Постанова № 38122441, 13.06.2013, Кіровоградський окружний адміністративний суд

Україна КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД -------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------------П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2013 року Справа № 811/1119/13-а

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Кравчук О.В. розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до відповідача - Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби

про визнання недійсними та скасування податкових повідомлень-рішень, визнання протиправним та скасування наказу.

До Кіровоградського окружного адміністративного суду надійшла звернувся фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі - позивач) з адміністративним позовом до Кіровоградської об'єднаної Державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби (далі - відповідач), у якому (з урахуванням збільшення позовних вимог) просив суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення №0001590171, №0001600171 від 14 березня 2013 року; та визнати протиправним і скасувати наказ № 353 від 20 лютого 2013 року "Про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки".

Позовні вимоги ґрунтуються на тому, що за результатами документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, яка була безпідставно проведена, податковим органом необґрунтовано встановлено порушення позивачем приписів Закону України „Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України. Відтак, протиправно, на думку позивача, винесено і оскаржувані податкові повідомлення-рішення.

У судовому засіданні представником позивача вимоги позову підтримано у повному обсязі.

Відповідачем до суду подано заперечення на позовну заяву, за якими позов ним не визнається у повному обсязі. Такі заперечення мотивовано тим, що перевіркою ФОП ОСОБА_1 виявлено заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість, а саме не включено вартість відвантаженого товару, робіт (послуг) з контрагентами ДП "Мерилівський спиртовий завод", ФОП ОСОБА_2, ПП "Неомаркет", ТзОВ "ОРІАЛ", ПАТ "Концерн Хлібпром"; також, контролюючим органом встановлено порушення пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України - не забезпечено зберігання документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких, передбачено законом, а саме - не надано таких документів на перевірку.

Представник відповідача у судовому засіданні заявив аналогічну позицію та просив відмовити позивачеві у задоволенні позову у повному обсязі.

За клопотанням представника відповідача, яке було підтримано і представником позивача, подальший розгляд та вирішення справи судом було здійснено у порядку письмового провадження.

Розглянувши у письмовому провадженні подані представниками позивача і відповідача документи і матеріали, заслухавши у відкритому судовому засіданні пояснення представників сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно і неупереджено оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 15 вересня 2008 року зареєстрований як фізична особа-підприємець виконавчим комітетом Кіровоградської міської ради (а.с.11).

На підставі наказу та повідомлення про проведення перевірки (а.с.14-15) з 20 по 22 лютого 2013 року посадовими особами Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби була проведена документальна позапланова невиїзна перевірка фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності декларування податку на додану вартість по взаємовідносинах з контрагентами за липень, жовтень, листопад 2010 року та квітень 2011 року.

За результатами перевірки податковим органом було складено Акт документальної позапланової невиїзної перевірки від 27 лютого 2013 року №158/17-1/НОМЕР_1, згідно якого контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем:

- підпункту 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" №168/97 від 03 квітня 1997 року (чинного на час виникнення спірних правовідносин) та пункту пункту 187.1 статті 187 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (зі змінами та доповненнями), у зв'язку з чим позивачем занижено податкове зобов'язання з податку на додану вартість за загальну суму 235 902,49 грн., у тому числі: за липень 2010 року в сумі 120814,58 грн., за жовтень 2010 року в сумі 75443,24 грн., за листопад 2010 року в сумі 28642, 17 грн., за квітень 2011 року в сумі 11002,50 грн.;

- пунктів 44.1, 44.3 статті 44, пункту 85.2 статті 85 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями) - не забезпечення зберігання документів пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законом, зокрема - не надано відповідних документів на перевірку (а.с.17-25).

На підставі висновків вказаного Акта перевірки податковим органом було винесено податкові повідомлення-рішення від 14 березня 2013 року:

- № 0001590171, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 292 128,48 грн. (із них за основним платежем - 235902,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56225,99 грн.);

- №0001600171, за яким ФОП ОСОБА_1 збільшено суму грошового зобов'язання за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 510,00 грн. (а.с. 26-27)

Надаючи оцінку спірним правовідносинам стосовно правомірності податкового повідомлення-рішення № 0001590171, яким позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 292 128,48 грн. (із них за основним платежем - 235902,49 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 56225,99 грн.), суд виходить з такого.

