Постанова № 38115174, 03.04.2014, Вінницький окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Вінниця

03 квітня 2014 р. Справа № 802/340/14-а

Вінницький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді: Воробйової І.А.,

секретаря судового засідання: Панченка Т.Д.

представників позивача: Попадюк С.Б., Осадчука С.О., Поворознюка Б.М.

представників відповідача: Лєскова А.І., Рудич Л.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом: державного навчального закладу "Професійний ліцей сфери послуг м. Хмільник"

до: Державної фінансової інспекції у Вінницькії області

про: визнання протиправними та скасування пунктів листа-вимоги

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов державного навчального закладу "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" (ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник", ліцей, позивач) до Державної фінансової інспекції у Вінницькій області (ДФІ у Вінницькій області, інспекція, відповідач) про скасування пунктів 2, 3, 5 вимоги від 11.01.2014 р. № 02-03-28-14/139.

В ході розгляду справи по суті позивачем відкликано вимогу в частині скасування пункту 5 листа № 02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р., в зв'язку з чим позов в цій частині ухвалою суду від 01.04.2014 р. - залишено без розгляду.

В судовому засіданні представники позивача, посилаючись на обставини, викладені у позовній заяві просили задоволити позов у решті заявлених вимог, мотивуючи свою позицію наступним..

ДФІ у Вінницькій області проведено ревізію фінансово-господарської діяльності ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник", за результатом якої складено акт з зазначенням виявлених порушень. Зокрема, на думку ревізора, ліцеєм допущено наступні порушення:

- при обрахунку середньої заробітної плати під час нарахування відпускних включені разові виплати чим порушено пункт 4 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою КМУ від 08.02.1995 р. №100, внаслідок чого працівникам протягом періоду з 01.01.2012 р. по 01.09.2013 р. переплачено коштів на загальну суму 27476,49 грн. та зайво використано ліцеєм коштів на сплату єдиного соціального внеску на загальну суму 9716,32 грн.;

- в порушення пункту 9 Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженого постановою КМУ від 03.06.1999 р. №956, перевищено термін навчання з інтегрованої професії "5122 Кухар III розряду 7433.2 Кравець II, III розряду" на 2 місяці, що призвело до зайвих витрат коштів на виплату стипендії на загальну суму 12700 грн.

В зв'язку з чим, фінансовою інспекцією сформовано лист-вимогу, пунктами 2, 3 якої ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" зобов'язано:

- стягнути з осіб винних у безпідставності виплаті відпускних 27,48 тис. грн. та перерахувати їх до обласного бюджету, а у випадку відсутності добровільного повернення коштів, забезпечити їх стягнення у судовому порядку, провести коригування по розрахунках з Хмільницькою ОДПІ по зайво сплаченому єдиному внеску на суму 9,72 тис. грн.;

- стягнути з осіб винних у нарахуванні зайвих витрат коштів на виплату стипендії в сумі 12,7 тис. грн., а у випадку відсутності добровільного повернення коштів, забезпечити їх стягнення у судовому порядку;

На думку позивача, висновки, викладені у акті ревізії та вимоги оскаржуваних пунктів листа, є необґрунтованими, не відповідають дійсності, а тому підлягають скасуванню.

Так, позивач не погоджується з позицією інспекції про завищення півторарічного терміну навчання за інтегрованою професією "5122 Кухар ІІІ розряду 7433.2 Кравець ІІ, ІІІ розряду" на два місяці, посилаючись на Методичні рекомендації, затверджені наказом Міністерства освіти і науки України №633 від 23.08.2006 р., якими, як він вказує, дозволяється збільшувати термін навчання на величину до 10% від загального обсягу годин.

Щодо позиції відповідача про неправомірне включення про середньої заробітної плати під час нарахування відпускних разових виплат, то з такою позивач також не погоджується та зазначає, що виплачені премії носять систематичний характер, а тому, враховані при нарахуванні відпускних відповідно до пункту 3 Порядку № 100 правомірно.

Таким чином, на думку позивача, оскаржувана у частині вимога є протиправною.

Представники відповідача у письмових запереченнях та судовому засіданні не погоджуючись із позовною вимогою про скасування пункту 2 листа-вимоги №02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р. зазначили наступне.

Відповідно до пункту 4 Порядку №100 при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження згідно з чинним законодавством, не враховуються одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо).

Як зазначено в акті ревізії, при обчисленні середньої заробітної плати при нарахуванні відпускних працівникам ліцею включалися одноразові виплати, а саме премії, які виплачувалися за наявності економії фонду заробітної плати.

Так, згідно положень пункту 1 Постанови КМУ "Про затвердження Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ" (Постанова №228), кошторис бюджетної установи - основний плановий фінансовий документ бюджетної установи, яким на бюджетний період встановлюються повноваження щодо отримання надходжень і розподіл бюджетних асигнувань на взяття бюджетних зобов'язань та здійснення платежів для виконання бюджетною установою своїх функцій та досягнення результатів, визначених відповідно до бюджетних призначень.

