Постанова № 38115071, 07.04.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"07" квітня 2014 р. Справа№ 927/66/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Ропій Л.М.

суддів: Кондес Л.О.

Рябухи В.І.

за участю представників сторін:

від позивача: Дубінін С.В. - директор;

Дробутущенко Т.О. - представник, дов. № 389 від 04.04.2014;

від відповідача: не викликався та не з'явився, про місце та час судового засідання повідомлений належним чином;

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу

Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка"

на рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014

у справі № 927/66/14 (суддя Лавриненко Л.М.)

за позовом Приватного акціонерного товариства "Чернігівська швейна фабрика "Елегант"

до Публічного акціонерного товариства виробничо-торгової фірми "Сіверянка"

про стягнення 377 568,00 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 у справі № 927/66/14 позовні вимоги задоволено повністю; підлягає стягненню з відповідача на користь позивача 377 568,00 грн. боргу, 7 551,36 грн. судового збору.

Рішення мотивоване тим, що позивачем виконано робіт на суму 377 568,00 грн, що підтверджується актами здачі-прийняття робіт, також позивачем виставлені відповідачу рахунки на оплату наданих послуг; відповідач взяті на себе договірні зобов'язання щодо оплати виконаних робіт не виконав; враховуючи, що відповідач, в порушення ст.ст. 525, 526 ЦК України, взяті на себе зобов'язання в повному обсязі не виконав, за виконані роботи своєчасно в повній сумі не розрахувався і позовні вимоги не оспорив, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача щодо стягнення 377 568,00 грн. обґрунтовані і підлягають задоволенню.

В апеляційній скарзі відповідач просить рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 у справі № 927/66/14 скасувати з підстав неповного з'ясування обставин, що мають значення для справи, недоведеності обставин, що мають значення для справи, які місцевий господарський суд визнав встановленими, невідповідності висновків, викладених у рішенні місцевого господарського суду, обставинам справи, порушення та неправильного застосування норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову повністю.

Підстави апеляційної скарги обґрунтовуються наступними доводами.

Скаржник вказує на те, що суд першої інстанції при прийнятті рішення виходив з того, що позов підлягає задоволенню, оскільки наявні договір підряду, акти виконаних робіт та акт звірки розрахунків, проте, як акти виконаних робіт, так і звірки розрахунків підписані особою, що не має повноважень для підписання такого роду документів, таким чином, акти виконаних робіт та акт звірки розрахунків не можуть бути доказом виконання робіт за договором.

У відзиві на апеляційну скаргу позивач заперечує проти доводів скарги, посилаючись, зокрема, на те, що розмір заборгованості відповідачем ніколи не оспорювався, завжди визнавався; окрім акту звірки, заборгованість підтверджена відповідачем в ході аудиторської перевірки.

Розглянувши апеляційну скаргу, перевіривши матеріали справи, заслухавши представників позивача, враховуючи доводи відзиву на апеляційну скаргу, колегія суддів встановила наступне.

Позивач подав до Господарського суду Чернігівської області позовну заяву про стягнення з відповідача 377 568,00 грн. боргу; судового збору.

Як вбачається із матеріалів справи, 10.12.2012 між позивачем та відповідачем укладено договір підряду, відповідно до п. 1.1 якого, у порядку та на умовах, визначених цим договором, відповідач, за договором замовник, доручає, а позивач, за договором виконавець, приймає на себе зобов'язання протягом дії даного договору виконувати роботи з вузлової обробки деталей крою брюк чоловічих модель V-200 з наданої відповідачем давальницької сировини.

Статтею 837 ЦК України передбачено, що за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов'язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов'язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно із п. 4.2 договору від 10.12.2012 приймання-передача виконаних робіт з повузлової обробки деталей крою брюк чоловічих модель V-200 оформлюється актом приймання-передачі, який підписується обома сторонами.

Факт виконання позивачем умов договору від 10.12.2012 та прийняття відповідачем виконаних позивачем робіт, підтверджується складеними та підписаними сторонами за договором від 10.12.2012 актами здачі-прийняття виконаних робіт, а саме: від 14.12.2012 на суму 44 160,00 грн., від 17.12.2012 на суму 45 158,40 грн., від 20.12.2012 на суму 57 600,00 грн., від 21.12.2012 на суму 45 043,20 грн., від 26.12.2012 на суму 38 400,00 грн., від 27.12.2012 на суму 27 091,20 грн., від 27.12.2012 на суму 4 915,20 грн., від 28.12.2012 на суму 57 600,00 грн., від 29.12.2012 на суму 57 600,00 грн.

У вказаних вище актах зазначено, що робота виконана вчасно, претензій до якості роботи немає.

Також позивачем, разом із актами здачі-прийняття виконаних робіт, виставлено відповідачу рахунки, а саме: № 2 від 14.12.2012 на суму 44 160,00 грн., № 3 від 17.12.2012 на суму 45 158,40 грн., № 4 від 20.12.2012 на суму 57 600,00 грн., № 5 від 21.12.2012 на суму 45 043,20 грн., № 6 від 26.12.2012 на суму 38 400,00 грн., № 7 від 27.12.2012 на суму 27 091,20 грн., № 8 від 27.12.2012 на суму 4 915,20 грн., № 9 від 28.12.2012 на суму 57 600,00 грн., № 10 від 29.12.2012 на суму 57 600,00 грн.

Відповідно до п.п. 3.1, 3.2 договору від 10.12.2012 за виконані роботи з обробки деталей крою брюк чоловічих модель V-200 відповідач сплачує позивачу винагороду у розмірі 19,20 грн. за одиницю; відповідач перераховує винагороду, передбачену в п. 3.1 цього договору, на банківський рахунок позивача протягом 2-х банківських днів з моменту отримання рахунку та акту приймання-передачі виконаних робіт.

Згідно із ч. 1 ст. 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Така ж норма закріплена і в ст. 526 ЦК України.

Відповідно до ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Як вбачається із акту звірки розрахунків між сторонами, відповідачем обліковується наявність заборгованості перед позивачем станом на 11.02.2013 у розмірі 377 568,00 грн., із чим погоджується й позивач, про що свідчить зазначений акт, підписаний сторонами та скріплений відбитком печатки.

Доказів оплати виконаних позивачем робіт згідно із договором від 10.12.2012 відповідачем не надано.

Таким чином, позовна вимога про стягнення заборгованості у розмірі 377 568,00 грн. є такою, що відповідає нормам законодавства, підтверджена матеріалами справи, тому підлягає задоволенню.

Апеляційний господарський суд не погоджується із доводами апеляційної скарги, як із такими, що не ґрунтуються на матеріалах справи і є голослівними.

Як вбачається із матеріалів справи, складені сторонами акти здачі-прийняття робіт підписали працівники, відповідальні за здійснення господарської операції, від позивача - Шурига Н.М., від відповідача - Жогин С.В., вчинення підписів скріплено відбитками печаток сторін, акт звірки розрахунків між сторонами станом на 11.02.2013 підписано головними бухгалтерами та скріплено відбитком печаток.

Отже, посилання скаржника на недоведеність факту виконання позивачем робіт, передання їх відповідачу та прийняття останнім спростовується матеріалами справи.

Крім того, статтею 854 ЦК України (ч. 1) встановлено обов'язок замовника оплатити обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Докази наявності недоліків у виконаній роботі у матеріалах справи відсутні та скаржник на такі не посилається.

Апеляційний господарський суд не вбачає порушень господарським судом першої інстанції норм матеріального права.

Скаржник в апеляційній скарзі не вказав на існування обставин, які б свідчили про прийняття судом першої інстанції неправильного рішення.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав, встановлених нормами законодавства та відповідно до матеріалів справи для задоволення апеляційної скарги та скасування або зміни рішення господарського суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 99, 101, 103, 105 Господарського процесуального кодексу України, суд

ПОСТАНОВИВ:

1. Рішення Господарського суду Чернігівської області від 04.02.2014 у справі № 927/66/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства виробничо-торгова фірма "Сіверянка" без задоволення.

2. Справу № 927/66/14 повернути до Господарського суду Чернігівської області.

Головуючий суддя Л.М. Ропій

Судді Л.О. Кондес

В.І. Рябуха