Ухвала суду № 38111278, 27.02.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/5079/13-а Головуючий у 1-й інстанції: Клочкова Н.В. Суддя-доповідач: Вівдиченко Т.Р.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 лютого 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

Головуючого судді: Вівдиченко Т.Р.

Суддів: Бєлової Л.В.

Міщука М.С.

За участю секретаря: Свириди Н.П.

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за апеляційною скаргою Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби на постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2013 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби про скасування податкового повідомлення-рішення, -

В С Т А Н О В И В :

Позивач - Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" звернувся до суду з позовом до Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби, просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 07 грудня 2012 року № 0006162230, яким нараховано пеню за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 15 586,61 грн., та стягнути з Державного бюджету України суми сплаченої пені згідно податкового повідомлення-рішення № 0006162230 в сумі 15 586,61 грн.

Постановою Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2013 року адміністративний позов задоволено.

Не погодившись з постановою суду, відповідач - Державна податкова інспекція у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби звернувся з апеляційною скаргою, просить скасувати постанову суду першої інстанції та винести нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши у відкритому судовому засіданні суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, в період з 15 жовтня 2012 року по 23 листопада 2012 року Державною податковою інспекцію у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби проведено документальну планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюндай Мотор Україна" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01 липня 2011 року по 30 червня 2012 року.

За результатами перевірки відповідачем складено Акт від 30 листопада 2012 року № 593/22-205/33261252.

Перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" в частині порушення термінів здійснення розрахунків в іноземній валюті за контрактом купівлі-продажу від 20 січня 2012 року № HMU-DWO-20-01-12/E4, укладеним між позивачем та компанією Daewoo International Corp, Корея, на суму 320 436,00 доларів США на два дні, та за контрактом купівлі-продажу від 28 березня 2012 року № HMU-DWO-28-03-12/IP, укладеним між позивачем та компанією Daewoo International Corp, Корея, на суму 9 139,00 доларів США на один день.

На підставі встановлених перевіркою порушень, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0006162230, відповідно до якого позивачу нараховано пеню за порушення термінів у сфері зовнішньоекономічної діяльності в сумі 15 586,61 грн.

Вважаючи, вказане податкове повідомлення-рішення протиправним, позивач звернувся з позовом до суду.

Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

В силу ст. 3 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" від 16 квітня 1991 року № 959-ХІІ, суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в Україні є, зокрема, юридичні особи, зареєстровані як такі в Україні і які мають постійне місцезнаходження на території України (підприємства, організації та об'єднання всіх видів, включаючи акціонерні та інші види господарських товариств, асоціації, спілки, концерни, консорціуми, торговельні доми, посередницькі та консультаційні фірми, кооперативи, кредитно-фінансові установи, міжнародні об'єднання, організації та інші), в тому числі юридичні особи, майно та/або капітал яких є повністю у власності іноземних суб'єктів господарської діяльності.

Згідно вищевказаного Закону, позивач є суб'єктом зовнішньоекономічної діяльності, одним з видів якої згідно зі статтею 4 цього Закону є імпорт.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність" та абз. 2 пп. 1.1 п. 1 Інструкції про порядок здійснення контролю за експортними, імпортними операціями, затвердженої постановою Національного банку України від 24.03.1999 року № 136, імпорт - це купівля українськими суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності в іноземних суб'єктів господарської діяльності товарів з ввезенням або без ввезення цих товарів на територію України, включаючи купівлю товарів, призначених для власного споживання установами та організаціями України, розташованими за її межами.

У розумінні ст. 2 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", імпортна операція передбачає здійснення суб'єктом господарювання імпорту.

Згідно абз. 38 ст. 1 вищевказаного Закону, моментом здійснення імпорту, є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Таким чином, моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" від 23 вересня 1994 року № 185/94-ВР є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Відповідно до ст. 2 вищевказаного Закону, імпортні операції резидентів, які здійснюються на умовах відстрочення поставки, в разі, коли таке відстрочення перевищує 180 календарних днів з моменту здійснення авансового платежу або виставлення векселя на користь постачальника продукції (робіт, послуг), що імпортується, потребують висновку центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері економічного розвитку.

