Ухвала суду № 38119803, 08.04.2014, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

----------------------

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 квітня 2014 р.м.ОдесаСправа № 821/2868/13-а

Категорія: 8.3.3 Головуючий в 1 інстанції: Дубровна В.А. Колегія суддів Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого судді - Коваля М.П.,

суддів - Потапчука В.О.,

- Семенюка Г.В.,

при секретарі - Журкіній І.І.,

за участі: представник позивача - ОСОБА_2 (довіреність від 25.10.2013 р.),

представник позивача - Черняєва О.І. (довіреність від 25.10.2013 р.),

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,-

В С Т А Н О В И Л А:

Фізична особа - підприємець ОСОБА_4 (далі - позивач, або ФОП ОСОБА_4) звернулась до суду з позовом до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області (далі - відповідач, або Новокаховська ОДПІ ГУ Міндоходів у Херсонській області), у якому позивач просила суд визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення від 18 липня 2013 року №№ 0003291700, 0003301700, 0003311700.

Ухвалою Херсонського окружного адміністративного суду від 25 жовтня 2013 року закрито провадження в частині позовних вимог про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення від 18 липня 2013 року № 0003311700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами із доходів платника податку в розмірі 877,50 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 585,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 292,50 грн., у зв'язку з відмовою позивача від вказаної позовної вимоги.

Постановою Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року адміністративний позов ФОП ОСОБА_4 задоволено. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18 липня 2013 року № 0003291700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 118659,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 79106,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 39553,00 грн. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення - рішення від 18 липня 2013 року № 0003301700 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування на суму 100860,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 67240,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 33620,00 грн.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням суду першої інстанції відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати постанову суду першої інстанції та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні адміністративного позову, наголошуючи, зокрема, на правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

В судовому засіданні представники позивача заперечували проти задоволення апеляційної скарги відповідача та просили залишити останню без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін.

Представник відповідача в судове засідання не прибув, про дату, час та місце апеляційного розгляду справи був повідомлений належним чином та своєчасно, що підтверджується наявним в матеріалах справи повідомленням про вручення повістки про виклик до суду (а.с.225 т.2), причини неприбуття суду не відомі.

З огляду на викладене, колегія суддів порадившись на місці, ухвалила слухати справу за відсутністю представника відповідача, сповіщеного належним чином про час і місце апеляційного розгляду.

Розглянувши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, відповідно до пп. 20.1.4 п. 20.1 ст. 20, ст.ст. 75, 77, 82 Податкового кодексу України, податковим органом було проведено планову перевірку дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_4 за період з 01.01.2012 року по 31.12.2012 року, за результатами якої складено акт від 09.07.2013 року № 773/17-2/НОМЕР_4.

Висновками даного акту є встановлені порушення: ч. 1 ст.ст. 203, 215, 216, 228, 626, 629 Цивільного кодексу України в частині недодержання вимог зазначених статей в момент вчинення правочинів, які не спрямовані на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ними (п. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України) по правочинах, здійснених ФОП ОСОБА_4 з ТОВ «Вельд»; п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість в періоді, що перевірявся, на загальну суму 79106 грн.; п. 177.2 ст. 177 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження податку з доходів фізичних осіб від провадження господарської діяльності в сумі 67240,00 грн.

На підставі вказаних висновків податковим органом були прийняті податкові повідомлення - рішення від 18 липня 2013 року: № 0003291700 про збільшення грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму 118659,00 грн., в тому числі за основним платежем у сумі 79106,00 грн. та за штрафними санкціями у розмірі 39553,00 грн.; № 0003301700 з податку на доходи фізичних осіб, що сплачені фізичними особами за результатами річного декларування на суму 100860,00 грн., в тому числі за основним платежем в розмірі 67240,00 грн. та за штрафними санкціями у сумі 33620,00 грн.

Не погодившись із прийнятими податковими повідомленнями-рішеннями, позивач звернувся до суду з метою їх оскарження.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані позивачем податкові повідомлення-рішення винесено податковим органом неправомірно, безпідставно та в порушення положень чинного податкового законодавства України, з урахуванням наступного.

Так, як встановлено судом першої інстанції, 01 листопада 2009 року між ФОП ОСОБА_4 (за договором - Покупець) та ТОВ «Вельд» (за договором - Постачальник) було укладено Договір № ВТ0042/09, за умовами якого Постачальник зобов'язується на умовах та в порядку, визначених цим договором, поставляти (передавати у власність Покупця) згідно замовлення та накладних продукцію, а Покупець зобов'язується прийняти продукцію та оплачувати її. Предметом поставки за цим договором є продукти харчування. Передача товару здійснюється сторонами в пункті прийомки товару на складі Покупця. Розрахунки здійснюються в безготівковій формі протягом 30-ти днів з моменту отримання товару.

На стор. 34 акту перевірки ревізор - інспектор зазначає, що протягом травня - липня 2012 року позивачем було отримано від ТОВ «Вельд» продукти харчування в асортименті на загальну суму 395529,60 грн., ПДВ 79105,92 грн., що підтверджується видатковими та податковими накладними, перелік яких наведено на стор. 34-35 акту перевірки та копії яких залучено до матеріалів справи.

Також, з матеріалів справи вбачається, що товар за вказаним Договором доставлявся транспортом постачальника до складів, які є власністю або орендовані ФОП ОСОБА_4, а саме: у АДРЕСА_1, у АДРЕСА_2, що підтверджується товарно-транспортними накладними.

Прийом товару здійснювали комірники згідно генеральної довіреності, яка є невід'ємною частиною Договору поставки.

Після прийому товару і до його реалізації він зберігався на вказаних складах ФОП ОСОБА_4

Оприбуткування отриманого товару здійснювалось записом до Книги обліку доходів і витрат приватного підприємця в день отримання до графи 5 в грошовому еквіваленті без ПДВ загальною сумою, що підтверджується наданим витягом з реєстру прибуткових накладних за травень - липень 2012 року.

Розрахунок за отриманий товар від TOB «Вельд» здійснювався шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок постачальника, що, також, підтверджується актом перевірки.

Зі складів ФОП ОСОБА_4 відбувалась реалізація оприбуткованого товару до роздрібної мережі Миколаївської, Херсонської областей, що підтверджується видатковими та податковими накладними оглянутими судом першої інстанції під час судового розгляду справи.

Як вбачається зі змісту акту спірної перевірки, відповідач не заперечує, що первинні документи, в тому числі податкові накладні, на підставі яких позивачем сформований податковий кредит та валові витрати за перевіряємий період, належним чином оформлені, суми податку на додану вартість по зазначеним податковим накладним включені до податкового кредиту відповідного періоду, відображені у реєстрі отриманих та виданих податкових накладних, а також відповідають даним податкових декларацій. Тобто, під час проведення спірної перевірки до наявної у позивача первинної документації по операціям з TOB «Вельд» у податкового органу не виникло жодних претензій, як і до правильності її оформлення, так і до відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Поряд з цим, як зазначено в апеляційній скарзі відповідача, що, також, відображено в акті спірної перевірки, висновки щодо порушення позивачем вимог податкового законодавства були здійснені податковим органом лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2013 року № 898/22.9/31606857 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вельд» за період травень - липень 2012 року, вересень-жовтень 2012 року».

Водночас, колегія суддів вважає недостатніми для висновків акту перевірки про порушення позивачем податкового законодавства, посилання в ньому лише на акт про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, оскільки без визначення в акті перевірки і дослідження договорів позивача з його контрагентом, які на думку перевіряючих не відповідають закону, поставок та інших господарських операцій, умов цих договорів, їх виконання з посиланням на первинні документи, такі висновки не ґрунтуються на законодавстві і не можуть бути підставою для прийняття рішень про донарахування податкових зобов'язань та застосування штрафних санкцій відносно позивача.

На думку колегії суддів, такого роду обґрунтування, взагалі не припустимі в офіційних документах суб'єктів владних повноважень, на підставі яких приймаються акти індивідуальної дії, на зразок оскаржуваних податкових повідомлень-рішень, оскільки, по-перше, приписами ч. 2 ст. 19 Конституції України чітко визначено, що органи державної влади та їх посадові особи можуть діяти виключно на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, тобто, роблячи висновок про допущення будь-яким суб'єктом правовідносин порушення діючого законодавства, орган державної влади зобов'язаний чітко встановити склад такого порушення, зазначивши, в якій саме події воно полягає та якими саме фактичними даними (доказами) це підтверджується, та жодним чином не викладати припущення щодо порушення законодавства за відсутності належних доказів на підтвердження їх вчинення. По-друге, суб'єкт владних повноважень повинен бути здатним підтвердити правомірність зроблених ним висновків у законодавчо визначеному порядку.

