Постанова № 38119298, 27.03.2014, Дніпропетровський окружний адміністративний суд

копія

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 березня 2014 р. Справа № 804/3026/14 :

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Горбалінського В.В.

при секретарі судового засідання - Решетнік А.М.

за участю:

представника позивача - Запорожець Д.Б.

представника позивача - Марчук Н.О.

представника відповідача - Малютіна В.Е.

представника відповідача - Климас Н.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації енергетичних мереж «Центральна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В:

26.02.2014 року Дніпропетровським окружним адміністративним судом відкрито провадження у справі за позовом приватного акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації енергетичних мереж «Центральна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 30.10.2013 року № 000732500.

В обґрунтування позовних вимог позивачем зазначено, що Спеціалізованою державною податковою інспекцією з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів на підставі висновків, викладених у акті перевірки від 16.10.2013 року № 253/25.3-31793056, винесено податкове повідомлення - рішення від 30.10.2013 року № 000732500, яким підприємству визначено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33 249,21 грн. Позивач з зазначеним рішенням не погоджується, вважає його безпідставним, необґрунтованим та таким, що підлягає скасуванню, оскільки здійснював господарську діяльність у відповідності до вимог податкового законодавства.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали в повному обсязі та надали суду пояснення відповідно до обставин, викладених у позовній заяві.

Представник відповідача проти позову заперечували та зазначили, що податкове повідомлення-рішення винесене у відповідності до вимог чинного законодавства та ґрунтуються на висновках, викладених в акті перевірки від 16.10.2013 року № 253/25.3-31793056. Відповідно до яких в ході перевірки не підтверджено фактичне здійснення господарських операцій позивача з контрагентами ПП «Салфіт» та ТОВ «Дніпроторгкомцент».

Враховуючи викладене, відповідач вважає, що висновки податкового органу є обґрунтованими та правомірними, а тому податкове повідомлення-рішення скасуванню не підлягає.

Суд, заслухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, дослідивши письмові докази, зазначає наступне.

Приватне акціонерне товариство «Підприємство з експлуатації енергетичних мереж «Центральна енергетична компанія» зареєстроване виконавчим комітетом Дніпропетровської міської ради 28.02.2002 року та перебуває на обліку в Спеціалізованій державній податковій інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

На підставі наказу від 25.09.2013 року № 214 працівниками Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів проведено документальну позапланову виїзну перевірку ПрАТ «Підприємство з експлуатації енергетичних мереж «Центральна енергетична компанія», з питання дотримання вимог податкового законодавства України, правильності, повноти нарахування та сплати податків до бюджету при фінансово-господарських взаємовідносинах з наступними підприємствами: ПП «Салфіт» за період березень, червень 2012 року, ТОВ «Дніпроторгкомцентр» вересень, жовтень 2012 року. За результатами перевірки складено акт від 16.10.2013 року № 253/25.3-31793056.

Відповідно до висновків, викладених в акті перевірки, встановлені наступні порушення вимог податкового законодавства:

- п.44.1 ст. 44, п.198.1, п.198.2, п.198.3, п.198.6 ст. 198 Податкового кодексу України неправомірно включено до реєстру отриманих податкових накладних та відповідно до складу податкового кредиту за період березень, червень, вересень, жовтень 2012 року суми податку на додану вартість у розмірі 22 166,14 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість у розмірі 22 166,14 грн. в тому числі по періодах:

за березень 2012 року у сумі 14 123,98 грн.;

за червень 2012 року у сумі 4 631,16 грн.;

за вересень 2012 року у сумі 2 485,00 грн.;

за жовтень 2012 року у сумі 926,00 грн.

На підставі вищевикладених висновків, податковим органом 30.10.2013 року прийнято податкове повідомлення-рішення № 000732500, яким позивачу збільшено суму податкового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 33 249,21 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 22 166,14 грн. та за штрафним санкціями - 11 083,07 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними висновками акту перевірки та винесеними на його підставі податковим повідомленням-рішенням, позивачем оскаржено його в адміністративному порядку.

Рішенням Міністерства доходів з зборів України від 14.02.2014 року № 2970/6199-99-10-01-15 скаргу позивача залишено без задоволення, а податкове повідомлення-рішення без змін.