Статтею 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" передбачено, що порушення резидентами строків, передбачених статтями 1 і 2 цього Закону або встановлених Національним банком України відповідно до статей 1 і 2 цього Закону, тягне за собою стягнення пені за кожний день прострочення у розмірі 0,3 відсотка від суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару) в іноземній валюті, перерахованої у грошову одиницю України за валютним курсом Національного банку України на день виникнення заборгованості. Загальний розмір нарахованої пені не може перевищувати суми неодержаної виручки (вартості недопоставленого товару).

Водночас, моментом здійснення імпорту, відповідно до ст. 1 Закону України "Про зовнішньоекономічну діяльність", є момент перетину товаром митного кордону України або переходу права власності на зазначений товар, що експортується чи імпортується, від продавця до покупця.

Підпунктом 3.3 п. 3 Інструкції № 136 передбачено, що банк знімає з контролю операцію резидента в разі імпорту продукції з увезенням її на територію України, якщо така продукція згідно із законодавством України підлягає митному оформленню, на підставі ВМД (типу ІМ-40 "Імпорт", ІМ-41 "Реімпорт", ІМ-72 "Магазин безмитної торгівлі", ІМ-75 "Відмова на користь держави", ІМ-76 "Знищення або руйнування") та за наявності інформації про цю операцію в реєстрі ВМД, а в інших випадках - після пред'явлення резидентом документа, який згідно з умовами договору засвідчує здійснення нерезидентом поставки продукції, виконання робіт, надання послуг.

Як вбачається з матеріалів справи, між позивачем та компанією Daewoo International Corp, Корея було укладено наступні контракти:

- контракт купівлі-продажу від 20 січня 2012 року № HMU-DWO-20-01-12/E4, предметом якого був продаж та доставка позивачу компанією Daewoo International Corp, Корея складових CKD частин вантажних автомобілів HYUNDAI HD78 Long для промислової збірки транспортних засобів, виготовлених компанією Hyundai Motor Co., та зобов'язання позивача придбати вказаний товар та сплатити його вартість у розмірі 1 602 180,00 доларів США;

- контракт купівлі-продажу від 28 березня 2012 року № HMU-DWO-28-03-12/IP, предметом якого був продаж та доставка позивачу компанією Daewoo International Corp, Корея складових CKD частин вантажних автомобілів HYUNDAI HD78 Long для промислової збірки транспортних засобів, виготовлених компанією Hyundai Motor Co., та зобов'язання позивача придбати вказаний товар та сплатити його вартість у розмірі 9 139,00 доларів США.

З відмітки Південної митниці Державної митної служби України "Під митним контролем" на повідомленні про прибуття вантажу вбачається, що імпортований позивачем товар за контрактом купівлі-продажу від 20 січня 2012 року № HMU-DWO-20-01-12/E4 перетнув митний кордон України 25 вересня 2012 року, а за контрактом купівлі-продажу від 28 березня 2012 року № HMU-DWO-28-03-12/IP перетнув митний кордон України 29 липня 2012 року.

Тобто, поставка товару на митну територію України відбулася в межах 180-денного строку з моменту здійснення передплати.

Судом встановлено, що за контрактами передбачено наступні положення: умови оплати - попередня оплата нерезиденту, умови поставки - FОВ - Бусан порт, Південна Корея (правила ІНКОТЕРМС 2000).

Так, за контрактом купівлі-продажу від 20 січня 2012 року № HMU-DWO-20-01-12/E4, позивачем було перераховано кошти нерезиденту Daewoo International Corp, Корея двома платежами (320 436,00 доларів США сплачено 29 березня 2012 року та 1 281 744,00 доларів США сплачено 30 серпня 2012 року) на загальну суму 1 602 180,00 доларів США, підтвердженням чого є копії відповідних платіжних доручень та банківських виписок.