Оскаржуване податкове повідомлення-рішення базується на висновках акту перевірки про заниження позивачем податкового зобов'язання з податку на додану вартість у результаті невключення ФОП ОСОБА_1 вартості відвантаженого товару з господарськими взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_2, ДП "Марилівський спиротовий завод" у липні 2010 року, ПП „Неомаркет" у жовтні 2010 року, ТзОВ „Оріал" у листопаді 2010 року та ПАТ „КонцернХлібпром" у квітні 2011 року.

Пункт 185.1 статті 185 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування податком на додану вартість визначає операції платників податку з: а) постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю; б) постачання послуг, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу; в) ввезення товарів на митну територію України; г) вивезення товарів за межі митної території України; е) постачання послуг з міжнародних перевезень пасажирів і багажу та вантажів залізничним, автомобільним, морським і річковим та авіаційним транспортом.

Згідно з підпунктом 7.3.1 пункту 7.3 статті 7 Закону України "Про податок на додану вартість" від 03 квітня 1997 року № 168/97-ВР (чинного на час виникнення спірних правовідносин), датою виникнення податкових зобов'язань з поставки товарів (робіт, послуг) вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: або дата зарахування коштів від покупця (замовника) на банківський рахунок платника податку як оплата товарів (робіт, послуг), що підлягають поставці, а в разі поставки товарів (робіт, послуг) за готівкові грошові кошти - дата їх оприбуткування в касі платника податку, а при відсутності такої - дата інкасації готівкових коштів у банківській установі, що обслуговує платника податку; або дата відвантаження товарів, а для робіт (послуг) - дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) платником податку.

Так само, пунктом 187.1 статті 187 Податкового кодексу України встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку. За операціями з виконання підрядних будівельних робіт суб'єкти підприємницької діяльності можуть застосовувати касовий метод податкового обліку відповідно до підпункту 14.1.266 пункту 14.1 статті 14 цього Кодексу.

Відповідно до абзацу 1 пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

В абзаці 2 вищеназваної статті Податкового кодексу України передбачено, що у податковій накладній зазначаються в окремих рядках такі обов'язкові реквізити: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи - продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно з пунктом 201.6 статті 201 Податкового кодексу України, податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця. Аналогічні за своїм змістом полождження містив і Закон України „Про податок на додану вартість".

Враховуючи викладене, судом з'ясовано такі обставини.

Згідно довідки з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України основними видами діяльності ФОП ОСОБА_1 за КВЕД є, зокрема, оптова торгівля зерном, необробленим тютюном, насінням і кормами для тврин (46.21), вантажний автомобільний транспорт (46.41) (а.с.12).

Відповідно до відомостей, наданих податковим органом, ФОП ОСОБА_1 був зареєстрований платником ПДВ з 09 жовтня 2009 року до 13 вересня 2011 року (а.с. 18).

За даними реєстру виданих податкових накладних позивачем було видано податкові накладні:

- у липні 2010 року: ФОП ОСОБА_2 на суми 33333,33 грн, 16666,67 грн, 20833,33 грн, 30833,33 грн, 33333,33 грн, 16666,67 грн, 29166,67 грн, 24933,33 грн та ДП „Марилівський спиртовий завод" на суму 398333,33. Сума ПДВ за вказаними накладними становить 120820,01 грн;

- у жовтні 2010 року - ПП „Неомаркет" на загальну суму 377216,18 грн (із них ПДВ - 75443,24 грн)

- у листопаді 2010 року - ТОВ „Оріал" на суму 143210,83 (ПДВ - 28642,17 грн);

- у квітні 2011 року - ПАТ „Концерн Хлібпром" на суму 55012,50 грн (ПДВ - 11002,50 грн).