Вирішуючи правомірність визначеного податковим органом ПрАТ «Підприємство з експлуатації енергетичних мереж «Центральна енергетична компанія» грошового зобов'язання з податку на додану вартість, а також з метою встановлення факту здійснення господарської операції, правомірності формування податкового кредиту суд зазначає, що йому належить з'ясувати, зокрема, такі обставини, як: рух активів у процесі здійснення господарської операції, установлення спеціальної податкової правосуб'єктності учасників господарської операції та установлення зв'язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Вказана позиція викладена в Листах Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 № 742/11/13-11 та від 01.11.2011 року №1936/11/13-11.

Зокрема, у листі Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11 «Щодо однакового застосування адміністративними судами окремих приписів Податкового кодексу України та Кодексу адміністративного судочинства України» проаналізовано відповідні законодавчі норми та наголошено на тому, що для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції, тобто достовірні первинні документи. Також у листі визначено приблизний перелік обставин, які можуть указувати на відсутність відповідної господарської операції.

Відповідно до зазначеного Листа, витрати для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток, а також податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість мають бути фактично здійснені і підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу витрат для цілей оподаткування податком на прибуток або податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів. Навіть наявність у покупця належно оформлених документів, необхідних для віднесення певних сум до податкового кредиту, зокрема виданих продавцями податкових накладних, не є безумовною підставою формування податкового кредиту, якщо реальність здійснених господарських операцій ставиться під сумнів.

З акту перевірки та матеріалів справи вбачається, що фактичною підставою для винесення оспорюванного рішення стали обставини, викладені в акті від 24.01.2012 року № 120/224/32694310 «Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ПП «Салфіт» з питань фінансово-господарських відносин з ТОВ «Ліга» за грудень 2011 року, ТОВ «Матадор» за лютий, березень, квітень 2012 року, ТОВ ВК «Віконні Системи» за березень 2012 року, ТОВ «Ферріт Д» за березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року» та акті від 28.01.2013 року № 92/226/20201835 «Про неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Дніпроторгкомцентр» щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків за вересень та жовтень 2012 року». Згідно вказаних актів податковим органом зроблено висновки про відсутність об'єктів оподаткування та неможливість реального здійснення господарських операцій вказаних контрагентів.

При цьому з пояснень представників відповідача та заперечень на позовну заяву судом встановлено, що єдиною підставою щодо формування висновків податкового органу про не реальність вчинення господарських операцій по ланцюгу постачання ПП «Салфіт» та ТОВ «Дніпроторгкомцентр» до ПрАТ «Підприємство з експлуатації енергетичних мереж «Центральна енергетична компанія» стали вище перелічені акти перевірок вказаних контрагентів.

Досліджуючи надані до суду первинні документи судом встановлено наступне.

Щодо взаємовідносин позивача з ТОВ «Дніпроторгкомцентр».

07.03.2012 року між позивачем (покупець) та ТОВ «Дніпроторгкомцентр» (постачальник) укладеного договір поставки товару № 80. За умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар. Згідно вказаного договору позивачем здійснювалось придбання автошин.

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано: заявку на поставку ТМЦ від 30.07.2012 року на загальну суму з ПДВ - 14 910 грн., видаткова накладна № 00611 від 07.09.2012 року на суму з ПДВ - 14 910 грн., податкова накладна № 2 від 07.09.2012 року на суму з ПДВ - 14 910 грн., платіжне доручення № 2809 від 20.09.2012 року на суму з ПДВ - 14 910 грн., заявка на поставку ТМЦ від 08.10.2012 року на загальну суму з ПДВ - 5 556 грн., рахунок № 00679 від 09.10.2012 року, видаткова накладна № 00684 від 11.10.2012 року на суму з ПДВ в розмірі 5 556 грн., податкова накладна № 9 від 11.10.2012 року на загальну суму з ПДВ - 5 556 грн., платіжне доручення № 3558 від 03.12.2012 року на суму 5 556 грн.

Щодо взаємовідносин позивача з ПП «Салфіт».

07.03.2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Салфіт» (постачальник) укладено договір поставки № 81. За умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар. Згідно вказаного договору позивачем здійснювалось придбання металопрокату (арматура, катанка, круг металевий, полоса металева, сталь листова, сталь кутова тощо.)

