Постанова № 38122727, 09.04.2014, Донецький апеляційний господарський суд

донецький апеляційний господарський суд

Постанова

Іменем України

08.04.2014 справа №908/63/14

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого:Принцевської Н.М.СуддівЛомовцевої Н.В., Скакуна О.А. при секретарі судового засідання Трофимович Ю.М.за участю представників сторін: від позивача: Кисіль А.В., довіреність від 08.01.14р.від відповідача:Татаренко А.М., довіреність № 645 від 24.03.14р.розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", м. Енергодарна рішення господарського суду Запорізької областівід28.01.2014р. у справі№ 908/63/14 (суддя Смірнов О.Г.)за позовомПублічного акціонерного товариства "Науково- виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш", м. Сумидо Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", м. Енергодарпро стягнення 219146,21 грн.

В С Т А Н О В И В:

Господарський суд Запорізької області рішенням від 28.01.2014р. частково задовольнив позовні вимоги Публічного акціонерного товариства "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш", стягнувши з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" на користь позивача основний борг у розмірі в сумі 217000 грн. та три проценти річних в сумі 677,75грн.

Відповідач, не погоджуючись з рішенням господарського суду, подав апеляційну скаргу, в якій просить оскаржуване рішення скасувати, прийняти постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до винесення неправомірного рішення по справі.

Позивач надав відзив на апеляційну скаргу, де просив залишити оспорюване рішення без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Також додав до відзиву копію Постанови Пленуму Вищого господарського судуд України № 14 від 17.12.13р.

Враховуючи відсутність клопотання у відповідності до вимог ст. 101 Господарського процесуального кодексу України про залучення зазначеної копії Постанови до матеріалів справи, вона підлягає поверненню позивачеві.

Представник позивача в судовому засіданні надав пояснення аналогічні викладеним у відзиві на апеляційну скаргу, просив у задоволенні апеляційної скарги відмовити, посилаючись на законність та обґрунтованість рішення, що оскаржується.

Представник відповідача в судому засіданні надав пояснення, аналогічні викладеним в апеляційній скарзі.

Колегія суддів Донецького апеляційного господарського суду у відповідності до ст.101 Господарського процесуального кодексу України за наявними у справі доказами повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі.

Обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів встановила наступне.

15.07.2013 року між Публічним акціонерним товариством "Науково-виробниче акціонерне товариство "ВНДІкомпресормаш" (Постачальник) та Державним підприємством "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом " в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" (Покупець) був укладений Договір поставки продукції № 413(2)13УК/11-11-9-13-2004, відповідно до п. 1.1. якого Постачальник зобов'язався поставити, а Покупець прийняти й оплатити компресори згідно таблиці: компресор роторний ВР46-15/1,5ш, код ЗРЗ 11-10-10-21 у кількості 2 шт., далі Продукція, на загальну суму 217000,00 грн. разом з ПДВ.

Згідно з п. п. 1.2. - 1.3. Договору строк поставки - серпень - вересень 2013р. Покупець має право зменшити обсяг закупівлі залежно від реального фінансування.

Розділом 2 Договору сторонами погоджено умови щодо якості та комплектності Продукції.

Пунктами 3.1., 3.2. Договору визначено, що загальна сума договору становить 217000, 00 грн., у т. ч. ПДВ 20 % 36166,66 грн. Розрахунки за поставлену продукцію проводяться шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника з відстрочкою 30 календарних днів з моменту постачання всієї продукції.

Відповідно до п. п. 4.1. - 4.4. Договору постачання продукції відбувається відповідно до правил ІНКОТЕРМС 2010 на умовах EXW м. Суми. Продукція, що поставляється, повинна супроводжуватися наступними документами: а) витратна накладна - оригінал (3 примірника); б) паспорт на товар - оригінал; в) рахунок-фактура - оригінал; г) податкова накладна - оригінал.

Відповідно до п. 11.1. Договору він вважається укладеним з моменту підписання сторонами і діє на протязі одного року з моменту укладення.

На виконання умов Договору позивачем поставлено продукцію - компресор роторний ВР46-15/1,5ш с ЧРП у кількості 2 шт. на загальну суму 217000,00 грн., та виставлено рахунок № Р-1408 від 28.09.13р. на оплату на загальну суму 217000,00 грн.

Відповідачем договірні зобов'язання щодо оплати отриманого товару не виконані, внаслідок чого позивач звернувся з позовом про стягнення боргу в сумі 217000,00 грн.

