Постанова № 38118408, 04.04.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

04 квітня 2014 року 810/1540/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика «Лагода»

до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київська область

про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2014 № 0000692201 та № 0000712201,

ВСТАНОВИВ:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Приватне акціонерне товариство «Кондитерська фабрика «Лагода» (далі - позивач) з позовом до Миронівської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 10.02.2014 № 0000692201 та № 0000712201.

Ухвалами суду від 05.03.2014 було відкрито провадження у справі, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду на 31.03.2014.

31 березня 2014 року у судовому засіданні було оголошено перерву до 04.04.2014, для надання сторонами додаткових доказів у справі.

4 квітня 2014 року від представників сторін до суду надійшли письмові клопотання про розгляд справи за їх відсутності.

Відповідно до ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України, особа, яка бере участь у справі, має право заявити клопотання про розгляд справи за її відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі особи, які беруть участь у справі, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку про розгляд справи за відсутності належним чином повідомлених сторін та у порядку письмового провадження.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача вказав, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення були винесені відповідачем у зв'язку з безпідставними висновками про безтоварність господарських операцій позивача з ПП «ОСОБА_1» у підзвітному періоді. На підтвердження дійсності зазначених господарських операцій представник позивача посилався на правомірність та законність фінансово-господарських документів, які були оформлені між позивачем та ПП «ОСОБА_1». Також, представник позивача вказав, що не мав змоги на запит відповідача надати фінансові документи по взаємовідносинах з ПП «ОСОБА_1», оскільки вказані документи були вилучені у позивача за ухвалою слідчого судді Солом'янського району міста Києва.

Представник відповідача проти позову заперечив, просив відмовити у задоволенні позову в повному обсязі. Заперечення на позов представник відповідача обґрунтовував тим, що відповідач вважає господарські операції між цим товариством та позивачем безтоварними, оскільки позивачем не було документально підтверджено господарські операції з контрагентом ПП «ОСОБА_1».

Дослідивши обставини справи та наявні у справі докази, суд встановив наступне.

23.01.2014 відповідачем було складено Акт № 62/22-011/32967502 «Про результати документальної невиїзної перевірки ПрАТ КФ «Лагода» (код ЄДРПОУ 32967502), щодо підтвердження відомостей, отриманих від особи, яка мала правові відносини з платником податків ПП «ОСОБА_1» (код НОМЕР_3) за період з 01.01.2011 по 31.10.2012» (далі - Акт перевірки від 23.01.2014).

В Акті перевірки відповідачем були зроблені висновки про порушення позивачем

п. 44.1 ст. 44, п. 201.1, п. 201.4, п. 201.6 ст. 201, п. 198.3, п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 № 2756-УІ (із змінами та доповненнями); ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 № 996-ХІУ (із змінами та доповненнями), в результаті чого встановлено неправомірність формування податкового кредиту в загальній сумі 181791,65 грн., в тому числі за квітень місяць 2011 року в сумі 3033,33 грн., за травень місяць 2011 року в сумі 21100,00 грн., за червень місяць 2011 року в сумі 27366,67 грн., за липень місяць 2011 року в сумі 26758,33 грн., за серпень місяць 2011 року в сумі 34049,99 грн., за вересень місяць 2011 року в сумі 24716,66 грн., за жовтень місяць 2011 року в сумі 23266,67 грн., за листопад місяць 2011 року в сумі 21500,00 грн., що призвело до заниження податку на додану вартість в сумі 127667,00 грн., в тому числі за квітень місяць 2011 року в сумі 3033,33 грн., за травень місяць 2011 року в сумі 21100,00 грн., за вересень місяць 2011 року в сумі 58767,00 грн., за листопад місяць 2011 року в сумі 44767,00 грн. та завищення бюджетного відшкодування в сумі 54125,00 грн., в тому числі за липень місяць 2011 року в сумі 27367,00 грн. та за серпень місяць 2011 року в сумі 26758,00 грн.

Як слідує з матеріалів справи та Акту перевірки, такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з тим, що позивачем не було підтверджено первинними бухгалтерськими документами взаємовідносини із контрагентом-постачальником ПП «ОСОБА_1».

Так, як слідує із Акту перевірки та пояснень відповідача, відповідачем було отримано результати перевірки щодо ПП «ОСОБА_1», із яких слідує, що у ПП «ОСОБА_1» відсутні основні фонди, складські приміщення, виробничі потужності, трудові ресурси для здійснення визначеного виду діяльності, встановлено проведення транзитних фінансових потоків, спрямованих на здійснення операцій з надання податкової вигоди по ланцюгу постачання, які не виконують свої податкові зобов'язання.

Відповідач зазначив, що первинні бухгалтерські документи ПрАТ «Кондитерська фабрика «Лагода» не доказують факт отримання транспортно-експедиційних послуг від ФОП ОСОБА_1, оскільки відсутній взаємозв'язок між первинними бухгалтерськими документами, а саме: у актах здачі-приймання робіт (надання послуг) - ФОП ОСОБА_1 надав транспортно-експедиційні послуги, а у ТТН - ФОП ОСОБА_1 автоперевізник.

Крім того, із пояснень представника відповідача слідує, що в ході перевірки відповідачем не встановлено факту передачі товарів від продавця до покупця, у зв'язку із відсутністю (не наданням позивачем до перевірки) довіреностей на перевезення товару з зразками підпису водія, прізвище, якого зазначено у всіх товарно-транспортних накладних, які додані платником податку нібито на підтвердження перевезення товару. Також, відповідач вказав, що на момент проведення перевірки, у позивача були відсутні подорожні листи на перевезення товару.

