Ухвала суду № 38117741, 20.01.2014, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 464/3603/13 Головуючий у 1 інстанції: Волоско І.Р.

Провадження № 22-ц/783/431/14 Доповідач в 2-й інстанції: Монастирецький Д.І.

Категорія: 79

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 січня 2014 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого - судді Монастирецького Д.І.,

суддів: Мацея М.М., Тропак О.В.,

секретаря Дідуся О.Р.,

з участю представника ОСОБА_2 - ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 на ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2013 року у справі за скаргою ОСОБА_4 на неправомірні дії державного виконавця ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції у Львівській області, -

в с т а н о в и л а:

У квітні 2013 року ОСОБА_4 звернувся до суду із скаргою, просить визнати неправомірними дії державного виконавця ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції у Львівській області щодо відмови закінчити виконавче провадження відносно нього - боржника ОСОБА_4 з примусового виконання виконавчого листа № 2-2526/10, виданого Сихівським районним судом м. Львова та зобов'язати закінчити вказане виконавче провадження. Свої вимоги мотивує тим, що згідно рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03 грудня 2010 року на користь ОСОБА_2 солідарно з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 стягнуто 424 139,87 грн. за договором позики. На підставі виконавчого документу 14.09.2012 року відкрито виконавче провадження; боржник ОСОБА_6 виконала в повному обсязі зобов'язання перед ОСОБА_2, що він визнав своєю заявою від 10.10.2012 року, відповідно подав заяву до ВДВС про повернення виконавчого листа, що стало підставою для закінчення виконавчого провадження. Однак, всупереч Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції на підставі заяви ОСОБА_2 повторно, безпідставно відкрив виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_4 та ОСОБА_6 коштів в сумі 424 139,87 грн.

Оскаржуваною ухвалою в задоволенні скарги ОСОБА_4 на неправомірні дії державного виконавця ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції у Львівській області - відмовлено..

Ухвалу суду оскаржила представник ОСОБА_4 - ОСОБА_5, яка зазначає, що Сихівським районним судом м. Львова видано виконавчий документ у справі № 2-2526/10 про стягнення солідарно з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 заборгованості за договором позики у сумі 424 139,87 грн. Суд першої інстанції необґрунтовано відхилив нотаріально посвідчену заяву стягувача про отримання повного виконання від боржника ОСОБА_6 як доказ виконання судового рішення та взяв до уваги пояснення представника стягувача не підтверджені будь-якими доказами, про те, що рішення нею виконано тільки частково. Стверджує, що отримавши виконання від одного із солідарних боржників ОСОБА_6, стягувач свого обов'язку щодо повідомлення про це органам державної виконавчої служби умисно не виконав, що матиме наслідком отримання ним подвійного виконання одного і того ж зобов'язання. Просить скасувати ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2013 року та постановити нову, якою скаргу задовольнити.

Інші учасники цивільного процесу повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення їм рекомендованих поштових відправлень (а.с. 161, 162, 163, 164, 165) в судове засідання апеляційної інстанції не з'явилися, причину своєї неявки суду не повідомили, матеріалів справи достатньо для розгляду справи у їх відсутності.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення ОСОБА_2 - ОСОБА_3, перевіривши матеріали справи, межі та доводи скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно відхилити.

Згідно зі ст. 15 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають в порядку цивільного судочинства справи про захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин, а також з інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Відповідно до статей 383-389 ЦПК України, якщо учасники виконавчого провадження та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до ЦПК України, порушено їх права чи свободи, вони мають право звернутися до суду із скаргою.

Скаргу може бути подано до суду безпосередньо або після оскарження рішення, дії або бездіяльності державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби до начальника відповідного відділу державної виконавчої служби.

Скарга подається до суду, який видав виконавчий документ.

За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу.

У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу державної виконавчої служби задовольнити вимогу заявника та усунути порушення або іншим шляхом поновлює його порушені права чи свободи.

Згідно із статтями 1-4, 25, 30, 50, 52 Закону України «Про виконавче провадження» (надалі Закон) виконавче провадження є завершальною стадію судового провадження та примусового виконання рішень інших органів (посадових осіб) і являє собою сукупність дій органів і посадових осіб, зазначених у названому Законі, спрямованих на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які здійснюються на підставах, у спосіб та в межах повноважень, визначених згаданим Законом, іншими нормативно-правовими актами, виданими відповідно до нього, а також рішеннями, що відповідно до Закону підлягають примусовому виконанню.

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці Департаменту державної виконавчої служби Міністерства юстиції України, відділів державної виконавчої служби Головного управління юстиції Міністерства юстиції України в Автономній Республіці Крим, обласних, Київського та Севастопольського міських управлінь юстиції, районних, міських (міст обласного значення), районних в містах відділів державної виконавчої служби відповідних управлінь юстиції.

Державний виконавець зобов'язаний вживати заходів примусового виконання рішень, встановлених цим Законом, неупереджено, своєчасно, повно вчиняти виконавчі дії.

У відповідності до ч. 1 ст. 30 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 року № 606-ХІV з наступними змінами і доповненнями державний виконавець провадить виконавчі дії з виконання рішення до завершення виконавчого провадження у встановленому законом порядку, а саме:

закінчення виконавчого провадження -згідно із статтею 49 цього Закону;

повернення виконавчого документа стягувачу;

повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадовій особі), який його видав, - згідно із статтею 48 цього Закону.

Відмовляючи в задоволенні скарги, суд першої інстанції виходив з наступного.

Стаття 82 Закону України «Про виконавче провадження» закріплює гарантії прав стягувача і боржника на стадії виконавчого провадження, та судовий захист прав сторін виконавчого провадження при здійсненні виконавчих дій , що є реалізацією, закріпленого ст. 55 Конституції України положення про гарантію кожному судового захисту його прав і свобод, про можливість оскарження до суду рішень , дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Встановлено, що 13.11.2012 року державним виконавцем Мундяком М.М. ВДВС Стрийського міськрайонного управління юстиції у Львівській області відкрито виконавче провадження з виконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03.12.2010 року (виконавчий лист № 2-2526/10, виданий 13.09.2012 року) про солідарне стягнення з ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 424 139,87 грн. боргу за договором позики .

Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 49 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження підлягає закінченню у разі фактичного виконання в повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження № 35189194 від 13.11.2012 року рішення Сихівського районного суду м. Львова в повному обсязі не виконано.

Переконливих доказів виконання рішення суду та стягненню з боржників ОСОБА_6 та ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 424 139,87 грн. боргу за договором позики , суду не надано .

Щодо доводів представника ОСОБА_4 про незаконність повторного відкриття виконавчого провадження на підставі заяви ОСОБА_2, то такі були предметом дослідження у іншій справі, по якій ухвалено рішення (ухвала) Стрийським міськрайонним судом Львівської області від 12.04.2013 року, яке Апеляційним судом Львівської області 01 липня 2013 року залишено без змін та набрало законної сили. Судовим інстанціями встановлено факт невиконання рішення Сихівського районного суду м. Львова від 03.12.2010 року в повному обсязі та підставність повторного відкриття виконавчого провадження на підставі ч. 5 ст. 47 Закону України «Про виконавче провадження».

Заява ОСОБА_2, подана приватному нотаріусу Стрийського районного нотаріального округу 10.10.2012 року про зняття заборони відчуження земельної ділянки, в якій останній зазначає про виконання ОСОБА_6 зобов'язань по договору позики від 06.08.2008 року та відсутність до останньої майнових претензій, не може прийматись до уваги, як підстава для закінчення виконавчого провадження, за відсутності достовірних та належних доказів про фактичне виконання у повному обсязі рішення суду згідно з виконавчим документом (в даному випадку 424 139,87 грн.).

ОСОБА_6 в судовому засіданні стверджує, що вона повністю повернула ОСОБА_2 борг, однак яку саме суму - не змогла назвати; зокрема, пояснила, що погашала від імені ОСОБА_2 його борги в банку в сумі 57 569,00 грн. та передала у його власність земельну ділянку в м. Моршин, вартість якої погашала решту суми боргу за договором позики . Разом з тим, як вбачається із договору купівлі-продажу від 10.10.2012 року вказану земельну ділянку ОСОБА_6 продала ОСОБА_2 за 240 000 ,00грн.

За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що скарга ОСОБА_4 на неправомірні дії державного виконавця є безпідставною і задоволенню не підлягає.

Колегія суддів погоджується з висновками районного суду, оскільки суд правильно застосував правові норми та постановив законну ухвалу, з дотриманням норм процесуального права.

Будь яких інших належних та допустимих доказів для спростування ухвали суду першої інстанції, передбачених ч. 1 п. 2 ст. 312 ЦПК України, які б мали доказове значення та заслуговували на увагу, чи порушення порядку, встановленого для вирішення цього питання, який може бути підставою для передачі питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до ч. 1 п. 3 ст. 312 ЦПК України, апелянтом не представлено.

Згідно ч. 3 ст. 387 ЦПК України якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність державного виконавця були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах його повноважень або іншої посадової особи державної виконавчої служби і права чи свободи заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову у задоволенні скарги.

Відповідно до вимог ст. 312 ч. 1 п. 1 ЦПК України під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд відхиляє скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням вимог закону, є правильною по суті, відповідає вимогам ст. ст. 209-210 ЦПК України, підстави для її скасування та постановлення нової ухвали відсутні.

Керуючись ст. ст. 303, 304, 305 ч. 2, 307 ч. 2 п. 1, 312 ч. 1 п. 1, 313, 314 ч. 1 п. 4, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_4 - ОСОБА_5 - відхилити.

Ухвалу Сихівського районного суду м. Львова від 18 жовтня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: Монастирецький Д.І.

Судді: Мацей М.М.

Тропак О.В.