Рішення № 38121972, 09.04.2014, Зарічний районний суд м. Суми

Справа № 591/325/14-ц

Провадження № 2/591/1010/14

З А О Ч Н Е Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

09 квітня 2014 року Зарічний районний суд м. Суми в складі:

головуючого в особі судді - Міліціанов Р.В.

за участю секретаря - Бузова Т.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Суми справу за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Гранфінресурс» про визнання недійсним договору та відшкодування збитків, стягнення моральної шкоди -

ВСТАНОВИВ:

Позивач свої вимоги мотивує тим, що з об'яви він дізнався про те, що відповідач надає позики під дуже низькій відсоток. Зацікавившись цим, він звернувся до офісу відповідача, де 03.12.2013 року уклав договір № 224701 та сплатив перший внесок в розмірі 1300 грн., працівники відповідача повідомили його про те, що позику він отримає протягом трьох діб.

Однак, у визначений строк він позики не отримав. Після чого, ознайомившись уважно з текстом укладеного договору, зрозумів, що відповідач увів його в оману щодо змісту укладеного договору. Вважає, що відповідач умисно обманув його щодо істотних умов договору. Окрім того, відповідач здійснює підприємницьку діяльність без ліцензії. Такими протиправними діями відповідача йому завдано моральну шкоду. У зв'язку з чим просить визнати укладений договір недійсним, стягнути з відповідача в подвійному розмірі отримане за договором в сумі 2600 грн. та моральну шкоду в сумі 260 грн.

В письмовій заяві позивач позов підтримав, надав заяву про розгляд справи без його участі.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, надав заперечення проти позову.

Дослідивши подані сторонами докази, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що 03.12.2013 року між позивачем та ТОВ "Гранфінресурс" було укладено договір № 224701 /а.с.33-35/.

Згідно статті 1 Договору, відповідач за згодою позивача зобов'язується вчинити від його імені та за його рахунок певні юридичні дії, спрямовані на придбання ним 20000 грн. на умовах діяльності програми «Альянс Україна», в тому числі сформувати реєстр учасників, забезпечити його адміністрування, організовувати та проводити заходи по розподілу грошового фонду та надати йому відповідну заявлену для придбання суму. Для цього позивач доручив відповідачеві використовувати суми чистих внесків для формування фонду реєстру та його розподілу.

Додатком № 1 до нього передбачені обов'язки учасника, а саме: сплатити одноразовий комісійний внесок, що становить 1300 грн., та адміністративний платіж в сумі 1300 грн.; щомісячно сплачувати загальний платіж в сумі 655,56 грн., який включає чистий внесок в сумі 555,56 грн., за рахунок якого здійснює оплату вартості товару чи надає відповідні суми у позику, та адміністративні витрати в сумі 100 грн. - плата за послуги з організації діяльності програми; дотримуватись умов договору та інше.

За ст.2 цього Договору учасник, поряд із іншим, зобов'язується сплатити одноразовий комісійний внесок у день підписання угоди та не пізніше 15 календарних днів з моменту отримання дозволу (права на отримання відповідної грошової суми), адміністративний платіж, а також своєчасно сплачувати загальний платіж, який включає чистий внесок, за рахунок якого адміністратор надає заявлені грошові суми, та адміністративні витрати, що є платою за послуги з організації діяльності програми.

Відповідно до ст. 4 Договору його укладено у двох примірниках, по одному для кожної із сторін. Цей договір не є поворотною фінансовою допомогою. Всі додатки до нього є його невід'ємною частиною. Підписання угоди є свідченням того, що сторони повністю розуміють її значення та умови, правові наслідки, що вона не носить характеру фіктивного або удаваного правочину, і що договірні умови є обов'язковими для виконання.

Згідно з п.1.3 ст.1 додатку №2 до Договору його предметом є послуги з формування реєстру учасників програми, метою яких є придбання відповідної грошової суми.

Після вчасної сплати чергового загального платежу учасник набуває право брати участь у найближчому заході, коли фонд реєстру є достатнім ( п.4.1 ст.4 додатку № 2).

Конкретні умови отримання учасником заявленої суми визначені у ст.5 цього додатку.

Адміністратор гарантує учаснику надати обумовлену грошову суму за умови виконання останнім всіх умов договору і додатків до нього (ст.12 додаток №2).

Учасник підтверджує, що отримав усі коректно викладені пояснення від представника адміністратора, уважно прочитав та зрозумів умови додатку №2 та правові наслідки, що засвідчує своїм підписом (ст.13 додатку №2).

На виконання умов даного договору позивач 03.12.2013 року сплатив 1300 грн. комісійний внесок.

