Рішення № 38118912, 03.04.2014, Господарський суд Черкаської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

18005, м. Черкаси, бульвар Шевченка, 307, тел. канцелярії (0472) 45-24-38, inbox@ck.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 квітня 2014 року Справа № 925/263/14

Господарський суд Черкаської області в складі головуючого судді Пащенко А.Д., із секретарем судового засідання Ковбою І.М.,

за участю представників: позивача: Довбій Ю.Ю. - за довіреністю,

відповідача: не з'явився,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні господарського суду Черкаської області справу

за позовом товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСЛОГІСТИКА"

до товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК -ТРАНС СЕРВІС" про стягнення 4 002 грн. 41 коп.,

ВСТАНОВИВ:

Заявлено позов про стягнення з відповідача 4 002 грн. 41 коп., зокрема 3 822 грн. 42 коп. боргу з орендної плати за користування приміщенням відповідно до укладеного між сторонами договору оренди нежитлових приміщень від 01.06.2013 № 0106 та 179 грн. 99 коп. пені за прострочення сплати орендної плати.

Відповідач не подав суду відзив на позов, не направив свого представника у судові засідання. Суд вважає можливим розглядати справу за відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами, відповідно до статті 75 ГПК України, з огляду на таке. Суд вжив усіх заходів для належного повідомлення відповідача про дату і час розгляду справи, надіслання ухвал суду оформлено згідно з вимогами Інструкції з діловодства в господарських судах України. У справі є докази вручення повноважному представнику відповідача ухвали суду від 24.02.2014. В процесі розгляду даної справи суд приходить до висновку, що вона може бути розглянута за наявними матеріалами відповідно до статті 75 ГПК України за відсутності відзиву на позов. Неявка представника відповідача у судове засідання не перешкоджає розгляду справи, а направляти свого представника у судове засідання чи заперечувати проти позову є правом сторони, а не обов'язком.

Представник позивача у судовому засіданні підтримав позов з підстав, викладених у ньому, просив повністю задовольнити позов та прийняти рішення у даному судовому засіданні.

У судовому засіданні 03.04.2014 оголошена вступна та резолютивна частини рішення суду відповідно до статті 85 ГПК України.

Оцінивши докази у справі в їх сукупності, заслухавши пояснення та доводи представника позивача, суд встановив таке.

Між товариством з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК -ТРАНС СЕРВІС" (Орендар за договором, відповідач у справі) та товариством з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСЛОГІСТИКА" (Орендодавець за договором, позивач у справі) укладено договір оренди нежитлових приміщень від 01 червня 2013 року № 0106, далі - Договір, за умовами якого Орендодавець передає, а Орендар приймає в оренду в тимчасове платне користування офісне (адміністративне) приміщення площею 32.0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, для здійснення господарської (підприємницької) діяльності.

Відповідно до пункту 2.1. Договору об'єкт оренди вважається переданим з моменту підписання Акту прийому-передачі, в якому сторони фіксують стан об'єкта оренди на момент складання акту.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що термін дії Договору та термін оренди: до "31" грудня 2013 року, з моменту прийняття об'єкта оренди згідно п. 2.1. даного Договору.

В розділі 4 Договору визначено, що місячна орендна плата за орендоване офісне приміщення загальною площею 32,0 кв. м. становить 1760 гри. 00 коп. (одна тисяча сімсот шістдесят гривень 00 копійок) в т.ч. ПДВ. Орендна плата встановлюється в грошовій формі в національній валюті України, і перераховується на поточний рахунок Орендаря не пізніше 10 числа кожного поточного місяця. Орендна плата включає в себе плату за використану воду, діючі податки, витрати на охорону навколишнього середовища та опалення. Окремо, Орендар сплачує Орендодавцю відповідно до виставлених рахунків плату за спожиту електроенергію.

В пункті 7.3. Договору зазначено, що об'єкт оренди вважається фактично переданим Орендодавцю з моменту підписання сторонами акту здачі-приймання.

Пунктом 8.1. Договору передбачено, що за прострочення внесення орендної плати у строк, що передбачений п. 4.1., п. 4.2. Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за весь час прострочення.

Згідно пункту 9.3 Договору термін дії Договір може бути припинений достроково за згодою сторін, за умови письмового попередження про це протилежної сторони договору за два місяці. Термін попередження за згодою сторін може бути скорочений.

Відповідно до Договору сторонами було складено та підписано Акт прийому-передачі нежитлових приміщень від 01 червня 2013 року, в якому вказано, що Орендодавець передав, а Орендар прийняв на умовах Договору оренди нежитлового приміщення № 0106 від 01 червня 2013 року офісне приміщення площею 32,0 кв.м., яке розташоване за адресою: м. Черкаси, вул. Смілянська, 163.