Крім того, колегія суддів вважає за необхідне наголосити, що, як вбачається зі змісту акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2013 року № 898/22.9/31606857 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вельд» за період травень - липень 2012 року, вересень-жовтень 2012 року», висновки якого стали підставою для визначення позивачу грошових зобов'язань спірними податковими повідомленнями - рішеннями, під час проведення зазначеної зустрічної звірки правовідносини, що виникли між позивачем та його контрагентом не досліджувались перевіряючими. Висновки вказаного акту ґрунтуються виключно на тому, що в ланцюгах постачальників ТОВ «Вельд» маються підприємства з ознаками фіктивності - ТОВ «Аякстрейд», ТОВ «Гранітоль», при цьому, зі змісту вказаного акту вбачається, що зазначений висновок податковим органом був здійснений на підставі інших актів про неможливість проведення зустрічних звірок, складеними органами податкової служби відносно вказаних суб'єктів господарювання.

Разом з тим, колегія суддів зазначає, що Податковий кодекс України не ставлять право на податковий кредит в залежність від обов'язкового підтвердження декларування відповідної суми податкових зобов'язань контрагентом. Податок на додану вартість є непрямим податком і сплачується при придбанні товару (послуги) не безпосередньо до бюджету, а постачальнику товарів (послуг). І лише у такого постачальника товарів (послуг), який у складі вартості проданого товару (послуги) отримав податок на додану вартість, виникають зобов'язання стосовно сплати податку до бюджету. При цьому, покупець товарів (послуг) не може нести відповідальність за постачальника. Відповідно, несплата податку на додану вартість постачальником сама по собі не є підставою для зменшення податкового кредиту зазначеного податку товариству, яке віднесло до податкового кредиту суму податку на додану вартість, сплачену в ціні товару.

Можливі ж порушення податкового законодавства з боку контрагентів позивача при здійсненні господарських операцій в ланцюзі постачання з третіми особами для зниження об'єкту оподаткування, доказів чого податковим органом до суду надано не було, не можуть бути самостійною та достатньою підставою для висновку про відсутність фактичного здійснення господарських операцій для ФОП ОСОБА_4 та відсутність у позивача, як покупця товару/послуг, права на витрати по цим операціям та податковий кредит з ПДВ, а тому не можуть бути підставою для позбавлення позивача права формувати витрати та податковий кредит по господарських операціях з цими контрагентами.

Крім того, колегія суддів вважає, також, за необхідне зазначити, що діючим законодавством, не передбачено і не визначено обов'язку підприємства встановлювати ланцюг суб'єктів підприємницької діяльності, з якими контрагенти такого підприємства мали договірні відносини, а також підприємству не надано право вимагати від його контрагентів такої інформації.

Це відповідає практиці Верховного Суду України у подібних правовідносинах. Так, у постанові від 11 грудня 2007 року (справа № 21-1376во06) Верховний Суд України дійшов висновку, що у разі невиконання контрагентом зобов'язання зі сплати податку до бюджету, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цієї особи. Ця обставина не є підставою для позбавлення платника ПДВ права на його відшкодування у разі, коли цей платник виконав усі передбачені законом умови щодо отримання такого відшкодування та має необхідні документальні підтвердження розміру свого податкового кредиту.

Така позиція, також, узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі «БУЛВЕС» АД проти Болгарії» (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Суду, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, для того, щоб стверджувати про відсутність поставок в ланцюгу ТОВ «Аякстрейд», ТОВ «Гранітоль» - ТОВ «Вельд» - позивач, податкова інспекція, в першу чергу, повинна була встановити тотожність товару, який переміщувався за цим ланцюгом, але акт перевірки таких даних не містять.

Також, колегія суддів зазначає, що у разі, якщо на час здійснення господарських операцій, за якими податковий орган не визнає обґрунтованим віднесення позивачем до податкового кредиту сум податку на додану вартість, постачальники були включені до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мали свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, покупець не може нести відповідальність ні за несплату податків продавцями та їх постачальниками, ні за можливу недостовірність відомостей про них, наведених у зазначеному реєстрі, за умови необізнаності щодо неї.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджено під час апеляційного розгляду, позивач та його контрагент на момент укладання та виконання спірного Договору були зареєстровані в ЄДР, знаходились на податкову обліку в ДПІ, мали свідоцтво платника податку на додану вартість, що не заперечується апелянтом, а також відображено в акті спірної перевірки.