Судом першої інстанції зроблено вірний висновок, що за своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частиною 1 ст. 712 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Статтею 265 Господарського кодексу України також визначено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Поставлену позивачем продукцію отримано повноважним представником відповідача на підставі довіреності № 3/7256 від 25.09.13р., копія якої міститься в матеріалах справи. Факт отримання продукції відповідачем також підтверджується видатковою накладною № ГП-1408 від 28.09.2013 року, підписаною сторонами та скріпленою печатками їх підприємств.

За таких підстав місцевий суд дійшов вірного висновку що відповідач товар прийняв, його не повернув, а тому повинен здійснити за нього оплату за умовами договору.

Будь-яких доказів оплати відповідачем отриманої продукції матеріали справи не містять.

Таким чином, позовні вимоги щодо стягнення з Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" боргу в сумі 217000, 00 грн. обґрунтовано задоволено судом першої інстанції.

Щодо стягнення з відповідача пені за період з 29.10.13р. по 05.12.13р. в сумі 1468,46 грн. та трьох процентів річних в сумі 677,75 грн. судова колегія зазначає наступне.

Частиною 6 ст. 231 Господарського кодексу України передбачено, що штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Законом України від 22.11.1996 р. № 543/96-ВР "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, який встановлюється за згодою сторін, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Відповідно до ст. 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань", платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Оскільки сторонами в укладеному Договорі не визначено ані відповідальність за невиконання Покупцем зобов'язання щодо оплати поставленої продукції, в т. ч. у вигляді пені, ані її розмір (розділ 7 "Відповідальність сторін" Договору), господарський суд обґрунтовано відмовив у задоволенні позовних вимог до Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС" щодо стягнення пені в сумі 1468, 46 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Наданий позивачем розрахунок процентів річних судом перевірений та визнано вірно обчисленим. Відтак, вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних в сумі 677, 75 грн. підлягають задоволенню.

Судова колегія не приймає до уваги заперечення відповідача щодо невірного застосування судом першої інстанції вимог чинного законодавства щодо стягнення з нього 3% річних з огляду на наступне.

Пунктом 1.3. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань" № 14 від 17.12.2013р. передбачено, що з урахуванням приписів статті 549, частини другої статті 625 ЦК України та статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" правовими наслідками порушення грошового зобов'язання, тобто зобов'язання сплатити гроші, є обов'язок сплатити не лише суму основного боргу, а й неустойку (якщо її стягнення передбачене договором або актами законодавства), інфляційні нарахування, що обраховуються як різниця добутку суми основного боргу на індекс (індекси) інфляції, та проценти річних від простроченої суми основного боргу.

В п. 4.1. вищевказаної Постанови зазначено, що сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом), так само як й інфляційні нарахування, не мають характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Стягнення процентів річних є заходом відповідальності за порушення грошового зобов'язання та способом захисту майнового права та інтересу кредитора.

Також, як вірно зазначено судом першої інстанції, посилання відповідача на відсутність вимоги за приписами ст. 530 ЦК України щодо сплати позивачу трьох процентів річних не ґрунтуються на законі, оскільки попереднє, до подання позову до господарського суду, звернення кредитора до боржника з вимогою про сплату, зокрема процентів річних, не передбачено нормами законодавства, а відтак не є обов'язковим. Отже не подання позивачем доказів такого звернення не тягне за собою відмови в задоволенні відповідних позовних вимог. За таких обставин місцевим судом правомірно задоволено позовні вимоги про стягнення на користь позивача 3% річних в розмірі 677,75грн.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що норми чинного законодавства місцевим господарським судом застосовані правильно, рішення відповідає приписам матеріального та процесуального права, а також фактичним обставинам справи, а мотиви, з яких подана апеляційна скарга, не можуть бути підставою для скасування рішення, оскільки спростовуються вищевикладеним.

Відповідно до ст. 49 ГПК України витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на заявника.

Керуючись ст. ст. 99, 101, 102, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Державного підприємства "Національна атомна енергогенеруюча компанія "Енергоатом" в особі Відокремленого підрозділу "Запорізька АЕС", м. Енергодар на рішення господарського суду Запорізької області від 28 січня 2014 року по справі № 908/63/14 - залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Запорізької області від 28 січня 2014 року по справі № 908/63/14 - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття. Постанову апеляційної інстанції може бути оскаржено до Вищого господарського суду України протягом двадцяти днів з набрання постановою апеляційного господарського суду законної сили.

Головуючий Н.М. Принцевська

Судді: Н.В. Ломовцева

О.А. Скакун

Надруковано 5 примірників:

1-позивачу;

1-відповідачу;

1-до справи;

1-ГСЗО;

1-ДАГС