У матеріалах справи містяться відповідні податкові накладні:

- від 15 липня 2010 року №1; від 16 липня 2010 року №2,3; від 20 липня № 4; від 22 липня 2010 року №5; від 26 липня 2010 року №6,7;від 27 липня 2010 року №9; від 29 липня № 8 (а.с.154-158) на загальну суму 724 920,00 грн. (із них ПДВ - 120820,01 грн.).

- від 21 квітня 2011 року № 10 на суму 66015,00 грн (ПДВ - 11002,50 грн).

Водночас, позивач не спростовував факт здійснення ним господарських операцій з поставки жита у жовтні 2010 року з ПП „Неомаркет" на загальну суму 377216,18 грн (із них ПДВ - 75443,24 грн) та у листопаді 2010 року - з ТОВ „Оріал" на суму 143210,83 (ПДВ - 28642,17 грн).

Отримання позивачем оплати за операціями із вищезазначеним контрагентами контрагентами підтверджується виписками з банківського рахунку ФОП ОСОБА_1 (а.с. 125-134).

З огляду на викладене суд вважає, що у позивача виникли податкові зобов'язання з ПДВ: у липні 2010 року за взаємовідносинами з ФОП ОСОБА_2 та ДП „Марилівський спиртовий завод" на суму 120820,01 грн; у жовтні 2010 року - з ПП „Неомаркет" на суму 75443,24 грн, у листопаді 2010 року - з ТОВ „Оріал" на суму 28642,17 грн та у квітні 2011 року - ПАТ „Концерн Хлібпром" на суму 11002,50 грн.

Відповідно до приписів Закону України "Про податок на додану вартість" та Податкового кодексу України вказані суми повинні були бути відображені позивачем у податковій звітності та сплачені у встановлений законом строк.

Однак, у спірні податкові періоди, а саме: у липні, жовтні, листопаді 2010 року та у квітні 2011 року відповідно до даних податкових декларацій з ПДВ позивачем не було задекларовано податкових зобов'язань з ПДВ за вказані періоди у 2010 році та заявлено лише 20 гривень податкових зобов'язань з ПДВ у квітні 2011 року (а.с. 71-85, 91-98).

При цьому ФОП Власов не зазначив, що вказані операції звільнені від оподаткування ПДВ, не є об'єктом оподаткування або оподатковуються за нульовою ставкою.

Причини невключення до податкових зобов'язань з ПДВ у вказані звітні періоди вартості товарів, поставлених ФОП ОСОБА_1 ФОП ОСОБА_2, ДП „Марилівський спиртовий завод", ПП „Неомаркет", ТОВ „Оріал" та ПАТ „Концерн Хлібпром" представник позивача пояснила необізнаністю її довірителя у порядку ведення та подання податкової звітності, що, на думку суду, не спростовує правомірність дій податкового органу.

Так, за змістом пункту 54.1 статті 54 Податкового кодексу України платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом.

Разом з тм, відповідно до приписів пункту 54.3 вказаної статті контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, якщо, зокрема, дані перевірок результатів діяльності платника податків, крім електронної перевірки, свідчать про заниження або завищення суми його податкових зобов'язань, суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, заявлених у податкових (митних) деклараціях, уточнюючих розрахунках.

Пункт 123.1 статті 123 Податкового кодексу України уповноважує контролюючий орган, у разі самостійного визначення ним суми податкового зобов'язання, застосовувати накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

За таких умов суд вважає, що позивачеві правомірно донараховано податкове зобов'язання з ПДВ за основним платежем та штрафними (фінансовими санкціями), однак вважає помилковим визначення суми такого зобов'язання.

Так, відповідно до розрахунку штрафних санкцій (а.с.28) за квітень 2011 року сума податкового зобов'язання з ПДВ збільшена позивачеві на 11002,50 грн. за основним платежем. Однак, податковим органом не враховано при цьому, що ФОП ОСОБА_1 відповідно до податкової звітності заявлено суму податкового зобов'язання з ПДВ у 20 грн. (а.с. 97). Оскільки відповідачем не надано суду доказів несплати відповідачем вказаної суми податкового зобов'язання, суд вважає, що податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню у цій частині.

