Рішення № 38118364, 13.03.2014, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження:№ 22ц/790/1669/14 Головуючий 1 інст. - Шуліка Ю.В.

Справа № 646/9017/13ц Доповідач - Карімова Л.В.

Категорія: стягнення заробітної плати

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 березня 2014 року судова колегія судової палати у цивільних справах апеляційного

суду Харківської області в складі:

головуючого - судді Карімової Л.В.,

суддів колегії: Бурлака І.В.,

Яцини В.Б.,

при секретарі Маковецькій О.П.,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Харкові цивільну справу за

апеляційною скаргою ОСОБА_3 в особі його представника ОСОБА_4 на рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 січня 2014 року по справі за позовом ОСОБА_3 до Дочірнього підприємства (ДП) «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» про стягнення середньої заробітної плати за час затримки розрахунку,

ВСТАНОВИЛА:

23 вересня 2013 року ОСОБА_3 звернувся до суду в порядку вимог ст.. 117 КЗпП України з вищевказаним позовом, який уточнив під час судового розгляду. Посилався на те, що з 09.11.1987 року працював у відповідача на посаді помічника командира взводу, а 26.06.2012 року він був звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку з скороченням штату. В день звільнення йому не була виплачена передбачена п. 2.10 Колективного договору додаткова допомога.

Рішенням Червонозаводського районного суду від 11.02.2013 р. відповідача було зобов'язано нарахувати та виплатити йому вказану грошову допомогу. Оскільки це рішення суду було виконано тільки 10.07.2013 р., вважав, що відповідач допустив затримку остаточного розрахунку, тому просив стягнути середню заробітну плату за час затримки остаточного розрахунку за період з 27.06.2012 р. до 10.07.2013 р. в сумі 53 658 грн. 80 коп.

Представник відповідача позовні вимоги не визнав, зазначаючи, що в день звільнення з ОСОБА_3 було проведено повний розрахунок належних йому сум при звільненні за скороченням штату та видана трудова книжка. Спірна вихідна допомога, виплата якої не відбулась в день звільнення, не передбачена жодною нормою чинного законодавства України, її розмір та порядок виплати встановлений тільки колективним договором. Невиплата цієї допомоги сталася не з вини відповідача, а в наслідок об'єктивних причин: відсутністю укладених договорів з контрагентами, скрутний фінансовий стан тощо.

Крім того, представник відповідача просив застосувати до виниклих правовідносин строк позовної давності, посилаючись на те, що позивачем пропущені передбачені законом строки для звернення з цим позовом до суду.

Рішенням Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 січня 2014 року в задоволенні позовних вимог ОСОБА_3 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_3 в особі представника ОСОБА_4, посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи, недоведеність тих обставин, які суд вважав встановленими, порушення норм матеріального та процесуального права, просить скасувати це рішення районного суду та ухвалити нове рішення про задоволенні уточнених позовних вимог в повному обсязі.

Вказує, що судом не враховано, що на порушення вимог ст.ст. 116,117 КЗпП України відповідач не виплатив йому в установлені строки всі належні йому суми при звільненні., а саме додаткову допомогу , яка є складовою частиною нарахованої заробітної плати.

Вислухавши пояснення учасників процесу, що з'явилися до суду апеляційної інстанції, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом (ч.2). Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені у засіданні (ч.3).

Між тим оскаржуване рішення суду першої інстанції в повному обсязі не відповідає вказаним вимогам.

Ухвалюючи рішення про відмову у задоволення позову ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив з того, що всі суми, передбачені діючим законодавством України, були виплачені працівнику при звільненні своєчасно, а додаткова допомога, яку не виплатив відповідач в день звільнення позивача, не передбачена будь-якими нормами діючого законодавства України, а регулюється колективним договором між адміністрацією ДП «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» та трудовим колективом.

Судова колегія не може в повному обсязі погодитися з такими висновками районного суду, оскільки вони не відповідають обставинам справи та зроблені без урахування вимог трудового законодавства.