Протягом періоду дії Договору сторонами щомісячно складалися акти виконаних робіт та позивач надавав відповідачу рахунки на оплату, у яких вказані належні до сплати суми орендної плати та витрат на електроенергію. Зокрема, відповідно до акту № А-004904 від 30.09.2013 оренда приміщення за вересень 2013 року та компенсація витрат на електроенергію складають 1893,18 грн. з урахуванням ПДВ, відповідно до акту № А-005356 від 31.10.2013 оренда приміщення за жовтень 2013 року та компенсація витрат на електроенергію складають 1917,78 грн. з урахуванням ПДВ. Такий акт за листопад 2013 року на суму 1929,24 грн. був надісланий позивачем на адресу відповідача із вимогою кредитора від 05.12.2013, однак, відповідачем не підписаний. До справи позивачем надані також рахунки № 007528 від 31.10.2013 на суму 1917,78 грн., № 006508 від 30.09.2013 на суму 1893,18 грн., № 008170 від 29.11.2013 на суму 1929,24 грн.

Відповідач надіслав позивачу лист № 1/11 від 01.11.2013, у якому просив достроково з 04.11.2013 припинити дію договору оренди нежитлових приміщень № 0106 від 01.06.2013 у зв'язку з непотрібністю оренди приміщення та зобов'язався залишок неперерахованих коштів згідно рахунку №007528 від 31.10.2013 перерахувати до 05.12.2013.

Позивач здійснює розрахунки належних до сплати відповідачем сум за використану електроенергію у відсотковому відношенні від загальної площі освітлюваних приміщень 3924 кв. м., з яких 32 кв. м. орендував відповідач і яка складає 0,82 %. Зокрема компенсація за вересень місяць 2013 року складає 133,18 грн., за жовтень місяць 2013 року - 157,78 грн., за листопад місяць 2013 року - 169,24 грн. (а. с. 41).

Позивач надіслав відповідачу 05.12.2013 вимогу кредитора про виконання грошових зобов'язань за договором оренди в порядку ч. 2 ст. 530 ЦК України, в якій просив у семиденний строк від дня пред'явлення цієї вимоги перерахувати на його користь 3 822 грн. 42 коп. заборгованості по орендній платі по договору оренди нежитлових приміщень № 0106 від 01.06.2013 та додав для підписання відповідачем акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2013 по 05.12.2013, акт здачі/приймання робіт (надання послуг) № А-005797 від 29.11.2013, рахунок № 008170 від 29.11.2013, податкову накладну № 7512 від 29.11.2013, акт здачі - приймання нежитлових приміщень від 30.11.2013.

Відповідач вказані документи не підписав, відповідь на вимогу кредитора позивачу не надіслав, кошти на погашення боргу не перерахував, у зв'язку з чим позивач звернувся з позовною заявою про стягнення з відповідача 3 822 грн. 42 коп. заборгованості за договором оренди та 179 грн. 99 коп. пені за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Оцінюючи докази у справі в їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими до задоволення, з огляду на таке.

В силу частини 1 статті 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України) зобов'язання, що виникає між суб'єктами господарювання, в силу якого один суб'єкт зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта, або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку, є господарським зобов'язанням.

Згідно з частиною 1 статті 174 ГК України, господарські зобов'язання можуть виникати з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

За приписом статті 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно статті 286 ГК України орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Відповідно до статей 193, 202 Господарського кодексу України та статей 525, 526, 530 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватись належним чином і в установлений строк відповідно до умов договору та вимог чинного законодавства; одностороння відмова від зобов'язання не допускається, якщо інше не передбачено договором або законом. Відповідно до ст. 202 Господарського кодексу України, ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Судом встановлено і відповідачем не спростовано факт користування відповідачем орендованим приміщенням у 2013 році. Сторони складали і підписували акти здачі - прийняття робіт (надання послуг), в яких вказані окремими рядками оренда приміщення та компенсація витрат на електроенергію, як це передбачено в пунктах 4.3., 4.4. Договору.

Зокрема, сторони підписали і скріпили їх печатками акт № А-004904 від 30.09.13 за вересень 2013 на суму 1893,18 грн. з урахуванням ПДВ та акт № А-005356 від 31.10.13 на суму 1917,78 грн. з урахуванням ПДВ. Акт здачі прийняття робіт (надання послуг) за листопад 2013 року був надісланий позивачем на адресу відповідача із вимогою кредитора від 05.12.2013, однак, відповідачем не підписаний.