Податковим повідомленням-рішенням №0001600171 позивачеві збільшено суму грошового зобов'язання за адміністративними (штрафними) санкціями на суму 510 грн. за ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд виходить з такого.

Відповідно до пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України незабезпечення платником податків зберігання первинних документів облікових та інших регістрів, бухгалтерської та статистичної звітності, інших документів з питань обчислення і сплати податків та зборів протягом установлених статтею 44 цього Кодексу строків їх зберігання та/або ненадання платником податків контролюючим органам оригіналів документів чи їх копій при здійсненні податкового контролю у випадках, передбачених цим Кодексом, тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі 510 гривень.

Пунктами 44.1, 44.3 статті 44 Податкового кодексу України передбачено, що для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Платники податків зобов'язані забезпечити зберігання документів, визначених у пункті 44.1 цієї статті, а також документів, пов'язаних із виконанням вимог законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, не менш як 1095 днів з дня подання податкової звітності, для складення якої використовуються зазначені документи, а у разі її неподання - з передбаченого цим Кодексом граничного терміну подання такої звітності. У разі ліквідації платника податків документи, визначені у пункті 44.1 цієї статті, за період діяльності платника податків не менш як 1095 днів, що передували даті ліквідації платника податків, в установленому законодавством порядку передаються до архіву.

У судовому засіданні встановлено, що позивачеві за місцем його реєстрації надсилалося повідомлення від 20 лютого 2013 року про проведення перевірки, за змістом якого, серед іншого, ФОП ОСОБА_1 повідомлявся, серед іншого, про необхідність надання для проведеня перевірки усіх необхідних документів (а.с.13,14).

Отже, з огляду на встановлені судом обставини та ненадання позивачем усіх документів, пов'язаних з перевіркою його фінансово-господарської діяльності, запитаних податковим органом у ході документальної перевірки, до нього правомірно застосовано штраф у розмірі 510 грн. на підставі пункту 121.1 статті 121 Податкового кодексу України спірним податковим повідомленням-рішенням №0001600171 від 14 березня 2013 року.

Стосовно позовної вимоги ФОП ОСОБА_1 про визнання протиправним та скасування наказу № 353 від 20 лютого 2013 року "Про призначення документальної позапланової невиїзної перевірки фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 з питань достовірності декларувння податку на додану вартість за липень, жовтень, листопад 2010 року та квітень 2011 року".

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України органи державної податкової служби мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться органами державної податкової служби в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом, а фактичні перевірки - цим Кодексом та іншими законами України, контроль за дотриманням яких покладено на органи державної податкової служби.

Абзацом 1 підпункту 75.1.2 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що документальною перевіркою вважається перевірка, предметом якої є своєчасність, достовірність, повнота нарахування та сплати усіх передбачених цим Кодексом податків та зборів, а також дотримання валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) та яка проводиться на підставі податкових декларацій (розрахунків), фінансової, статистичної та іншої звітності, регістрів податкового та бухгалтерського обліку, ведення яких передбачено законом, первинних документів, які використовуються в бухгалтерському та податковому обліку і пов'язані з нарахуванням і сплатою податків та зборів, виконанням вимог іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на органи державної податкової служби, а також отриманих в установленому законодавством порядку органом державної податкової служби документів та податкової інформації, у тому числі за результатами перевірок інших платників податків.

Системний аналіз вищезазначених правових норм, дає підстави вважати, що податковий орган вправі проводити документальні перевірки суб'єктів господарської діяльності на підставі наявних у податковому органі документів, а суб'єкти господарської діяльності в свою чергу, зобов'язані зберігати первинні документи та на вимогу контролючого орагану їх надати на підтвердження ведення у встановленому законом порядку господарської діяльності.

Приписами пункту 79.2 статті 79 Податкового кодексу України визначено, що документальна позапланова невиїзна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби виключно на підставі рішення керівника органу державної податкової служби, оформленого наказом, та за умови надіслання платнику податків рекомендованим листом із повідомленням про вручення або вручення йому чи його уповноваженому представнику під розписку копії наказу про проведення документальної позапланової невиїзної перевірки та письмового повідомлення про дату початку та місце проведення такої перевірки.