Відповідно до ст.229 ЦК України, якщо особа, яка вчинила правочин, помилилася щодо обставин, які мають істотне значення, такий правочин може бути визнаний судом недійсним. Істотне значення має помилка щодо природи правочину, прав та обов'язків сторін, таких властивостей і якостей речі, які значно знижують її цінність або можливість використання за цільовим призначенням. Правочини, вчинені під впливом помилки, належать до категорії правочинів, в яких внутрішня воля співпадає з волевиявленням та дійсно спрямована на досягнення мети правочину, але формування такої волі відбулося під впливом обставин, які спотворили справжню волю особи. Помилка - це неправильне сприйняття особою фактичних обставин правочину, що вплинуло на її волевиявлення, за відсутності якого можна було б вважати, що правочин не був би вчинений.

Судом з наведених вище положень договору та додатків до нього встановлено, що предметом оспорюваної угоди є надання учаснику програми «Альянс Україна» адміністративних послуг фінансового характеру з метою отримання заявленої до надання грошової суми. Оплатні послуги адміністратора при виконанні споживачем всіх умов договору забезпечують не можливість, а реальне отримання останнім грошової суми за рахунок фонду реєстру, який формується з чистих внесків його та інших учасників, з наступним повним погашенням цієї суми своїми внесками. До того ж при невиконанні цього обов'язку настає відповідальність, передбачена ст.9 додатку № 2.

Отже, позивачка за оспорюваним договором виявила бажання отримати кошти, добровільно скориставшись наданими їй послугами, і у кінцевому результаті не за рахунок залучення інших споживачів, а за рахунок власних внесених коштів.

З матеріалів справи вбачається, що позивач шляхом підписання договору та додатків до нього засвідчив своїм підписом повне розуміння ним значення та умов договору, його правові наслідки, отримав від представника Адміністратора усі пояснення, уважно прочитав та зрозумів усі визначення, умови та зміст договору. Додатково таке розуміння підтверджено шляхом сплати грошових коштів в рамках укладеного правочину.

Тобто, маючи можливість відмовитись від підписання договору або виконання його умов позивач не зробив цього, до суду звернувся лише після порушення відповідачем зобов'язань за договором, а не в зв'язку з помилкою.

Також позивач, окрім власних пояснень в тексті позовної заяви не надав жодних доказів щодо введення його в оману, не просив допитати свідків, зокрема, працівників відповідача, з метою встановлення дійсних обставин укладення договору.

В зв'язку з цим, суду не доведено, що мала місце помилка в природі правочину, оскільки як сума кредиту, так і витрати позивача були погоджені в одному документі, то підстави вважати, що помилка відносно надмірних витрат знизила цінність коштів, які можливо отримати в майбутньому.

Тому, позовні вимоги в частині визнання договору недійсним на підставі ст.229 ЦК України та стягнення сплачених коштів в подвійному розмірі не підлягають задоволенню.

З приводу визнання недійсним договору через відсутність у відповідача ліцензії суд виходить з наступного.

Пунктом 3 ч.1 ст.9 Закону України «Про ліцензування певних видів господарської діяльності» визначено, що відповідно до спеціальних законів ліцензуванню підлягає господарська діяльність, зокрема із надання фінансових послуг.

Згідно з п.п.1,5 ч.1 ст.1 Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» під фінансовою установою слід розуміти юридичну особу, яка відповідно до закону надає одну чи декілька фінансових послуг, а також інші послуги (операції), пов'язані з наданням фінансових послуг, у випадках, прямо визначених законом, та внесена до відповідного реєстру в установленому законом порядку.

Фінансова послуга - це операції з фінансовими активами, що здійснюються в інтересах третіх осіб за власний рахунок чи за рахунок цих осіб, а у випадках, передбачених законодавством, - і за рахунок залучених від інших осіб фінансових активів, з метою отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів.

Такими фінансовими послугами, як зазначено у п.п.2,6,11-1 ч.1 ст.4 цього ж Закону, вважаються довірче управління фінансовими активами, надання коштів у позику, в тому числі й на умовах фінансового кредиту та адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах.

Пунктом 4 ч.1 ст.34 даного Закону передбачено, що національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, у межах своєї компетенції видає ліцензії для здійснення фінансовими установами діяльності з надання будь-яких фінансових послуг, що передбачають пряме або опосередковане залучення фінансових активів від фізичних осіб.

Відповідно до ч.2 ст.34 вказаного Закону здійснення такої діяльності дозволяється тільки після отримання відповідної ліценції. Особи, винні у здійсненні діяльності без ліцензії, несуть відповідальність згідно із законами України.