Граничний термін надходження товару: на суму 320 436,00 доларів США - 25 вересня 2012 року; на суму 1 281 744,00 доларів США - 26 лютого 2013 року.

Так, за контрактом купівлі-продажу від 28 березня 2012 року № HMU-DWO-28-03-12/IP, позивачем було перераховано кошти нерезиденту Daewoo International Corp, Корея на загальну суму 9 139,00 доларів США. Граничний термін надходження товару - 07 жовтня 2012 року.

Колегія суддів вважає вірним висновок суду першої інстанції про те, що в даному випадку в межах граничних термінів надходження товарів ВМД ще не було оформлено, але перетин товарами митного кордону України відбувався, що підтверджується сервісним коносаментом з відміткою митниці, де зазначено дату прибуття вантажу на митницю та взяття його під митний контроль.

Вищенаведене свідчить про те, що імпортований позивачем товар перетинав митний кордон України.

Постановою Верховного Суду України від 04 липня 2011 року у справі № 21-108а11 та листом Верховного Суду України від 01 травня 2012 року "Висновки Верховного Суду України, викладені у рішеннях, прийнятих за результатами розгляду заяв про перегляд судового рішення з підстави, передбаченої п. 1 ч. 1 ст. 237 КАС України, за 2010-2011 рр." підтверджено аналогічну позицію стосовно того, що моментом вчинення імпортної операції, зокрема, моментом поставки товару за такою операцією, для застосування статей 2, 4 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є момент фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Судом також встановлено, що позивачу не належить право власності на вищевказаний імпортований товар за контрактами купівлі-продажу від 20 січня 2012 року від 28 березня 2012 року, імпорт товарів здійснювався ним лише на підставі укладених контрактів від власного імені, але в інтересах Комітента.

Позивачем, як Комісіонером, контракти були укладені на підставі наступних договорів комісії: № 30-к на придбання складових частин вантажних автомобілів HYUNDAI HD78 Long для промислового складання автобусів "Богдан" від 20 грудня 2011 року; № 32-к на придбання складових частин вантажних автомобілів HYUNDAI HD78 Long для промислового складання автобусів "Богдан" від 14 лютого 2012 року.

З вищенаведених договорів комісії вбачається, що митні платежі сплачувались Комітентом (дочірнім підприємством "Автоскладальний завод № 1" публічного акціонерного товариства "Автомобільна Компанія "Богдан Моторс").

Таким чином, оскільки Комітент не одразу після фактичного перетину імпортованим товаром митного кордону України здійснив митні платежі, відповідно має місце різниця між часом оформлення ВМД та моментом перетину імпортованим товаром митного кордону України.

Враховуючи вищенаведене, вірним є позиція суду першої інстанції про те, що висновки відповідача про порушення позивачем ст. 2 Закону України "Про порядок здійснення розрахунків в іноземній валюті" є протиправним, оскільки імпортовані товари за контрактами купівлі-продажу від 20 січня 2012 року та від 28 березня 2012 року фактично перетнули митний кордон України в межах 180-денного строку з моменту здійснення передплати на користь нерезидента, а тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення підлягає скасуванню.

Аналізуючи обставини справи та норми чинного законодавства, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що позовні вимоги ТОВ "Хюндай Мотор Україна" є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 71 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

При цьому, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції та не знайшли свого належного підтвердження в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до ст. 159 КАС України, обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 160, 167, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Подільському районі міста Києва Державної податкової служби - залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 16 травня 2013 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складення в повному обсязі шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя: Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.

Повний текст ухвали виготовлено 05.03. 2014 року.

.

Головуючий суддя Вівдиченко Т.Р.

Судді: Бєлова Л.В.

Міщук М.С.