35). Проте, відповідачем не було надано відповіді на вказану претензію.

Відповідно до ст. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту.

Судом першої інстанції задоволено позовні вимоги у розмірі 25 767,05 грн. страхового відшкодування. В частині стягнення франшизи у розмірі 500,00 грн. відмовлено.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, про зменшення страхового на 500,00 грн. франшизи з урахуванням п. 12.1 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», проте не погоджується із стягненням страхової виплати у розмірі 25 767,05 грн., з огляду на наступне.

Колегія суддів зазначає, що розмір вимог позивача про відшкодування фактичних витрат до страхової компанії, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність ОСОБА_5 обмежується спеціальним законом, а саме: ст.ст. 12.1, 29 та пунктом 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент вчинення ДТП) встановлено, що у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Статтею 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» (в редакції на момент вчинення ДТП) визначено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки.

Таким чином, положення Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачають відшкодування страховиком цивільно-правової відповідальності лише оціненої шкоди, тобто вартості відновлювального ремонту пошкодженого ТЗ, визначеної за результатом проведеної оцінки суб'єктом оціночної діяльності.

Крім того, відповідно до п. 9 ч. 2 ст. 7 Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні» проведення оцінки майна є обов'язковим у випадках необхідності визначення збитків або розміру відшкодування у випадках, встановлених законом.

З огляду на вищевикладене, колегія суддів дійшла до висновку, що у разі настання страхового випадку страховик, який застрахував цивільну-правову відповідальність відшкодовує оцінену шкоду визначену на підставі Звіту суб'єкта оціночної діяльності про визначення вартості матеріального збитку, складання якого є обов'язковим при визначені збитків, що підлягають відшкодуванню згідно вимог Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

Таким чином, суд першої інстанції дійшов неправильного висновку щодо задоволення позовних вимог без урахуванням Звіту про оцінку вартості матеріального збитку, наданого позивачем.

У Звіті про оцінку вартості матеріального збитку, завданого власнику колісного транспортного засобу №91 від 29.04.2013 року визначено, що коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Nissan» становить Ез=0,51.

Пунктами 7.38 та 7.39 «Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів», затвердженої наказами Міністерства юстиції України, Фонду державного майна України зазначено, що значення Ез приймається таким, що дорівнює нулю для нових складників та для складників КТЗ (колісний транспортний засіб), строк яких не перевищує:

5 років - для легкових КТЗ виробництва країн СНД;

7 років - для інших легкових КТЗ;

3 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів виробництва країн

СНД:

4 роки - для вантажних КТЗ, причепів, напівпричепів та автобусів;

5 років - для мототехніки.

Відповідно до технічного паспорту (а.с. 60) автомобіль «Nissan» було випущено у 2007 році. Тобто, на дату проведення експертизи строк експлуатації автомобіля не перевищував 7 (семи) років.

Проте, відповідно до п. 7.39. Методики винятком стосовно використання зазначених вимог є:

б) якщо складові частини кузова, кабіни, рами відновлювали ремонтом або вони мають корозійні руйнування чи пошкодження у вигляді деформації;

Експертом при складані звіту №91 від 29.04.2013 року було застосовано коефіцієнт фізичного зносу Ез=0,51, оскільки при проведенні зовнішнього огляду автомобіля «Nissan» було встановлено, що присутні недоліки, які не мають відношення до розглянутого події, і впливають на вартість автомобіля, а саме: - сліди ремонтних впливів трьох і більше складових кузова - 10,00%; дефекти лакофарбового покриття - 3,00 %; деформація без пошкодження лакофарбового покриття - 5,00 % (а.с. 40).

Таким чином, проаналізувавши вищевикладене, колегією суддів встановлено, що експертом при складанні Звіту № 91 від 29.04.2013 року було правомірно визначено коефіцієнт фізичного зносу автомобіля «Nissan», який дорівнює Ез=0,51, оскільки складові частини кузова, відновлювали ремонтом та були наявні пошкодження у вигляді деформації.

Як вбачається з матеріалів справи, розрахунок страхового відшкодування було здійснено позивачем на підставі рахунку-фактури №СФ-СФ00006667 від 13.05.2013 року (а.с. 28-29) виставленого ТОВ «ЕЛЕФАНТ» за ремонт автомобіля «Nissan», враховуючи умови договору між позивачем та його страхувальником.

При цьому, відшкодування в порядку регресу страховою компанією, яка застрахувала цивільно-правову відповідальність здійснюється із врахуванням ст. ст. 22, 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», якими передбачено відшкодування особою, відповідальною за шкоду, заподіяну винуватцем ДТП, зокрема, вартості відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку встановленому законодавством (матеріальний збиток), тобто оціненої шкоди, яка визначається згідно Звіту суб'єкта оціночної діяльності, а не рахунку СТО № СФ-СФ00006667 від 13.05.2013 року.

Оскільки із матеріалів справи вбачається, що складові частини кузова автомобіля «Nissan» відновлювали ремонтом та були наявні пошкодження у вигляді деформації, колегія суддів вважає, що це є підставою для проведення розрахунку коефіцієнту фізичного зносу при оцінці матеріального збитку, завданого власнику автомобіля відповідно до п.7.39 Методики товарознавчої експертизи та оцінки дорожніх транспортних засобів, затвердженої наказом МЮ України, ФДМ від 24.07.2009 року № 1335/5/1159.

За таких обставин колегія суддів зазначає, що висновок суду першої інстанції з приводу стягнення 25 767,05 грн. є необґрунтований.

Обґрунтованою сумою, яка має братися за основу є саме 19 387,97 грн. (розмір понесеного збитку з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу), як-то передбачено ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів»

Таким чином, сума яка підлягає до стягнення становить 18 887, 97 грн. (19 387,97 грн. розмір понесених збитків з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу - 500 грн. франшизи).

Колегія суддів зазначає, що ПрАТ «УТСК» не надано суду доказів в порядку ст. 33, ст. 34 Господарського процесуального кодексу України на підтвердження виплати страхового відшкодування ПрАТ «СК «АХА Страхування» в порядку регресу, а тому сума страхового відшкодування у розмірі 18 887,97 грн. підлягає стягненню з відповідача.

Підсумовуючи наведене, колегія суддів, керуючись ст. ст. 103, 104 Господарського процесуального кодексу України, змінює рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року у справі №910/24463/13 в частині стягнення страхової виплати.

Відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції розподіляє судові витрати.

Керуючись статями 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» на рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року у справі №910/24463/13 задовольнити частково.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року у справі №910/24463/13 змінити.

3. Викласти рішення Господарського суду міста Києва від 19.02.2014 року у справі №910/24463/13 в наступній редакції:

«1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) на користь приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) 18 887 (вісімнадцять тисяч вісімсот вісімдесят сім) грн. 97 коп. страхового відшкодування та 1 237 (одну тисячу двісті тридцять сім) грн. 17 коп. судового збору.

3. В іншій частині в задоволенні позову відмовити.».

4. Стягнути з приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АХА Страхування» (04070, м. Київ, вул. Іллінська, 8; ідентифікаційний код 20474912) на користь приватного акціонерного товариства «Українська транспортна страхова компанія» (01033, м. Київ, вул. Саксаганського, 77; ідентифікаційний код 22945712) 656 (шістсот п'ятдесят шість) грн. 87 коп. за подання апеляційної скарги.

5. Господарському суду міста Києва видати накази.

6. Справу справі №910/24463/13 повернути до Господарського суду міста Києва.

Головуючий суддя О.В. Агрикова

Судді В.Г. Суховий

С.Г. Рудченко