Вищезазначена норма регламентує підстави проведення позапланової перевірки, що відбувається в часовому просторі вже після винесення наказу про проведення перевірки та його направлення (вручення) платнику податків.

Позивач вважає, що отримання ним оскаржуваного наказу після початку проведення перевірки презюмує його протиправність.

Однак, правова конструкція норми 79.2 Податкового кодексу не визначає обов'язку перевіряючої особи пересвідчуватись, чи отримав платник податків наказ про проведення перевірки, оскільки тлумачення словосполучення "надіслання наказу рекомендованим листом із повідомленням про вручення" не тотожним "отримання інформації про вручення наказу про проведення перевірки".

Матеріалами справи підтверджено надіслання ОСОБА_1 оскаржуваного Наказу 20 лютого 2013 року (а.с. 68).

Крім того, встановлення факту порушеного права кореспондується з обов'язком відновленнями судом такого права, що в даному випадку неможливо здійснити, оскільки позапланова перевірка вже була проведена, що підтверджується актом перевірки від 19.04.2013 р. №5/22-5/37502704 (а.с.17-25).

За приписами частини першої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. Водночас, відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Суд звертає увагу, що видання керівником податкового органу наказу про призначення позапланової перевірки, у даному випадку, не створює небезпеки інтересам позивача, оскільки сам собою факт проведення перевірки не може безпосередньо заподіяти майнову чи іншу шкоду особі, що призведе до настання невідворотних негативних наслідків.

Проведення перевірки є лише процедурою встановлення обставин, які необхідні для контролю за правильністю нарахування і сплати податків та інших обов'язкових платежів. У свою чергу нарахування і стягнення податкових зобов'язань регулюється нормами Податкового кодексу України якими передбачено окрему процедуру узгодження податкових зобов'язань.

У відповідності до статті 2 Кодексу адмінстративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Виходячи з вищевикладеного, суд зобов'язаний не тільки встановити протиправність дій, бездіяльності та рішень суб'єкта владних повноважень, а й обрати реальний спосіб захисту порушеного права.

Оскільки, документальна позапланова невиїзна перевірка ФОП ОСОБА_1 проведена, то навіть за умови наявності підстав для визнання оскаржуваного наказу протиправним та його скасування, суд не зможе захистити порушене право позивача, так як це не є підставою для спростування висновків, наведених в акті перевірки.

Також суд зазначає, що оперативний захист порушеного права при винесені протиправного наказу про проведення перевірки можливий лише за умови звернення до суду з позовом до початку її проведення.

Згідно частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Позивачем документально підтверджена сплата судового збору в розмірі 2294,00 грн. за вимоги иайнового характеру (а.с.2), а тому сума судового збору відповідно до задоволених вимог майнового характеру (0,007 % від позовних вимог) підлягає стягненню з Державного бюджету України на користь ФОП ОСОБА_1

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 2, 17, 71, 86, 94, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення №0001590171 від 14 березня 2013 року, яким ФОП ОСОБА_1 нараховано податкове зобов'язання з податку на додану вартість на загальну суму 292128,48 гривень, в частині нарахування позивачеві податкових зобов'язань з податку на додану вартість за основним платежем - 20 гривень.

В іншій частині позовних вимог - відмовити.

Присудити фізичній особі-підприємцю ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 0,16 грн, зобов'язавши Головне управління Державної казначейської служби в Кіровоградській області стягнути 0,16 грн (шістнадцять копійок) з Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання з рахунку Кіровоградської об'єднаної державної податкової інспекції Кіровоградської області Державної податкової служби.

Постанова суду набирає законної сили у порядку, встановленому статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України.

Постанова суду може бути оскаржена до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду шляхом подання апеляційної скарги через Кіровоградський окружний адміністративний суд в десятиденний строк з дня отримання копії постанови у повному обсязі. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подала, до суду апеляційної інстанції.

Суддя Кіровоградського окружного

адміністративного суду О.В. Кравчук