Постанова № 381216, 19.12.2006, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

19.12.06р.

Справа № А7/410(А8/341-06)-06

12 год. 35 хв.

За позовом Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів, м. Дніпропетровськ

До Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дніпромаш-Інвест", м. Дніпропетровськ

Про стягнення 8 510, 00 грн.

Суддя Коваль Л.А.

Секретар судового засідання Пелипенко К.В.

Представники сторін:

Від позивача: заступник начальника Бичкова С.І., дов. № 03-06/23 від 11.01.2006р.;

Від відповідача: юрисконсульт Ревкова І.В., дов. № 1 від 20.11.2006р.

СУТЬ СПОРУ:

Дніпропетровське обласне відділення Фонду соціального захисту інвалідів (м. Дніпропетровськ) просить стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дніпромаш-Інвест” (м. Дніпропетровськ) на свою користь адміністративно-господарські санкції у сумі 8 510, 00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача в 2005 році середньооблікова чисельність працюючих інвалідів була менша, ніж встановлений норматив. На підприємстві повинна була працювати 1 особа–інвалід, не працювало жодної такої особи. Якщо на підприємстві середньооблікова чисельність працюючих інвалідів менша, ніж встановлено нормативом, підприємство щороку сплачує відповідному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів адміністративно-господарські санкції, сума яких визначається в розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві. Адміністративно-господарські санкції сплачуються підприємством в строк до 15 квітня року, наступного за роком, в якому відбулося порушення нормативу. Відповідач адміністративно-господарські санкції не сплатив.

Відповідач проти позову заперечує. Відповідач посилається на ті обставини, що на початку 2005 року в штаті підприємства перебувало лише 6 осіб, що не породжувало обов’язку працевлаштовувати інваліда. Крім того, в 2005 році відповідач створив одне робоче місце для працевлаштування інваліда та повідомив про це районний центр зайнятості. Відповідач не вбачає своєї вини в недотриманні нормативу робочих місць для інвалідів.

При розгляді справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши наявні в матеріалах справи докази, господарський суд, -

В С Т А Н О В И В:

Обов’язок по забезпеченню працевлаштування інвалідів у розмірі чотирьох відсотків від середньооблікової чисельності штатних працівників облікового складу за рік, а якщо працює від 8 до 25 чоловік - у кількості одного робочого місця, встановлений частиною 1 статті 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” в редакції, що діяла на час виникнення спірних відносин (надалі –Закон).

Частина 1 статті 20 цього ж Закону передбачає відповідальність підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності і господарювання, де кількість працюючих інвалідів менша, ніж установлено нормативом, у вигляді сплати щороку відповідним відділенням Фонду України соціального захисту інвалідів штрафних санкцій, сума яких визначається у розмірі середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (в об'єднанні), в установі, організації за кожне робоче місце, не зайняте інвалідом. Для підприємств (об'єднань), установ і організацій незалежно від форми власності та господарювання, на яких працює від 8 до 15 осіб, розмір штрафних санкцій за робоче місце, не зайняте інвалідом, визначається в розмірі половини середньої річної заробітної плати на відповідному підприємстві (об'єднанні), у відповідній установі, організації.

Відповідно до звіту Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями „Дніпромаш-Інвест” (м. Дніпропетровськ) про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, наданого Дніпропетровському обласному відділенню Фонду соціального захисту інвалідів (м. Дніпропетровськ) 01.02.2006р., середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу –10 осіб. Відповідно, кількість інвалідів-штатних працівників, які повинні працювати на робочих місцях, створених відповідно до вимог Закону, становить 1 особа (якщо працює від 8 до 25 чоловік). Фактично у відповідача штатні працівники, яким відповідно до чинного законодавства встановлена інвалідність, не обліковувалися.

Також, відповідно до даних, наведених відповідачем в звіті про зайнятість та працевлаштування інвалідів за 2005 рік, фонд оплати праці штатних працівників –170, 2 тис. грн. Визначена розрахунковим шляхом середньорічна заробітна плата штатного працівника –17 020, 0 грн. Оскільки протягом 2005 року у відповідача повинна була працювати 1 особа, якій встановлена інвалідність, фактично такі особи не працювали, визначений розрахунковим шляхом розмір штрафу становить 8 510, 00 грн.

Відповідно до п. 4 Порядку сплати підприємствами (об’єднаннями), установами і організаціями штрафних санкцій до відділень Фонду соціального захисту інвалідів, акумуляції, обліку та використання цих коштів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28.12.2001р. № 1767, штрафні санкції сплачуються підприємствами самостійно не пізніше 15 квітня року, що настає за звітним.