Як вбачається з матеріалів справи сторони перебували у трудових відносинах з

09.11.1987 року. 26.06.2012 року ОСОБА_3 був звільнений з роботи на підставі п.1 ст. 40 КЗпП України - у зв'язку з скороченням штату. В день звільнення позивачу була виплачена заробітна плата, вихідна допомога, передбачена при звільнення за ст. 40 п. 1 КЗпП України, компенсація за невикористану відпустку, видана трудова книжка з відповідним записом про звільнення.

Однак на порушення вимог ст.. 116 КЗпП України в день звільнення ОСОБА_3 не була виплачена передбачена п. 2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2012-1014 роки додаткова допомога працівникам, вивільненим у зв'язку з скороченням численності чи штату працівників, залежно від загального стажу роботи.

Вказана допомога була виплачена ОСОБА_3 в порядку виконання рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.02. 2013 р., яке було залишено без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від 09.04.2013 р.

Зазначені обставини не оспорювались представниками сторін в суді першої і апеляційної інстанції.

Відповідно до вимог ст. 117 КЗпП України в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені вст. 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір, підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника, якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Спір про виплату додаткової допомоги при звільненні ОСОБА_3 вирішений судом на користь останнього, тому відповідно до вимог ч.2 ст. 117 КЗпП України відповідач повинен сплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Висновки суду першої інстанції про те, що на додаткову допомогу, що передбачена п. 2.10 Колективного договору між адміністрацією та трудовим колективом на 2012-1014 роки, не розповсюджуються вимоги ст..ст. 116,117 КЗпП України, судова колегія вважає помилковими.

Відповідно до ст.ст. 2, 13 Закону України «Про оплату праці» структура заробітної плати визначає її як будь-яку виплату в грошовій або натуральній формі, яка провадиться підприємством на користь працівника і має заохочувальний або компенсаційний характер. При цьому регулювання оплати праці провадиться не тільки законодавчими і іншими нормативними актами, але й угодами та колективними договорами.

За таких обставин вищевказана додаткова допомога є складовою частиною нарахованої позивачу заробітної плати.

З матеріалів справи вбачається, що при примусовому виконанні рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 11.02. 2013 р. відповідачем 28.05.2013 року перераховано згідно платіжного доручення № 2432 додаткову допомогу, невиплачену при звільненні ОСОБА_3 в сумі 10506грн. 87 коп. на рахунок Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ, яким ця допомога була перерахована на особовий рахунок ОСОБА_3 відповідно до платіжного доручення № 1307 від 01.06.2013 р.

Вищевказане підтверджується копією постанови Червонозаводського ВДВС Харківського МУЮ від 03.06.2013 року про закінчення виконавче провадження.

У зв'язку з чим з відповідача на користь позивача підлягає стягненню середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.06.2012 р. до 28.05.2013 р. в сумі 47 880 грн. 16 коп., виходячи з розміру середньоденного заробітку ОСОБА_3 206 грн. 38 коп., зазначеному в довідці від 03.12.2013 р. № 5/888, наданої відповідачем ( 206,38 грн. х 232 дн. = 47 880, 16 грн.).

Відповідно до вимог ст.. 88 ЦПК України з відповідача на користь держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 478 грн. 80 коп.

Керуючись ст.ст. 303,304, п.2 ч.1 ст. 307, ст.ст. 309, 313,314,316,317,319,324 ЦПК України, судова колегія

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу задовольнити частково.

Рішення Червонозаводського районного суду м. Харкова від 16 січня 2014 року скасувати.

Позов ОСОБА_3 задовольнити частково.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( МФО 380764, код ЄДРПОУ 32869691) на користь ОСОБА_3 середній заробіток за час затримки розрахунку за період з 27.06.2012 р. до 28.05.2013 р. в сумі 47 880 (сорок сім тисяч вісімсот вісімдесят ) гривень 16 копійок.

Стягнути з Дочірнього підприємства «Воєнізована аварійно-рятувальна (газорятувальна) служба «ЛІКВО» нафтогазової промисловості» Національної акціонерної компанії «Нафтогаз України» ( МФО 380764, код ЄДРПОУ 32869691) в дохід держави судовий збір в сумі 478 (чотириста сімдесят вісім) гривень 80 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржено в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання цим рішенням законної сили.

Головуючий: Судді: