Постанова № 38113527, 21.03.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

21 березня 2014 року 810/1108/14

Суддя Київського окружного адміністративного суду Терлецька О.О., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" до Київської митниці Міндоходів, Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві про скасування рішень та стягнення суми надмірно сплачених коштів за митне оформлення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" (надалі - позивач) з позовом до Київської митниці Міндоходів (надалі - відповідач-1), Головного управління Державної казначейської служби України у місті Києві (надалі - відповідач-2) про скасування рішень та стягнення суми надмірно сплачених коштів за митне оформлення.

Предмет позову складають відносини між сторонами з приводу зміни відповідачем митної вартості товару, визначеної позивачем при розмитненні товару, та винесення рішення щодо такої зміни.

Обгрунтовуючи позовні вимоги позивач вказує на безпідставність висновків відповідача про неможливість визначити митну вартість товару за ціною договору, а тому просить визнати протиправними та скасувати рішення відповідача №125000004/2013/111068/2, №125000004/2013/111069/2 та №125000004/2013/111070/2 від 27.09.2013; №125000004/2013/111128/2, №125000004/2013/111129/2 та №125000004/2013/111130/2 від 08.11.2013; №125000004/2013/111162/2 від 18.11.2013 (далі - оскаржувані рішення), якими відповідач визначив для позивача коригування митної вартості товарів із застосуванням резервного методу визначення митної митної вартості та стягнути з Державного бюджету України через Головне управління Державної казаначейської служби України у м. Києві на користь позивача суму надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 40 149,32 грн.

Київська митниця Міндоходів (далі - відповідач-1) проти позову заперечив, просив суд відмовити у задоволенні позову, вказав, що при розмитненні товару відповідачем було встановлено розбіжність відомостей в основних документах, а митна вартість товарів, заявлена позивачем, значною мірою відрізнялась від середньоконтрактної вартості визначеної відповідачем при порівнянні рівня заявленої митної вартості товарів з наявною у митного органу інформацією про рівень цін на такі товари.

Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві пояснень щодо заявленого позову та причин неявки в судове засідання суду не надав.

Досліджуючи обставини в межах заявленого позову, судом було встановлено наступне.

Позивач є виробником металопрофілю, металочерепиці, сендвіч-панелей та комплектуючих до них. Даний вид діяльності є основним та зазачений в довідці з Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України серія АА №714757 від 19.12.2012 як 24.33 – Холодне штампування та гнуття. При виробництві своєї продукції позивач використовує оцинковану сталь з покриттям в рулонах, яку закуповує у інших суб’єктів господарювання.

Так, позивачем було укладено прямі зовнішньоекономічні контракти з виробником сталі в рулонах словацькою компанією U.S. Steel Koљice s.r.o. (далі – Контрагент) №749ODC33 від 24.06.2013, №749ODDZ3 від 26.07.2013, №749ODDY3 від 26.07.2013, №749ODD83 від 09.09.2013, за умовами яких Контрагент постачає позивачу зі Словаччини в Україну оцинковану сталь з органічним покриттям в рулонах, умови поставки DAP Матьовце/Ужгород по Інкотермс 2010.

На виконання вищезазначених контрактів зі Словаччини на територію України був завезений товар, а саме –оцинкована сталь з органічним покриттям в рулонах.

З метою здійснення митного оформлення ввезеного на територію України товару, позивачем відповідачу-1 було подано наступні митні декларації:

- за договором №749ODC33 від 24.06.2013 була подана митна декларація (далі – МД) №125130000/2013/567752 від 24.09.2013, з зазначенням митної вартості товару - 16 612,32 доларів США;

- за договором №749ODDZ3 від 26.07.2013 була подана МД №125130000/2013/567753 від 24.09.2013, з зазначенням митної вартості товару – 41 899,23 доларів США; та МД №125130000/2013/867364 від 08.11.2013, із зазначенням митної вартості 32 191,94 доларів США;

- за договором №749ODDY3 від 26.07.2013 була подана МД №125130000/2013/567755 від 24.09.2013, із зазначенням митної вартості товару – 15 044,58 доларів США; та МД №125130000/2013/867362 від 08.11.2013, із зазначенням митної вартості товару – 9 586,64 доларів США;

- за договором №749ODD83 від 09.09.2013 була подана МД №125130000/2013/867361 від 8.11.2013, з зазначенням митної вартості товару – 30 058,73 доларів США; та МД №125130000/2013/868023 від 18.11.2013, із зазначенням митної вартості товару – 73 098,51 доларів США.

При цьому, митну вартість позивач вказав відповідно до ціни договорів.

Також, позивачем відповідачу-1 для підтвердження митної вартості було надано наступні документи:

- митні декларації, оформлені відповідно до законодавства України;

- митні декларації країни відправника;

- зовнішньоекономічні договори (контракти);

- інвойси;

- рахунки-проформи;

- прайси від виробника;

- платіжні доручення в іноземній валюті;

- накладні;

- експертні висновки Торгово-промислової палати щодо вартості товару;

- біржові котирування пакувальні листи;

- сертифікати про походження товару.

Подачу таких документів відповідач-1 не заперечує, та, зокрема, відображає таку подачу в картках відмови.

Зі змісту оскаржуваних рішень слідує, що відповідач не застосував метод визначення митної вартості за ціною договору, оскільки позивачем не подано додаткові документи для підтвердження митної варстості, а також - тому, що документи містять розбіжності. При цьому, в оскаржуваних рішеннях відповідач не вказав які саме документи позивач не подав при розмитненні та які саме розбіжності встановив відповідач і чи стосуються такі розбіжності митної вартості товару безпосередньо.

Також з пояснень представника відповідача слідує, що методи за ціною договору щодо ідентичних товарів та за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів не застосовуються у зв"язку з невиконанням позивачем вимог ст.ст.59 - 60 Митного кодексу України, а методи, передбачені ст.ст.62 та 63 Митного кодексу України - не застосовуються у зв"язку з відсутністю інформації щодо ціни складових для визначення за цими методами. За поясненнями відповідача резервний (шостий) метод був використаний з урахуванням інформації, наявної у митному органі.

З матеріалів справи слідує, що відповідач не вчинив розмитнення товару за митними деклараціями позивача (зазначені вище) оскільки в основних документах була наявна різниця у відомостх щодо умов поставки товару, а також - оскільки заявлена позивачем митна вартість товару нижча за середньоконтрактну ціну аналогічного товару, визначену інформаційною базою відповідача.

Натомість, відповідач запропонував позивачу надати додаткові документи. З письмових пояснень представника відповідача слідує, що позивач подав додаткові документи, однак вони також, як і основні, не стали підставою для для підтвердження митної вартості, оскільки за висновком відповідача містять розбіжності та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів. Разом з тим, відповідач не вказує в чому полягали ці розбіжності та чи взагалі ці розбіжності стосуються складових митної вартості товару. За відсутності таких вказівок, суд вважає за неможливе встановити факт таких розбіжностей при розгляді справи.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, які складають предмет позову, суд виходить з наступного.

Порядок визначення митної вартості товару регулюється Митним кодексом України від 13.03.2012 №4495-VI.

Відповідно до ст.49 Митного кодексу України, - митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Відповідно до ч.1-3 ст.51 Митного кодексу України, - митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу. Митна вартість товарів, що ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, визначається відповідно до глави 9 цього Кодексу. Визначення митної вартості товарів, що переміщуються через митний кордон України у митних режимах, відмінних від митного режиму імпорту, здійснюється згідно з положеннями статей 65, 66 цього Кодексу.

Зі ст.57 Митного кодексу України слідує, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.

Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу. Застосуванню другорядних методів передує процедура консультацій між органом доходів і зборів та декларантом з метою визначення основи вартості згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу. Під час таких консультацій орган доходів і зборів та декларант можуть здійснити обмін наявною у кожного з них інформацією за умови додержання вимог щодо її конфіденційності.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу. При цьому, кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи. У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Натомість, з письмових заперечень відповідача слідує, що відповідач застосував метод визначення вартості товару за допомогою порівняння середньоконтрактної ціни товару, що поставлявся, визначеної в інформаційній базі відповідача вже при поданні первісних митних декларацій позивачем і без встановлення обставин неможливості застосувати основний метод визначення митної вартості, що є порушенням митного законодавства.

Так, метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, визначений ст.58 Митного кодексу України. Із зазначеної статті слідує, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо:

1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); не впливають значною мірою на вартість товару;

2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів;

3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті;

4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.

Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.

Дані умови незастосування основного методу визначення митної вартості є вичерпними і не можуть доповнюватись відповідачем в довільній формі зважаючи лише функцію контролю відповідача при розмитненні товару. Тому висновки відповідача щодо відмінністі в поданих позивачем документах відомостей, щодо умов транспортування товару, не може вважатись достатньою та належною підставою для відмови позивачу у застосуванні основного методу визначення митної вартості товару.

Суд звертає увагу, що функція контролю відповідача може бути реалізована вийнятково в межах повноважень чітко визначених Митним кодексом України. В протилежному випадку діяльність відповідача є порушенням вимог ч.2 ст.19 Конституції України.

Окрім того, суд зважає на те, що ст.53 Митного кодексу визначено перелік документів, які має подати декларант при розмитненні товару та які є достатніми для визначення митної вартості за ціною договору. Такими документами, зокрема, є:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

З матеріалів справи слідує, що позивач подав достатній та належний пакет документів для застосування основного методу визначення митної вартості товару та мав право на прийняння відповідачем митної декларації як належно заповненої та на розмитнення товару відповідно до чинного законодавства.

Позовні вимоги в частині стягнення з Державного бюджету України (рахунок № 37343212510026 в ГУ ДКСУ у м. Києві, МФО 820019) через Головне управління Державної казначейської служби України у місті Києві на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" суми надмірно сплачених коштів за митне оформлення у розмірі 40149,32 грн., - задоволенню не підлягають, з огляду на наступне.

На момент вирішення даної справи, вказана позовна вимога є передчасно заявленою, оскільки лише після скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та набрання законної сили судовим рішенням у позивача виникає право на здійснення перерахунку та повернення надмірно сплачених коштів за митне оформлення.

Зважаючи на зазначене, суд приходить до висновку про підставність позовних вимог в чистині визнання протиправними та скасування оскаржуваних рішень про коригування митної вартості та про відмову у задоволенні позовних вимог в частині стягення надмірно сплених коштів.

Відповідно до частини третьої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Оскільки, позов задоволено частково, то стягненню на користь позивача підлягає судовий збір у розмірі 220,00 грн.

Керуючись статтями 11, 14, 70, 71, 72, 86, 94, 122, 159-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

п о с т а н о в и в:

1. Адміністративний позов задовольнити частково .

2. Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Міндоходів про коригування митної вартості від 27.09.2013 № 125000004/2013/111068/2, № 125000004/2013/111069/2, № 125000004/2013/111070/2 та від 08.11.2013 № 125000004/2013/111128/2, № 125000004/2013/111129/2, № 125000004/2013/111130/2 та від 18.11.2013 № 125000004/2013/111162/2.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Інтеко Констракшн" судовий збір у розмірі 220 (двісті двадцять) грн. 00 коп.

4. В задоволенні решти позовних вимог, - відмовити.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Терлецька О.О.