У судовому засіданні відповідач не заперечував, що позивачем надавались до перевірки первинні бухгалтерські документи, натомість в судове засідання для підтвердження реальності господарських операцій, позивач первинні бухгалтерські документи по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 не подав. На підставу не подання первинних бухгалтерських документі по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1, позивач послався на Ухвалу слідчого судді Солом'янського району міста Києва, згідно якої о/у ВПМ ДПІ в Обухівському районі, майором податкової міліції Дібровим О.А., згідно протоколу тимчасового доступу до речей і документів було вилучено оригінали первинних бухгалтерських документів по переліку, в тому числі і по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1

На підставі Акту перевірки від 23.01.2014 № 62/22-011/32967502 відповідачем було прийнято податкові повідомлення-рішення від 10.02.2014 № 0000692201 та № 0000712201.

Позивач не погоджуючись із прийнятими відповідачем податковими повідомленнями-рішеннями, звернувся до суду з даним адміністративним позовом.

Надаючи правову оцінку відносинам, які складають предмет позову в даній справі, суд виходить з наступного,

Відповідно до п.14.1.181 статті 181 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду.

Відповідно до п. 198.1. статті 198 Податкового кодексу України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема і з придбання товарів.

Згідно з пунктом 198.2 статті 198 Податкового кодексу України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше; дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України, податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно з пунктом 198.6 статті 198 Податкового кодексу України, не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

У разі коли на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, попередньо включені до складу податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до цього Кодексу.

Тобто необхідною умовою для віднесення сплачених у ціні товарів (послуг) сум податку на додану вартість є факт придбання товарів та послуг із метою їх використання в господарській діяльності.

Таким чином, податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на додану вартість має бути фактично підтверджений належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Водночас за відсутності факту придбання товарів чи послуг або в разі, якщо придбані товари чи послуги не призначені для використання у господарській діяльності платника податку відповідні суми не можуть включатися до складу податкового кредиту з податку на додану вартість навіть за наявності формально складених, але недостовірних документів або сплати грошових коштів.

Адже, сама по собі податкова накладна не утворює підстави для формування податкового кредиту з податку на додану вартість.

Аналіз положень податкового законодавства дозволяє дійти висновку, що право на формування витрат з метою визначення податкового зобов'язання з податку на прибуток підприємств і податкового кредиту з податку на додану вартість виникає у платника податків за наявності сукупності таких елементів:

1) наявності у сторін спеціальної податкової правосуб'єктності (особа, що видає податкову накладну, повинна бути зареєстрованою як платник ПДВ); 2) фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій постачальником на користь покупця; 3) наявності причинно-наслідкового зв'язку між операцією з придбання товарів чи послуг та потребою використання в господарській діяльності; 4) документального підтвердження факту здійснення господарської операції сукупністю належним чином складених (оформлених) первинних та інших документів (у т.ч. платіжних), які зазвичай супроводжують операції певного виду та підтверджують їх фактичне виконання; 5) наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної (має усі обов'язкові реквізити).

Відсутність хоча б одного з наведених елементів, навіть за наявності певних первинних документів, виключає можливість формування платником податків витрат і податкового кредиту з податку на додану вартість.

Оцінюючи докази у їх взаємозв'язку та у зв'язку із не підтвердженням позивачем у судовому засіданні первинними бухгалтерськими документами дійсність господарської операції по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_1, суд дійшов висновку, що внаслідок укладення договору позивач отримав очевидну податкову вигоду у вигляді податкового кредиту з податку на додану вартість, що призвело до зменшення податку на додану вартість.

Суд звертає увагу позивача, що відповідно до ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Як слідує із матеріалів справи, позивач є законним власником первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1 та мав право звернутися із запитом про видачу належним чином звірених копій таких документів для подання їх до суду. Натомість, позивач не подав до суду підтвердження звернення ним із запитом про отримання копій таких документів, тобто позивачем не було вжито всіх заходів для забезпечення надання суду первинних бухгалтерських документів по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1, так само як і позивач не пояснив суду неможливості подання таких документів у судове засідання.

У зв'язку із наведеним суд був позбавлений можливості надання оцінки первинним бухгалтерським документам на підтвердження товарності господарської операції по взаємовідносинах з ФОП ОСОБА_1

Зважаючи на вищезазначене, суд вважає позовні вимоги необґрунтованими та не підтвердженими належними доказами, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення - законними.

Відповідно до ч. 2 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Згідно з пп. 1 п. 3 ч. 2 ст. 4 Закону України від 08.07.2011 № 3674-УІ «Про судовий збір», за подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру справляється судовий збір у розмірі 2% розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати.

Відповідно до ч. 3 ст. 4 вказаного Закону, під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем при поданні вказаного позову до суду було сплачено судовий збір у розмірі 487,20 грн., що становить лише 10% суми яка підлягає сплаті за подання до суду вказаного позову.

Так, із врахуванням того, що за подання вказано позову до суду позивач повинен був сплатити судовий збір у розмірі 2% розміру майнових вимог та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати та враховуючи те, що позивачем було сплачено 487,20 грн., стягненню із позивача підлягає сума судового збору у розмірі 4384,80 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 69, 70, 71, 94, 122, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. У задоволенні адміністративного позову,- відмовити.

2. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Кондитерська фабрика» Лагода» на користь Державного бюджету України судовий збір у розмірі 4384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп.

3. Копію постанови надіслати сторонам.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішення за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня її проголошення, а в разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання її копії.

Суддя Терлецька О.О.