У акті звіряння розрахунків, складеному позивачем, останній вказує нараховані до сплати суми та сплачені відповідачем. При сплаті коштів 29.07.2013, 21.08.2013 відповідач вказав місяць, за який сплачувалися кошти (відповідно за червень, липень 2013 року). При сплаті коштів 17.09.2013 відповідач не вказав місяць, за який сплатив кошти, та позивач зарахував сплачену суму в рахунок погашення боргу за серпень 2013 року. Таким чином, станом на 04.12.2013, тобто, на момент перерахування відповідачем коштів в сумі 1917,78 грн., існував борг за вересень-листопад 2013 року, однак, відповідач при перерахуванні коштів не вказав місяць, за який сплачував кошти, пославшись лише на номер договору. Позивач не обґрунтував підстави, з яких перерахована відповідачем сума зарахована в рахунок сплати боргу за жовтень 2013 року, адже у Договорі така умова не вказана, а лише однаковість сум такої дії не обґрунтовує. З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що 04.12.2013 відбулося погашення боргу за вересень 2013 року в сумі 1893,18 грн. та частково на суму 24,60 грн. погашено борг за жовтень 2013 року, тому простроченими є платежі за жовтень 2013 року в сумі 1893,18 грн. та за листопад в сумі 1929,24 грн. і всього борг складає 3 822 грн. 42 коп.

Суд погоджується з доводами позивача про те, що договір оренди не був розірваний з 04.11.2013, як відповідач вказав у листі від 01.11.2013 № 1/11, оскільки в пункті 9.3 Договору передбачено можливість дострокового припинення терміну дії договору за згодою сторін, за умови письмового попередження про це протилежної сторони договору за два місяці, також в цьому пункті вказано, що термін попередження за згодою сторін може бути скорочений. Як вбачається із позовної заяви, позивач не погодив розірвання договору оренди із 04.11.2013. Суду не подано також доказів досягнення згоди між сторонами щодо скорочення строку попередження про припинення договору, вказаного в пункті 9.3. Договору, та не подано доказів повернення відповідачем позивачу об'єкта оренди у порядку, встановленому в розділі 7 Договору.

З огляду на викладене, суд вважає обґрунтованими доводи позивача про наявність у відповідача обов'язку сплатити орендну плату та витрати на електроенергію по листопад 2013 року включно. Вказані у рахунках суми орендної плати відповідають сумі, обумовленій в пункті 4.1. Договору. Суд вважає також вірними та обґрунтованими розрахунки позивача витрат на електроенергію, оскільки вони ґрунтуються на рахунках, виписаних Черкаським РЕМ на адресу позивача.

Відповідач в установленому законом порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував, розміру позовних вимог не оспорив та не довів суду належними і допустимими доказами належного виконання ним своїх зобов'язань за Договором.

З огляду на викладене, вимога позивача про стягнення з відповідача 3 822 грн. 42 коп. боргу по орендній платі та витрат на електроенергію підлягає задоволенню.

Правовою підставою для нарахування пені позивач називає пункт 8.1. Договору, у якому вказано, що за прострочення внесення орендної плати у строк, що передбачений п. 4.1., п. 4.2. Договору, Орендар сплачує на користь Орендодавця пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у відповідний період, за весь час прострочення.

Із вказаної умови Договору вбачається, що сторони досягли домовленості про сплату пені лише за прострочення сплати орендної плати, яка виходячи із умови пункту 4.4. Договору, не включає в себе плату за спожиту електроенергію, тобто, пеня на витрати на електроенергію нарахована позивачем безпідставно.

З огляду на викладене, в результаті належного розрахунку, із застосуванням належних вихідних сум (1760 грн. в місяць), з урахуванням сплаченої відповідачем 04.12.2013 суми, суд приходить до висновку, що з відповідача належало б стягнути 199 грн. 28 коп. пені за прострочення сплати орендної плати в заявлений позивачем період з 11.09.2013 по 20.02.2014. Однак, позивач не подавав заяву про збільшення розміру позовних вимог, а суд не вбачає підстав для виходу за межі позовних вимог. Тому суд вважає за необхідне задовольнити вимогу про стягнення пені в межах заявленої позивачем суми 179 грн. 99 коп.

На підставі статті 49 ГПК України з відповідача підлягають відшкодуванню позивачу понесені останнім витрати на сплату судового збору в сплаченій ним мінімальній сумі 1 827 грн.

З огляду на викладене, керуючись статтями 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "ЛОГІСТИК -ТРАНС СЕРВІС" (18000, м. Черкаси, вул. Академіка Корольова, 11, ідентифікаційний код 37400030 ) на користь товариства з обмеженою відповідальністю "АВТОТРАНСЛОГІСТИКА" (18008, м. Черкаси, вул. Смілянська, 163, код 38089771) - 3 822 грн. 42 коп. (три тисячі вісімсот двадцять дві гривні 42 копійки) боргу, 179 грн. 99 коп. (сто сімдесят дев'ять гривень 99 копійок) пені, 1 827 грн. 00 коп. (одну тисячу вісімсот двадцять сім гривень 00 копійок) судового збору.

Рішення може бути оскаржене до Київського апеляційного господарського суду в порядку та строки, передбачені розділом ХІІ Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено та підписано 08.04.2014.

Суддя А.Д. Пащенко