Щодо посилань апелянта, в обґрунтування правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень, на відсутність у контрагента позивача основних фондів, складських приміщень, трудових резервів, що, на думку останнього, унеможливлює здійснення ним будь-якої господарської діяльності, колегія суддів зазначає, що позивач за законом не зобов'язаний був отримувати у свого контрагента документи з метою доведення ким саме безпосередньо виконувалась поставка товару за укладеним Договором або перевіряти кількість працюючих осіб контрагента. Чинним законодавством чітко не регламентована обов'язкова кількість необхідних ресурсів для здійснення тої чи іншої діяльності. Представник відповідача, також, не зміг надати пояснення стосовно того, яка кількість працюючих осіб достатня для такого виду діяльності, за яким було здійснено господарські операції між позивачем та його контрагентом.

Крім того, колегія суддів наголошує, що зазначених висновків, як вже вказувалось, податковий орган дійшов лише виходячи зі змісту акту ДПІ у Печерському районі м. Києва від 07.03.2013 року № 898/22.9/31606857 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Вельд» за період травень - липень 2012 року, вересень-жовтень 2012 року», проте листом вих. № 1399/7/26-55-22-07-11 від 16.07.2013 року адресованим ДПС в автономній республіці Крим, областях, м. Києві і Севастополі, Начальникам податкових інспекцій ДПІ у Печерському районі Головного управління Міндоходів у м. Києві відкликала вказаний акт та просить його не використовувати в якості доказової бази у зв'язку з тим, що ДПІ у Печерському районі м. Києва ДПС була проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ «Вельд» з питань правомірності нарахування податкових зобов'язань та податкового кредиту з ПДВ при здійсненні фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ «Гранітоль» та ТОВ «Аякстрейд» за період з 01.05.2012 року по 30.06.2012 року та з 01.09.2012 року по 30.09.2012 року, за результатами якої складено акт № 16/22-2/31606857 від 10.01.2013 року, на підставі якого прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000882202 від 25.01.2013 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем податок на додану вартість на загальну суму 2680229,00 грн., у тому числі за штрафними (фінансовими) санкціями на суму 893410 грн. Окружним адміністративним судом м. Києва було повністю задоволено адміністративний позов ТОВ «Вельд» до ДПІ у Печерському районі м. Києва та винесено постанову по справі № 826/2408/13-а від 28.03.2013 року, якою скасовано податкове повідомлення-рішення ДПІ у Печерському районі м. Києва № 0000882202 від 25.01.2013 року. Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду по справі № 826/2408/13-а від 28.05.3013 року вказану постанову залишено без змін.

Враховуючи викладене, посилання апелянта на той факт, що у ТОВ «Вельд» для здійснення відповідних господарських операцій із позивачем були відсутні основні фонди, технічний персонал, виробничі активи, складські приміщення, транспортні засоби, а також те, що це підприємство не знаходиться за юридичною адресою, колегією суддів не приймаються до уваги з мотивів безпідставності та недоведеності.

Таким чином, оскільки висновок податкового органу щодо порушення позивачем податкового законодавства ґрунтується лише на висновку акту про неможливість проведення зустрічної звірки, складений органом державної податкової служби відносно контрагента позивача, який, в свою чергу, відкликаний податковою інспекцією, як під час розгляду справи в суді першої інстанції, а так само під час апеляційного розгляду справи, відповідачем не надано доказів, які б спростовували або ставили під сумнів надані представником позивача первинні документи бухгалтерського та податкового обліку, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що відповідачем не доведено правомірність винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи та постановлено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, відповідно до ст. 200 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 196, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України, колегія суддів, -

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області на постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року - залишити без задоволення.

Постанову Херсонського окружного адміністративного суду від 03 грудня 2013 року по справі за адміністративним позовом Фізичної особи - підприємця ОСОБА_4 до Новокаховської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Херсонській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень - без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає чинності негайно та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 20 днів після набрання чинності безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Повний текст ухвали виготовлений та підписаний колегією суддів 08 квітня 2014 року.

Головуючий суддя: /М.П. Коваль/

Суддя: /В.О. Потапчук/

Суддя: /Г.В. Семенюк/