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано: заявку на поставку ТМЦ від 24.03.2012 року на загальну суму 84 743,84 грн., рахунок-фактура № СФ-0000204 від 26.03.2012 року, видаткова накладна № РН-300302 від 30.03.2012 року на суму 1 737,50 грн., податкова накладна № 65 від 30.03.2012 року на загальну суму з ПДВ - 1 737,50 грн., платіжне доручення № 946 від 06.04.2012 року на суму 1 737,50 грн., рахунок - фактура № СФ-0000203 від 26.03.2012 року, видаткова накладна № РН-300301 від 30.03.2012 року на суму 83 006,36 грн., податкова накладна № 64 від 30.03.2012 року на загальну суму з ПДВ - 83 006,36 грн., платіжні доручення № 945 від 06.04.2012 року на суму 32 600 грн., № 1106 від 24.04.2012 року на суму 200 000 грн., податкова накладна № 74 від 26.04.2012 року на загальну суму з ПДВ - 24 932,27 грн., заявка на поставку ТМЦ від 04.05.2012 року на загальну суму 13 553,98 грн., видаткова накладна № РН-120601 від 12.06.2012 року на суму 13 553,98 грн., податкова накладна № 33 від 12.06.2012 року на загальну суму з ПДВ - 13 553,98 грн., платіжне доручення від 30.10.2012 року № 3198 на суму 16 322,50 грн.

14.05.2012 року між позивачем (покупець) та ПП «Салфіт» (постачальник) укладено договір поставки № 184. За умовами якого постачальник зобов'язується передати у власність покупця, а покупець прийняти та оплатити товар. Згідно вказаного договору позивачем здійснювалось придбання металевих виробів (болт в асортименті, гайка в асортименті, цвяхи, саморіз в асортименті, шайби, шурупи).

На підтвердження факту виконання умов вказаного договору позивачем надано: специфікацію до вказаного договору, заявку на поставку ТМЦ від 20.06.2012 року, платіжне доручення від 25.06.2012 року на суму 16 838,87 грн., податкова накладна № 87 від 25.06.2012 року на загальну суму з ПДВ - 16 838,87 грн., видаткова накладна № РН-190702 від 19.07.2012 року, видаткова накладна № РН-110701 від 11.07.2012 року.

На підставі вищевказаних податкових накладних позивачем включено до сум податкового кредиту суми сплаченого податку на додану вартість.

Позивачем надано до суду як первинні бухгалтерські документи так і всі інші документи якими оформлені дані операції, які підтверджують факт здійснення господарських операцій щодо придбання товарно-матеріальних цінностей у вказаних контрагентів. При цьому, суд звертає увагу на те, що податковий орган ані в Акті перевірки, ані в ході судового розгляду не ставив під сумнів достовірність даних, які містять вказані первинні бухгалтерські документи, а також не зазначав про невідповідність первинних бухгалтерських документів вимогам чинного податкового законодавства, зокрема, відсутності у них обов'язкових реквізитів.

Податковим органом не надано суду доказів щодо наявності дефектів у правовому статусі контрагентів позивача, зокрема відсутності реєстрації їх як платників податку на додану вартість або припинення як юридичних осіб на час укладання та виконання угод.

Щодо відсутності товарно-транспортних накладних, на які посилається відповідач як на умову визнання господарських операцій безтоварними, суд зазначає, що наявність або відсутність окремих документів, а так само помилки у їх оформленні не є підставою для висновків про відсутність господарської операції, якщо з інших даних вбачається, що фактичний рух активів або зміни у власному капіталі чи зобов'язаннях платника податків у зв'язку з його господарською діяльністю мали місце.

Окрім того, згідно умов укладених договорів обов'язок щодо поставки товару позивачу покладався на продавця, тому відсутність у позивача документів на транспортування товару не може вважатись обставиною щодо нереальності вчинення господарських операцій.

Відповідно до п.п. 14.1.27. п. 14.1. ст. 14 Податкового кодексу України встановлено, що витрати - це сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Склад витрат та порядок їх визначення передбачені статтею 138 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із витрат операційної діяльності та інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу (пункт 138.1.).