Частиною 2 пункту 20 Постанови №228 передбачено, що обов'язковим є виконання вимог щодо першочергового забезпечення бюджетними коштами видатків на оплату праці з нарахуваннями, виплату стипендії, а також на господарське утримання установ. Під час визначення видатків у проектах кошторисів установи повинен забезпечуватися суворий режим економії коштів і матеріальних цінностей. До кошторисів можуть включатися тільки видатки, передбачені законодавством, необхідність яких обумовлена характером діяльності установи. Видатки на придбання обладнання, капітальний ремонт приміщень тощо, які не є першочерговими, можуть передбачатися лише за умови забезпечення коштами невідкладних витрат та відсутності заборгованості. При цьому видатки на заробітну плату з коштів спеціального фонду обчислюються залежно від обсягу діяльності, що провадиться за рахунок цих коштів, із застосуванням встановлених законодавством норм, які використовуються установами аналогічного профілю.

Показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю (пункт 22 Постанови №228).

Таким чином, при обрахуванні фонду заробітної плати в останній мало бути внесено розрахунок преміального фонду на весь звітний період, в якому зазначається її періодичність та розмір. Однак, позивачем при формуванні фонду заробітної оплати праці розрахунок премії не включався.

Відтак, надання премій за рахунок економії фонду заробітної плати має несистематичний характер (лише у випадку наявності коштів), а тому дані премії є разовими.

Стосовно пункту 3 оскаржуваного листа-вимоги представниками вказано, що ревізією встановлено перевищення терміну навчання учнів ліцею за професією "Кухар; кравець" встановленого Положенням про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженого постановою КМУ від 03.06.1999 р. №956, на 2 календарні місяці, протягом яких учням зайво виплачено стипендії на загальну суму 12700 грн.

Таке порушення призвело до завищення бюджетних асигнувань за загальним фондом кошторису на 2013 рік за КЕКВ 2720 "Стипендії" на 12700 грн., які повністю профінансовано, чим порушено вимоги пунктів 22, 29, 47 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. №228.

За наведених обставин, представники відповідача вважають правомірними вимоги, викладені в оскаржуваному листі та просять відмовити у задоволені позову в повному обсязі.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши надані докази, вислухавши пояснення осіб, що беруть участь у справі, суд встановив наступне.

Статтею 2 Закону України "Про основні засади здійснення державного фінансового контролю в Україні" (далі - Закон № 2939-XII) визначені головні завдання органу державного фінансового контролю, якими є: здійснення державного фінансового контролю за використанням і збереженням державних фінансових ресурсів, необоротних та інших активів, правильністю визначення потреби в бюджетних коштах та взяттям зобов'язань, ефективним використанням коштів і майна, станом і достовірністю бухгалтерського обліку і фінансової звітності у міністерствах та інших органах виконавчої влади, державних фондах, фондах загальнообов'язкового державного соціального страхування, бюджетних установах і суб'єктах господарювання державного сектору економіки, а також на підприємствах, в установах та організаціях, які отримують (отримували у періоді, який перевіряється) кошти з бюджетів усіх рівнів, державних фондів та фондів загальнообов'язкового державного соціального страхування або використовують (використовували у періоді, який перевіряється) державне чи комунальне майно (далі - підконтрольні установи), за дотриманням законодавства на всіх стадіях бюджетного процесу щодо державного і місцевих бюджетів, дотриманням законодавства про державні закупівлі, діяльністю суб'єктів господарської діяльності незалежно від форми власності, які не віднесені законодавством до підконтрольних установ, за рішенням суду, винесеним на підставі подання прокурора або слідчого для забезпечення розслідування кримінальної справи.

Державний фінансовий контроль забезпечується органом державного фінансового контролю через проведення державного фінансового аудиту, перевірки державних закупівель та інспектування.

Пунктом 7 частини першої статті 10 вказаного Закону передбачено, що органу державного фінансового контролю надається право пред'являти керівникам та іншим особам підприємств, установ та організацій, що контролюються, обов'язкові до виконання вимоги щодо усунення виявлених порушень законодавства.

Частиною другою статті 15 цього Закону, встановлено, що законні вимоги службових осіб державної контрольно-ревізійної служби є обов'язковими для виконання службовими особами об'єктів, що ревізуються.

Форма вимоги, яку органи фінінспекції повинні пред'являти підконтрольним установам, що ревізуються - не встановлена. Тобто юридичної форми вимоги, як рішення органу виконавчої влади - офіційного письмового документа, який породжує певні правові наслідки, спрямований на регулювання тих чи інших суспільних відносин, має обов'язковий характер для суб'єктів цих відносин, законодавством не передбачено. Однак оскаржувана вимога є обов'язковою до виконання та породжує певні юридичні наслідки, а відтак, є розпорядчим документом суб'єкта владних повноважень, який визначає строки виконання, порушення яких є підставою для звернення до суду в інтересах держави щодо усунення порушень законодавства з питань збереження і використання активів, як наслідок є рішенням суб"єкта владних повноважень, що підлягає оскарженню в судовому порядку.

Аналогічні норми містяться й в Порядку проведення інспектування Державною фінансовою інспекцією, її територіальними органами, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2006 р. № 550.

Так, пунктами 46, 50 вказаного Порядку передбачено, якщо вжитими в період ревізії заходами не забезпечено повне усунення виявлених порушень, органом служби у строк не пізніше ніж 10 робочих днів після реєстрації акта ревізії, а у разі надходження заперечень (зауважень) до нього - не пізніше ніж 3 робочих дні після надіслання висновків на такі заперечення (зауваження) надсилається об'єкту контролю письмова вимога щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства із зазначенням строку зворотного інформування.

За результатами проведеної ревізії у межах наданих прав органи служби вживають заходів для забезпечення звернення до суду в інтересах держави щодо усунення виявлених ревізією порушень законодавства з питань збереження і використання активів, а також стягнення у дохід держави коштів, одержаних за незаконними договорами, без встановлених законом підстав або з порушенням вимог законодавства.

Так, на виконання зазначених вище норм, відповідно до пункту 1.1.1 плану контрольно-ревізійної роботи Держаної фінансової інспекції України та на підставі направлень №№1007, 1008, 1009 від 16.09.2013 р. ревізійною групою, проведено ревізію фінансово-господарської діяльності державного навчального закладу "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" за період з 01.01.2011 р. по 01.09.2013 р., якою встановлено ряд порушень та недоліків, що відображені в акті ревізії від 29.11.2013 р. №03-13/27.

Не погодившись з даним актом, позивачем подані заперечення від 10.12.2013 р. за вих. № 591, які згідно висновку від 08.01.2014 р. залишені без задоволення.

В подальшому, на основі виявлених порушень на адресу ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" направлено лист - вимогу "Про усунення порушень виявлених ревізією в ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м.Хмільник" № 02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р., яким зобов'язано у строк до 10.02.2014 р. повідомити Державну фінансову інспекцію у Вінницькій області про вжиті заходи .

Не погоджуючись вимогами, викладеними у пунктах 2, 3 листа позивач звернувся з цим позовом до суду.

Визначаючись щодо заявлених позовних вимог в частині скасування пункту 2 листа-вимоги №02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р., суд виходить з наступного.

Як видно зі змісту акту ревізії, в ході її проведення здійснена вибіркова перевірка дотримання законодавства при нарахуванні та здійсненні виплат заробітної плати працівникам ліцею за час відпусток, шляхом обрахунку середньої заробітної плати. Виявлено, що при нарахуванні відпускних в розрахунок включались одноразові виплати, а саме премії, які виплачувались за наявності економії фонду заробітної плати, чим, як вказує відповідач, порушено вимоги пункту 4 Порядку №100. Наслідком таких включень за період з 1.01.2012 по 1.09.13 р. зайво нараховано та виплачено працівникам ліцею заробітної плати за час відпусток в загальній сумі 27476,49 грн. та зайво перераховано єдиного соціального внеску - 9716,32 грн.

Як вказано у акті, зазначене призвело до завищення касових і фактичних видатків у Звіті про виконання загального фонду кошторису установ за період з 1.01.2012 р. по 1.09.2013 р. на загальну суму 37192,81 грн., що, на думку інспекції, є порушенням вимог "ч. 1 ст. 3 Закону України № 996-ХІУ, п.1,2 Порядків №2, №44".

У зв'язку з чим, пунктом другим оскаржуваної вимоги, позивача зобов'язано "стягнути з осіб винних у безпідставності виплат відпускних 27,48 тис. грн. та перерахувати їх до обласного бюджету (за кодом бюджетної класифікації доходів 21080500), а у випадку відсутності добровільного повернення коштів, забезпечити їх стягнення у судовому порядку; провести коригування по розрахунках з Хмільницькою ОДПІ по зайво сплаченому єдиному внеску на суму 9,72 тис. грн.".

З такими висновками, та, відповідно, вимогою у цій частині, суд не погоджується виходячи з наступного.

У статті 94 Кодексу законів про працю (КЗпП) наведено визначення поняття "заробітна плата" відповідно до якого - це винагорода, обчислена, як правило, у грошовому виразі, яку власник або уповноважений ним орган виплачує працівникові за виконану ним роботу.

Розмір заробітної плати залежить від складності та умов виконуваної роботи, професійно-ділових якостей працівника, результатів його праці та господарської діяльності підприємства, установи, організації і максимальним розміром не обмежується.

Питання державного і договірного регулювання оплати праці, прав працівників на оплату праці та їх захисту визначається цим Кодексом, Законом України "Про оплату праці" та іншими нормативно-правовими актами.

Як зазначено в частинах першій та другій статті 97 КЗпП, оплата праці працівників здійснюється за погодинною, відрядною або іншими системами оплати праці. Оплата може провадитися за результатами індивідуальних і колективних робіт.

Відповідно до часини першої статті 15 Закону України "Про оплату праці" форми і системи оплати праці, норми праці, розцінки, тарифні сітки, ставки, схеми посадових окладів, умови запровадження та розміри надбавок, доплат, премій, винагород та інших заохочувальних, компенсаційних і гарантійних виплат встановлюються підприємствами, установами, організаціями самостійно у колективному договорі з дотриманням норм і гарантій, передбачених законодавством, генеральною та галузевими (регіональними) угодами.

Особливості оплати праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету встановлено статтею 98 КЗпП, а саме: "оплата праці працівників установ і організацій, що фінансуються з бюджету, здійснюється на підставі законів та інших нормативно-правових актів України, генеральної, галузевих, регіональних угод, колективних договорів, у межах бюджетних асигнувань та позабюджетних доходів".

З вищенаведеними статтями КЗпП кореспондується стаття 5 Закону України "Про оплату праці", що встановлює складові на яких базується система організації оплати праці, а саме, організація оплати праці здійснюється на підставі:

- законодавчих та інших нормативних актів;

- генеральної угоди на національному рівні галузевих (міжгалузевих), територіальних угод;

- колективних договорів;

- трудових договорів.

Суб'єктами організації оплати праці є: органи державної влади та місцевого самоврядування; роботодавці, організації роботодавців, об'єднання організацій роботодавців або їх представницькі органи; професійні спілки, об'єднання професійних спілок або їх представницькі органи; працівники.

Як видно з доказів, що містяться у матеріалах справи, у Державному навчальному закладі "Професійному ліцеї сфери послуг м. Хмільник" починаючи з 2012 року і по даний час діє Колективний договір, укладений між адміністрацією та колективом працівників ліцею, схвалений конференцією трудового колективу та зареєстрований виконкомом Хмільницької міської ради 14 лютого 2012 року за реєстровим №2 (Колективний договір).

Розділом І вказаного колективного договору встановлюються загальні засади його дії, зокрема, щодо організації системи та умов оплати праці на підприємстві. Так, пункт 1.3 розділу І, вказує: "Колективний договір встановлює умови організації, оплати та охорони праці, пільги та соціальні гарантії…..".

Для реалізації системи оплати праці на підприємстві Розділом V "Оплата праці" Колективного договору встановлено, зокрема:

- порядок встановлення розміру тарифних ставок та схеми посадових окладів працівників;

- черговість виплати заробітної плати;

- розміри надбавок та доплат за роботу в нічний час, святкові та неробочі дні, за виконання особливо важкої роботи;

- застосування системи преміювання працівників (пункт 5.19. розділу V);

- умови та порядок надання матеріальної допомоги, тощо.

На реалізацію вимог Колективного договору на підприємстві діє Положення про преміювання працівників Професійного ліцею сфери послуг м. Хмільник, затверджене наказом директора ліцею №5 від 04.01.1212 р., погодженим головою профкому. Даним Положенням встановлюються:

- загальні положення, щодо системи преміювання (Розділ 1);

- порядок і умови преміювання (Розділ 2);

- показники роботи для надання премії за підсумками роботи (Розділ 3);

- джерела преміювання (Розділ 4);

- причини повного або часткового позбавлення премії (Розділ 5).

Окрім того слід зазначити, що згідно пункту 53 Інструкції про порядок обчислення заробітної плати працівників освіти, затвердженої наказом Міністерства освіти України від 15.04.93 р. № 102 за погодженням з Мінпраці, ЦК профспілки працівників освіти і науки України, Мінфіном, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 27 травня 1993 року за №56, преміювання працівників здійснюється відповідно до положення про преміювання, які затверджуються керівниками установ за погодженням з профспілковими комітетами

Наведений вище перелік документів доводить, що на підприємстві створено належну нормативно-правову базу для функціонування системи оплати праці, та функціонування системи преміювання як її обов'язкової складової.

Відповідно до положень частини другої статті 2 Закону України "Про оплату праці", додаткова заробітна плата - це винагорода за працю понад установлені норми, за трудові успіхи та винахідливість і за особливі умови праці. Вона включає доплати, надбавки, гарантійні і компенсаційні виплати, передбачені чинним законодавством; премії, пов'язані з виконанням виробничих завдань і функцій.

Більш детальний склад фонду додаткової заробітної плати наведено в Інструкції зі статистики заробітної плати, затвердженої наказом Держкомстату України № 5 від 13.01.2004 р.. Так, відповідно, до підпункту 2.2.2. пункту 2.2. вказаної Інструкції, премії та винагороди, у тому числі за вислугу років, що мають систематичний характер, незалежно від джерел фінансування входять до складу додаткової заробітної плати.

Алгоритм обчислення середньої заробітної плати, зокрема, для оплати щорічної відпустки, додаткових відпусток працівникам, які мають дітей, або виплати компенсації за невикористану відпустку встановлено Порядком обчислення середньої заробітної плати, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України №100 від 8 лютого 1995 р. (Порядок №100).

Так, пунктом 3 розділу ІІІ Порядку визначено перелік виплат, що включаються у розрахунок середньої заробітної плати, серед яких передбачено виробничі премії.

Поряд з цим, у пункті 4 Порядку наведено виключний перелік виплат, які не враховуються при обчисленні заробітної плати, серед яких є "одноразові виплати (компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо)" (підпункт "б"), які, на думку відповідача, ліцеєм помилково включено до розрахунку середньої заробітної плати при нарахуванні відпускних.

Оцінюючи критерії за якими премії ділять на одноразові і систематичні, та, відповідно, обґрунтованість їх включення до розрахунку, суд виходить з наступного.

Встановлено, що в наказі про надання премій працівникам ліцею від 23 вересня 2011 року №124, підставою для преміювання є "... результати роботи за вересень 2011 року, зразкове виконання своїх посадових обов'язків, поповнення матеріально-технічної бази навчального закладу та на основі положення "Про преміювання працівників". Як джерело фінансування в наказі №124 зазначено бюджет економії фонду заробітної плати.

В наказі про надання премії працівникам ліцею від 25 вересня 2012 року №119, підставою для преміювання є "... проведення профорієнтаційної роботи працівниками ліцею …. та згідно Положення про преміювання…". Джерело фінансування - фонд економії заробітної плати.

В наказі про надання премії працівникам ліцею від 25 жовтня 2012 року №125, підставою для преміювання є " … Положення про преміювання, з метою посилення матеріальної зацікавленості працівників ліцею, підвищення ефективності навчально-виховного процесу…". Джерело фінансування - фонд економії заробітної плати.

Як видно з наведеного, накази про надання вищезазначених премій видавались в рамках системи оплати праці, що існує у навчальному закладі, зокрема в рамках, системи про преміювання (Положення про преміювання працівників ДНЗ "Професійний ліцей сфери послуг м. Хмільник"), а отже їх виплата має системний характер.

Слід зазначити, що характер та призначення виплачених премій працівникам ліцею не дає підстав віднести їх до виплат, що наведені в п.4 Порядку №100, адже премії виплачувались за роботи, що прямо пов'язані з їх професійними обов'язками та носять постійний характер.

Відповідач, на думку суду, помилково, пов'язує виплату премій за рахунок економії фонду оплати праці з несистематичністю характеру виплат таких, адже відсутність економії фонду оплати праці не відміняє дію самої системи стимулювання праці, а лише свідчить про те, що такі премії будуть виплачуватись в тому місяці в якому така економія сформується.

Для доведення "несистематичності" характеру виплачених премій та користуючись Академічним тлумачним словником української мови представник відповідача зазначає наступні визначення терміна "систематичний":

1. Який являє собою систему; побудований, упорядкований певним планом;

2. Який спирається на певну систему; суворо правомірний;

3. Постійний, регулярний.

Однак, з наведеного, можна дійти висновку, що премії, які виплачувались за рахунок економії фонду заробітної плати, не є разовими виплатами, а носять усі ознаки "систематичності", адже спираються на певну систему передбачену Колективним договором та Положенням про преміювання.

Обґрунтовуючи свою позицію представник відповідача наполягає та тому, що виплачені премії є саме одноразовими і відносяться до підпункту "б" пункту 4 Порядку №100, відтак, не можуть враховуватись при обчислені середньої заробітної плати.

Так, як вже зазначалось, у цій нормі наводяться види одноразових виплат, а саме: компенсація за невикористану відпустку, матеріальна допомога, допомога працівникам, які виходять на пенсію, вихідна допомога тощо. Тобто входячи з їх суті, такі допомоги дійсно виплачуються разово та їх виплата, слід зазначити, передбачається відповідним НПА.

Так, для прикладу, відповідно до статті 35 Закону України "Про державну службу" державним службовцям допомога на оздоровлення виплачується при наданні щорічної відпустки у розмірі посадового окладу; згідно зі статтею 21 Закону України "Про службу в органах місцевого самоврядування" посадовим особам місцевого самоврядування надається щорічна відпустка тривалістю 30 календарних днів з виплатою допомоги на оздоровлення у розмірі посадового окладу; відповідно до підпункту 3 пункту 2 постанови Кабінету Міністрів України "Про впорядкування структури та умов оплати праці працівників апарату органів виконавчої влади, органів прокуратури, судів та інших органів" від 9 березня 2006 року №268 керівникам органів виконавчої влади місцевого самоврядування та їх виконавчих органів, органів прокуратури, судів та інших органів у межах установленого фонду оплати праці надано право надавати працівникам допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки у розмірі, що не перевищує середньомісячної заробітної плати працівника. У разі звільнення працівників статтею 44 КЗпП України передбачено виплату вихідної допомоги. Статтями 83 Кодексу законів про працю України, 24 Закону України "Про відпустки" передбачено, що у разі звільнення працівника йому виплачується грошова компенсація за всі не використані ним дні щорічної відпустки, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей.

Також суд окремо звертає увагу й на те, що у підпункті "б" пункту 4 Порядку № 100 йдеться не про "премії", а саме про «одноразові виплати», що не є тотожними поняттями. Адже "премія" - це одна з форм заохочення успіхів, додаткова винагорода понад основну зарплату, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначеними підприємством, тоді як "допомога" - грошова допомога людям, для реалізації їх конституційних права на соціальний захист.

Додатково суд акцентує увагу, що при визначені премії як такої, що є одноразовою чи систематичною визначальним є ціль її призначення, а не джерело виплати, як помилково вважає інспекція.

За таких обставин суд доходить висновку, що виплачені премії не є одноразовою допомогою в розумінні підпункту "б" пунтку 4 Порядку № 100. Натомість, як вже зазначалось є преміями, які виплачуються за основний вид додаткової, понад основну заробітну плату, винагороди, яка виплачується працівникам за результатами їх трудової діяльності та виробництва в цілому за показниками та умовами оцінки цих результатів, визначеними підприємством та відносяться саме до пункту 3 Порядку № 100.

Відтак, виплати премій працівникам ліцею носять систематичний характер та, враховуючи положення п.3 Порядку №100, включаються при обчисленні середньої заробітної плати у всіх випадках її збереження, а відтак повинні бути враховані при здійсненні розрахунку відпускних.

Окремо суд вказує й на розбіжності у сумах, визначених інспекцією.

Так, у акті ревізії вказується про зайве нараховану та виплачену суму заробітної плати у розмірі 27476,49 грн., та єдиний соціальний внесок -9716,32 грн., тоді як в оскаржуваному рішенні йдеться про "27,48 тис. грн." та "9,72 тис. грн." відповідно. При цьому, відповідачем жодним чином не обґрунтовано таке збільшення/округлення суми та не наведено жодних правових підстав, які б передбачали це, що суперечить статті 19 Конституції України, відповідно до якої органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. А тому рішення в цій частині не може відповідати критеріям, наведеним у частині третій статті 2 КАС України щодо обгрунтованності та добросовісності, та не може вважатись таким, що прийняте на підставі законів України, що є самостійною підставою для висновків про його протиправність.

Аналізуючи матеріали справи в розрізі наданих пояснень та встановленого порушення, суд приходить до висновку, що Державна фінансова інспекція у Вінницькій області безпідставно зобов'язала позивача стягнути з осіб 27,48 тис. грн. та перерахувати їх до обласного бюджету та провести коригування по розрахунках з Хмільницькою ОДПІ по зайво сплаченому єдиному внеску на суму 9,72 тис. грн. Відповідно, вимога, викладена у пункті 2 листа № 02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р. є протиправною та підлягає скасуванню.

Щодо позовної вимоги про скасування пункту 3 листа-вимоги №02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р., судом встановлено наступне.

Як зазначено у акті, Ліцей як професійно-технічний навчальний заклад ІІ атестаційного рівня надає професійно-технічну освіту на рівні другого ступеня. Ним розроблено навчальні плани з підготовки кваліфікованих робітників, які підписані директором ліцею, погоджені керівниками замовників кадрів та навчально-методичним центром професійно-технічної освіти Вінницької облдержадміністрації та затверджені департаментом освіти Вінницької облдержадміністрації, серед іншого, з інтегрованої професії "5122 Кухар III розряду 7433.2 Кравець II, III розрядів".

Посилаючись на пункт 9 Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженого постановою КМУ № 956 від 03.06.1999 р., Базисну структуру навчальних планів для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання з числа осіб, які мають повну загальну середню освіту (далі - Базовий план), наведену у Типовій базисній структурі навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженій наказом Міністерства освіти і науки України №24 від 21.01.2010 р., Інспекція стверджує, що Ліцей перевищив визначений нормативно-правовим актом півторарічний термін навчання на 2 календарні місяці, що призвело до зайвих витрат коштів на виплату стипендії на загальну суму 12,7 тис. грн.

Наслідком таких висновків, стала вимога відповідача, викладена у пункті 3 оскаржуваного листа, згідно якої зобов'язано стягнути з осіб винних у нарахуванні зайвих витрат коштів на виплату стипендії в сумі 12,7 тис. грн., а у випадку відсутності добровільного повернення коштів, забезпечити їх стягнення у судовому порядку.

З таким рішенням суб'єкта владних повноважень суд не може не погодитись, виходячи з наступного.

Згідно підпункту "а", пункту 10 Положення про ступеневу професійно-технічну освіту, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України № 956 від 3.06.1999 р., нормативний термін навчання визначається державними стандартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати 1,5 року для осіб, які мають повну загальну середню освіту.

Водночас, частиною третьою статті 12 Закону України "Про загальну середню освіту" (в редакції станом на 1.01.2006 р.) встановлено, що у професійно-технічних та вищих навчальних закладах I-II рівнів акредитації термін здобуття повної загальної середньої освіти встановлюється Міністерством освіти України.

Так, 23.08.2006 р. Міністерством освіти і науки України видано наказ "Про впровадження державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій" №633, яким затверджено Методичні рекомендації щодо розробки навчальних планів за професіями другого та третього ступенів професійно-технічної освіти відповідно до вимог державних стандартів професійно-технічної освіти з конкретних робітничих професій (Методичні рекомендації), у пункті 4 яких зазначено, що у разі необхідності (у випадку інтеграції професій та/або в залежності від планового рівня кваліфікації) термін навчання може бути збільшений або зменшений на величину 10% від загального обсягу годин з метою приведення терміну навчання у відповідність до діючої Типової базисної структури.

В свою чергу, відповідно до Типової базисної структури навчальних планів підготовки кваліфікованих робітників у професійно-технічних навчальних закладах, затвердженої Наказом Міністерства освіти і науки України 13.10.2010 р. № 947, нормативний термін навчання для підготовки кваліфікованих робітників на другому ступені навчання з числа осіб, які мають повну загальну середню освіту визначається Державними стандартами професійно-технічної освіти, але не повинен перевищувати 1,5 року. Така ж вимога, щодо терміну, закріплена й у Державному стандарті професійно-технічної освіти, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 1135 від 17 серпня 2002 р.

З системного аналізу наведених норм видно, що термін навчання, який визначається роками та місяцями, у досліджуваному в цій справі випадку не повинен перевищувати 1,5 роки. При цьому, може бути збільшено/зменшено лише обсяг годин на 10%, які мають входити в ці півтора роки.

Ревізією виявлено, у акті зафіксовано та позивачем не заперечується, що термін навчання перевищено на 2 місяці. Таким чином, на думку суду, інспекція дійшла обґрунтованих висновків про порушення позивачем термінів, визначених положеням №956 та, відповідно, завищення бюджетних асигнувань за загальним фондом кошторису на 2013 рік за КЕКВ 2720 "Стипендії" на 127000 грн., як наслідок, правомірність формування пункту 2 оскаржуваної вимоги.

Разом з тим, суд вказує на помилковість посилання інспектора у акті ревізії на:

- Базисну структуру навчальних закладів, затверджену наказом Міністерства освіти і науки України від 21.01.2010 р. №24, оскільки такий станом на 13.10.2010 р. та період проведення ревізії - втратив чинність;

Також не можна й погодитись з висновками ревізора про порушення позивачем пункту 1.2 Порядку складання фінансової та бюджетної звітності розпорядниками та одержувачами бюджетних коштів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України № 44 від 24.01.2012 р., оскільки в ньому йдеться про те, що фінансова та бюджетна звітність повинна бути достовірною. Інформація, наведена у фінансовій та бюджетній звітності, є достовірною, якщо вона не містить помилок та перекручень.

Натомість відповідачем не надано жодних доказів на підтвердження того, що фінансова та бюджетна звітність, в якій відображалась виплата стипендій заповнена з помилками та перекрученнями та/ або є неповною, неправдивою та упередженою.

З цих же підстав не можна й погодитись з порушенням вимог частини першої статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні", на що посилається відповідач у акті, адже у цій нормі йдеться про те, що метою ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності є надання користувачам для прийняття рішень повної, правдивої та неупередженої інформації про фінансове становище, результати діяльності та рух грошових коштів підприємства.

Не погоджується суд й з позицією інспекції, що завищення бюджетних асигнувань за загальним фондом кошторису є порушенням вимог пунктів 22, 29, 47 Порядку складання, розгляду, затвердження та основних вимог до виконання кошторисів бюджетних установ, затвердженого постановою КМУ від 28.02.2002 р. №228.

Так, у перелічених нормах вказано наступне:

- показники видатків бюджету та надання кредитів з бюджету, що включаються до проекту кошторису, повинні бути обґрунтовані відповідними розрахунками за кожним кодом економічної класифікації видатків або класифікації кредитування бюджету і деталізовані за видами та кількістю товарів (робіт, послуг) із зазначенням вартості за одиницю;

- проекти кошторисів і планів асигнувань установ у разі потреби розглядаються головним розпорядником. Головні розпорядники під час розгляду проектів кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів зобов'язані:

забезпечити суворе виконання вимог законодавства, а також вказівок щодо складання кошторисів на наступний рік;

додержуватися режиму економії, не допускати включення до кошторисів бюджетних асигнувань, не зумовлених потребою;

забезпечити в проектах кошторисів, планів асигнувань загального фонду бюджету, планів надання кредитів із загального фонду бюджету, планів спеціального фонду, планів використання бюджетних коштів (крім планів використання бюджетних коштів одержувачів), помісячних планів використання бюджетних коштів додержання доведених у лімітних довідках річних обсягів бюджетних асигнувань та їх помісячного розподілу з урахуванням термінів проведення окремих заходів і можливості здійснення відповідних видатків бюджету та надання кредитів з бюджету протягом бюджетного періоду;

не допускати прийняття в кошторисах сум, не підтверджених розрахунками та економічними обґрунтуваннями

- перелічені умови, за яких вносяться зміни до кошторису, плану асигнувань загального фонду бюджету, плану надання кредитів із загального фонду бюджету та плану спеціального фонду, плану використання бюджетних коштів (крім плану використання бюджетних коштів одержувача), помісячного плану використання бюджетних коштів

Однак, відповідачем не доведено та не надано жодних доків, які б підтверджували порушення процитованих пунктів Порядку.

На думку суду, завищення бюджетних асигнувань жодним чином не можна ототожнювати з помилками у звіті, з обов"язками головних розпорядників, зі складанням кошторисів на наступний рік та іншими вимогами, переліченими вище.

Представники відповідача в судовому засіданні послались на Методичні рекомендації з оформлення органами державної контроль ревізійної служби результатів ревізії, затверджених наказом № 93 від 28.04.2009 р., в яких наведені приклади викладання обставин у актах ревізії. Однак, слід зауважити, що такі Методичні рекомендації, відповідно до Положення про державну реєстрацію нормативно-правових актів міністерств та інших органів виконавчої влади, затвердженого постановою КМУ від 28.12.1992 р. № 731, не є нормативно-правовим актом, що зачіпає права, свободи й законні інтереси громадян або має міжвідомчий характер, а лише носять рекомендаційний, роз'яснювальний та інформаційний характер. А отже не є обов'язковими до виконання та застосування.

Разом з тим, незважаючи на те, що судом не встановлено порушення перелічених вище нормативно правових актів, однак, це не впливає на суть виявленого порушення в частині завищення бюджетних асигнувань за загальним фондом кошторису на 2013 рік за КЕКВ 2720 "Стипендії" на 12700 грн., відтак, на думку суду, оскаржуваний пункт 3 вимоги - листа № 02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р. сформований обґрунтовано та за наявності на те правових підстав.

При цьому, не беруться до уваги посилання позивача на те, що аналізуєме порушення усунуто шляхом зменшення асигнувань по відповідних кодах в листопаді 2013 року в сумі 12700 грн., оскільки згідно вимог Порядку взаємодії між органами державної контрольно-ревізійної служби та органами прокуратури, внутрішніх справ і Служби безпеки України, затвердженого спільним наказом ГоловКРУ України, МВС України, СБУ та Генпрокуратури України від 19.10.2006 р. №346/1025/685/53, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 25.10.2006 р. за №1166/13040, матеріальна шкода (збитки) - це втрата активів чи недоотримання належних доходів об'єктом контролю та/або державою, що сталися внаслідок порушення законодавства об'єктом контролю шляхом дій або бездіяльності його посадових (службових) осіб.

А тому, відшкодування завданих навчальному закладу збитків не може бути здійснено у вигляді зменшення асигнувань.

За вказаних обставин, вимога щодо скасування пункту 3 листа-вимоги №02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р., не підлягає задоволенню.

Відповідно до статті 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Згідно статті 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

За сукупністю наведених вище обставин, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову в частині визнання протиправним та скасування пунтку 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькій області № 02-03-28-14/139 від 11.01.2014р. В решті позову слід відмовити.

Відшкодування судових витрат слід здійснити в порядку, визначеному статті 94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 70, 71, 79, 86, 94, 158, 162, 163, 167, 255, 257 КАС України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати пункт 2 вимоги Державної фінансової інспекції у Вінницькії області № 02-03-28-14/139 від 11.01.2014 р.

В решті позовних вимог відмовити.

Стягнути з державного бюджету України на користь державного навчального закладу "Професійний ліцей сфери послуг м. Хмільник" (площа Перемоги, 7, м.Хмільник, Вінницька обл.) судовий збір у розмірі 24,36 грн. (двадцять чотири грн. 36 коп.), сплачений згідно квитанції №47 від 30.01.2014 р., шляхом його безспірного списання органами Державної казначейської служби України з рахунків Державної фінансової інспекції у Вінницькії області.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили в порядку, визначеному ст. 254 КАС України.

Відповідно до ст. 186 КАС України, апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 цього Кодексу, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Воробйова Інна Анатоліївна