Ухвала суду № 38110349, 24.03.2014, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №283/2832/13-ц Головуючий у 1-й інст. Міхненко Сергій Дмитрович

Категорія 37 Доповідач Коломієць О. С.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 березня 2014 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Житомирської області в складі:

головуючого судді: Коломієць О.С.

суддів: Якухно О.М., Зарицької Г.В.

при секретарі

судового засідання: Гуковій О.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Житомирі цивільну справу

за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, Виконавчого комітету Горинської сільської ради Малинського району Житомирської області, Малинської об'єднаної державної податкової інспекції, за участю третіх осіб - Виконавчого комітету Малинської районної ради Житомирської області, Малинської державної нотаріальної контори Головного управління юстиції у Житомирській області, 5-ї Київської державної нотаріальної контори у м. Києві про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом та визнання права власності на житловий будинок

за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30 січня 2014 року, -

в с т а н о в и л а :

У вересні 2013 року позивач звернулась до суду з позовом, який в подальшому уточнювала, та просила визнати недійсним свідоцтво про право на спадщину за законом на користь Держави Україна, що видане на підставі заведеної спадкової справи за № 273, відповідно до якого спадкоємцем майна громадянина ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_1 р., є Держава Україна в особі Державної адміністрації Малинського району Житомирської області на житловий будинок АДРЕСА_1 зареєстроване в реєстрі за № 1-4304 від 13 серпня 1997 року та визнати за нею право власності на вказаний житловий будинок.

Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 30 січня 2014 року у задоволенні позову відмовлено за безпідставністю.

В апеляційній скарзі позивач, посилаючись на неправильне застосування норм матеріального права та порушення процесуального, просить скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове, яким позовні вимоги задовольнити повністю. Доводи апеляційної скарги обґрунтовує тим, що висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, судом першої інстанції неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.

Заслухавши доводи осіб, які з'явилися в судове засідання, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення виходячи з наступного.

Судом встановлено, що в будинку АДРЕСА_1 були зареєстрованими та проживали ОСОБА_5 (мати померлого ОСОБА_6.) та ОСОБА_4 (брат ОСОБА_6.). Заповіту на нерухоме майно після смерті ОСОБА_5 ІНФОРМАЦІЯ_2 р. та ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 р. не залишилось, що підтверджено письмовою довідкою Малинської державної нотаріальної контори Житомирської області від 12.04.2011 р. № 02-14/481 (а.с.141).

ОСОБА_6, відповідно до довідки, яка видана начальником ВСП «Відрадненський» 31.01.2011р, з 09.04.1985 року та по день смерті постійно проживав та був зареєстрований в АДРЕСА_2 (а.с.63).

ІНФОРМАЦІЯ_3 року ОСОБА_6 помер (а.с.12). Позивач по справі, як дружина померлого ОСОБА_6 та відповідач ОСОБА_3, як донька, 10.06.1997 р. та 15.05.2002 р, отримали свідоцтва про право на спадщину за законом після смерті ОСОБА_6 (а.с.129, 127).

30.07.1997 р. Виконком Горинської сільської ради видав свідоцтво про право власності на жилий будинок АДРЕСА_1 на ім'я ОСОБА_4 (а.с.143).

13.08.1997 р. державним нотаріусом Малинської державної нотаріальної контори, за відсутності спадкоємців майна померлого ОСОБА_4, було видано свідоцтво про право на спадщину за законом на користь держави в особі ДПА у Малинському районі Житомирської області (а.с.146).

Відповідно до Рішення Малинської районної ради від 26.12.1997 р. будинок АДРЕСА_1 передано у комунальну власність Горинської сільської ради, яка своїм рішення від 30.07.2012 року прийняла у комунальну власність Горинської територіальної громади та на баланс сільської ради даний будинок (а.с.56,59).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не доведено факту прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті його брата ОСОБА_4, не надано доказів про фактичний вступ у спадщину, тобто догляд за будинком, прийняття у спадщину якогось майна померлого, подання заяви до нотаріальної контори про прийняття спадщини.

Такий висновок суду є вірним виходячи з наступного.

Відносини спадкування регулюються правилами ЦК України, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року.

У разі відкриття спадщини до зазначеної дати застосовується чинне на той час законодавство, зокрема, відповідні правила Цивільного кодексу Української РСР, у тому числі щодо прийняття спадщини, кола спадкоємців за законом. У разі коли спадщина, яка відкрилася до набрання чинності ЦК України і строк на її прийняття не закінчився до 1 січня 2004 року, спадкові відносини регулюються цим Кодексом.

Статтею 548 ЦК УРСР передбачено, що для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1,2 ст. 549 ЦК УРСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Матеріали справи не містять доказів того, що ОСОБА_6 звертався із заявою про прийняття спадщини після смерті свого брата ОСОБА_4 у встановлений законодавством шестимісячний строк та винесення нотаріусом постанови про відмову у вчиненні нотаріальної дії; так і відсутні докази фактичного вступу в управління або володіння спадковим майном : останній в будинку не проживав, буд-яких дій щодо прийняття спадщини протягом 6-ти місяців після смерті брата не вчиняв.

Згідно ч. 2 ст. 553 ЦК УРСР вважається, що відмовився від спадщини також той спадкоємець, який не вчинив жодної з дій, що свідчать про прийняття спадщини.

Пунктом 5 ч. 1 ст. 555 ЦК УРСР було встановлено, що спадкове майно за правом спадкоємства переходить до держави, якщо жоден із спадкоємців не прийняв спадщину. ЦК УРСР не обмежувався строк для отримання свідоцтва про право на спадщину за законом або заповітом, у тому числі й для держави. Тому, якщо упродовж встановленого шестимісячного строку ніхто зі спадкоємців за законом або заповітом не прийняв спадщину, вважається, що спадщина переходить до держави.

Приймаючи рішення у справі, суд першої інстанції виходив з вимог ст.ст. 60, 61 ЦПК України, які регламентують, що кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підстави своїх вимог та заперечень, крім випадків, коли мають місце підстави звільнення від доказування. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Обставини, визнані сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі, не підлягають доказуванню.

В порушення вимог зазначених вище норм процесуального права, позивачем в ході розгляду справи не надано належних та допустимих доказів в підтвердження своїх позовних вимог в розумінні глави 5 ЦПК України, а саме : не доведено факту прийняття спадщини ОСОБА_6 після смерті його брата ОСОБА_4, не надано доказів про фактичний вступ у спадщину.

З огляду на те, що ОСОБА_6 протягом встановленого строку з дня відкриття спадщини не було вчинено жодних дій, що свідчать про прийняття спадщини, він свідомо не мав наміру прийняти спадщину від спадкодавця у порядку визначеному цивільним законодавством діючим на той час.

Посилання апелянта, як на доказ щодо фактичного прийняття спадщини ОСОБА_6, на довідку Горинської сільської ради від 27.10.2010 р. за № 560 про те, що спадкоємець за законом ОСОБА_6 протягом 6-ти місяців фактично вступив в управління і володіння спадковим майном після смерті свого брата ОСОБА_4, не може бути безумовною і достатньою підставою для задоволення позову (ст. 212 ЦПК України). Зі змісту вказаної довідки вбачається, що остання не містить джерела з якого отримана дана інформація (а.с.61). Як пояснив голова сільської ради ОСОБА_7 під час апеляційного розгляду справи, докази, на підставі яких була видана вказана вище довідка в сільській раді відсутні. Будь-яких інших належних та допустимих доказів в підтвердження вищевказаних обставин, позивачем представлено не було. Крім того, в судовому засіданні дані доводи спростовані показами свідків ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10 Також зі змісту виписок з господарських книг с.Соснівка Малинського району Житомирської області за 1958-2010 роки вбачається, що ОСОБА_6, вибув в м.Київ в 1957 році і з цього часу по господарству, як проживаючий більше не значився (а.с.48-50).

Доводи апеляційної скарги в частині необхідності застосування до спірних відносин правил, встановлених п.5 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України, який набрав чинності з 01.01.2004 р., зокрема ст.ст. 1216, 1218 ЦПК України, визнаються безпідставними виходячи з наступного. При вирішенні спорів про спадкування, спадщина по яких відкрилась і була прийнята до 01 січня 2004 року, не допускається застосування судами норм ЦК 2003 року, а застосуванню підлягають норми законодавства, чинного на час відкриття спадщини, зокрема ЦК УРСР. Норми п. 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК, згідно з якими цей ЦК застосовується також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом, слід розуміти таким чином, що правила книги шостої ЦК може бути застосовано лише до спадщини, яка відкрилася після 01 липня 2003 року і не була прийнята ніким із спадкоємців, право на спадкування яких виникло відповідно до норм статей 529-531 ЦК УРСР. Позивач же в обґрунтування своїх вимог зазначила, що її чоловік ОСОБА_6 фактично вступив в управління і володіння спадковим майном протягом шести місяців після брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 р., тобто до 01.07.2003 р.

Доводи апеляційної скарги в частині незаконної передачі спірного житлового будинку у комунальну власність виконкому Горинської сільської ради, Малинського району, в зв'язку з не оформленням такої передачі через акт прийому-передачі, який підписується головою і членами комісії, не можуть бути безумовною підставою для визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом.

Інші доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують і на законність ухваленого рішення не впливають.

За таких обставин, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, підстави для його скасування відсутні.

Керуючись ст.ст. 303, 304, 307, 308, 313-315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Малинського районного суду Житомирської області від 30 січня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили.

Головуючий Судді