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інших витрат, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (підпункт 138.1.1).

Витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2.).

Витрати, що формують собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, крім нерозподільних постійних загальновиробничих витрат, які включаються до складу собівартості реалізованої продукції в періоді їх виникнення, визнаються витратами того звітного періоду, в якому визнано доходи від реалізації таких товарів, виконаних робіт, наданих послуг (пункт 138.4).

Згідно статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» визначено, що первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Статтею 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України» встановлено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатись зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Порядок формування податкового кредиту визначений статтею 198 Податкового кодексу України. Вказаною статтею встановлено наступне.

Право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення, зокрема, операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг ( пункт 198.1.).

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (пункт 198.2.).

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду (пункт 198.3.).

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6.).

Суд звертає увагу, що відповідно до Акта перевірки відповідач дійшов висновку про безтоварність укладених між позивачем та ТОВ «Дніпроторгкомцентр» та ПП «Салфіт» правочинів на підставі розгляду матеріалів перевірок, які здійснені іншим податковим органом, в яких досліджувались господарські взаємовідносини ТОВ «Дніпроторгкомцентр» та ПП «Салфіт». Проте, оцінюватись при дослідженні господарської операції повинні відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку.

Отже, з огляду на вказане, висновок відповідача про безтоварність укладених між позивачем і ТОВ «Дніпроторгкомцентр» та ПП «Салфіт» правочинів, а також про відсутність реального здійснення господарських операцій є безпідставним і необґрунтованим, оскільки реальність господарських операцій по укладеним правочинам підтверджена відповідними первинними документами. Всі первинні документи відповідають вимогам законодавства щодо їх оформлення.

Таким чином, відповідач прийшов помилкового висновку про заниження позивачем податку на додану вартість за наслідками укладених правочинів з ТОВ «Дніпроторгкомцентр» та ПП «Салфіт».

Вказане призвело до неправомірного визначення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість та з податку на прибуток приватних підприємств та накладення штрафних санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного контролюючим органом податкового зобов'язання.

За таких умов, суд вважає податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 року №000732500 протиправним та таким, що підлягає скасуванню.

За змістом частин 4, 5 ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України суд повинен визначити характер спірних правовідносин та зміст правової вимоги, матеріальний закон, який їх регулює, а також факти, що підлягають встановленню і лежать в основі вимог та заперечень; з'ясувати, які є докази на підтвердження зазначених фактів. Суд дійшов висновку, що поданих позивачем доказів достатньо для встановлення обставин справи та для ухвалення судового рішення.

Одним з принципів адміністративного судочинства, передбачених ст.7 Кодексу адміністративного судочинства України, є принцип законності, який відповідно до ст.9 Кодексу адміністративного судочинства України, полягає в наступному: суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст.86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, позовні вимоги позивача є обґрунтованими, а тому позовна заява підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.1 ст.94 Кодексу адміністративного судочинства України, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа) якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень.

Так як, в матеріалах справи містяться докази понесених позивачем судових витрат у розмірі 182,70 грн. сплаченого судового збору, суд вважає за необхідне стягнути з Державного бюджету України на користь приватного підприємства акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації енергетичних мереж «Центральна енергетична компанія» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 158-163, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Адміністративний позов приватного підприємства акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації енергетичних мереж «Центральна енергетична компанія» до Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення - задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 30.10.2013 року №000732500 Спеціалізованої державної податкової інспекції з обслуговування великих платників у м. Дніпропетровську Міжрегіонального Головного управління Міндоходів.

Стягнути з Державного бюджету України на приватного підприємства акціонерного товариства «Підприємство з експлуатації енергетичних мереж «Центральна енергетична компанія» судові витрати у розмірі 182,70 грн.

Постанова суду набирає законної сили відповідно до ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена в порядку та у строки, встановлені ст. 186 Кодексу адміністративного судочинства України.

Текст постанови у повному обсязі виготовлений 01.04.2014 року.

Суддя (підпис) Постанова не набрала законної сили станом на 01.04.2014 року Суддя З оригіналом згідно Помічник суддіВ.В. Горбалінський В.В. Горбалінський А.О. Кошля