Позивач посилається на ті обставини, що відповідач штрафні санкції не сплатив, що і є причиною спору.

Відповідач доказів оплати штрафних санкцій не надав.

Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” працевлаштування інвалідів здійснюється центральним органом виконавчої влади з питань праці та соціальної політики, органами місцевого самоврядування, громадськими організаціями інвалідів.

Аналогічний обов’язок щодо працевлаштування інвалідів на певні органи покладає п.10 Положення “Про робоче місце інваліда і про порядок працевлаштування інвалідів”, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1995р. № 314. Так, працевлаштування інвалідів здійснюється державною службою зайнятості, органами Мінсоцзахисту, місцевими радами народних депутатів, громадськими організаціями інвалідів з урахуванням побажань, стану здоров’я інвалідів, їхніх здібностей і професійних навичок відповідно до висновків МСЕК.

В той же час, державна служба зайнятості, на яку покладено реалізацію державної політики зайнятості населення (п.1 ст. 18 Закону України “Про зайнятість населення”), має право направляти для працевлаштування на підприємства, в установи і організації всіх форм власності громадян, які звертаються до служби зайнятості, відповідно до рівня їх освіти і професійної підготовки, лише при наявності там вільних робочих місць (вакантних посад) (ч. 2 ст. 19 Закону України “Про зайнятість населення” в редакції, що діяв протягом 2005 року). Відповідно до ч. 4 ст. 20 Закону України “Про зайнятість населення” підприємства, установи і організації незалежно від форми власності щомісяця подають центрам зайнятості адміністративні дані у повному обсязі про наявність вільних робочих місць (вакансій).

З повідомленням про наявність вільних робочих місць (вакантних посад), на яких може бути використана праця інваліда, відповідач звернувся до Ленінського районного центру зайнятості в м. Дніпропетровську лише 28.12.2005р., надавши звіт форми № 3-ПН.

Між тим, 31.03.2005р. відповідачем затверджено новий штатний розклад з кількістю штатних одиниць 12, 5 (згідно з штатним розкладом, затвердженим 02.01.2005р., в штаті відповідача перебувало 6, 5 одиниць).

Отже, з квітня 2005 року до 28.12.2005р. відповідач не заявляв потребу в працівниках-інвалідах, чим обмежив право районного центру зайнятості направити йому протягом 2005 року особу-інваліда для працевлаштування.

Відповідно до ст. 218 Господарського кодексу України підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання. Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

З огляду на викладені вище обставини справи, суд не вважає, що відповідач вжив усіх залежних від нього заходів (відповідач до 28.12.2005р. не вжив жодних заходів) для недопущення господарського правопорушення, вбачає вину саме відповідача в незабезпеченні нормативу працевлаштування інвалідів в 2005 році та наявність підстав для застосування до відповідача господарсько-правової відповідальності у вигляді стягнення адміністративно-господарських санкцій в сумі 8 510, 00 грн.

Позовні вимоги заявлені правомірно та підлягають задоволенню.

Суд відхиляє доводи відповідача про те, що на початок 2005 року, з огляду на кількість працюючих, відповідач не повинен був забезпечувати працевлаштування інвалідів. Згідно звіту про зайнятість та працевлаштування інвалідів форми № 10-ПІ середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу відповідача за 2005 рік становить 10 осіб. Згідно приписів ст. 19 Закону України “Про основи соціальної захищеності інвалідів в Україні” саме середньооблікова кількість штатних працівників облікового складу за рік є визначальною для встановлення для підприємства кількості робочих місць, на яких повинна використовуватися праця інвалідів.

Керуючись ст.ст. 2, 6, 9, 71, 104, ст. ст. 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю з іноземними інвестиціями "Дніпромаш-Інвест" (49019, м. Дніпропетровськ, вул. Ударників, 27, ідентифікаційний номер 31770442, рахунок 2600705050142 в КБ „ПриватБанк”, МФО 305299) на користь Дніпропетровського обласного відділення Фонду соціального захисту інвалідів (49000, м. Дніпропетровськ, пр. Карла Маркса, 60, к. 18, ідентифікаційний номер 25005978, рахунок 31218230600008 в банку УДКУ в Дніпропетровській обл., МФО 805012) адміністративно-господарські санкції в сумі 8 510 (вісім тисяч п’ятсот десять) грн. 00 коп.

Постанова набирає законної сили у відповідності зі ст. 254 Кодексу Адміністративного судочинства України та оскаржується в порядку і строки відповідно до ст. 186 Кодексу Адміністративного судочинства України.

Суддя

Л. А. Коваль

Дата складення -15.01.2007р.