Ухвала суду № 38110502, 11.03.2014, Апеляційний суд Хмельницької області

КОПІЯ

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

______________

Справа №686/19376/13-ц

Провадження №22-ц/792/623/14

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 березня 2014 року м.Хмельницький

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

апеляційного суду Хмельницької області

в складі: головуючого - судді Корніюк А.П.,

суддів: Талалай О.І., П'єнти І.В.,

з участю секретаря: Сацюк Г.О.

апелянтки ОСОБА_1

розглянула у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2014 року за позовом ПрАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА" до ОСОБА_1 про стягнення сплаченого страхового відшкодування.

Заслухавши доповідача, пояснення апелянтки, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів,

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року ПрАТ „УАСК „АСКА" звернулось із вказаним позовом, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 01.12.2011р. відповідачка пошкодила майно ТОВ „Либідь Плаза", що було застраховане позивачем згідно договору страхування майна №7468378 від 02.12.2010р. Позивач вказує, що взяті на себе обов'язки ним виконано у повному обсязі: здійснено виплату страхового відшкодування в розмірі 5184 грн., таким чином у позивача виникло право вимоги до відповідачки в межах фактичних затрат, однак остання добровільно їх відшкодувати відмовляється. Тому ПрАТ „УАСК „АСКА" просило стягнути з відповідачки сплачене страхове відшкодування та судові витрати.

Рішенням Хмельницького міськрайонного суду від 23.01.2014р. позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПрАТ „Українська акціонерна страхова компанія „АСКА" сплачене страхове відшкодування в сумі 5184 грн. та судові витрати в сумі 229 грн. 40 коп.

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає рішення незаконним, просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким в задоволенні позову відмовити. Посилається на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права. Апелянтка вказує, що в момент спричинення шкоди вона не повною мірою могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. Судом також не враховано її матеріальне становище: вона не працює, є одинокою матір'ю та на її утриманні знаходить двоє малолітніх дітей.

ОСОБА_1 апеляційну скаргу підтримала і просить її задовольнити.

Представник позивача до суду не з»явився, про день і час розгляду справи повідомлений належним чином та направив заяву щодо розгляду справи у його відсутності.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає відхиленню з наступних підстав та мотивів.

Відповідно до п. 1, ч. 1 та ч. 2 ст. 307 і ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення з одних лише формальних міркувань.

Згідно ст.213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим.

Судом вірно з'ясовані фактичні обставини справи та дана їм належна оцінка, а його висновки підтверджуються матеріалами справи і ґрунтуються на нормах діючого законодавства.

Суд першої інстанції правильно встановив та виходив з того, що 01.12.2011 року біля 13год 45хв. ОСОБА_1 пошкодила двері запасного виходу ТЦ «Либідь Плаза», що належить на праві приватної власності ТОВ «Либідь» і спричинила зазначеному ТОВ матеріальну шкоду в розмірі 5384грн. Оскільки вказане майно відповідно до договору страхування №7468378 від 02.12.2011 року було застраховано у ЗАТ «УАСК «АСКА» ( правонаступник ПрАТ «УАСК «АСКА»), тому страховиком 18.01.2012 року виплачено ТОВ «Либідь» страхове відшкодування в розмірі 5184грн. Так як, ОСОБА_1 01.12.2011 року внаслідок хвороби не повною мірою могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними, тому суд прийшов до вірного висновку, що вказана обставина не є підставою для звільнення відповідачки від сплати понесених страховиком збитків, тому і вірно стягнув із останньої на користь позивача 5184грн.

Дійшовши такого висновку, суд обґрунтовано посилався на відповідні норми матеріального та процесуального права.

Положеннями ст. 993 ЦК України та ст. 27 Закону України «Про страхування» визначено, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Висновки суду узгоджуються з матеріалами справи.

Оцінюючи доводи апеляційної скарги в тій частині, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права, а саме: не застосовано ст.1186 ЦК України і порушено норми процесуального права, а саме: невірно оцінено висновок судово-психіатричної експертизи №140 від 01.12.2011 року, колегія суддів вважає їх безпідставними та недоведеними виходячи із слідуючого.

Так, в силу ч.1ст. 1186 ЦК України шкода, завдана фізичною особою, яка в момент її завдання не усвідомлювала значення своїх дій та (або) не могла керувати ними, не відшкодовується. З урахуванням матеріального становища потерпілого та особи, яка завдала шкоди, суд може постановити рішення про відшкодування нею цієї шкоди частково або в повному обсязі.

Згідно ч. 1 і ч. 3 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.

Встановлено, що згідно висновку судово-психіатричної експертизи №140 від 01.12.2011 року ОСОБА_1 на час проведення експертизи та станом на 01.12.2011 року, на час пошкодження вхідних дверей у ТЦ «Либідь Плаза» виявляла шизоафективний розлад, маніакальний тип і на той час у неї спостерігалося загострення, внаслідок чого вона не повною мірою могла усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними. (а.с. 45-47). Апелянтка, даючи пояснення в суді апеляційної інстанції зазначала, що погоджується із вказаним висновком, на час вчинення проступку частково розуміла значення своїх дій та частково могла ними керувати, і, не оспорюючи розміру шкоди, просила врахувати її майновий стан. Доказів на підтвердження відсутності її вини у спричиненні ТОВ «Либідь» 01.12.2011 року шкоди ОСОБА_1, як в суді першої інстанції, так і в суді апеляційної інстанції надано не було.

Колегія суддів вважає, що судом першої інстанції було дано оцінку вказаному висновку, як доказу по справі, у відповідності із вимогами ст. 212 ЦПК України та результат оцінки цього доказу відображено в рішенні з наведенням відповідних мотивів його відмови у прийнятті.

Інші доводи апеляційної скарги на законність рішення суду не впливають.

Керуючись ст. ст303, 313-315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити .

Рішення Хмельницького міськрайонного суду Хмельницької області від 23 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий: /підпис/

Судді: /підписи/

З оригіналом згідно: суддя апеляційного суду А.П. Корніюк

_____________

Головуючий у першій інстанції - Бондарчук В.В. Справа: №22ц/792/623/14

Доповідач - Корніюк А.П. Категорія: 41, 44