Згідно з п.3 Прикінцевих положень Закону України «Про внесення змін до деяких законів України щодо регулювання ринків фінансових послуг» від 02 червня 2011 року №3462-VI (введено в дію з 09 січня 2012 року) фінансові установи зобов'язані протягом одного року з дня набрання чинності цим Законом привести свою діяльність у відповідність із вимогами цього Закону.

На підставі цього Закону Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг (як уповноважений державний орган), затвердила Ліцензійні умови провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах (розпорядження від 9 жовтня 2012 року № 1676 «Про затвердження Ліцензійних умов провадження діяльності з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групах»).

Із викладеного вбачається, що відповідач повинен був отримати ліцензію до 09 січня 2013 р., однак станом на дату укладення 03 грудня 2013 року договору з позивачем у встановленому законом порядку відповідну ліцензію відповідач не отримав.

В силу ч.1 ст.203, ч.1, 3 ст.215, ст.227 ЦК України, вчинення ТОВ «Гранфінресурс» оспорюваного правочину без відповідного дозволу (ліцензії) є підставою для визнання такого договору недійсним.

Виходячи з правових наслідків недійсності правочину, визначених абз.2 ч.1 ст.216 ЦК України, з відповідача на користь позивачки слід стягнути 1300 грн. на повернення коштів сплачених ним за договором.

Статтею 23 ЦК України передбачається, що особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає, зокрема, у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Однак, на підтвердження вимог позивача не надав жодних доказів, медичних документів, показів свідків, тому не має змоги встановити глибину страждань позивачки.

Пунктом п'ятим частини першої статті 4 Закону України "Про захист прав споживачів" передбачено, що моральна шкода відшкодовується лише у випадку, коли вона заподіяна внаслідок недоліків продукції (дефекту в продукції), відповідно до закону, а позивачем не надано доказів на підтвердження того, що моральна шкода спричинена йому саме у зв'язку із недоліками (дефектом) продукції Договором, укладеним між сторонами, відшкодування моральної шкоди не передбачено.

Тому, в частині стягнення моральної шкоди позовні вимоги не підлягають задоволенню.

Також, суд вважає за необхідне зазначити, що на підставі п.5 Постанови Пленуму Верховного суду України від 6 листопада 2009 року N 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», вимога про встановлення нікчемності правочину підлягає розгляду в разі наявності відповідного спору. Такий позов може пред'являтися окремо, без застосування наслідків недійсності нікчемного правочину. У цьому разі в резолютивній частині судового рішення суд вказує про нікчемність правочину або відмову в цьому.

Тому, вимоги про визнання правочину нікчемним є самостійним способом захисту цивільного права або інтересу, тобто суд не має змоги самостійно визнавати право чин недійсним, якщо цього не вимагає позивач, постановлення такого рішення за відсутності позовної вимоги про визнання правочину нікчемним свідчило б про вихід за межі предмету та підстав позову.

Отже, суд позбавлений можливості аналізувати оспорюваний договір на предмет створення ТОВ «Гранфінресурс» піраміданих схем, посилання на нечесну підприємницьку практику здійснено позивачкою в обґрунтування недійсності правочину, вчиненого на її думку під впливом обману.

Враховуючи наведене, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню, з відповідача слід стягнути 1300 грн., отриманих за недійсним договором. В задоволенні позову в іншій частині суд вважає за необхідне відмовити за необґрунтованістю вимог.

На підставі ст. 88 ЦПК України з ТОВ «Гранфінресурс» на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 243,60 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 10, 11, 57-60, 64, 209, 212-215 ЦПК України, суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати недійсним, укладений між ОСОБА_1 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранфінресурс», договір № 224701 від 03.12.2013 р. з додатками № 1 та № 2.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранфінресурс» на користь ОСОБА_1 1300 грн. сплачених за договором № 224701 від 03.12.2013 р.

В задоволенні позову в іншій частині відмовити за необґрунтованістю вимог.

Стягнути з Товариством з обмеженою відповідальністю «Гранфінресурс» на користь держави судовий збір в розмірі 243,60 грн.

Відповідач протягом 10 днів з дня отримання копії заочного рішення суду має право подати до Зарічного районного суду м. Суми заяву про його перегляд.

Рішення суду може бути оскаржено сторонами до Судової палати у цивільних справах апеляційного суду Сумської області через Зарічний районний суд м. Суми, шляхом подачі в десятиденний строк з дня проголошення рішення суду (для осіб, що не були присутні при проголошення рішення, в той же строк з часу вручення копії рішення) апеляційної скарги.

Суддя Р.В. Міліціанов